КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2013 р. Справа№ 910/145/2013

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Жук Г.А.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Іванові О.В.,

від позивача - не з'явились;

від відповідача - Бігуненко В.П. (дов. №б/н від 18.01.2013 року);

Дешко М.М. (дов. №б/н від 18.01.2013 року)

розглядаючи апеляційну скаргу

приватного підприємства «Комсервіс-Безпека»

на рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2013 року

у справі №910/145/2013 (суддя Удалова О.Г.)

за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Наста», м. Київ,

до приватного підприємства «Комсервіс-Безпека», м. Київ,

про стягнення заборгованості 11 965,65 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

В січні 2013 року ТДВ «СК «Наста» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ПП «Комсервіс-Безпека» про стягнення заборгованості 11 965,65 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.03.2013 року у справі №910/145/2013 позов ТДВ «СК «Наста» задоволено повністю. Присуджено до стягнення з ПП «Комсервіс-Безпека» на користь ТДВ «СК «Наста» 11 965,65 грн. шкоди та 1609,50 грн. судового збору.

Не погодившись із вказаним рішенням, ПП «Комсервіс-Безпека» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2013 року у справі №910/145/2013 повністю та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги, відповідач посилається на неврахування судом першої інстанції, наявності рішення суду, яким вирішено даний спір, не з'ясування судом першої інстанції обставин ДТП, та відсутності вини Драби О.В. у скоєнні ДТП.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2013 року у справі №910/145/2013 апеляційну скаргу ПП «Комсервіс-Безпека» на рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2013 року у справі №910/145/2013 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 22.05.2013 року.

У своєму відзиві, поданому 22.05.2013 року, позивач заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає спірне судове рішення законним та обґрунтованим, просить суд залишити його без змін.

Згідно розпорядження Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 06.05.2013 року склад колегії суддів у справі №910/145/2013 змінено на наступний: головуюча суддя Агрикова О.В., судді Жук Г.А., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2013 року розгляд справи №910/145/2013 відкладено на 05.06.2013 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2013 року у справі №910/145/2013 зупинено провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею іншої справи №2-3690/12 за позовом товариства з додатковою відповідальністю «СК «Наста» до Драби Олександра Васильовича, приватного підприємства «Комсервіс-Безпека» про стягнення 11965,65 грн.

19.07.2013 року від відповідача надійшла заява про поновлення провадження у справі №910/145/2013. До вказаної заяви заявником додано копію ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.06.2013 року у справі №2-3690/12.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суд від 11.10.2013 року на підставі ч. 3 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі №910/145/2013, а саме вирішення справи №2-3690/12, поновлено провадження у справі №910/145/2013 та призначено апеляційну скаргу до розгляду на 23.10.2013 року.

Представник позивача в судове засідання 23.10.2013 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв та клопотань не подавав, хоча належним чином був повідомлений про дату та час судового засідання.

В судовому засіданні 23.10.2013 року представники відповідача розгляд справи без участі позивача залишили на розсуд суду, підтримали вимоги апеляційної скарги та просили суд їх задовольнити.

Враховуючи закінчення встановленого строку передбаченого ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вирішила розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представника позивача за наявними в матеріалах справи документів.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 20.07.2010 року між ТзДВ «СК «Наста» та Доманенком Віктором Олександровичем (надалі - страхувальник) було укладено договір № 205.0054923 добровільного страхування наземного транспорту (1т. а.с. 8). Вищевказаним договором застраховано майнові інтереси страхувальника з володіння, користування, розпорядження транспортним засобом марки «Toyota» моделі «Land Cruiser», державний реєстраційний номер АА 5777 СІ.

27.09.2010 року о 07:30 год. Драба Олександр Васильович, керуючи автомобілем марки «Skoda» моделі «Roomster», державний реєстраційний номер АА 2985 НО (надалі - «Skoda»), в м. Києві, на вул. В. Житомирська, 38, при виїзді з прилеглої території не надав дорогу транспортним засобів, що рухались по головній дорозі, внаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем марки «Hyundai» моделі «Tucson», державний реєстраційний номер АА 0737 ІО (надалі - «Hyundai»» та транспортним засобом марки «Toyota» моделі «Land Cruiser», державний реєстраційний номер АА 5777 СІ (надалі - «Toyota»). Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 14.02.2011 року у справі № 3-16/2011 (1т. а.с. 16) у діях Драби Олександра Васильовича встановлено порушення п. 10.2. ПДР України, що призвело до пошкодження транспортних засобів, але на підставі ч. 2 ст. 38 КпАП України провадження у справі закрито.

Позивачем було замовлено проведення оцінки вартості матеріального збитку, завданого транспортному засобу, у суб'єкта оціночної діяльності - товариства з обмеженою відповідальністю «Експертно-асистуюча компанія «Довіра» (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 9520/10 від 05.04.2008 року).

