Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2006 року Справа № 02-12/12
Колегія суддів у складі: головуючого судді Лащенко Л.Д., судді Гончар Т.В., судді Погребняк В.Я.
При секретарі –Андросовій О.В.
За участю представників сторін:
Представника боржника –Маляр Ю.В. (дов. № б/н від 09.01.2006 р.).
Представника кредитора –Іваненко Н.О. (дов. № б/н від 15.06.2006 р.).
розглянувши апеляційну скаргу (вх. № 1365 С/2-6 від 12.04.06 р.) кредитора, Науково-консультаційного центру у вигляді товариства з обмеженою відповідальностю “ЗНАННЯ”, м. Суми на Ухвалу господарського суду Сумської області від 27.03.2006 року. по справі № 02-12/12
за заявою –Науково-консультаційного центру у вигляді товариства з обмеженою відповідальності “ЗНАННЯ”, м. Суми
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агросервіс”, м. Ромни
про визнання банкрутом.
Встановила:
Ухвалою господарського суду Сумської області від 27.03.2006 року ( суддя Костенко Л.А.) повернуто заяву з доданими до неї документами кредитору Науково-консультаційному центру у вигляді товариства з обмеженою відповідальностю “ЗНАННЯ”, м. Суми, з посиланням на те, що у відповідності до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або про визнання його банкрутом» відсутні підстави для порушення провадження у справі про банкрутство.
Кредитор, Науково-консультаційний центр у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю “ЗНАННЯ”, м. Суми, з Ухвалою господарського суду від 27.03.2006 р. не згодний, надіслав апеляційну скаргу, в якій просить Ухвалу суду скасувати повністю та передати справу на розгляд до господарського суду Сумської області, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, а саме Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або про визнання його банкрутом». Апелянт вказує на те, що 21 жовтня 2005 року боржник надав відповідь на претензію, в якій було зазначено, що боржник повністю визнає вимоги кредитора, щодо заборгованості за векселями в сумі 119 512,73 грн., але не може здійснити розрахунок по ним в зв‘язку зі своєю неплатоспроможністю та відсутністю грошових коштів для погашення заборгованості. Крім того, Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або про визнання його банкрутом»не вимагає того, щоб підставою звернення кредитора із заявою про порушення справи про банкрутство були лише виконавчі документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів.
Боржник –у відзиві на апеляційну скаргу вказує на те, що ТОВ «Агросервіс»21.10.2005 року було направлено відповідь на претензію кредитора, у якій було зазначено, що через своє незадовільне фінансове становище та відсутність грошових коштів, боржник не може розрахуватися із кредитором по заборгованості, що виникла по виданим боржником векселям. На даний момент ситуація на підприємстві боржника не змінилася.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, перевіривши надану в Ухвалі суду їх юридичну оцінку, розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників боржника та кредитора, суд встановив, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а прийнята судом Ухвала підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.
Матеріалами справи встановлено, що кредитор - Науково-консультаційного центру у вигляді товариства з обмеженою відповідальності “ЗНАННЯ”, м. Суми звернувся до господарського суду Сумської області з заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ «Агросервіс», з посиланням на визнану боржником претензію кредитора.
Відповідно до статей 1, 6, 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або про визнання його банкрутом»справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора до боржника складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.
Порядок повідомлення заявника про результати розгляду претензії встановлений ст. 8 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що у відповіді на претензію зазначаються:
а) повне найменування і поштові реквізити підприємства, організації, що дають відповідь, та підприємства чи організації, яким надсилається відповідь; дата і номер відповіді; дата і номер претензії, на яку дається відповідь;
б) коли претензію визнано повністю або частково, - визнана сума, назва, номер і дата розрахункового документа на перерахування цієї суми чи строк та засіб задоволення претензії, якщо вона не підлягає грошовій оцінці;
Відповідь на претензію підписується повноважною особою підприємства, організації або їх представником та надсилається рекомендованим або цінним листом чи вручається під розписку. Якщо претензію про сплату грошових коштів, до якої додано платіжну вимогу-доручення, визнано повністю або частково, у платіжній вимозі-дорученні зазначається визнана сума. Платіжні вимоги-доручення виконуються установами банків у порядку, встановленому Національним банком України.
Відповідно до п. 8 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або про визнання його банкрутом»безспірні вимоги кредиторів –вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
Кредитор до заяви про порушення провадження по справі про банкрутство не додав номер, дату розрахункового документу на перерахування визнаної у претензії суми, не додав визначений боржником строк і засіб задоволення претензії.
У порушення п. 1 ст. 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або про визнання його банкрутом»у заяві про порушення справи про банкрутство, не вказав номер (код, що ідентифікує його як платника податків і зборів, не виклав обставини, які підтверджуюь неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргової вимоги, а також строку її виконання, реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспонденського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання.
В заяві кредитора відсутні відомості передбачені п. 7 ст. 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або про визнання його банкрутом». Крім того, в порушення п. 8 ст. 7 Закону, до заяви кредитора не додані рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника, копію неоплаченого розрахункового документу, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, яі підтверджують визнання боржником вимог кредиторів.
Одночасно, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу кредитора на ту обставину, що перелік виконавчих документів за рішеннями, що підлягають виконанню державною виконавчою службою (ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження») не передбачає примусового виконання повідомлень заявника про результати розгляду його претензії. За таких обставин, суд першої інстанції правомірно дійшов до висновку про відсутність підстав для порушення провадження у справі, а тому Ухвала суду від 27 березня 2006 року відповідає вимогам Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” і підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга кредитора не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст.101, 102, п.1 ст. 103, 105, 106 ГПК України
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу кредитора Науково-консультаційного центру у вигляді товариства з обмеженою відповідальності “ЗНАННЯ”, м. Суми залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Сумськоїї області від 27.03.2006 року по справі № 02-12/12 залишити без змін.
Головуючий суддя Лащенко Л.Д.
Суддя Гончар Т.В.
Суддя Погребняк В.Я.