Відповідно до звіту № 3759 від 08.10.2010 року (1т. а.с. 18-19) вартість відновлювального ремонту, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля «Toyota», пошкодженого в ДТП, складає 49 948,92 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ТДВ «СК «Наста» був складений та підписаний страховий акт №2010-09-27/001 (1т. а.с. 32), згідно з яким пошкодження транспортного засобу «Toyota», внаслідок ДТП, яка сталася 27.09.2010 року, визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 36 955,65 грн.

20.10.2010 року ТДВ «СК «Наста» сплатило страхове відшкодування в розмірі 36 955,65 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 7503 (1 т. а.с. 34).

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Таким чином, ТДВ «СК «Наста» здійснивши виплату страхового відшкодування, набуло право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність винної особи на момент скоєння ДТП була застрахована у ПрАТ «СК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/6529878 (1 т. а.с. 67).

З матеріалами справи вбачається, що ПрАТ «СК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», в межах ліміту відповідальності (25 500,00 грн.) та франшизи (510,00 грн.), передбачених полісом ВЕ/6529878, виплатило позивачу страхове відшкодування в порядку регресу в розмірі 24 990 грн., що підтверджується карткою рахунку 3611401 за 19.09.2011 року (1т. а.с. 33) та не заперечується відповідачем.

Отже, позивач, посилаючись на статтю 1194 Цивільного кодексу України, зазначив про те, що відповідач, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована на дату скоєння ДТП, зобов'язаний сплатити позивачу різницю між фактичним розміром шкоди (36 955,65 грн.) та страховою виплатою ПрАТ «СК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» в сумі 24 990,00 грн., яка становить 11 965,00 грн.

Колегією суддів встановлено, що позивач звертався до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до Драби Олександра Васильовича, ПП "Комсервіс-Безпека" про стягнення 11965,65 грн.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16.11.2012 р. у справі № 2-3690/12, яким було відмовлено у задоволенні позову, встановлено, що Драба О.В. працював у приватному підприємстві «Комсервіс-Безпека» на посаді водія-охоронця групи мобільного реагування та на момент дорожньо-транспортної пригоди (27.09.2010 року) виконував трудові обов'язки.

Позивач звертався до відповідача з регресними вимогова №1297-10/03 від 21.12.2011 року (1т. а.с. 36-37) та №1292-10/03 від 09.12.2012 року (1т а.с. 39-40) на суму 11 965,65 грн. , проте відповідач залиши їх без уваги.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем, при розрахунку розміру страхового відшкодування, була замовлена оцінка матеріального збитку у суб'єкта оціночної діяльності, що підтверджується копією звіту № 3759 від 08.10.2010 року, який відповідає вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, з приводу того, що розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Toyota», права на відшкодування якого перейшло на підставі ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України позивачу, належним чином доведений, а відповідачем не спростований.

Відповідно до статей 1166, 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Частиною першою ст. 1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України) позивач подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено свої позовні вимоги.

Таким чином, на переконання колегії суддів та в підтвердження висновків суду першої інстанції, ПП «Комсервіс-Безпека» є відповідальною особою за завдані збитки внаслідок експлуатації автомобіля «Skoda».

Відповідачем не надано суду доказів в порядку ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження регресної виплати позивачеві, а тому висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 11 965,00 грн. шкоди в порядку регресу є обґрунтованим та правомірним.

Колегія суддів не приймає доводи скаржника, які викладені у апеляційній скарзі, щодо наявності рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16.11.2012 року у справі №2-3690/12, яким на його думку вирішено даний спір, а тому провадження у справі повинно бути припинено на підставі п. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16.11.2012 року у справі №2-3690/12 за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Наста» до Драби Олександра Васильовича, ПП «Комсервіс-Безпека» про стягнення 11965,65 грн., було відмовлено у задоволенні позову (а.с. 90-92 т.1.).

15.02.2013 року позивачем було подано до Києво-Святошинського районного суду Київської області заяву про роз'яснення рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16.11.2012 року у справі №2-3690/12 щодо підстав відмови у задоволенні позову до ПП «Комсервіс-Безпека».

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.02.2013 року у справі №2-3690/12 (а.с. 100 т.1) роз'яснено, що згідно рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16.11.2012 року у справі №2-3690/12 у позовних вимогах ТДВ «СК «Наста» до ПП «Комсервіс-Безпека» відмовлено у зв'язку з тим, що позовних вимог до ПП «Комсервіс-Безпека» не заявлялось та що дані правовідносини підлягають розгляду в порядку Господарського процесуального кодексу України.

Разом з цим, ухвалою апеляційного суду Київської області від 18.04.2013 року ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.02.2013 року у справі №2-3690/12 скасовано та передано питання на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 108-110 т.2).

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.02.2013 року у справі №2-3690/12 відмовлено у роз'ясненні рішенні Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16.11.2012 року у справі №2-3690/12, при цьому зазначено, що рішення суду викладено чітко та ясно, тому підставі для роз'яснення рішення суду немає.

Проаналізувавши зміст рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16.11.2012 року у справі №2-3690/12, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги ТДВ «СК «Наста» до ПП «Комсервіс-Безпека» судом під час розгляду справи не розглядались, і не могли бути розглянуті за правилами цивільного судочинства, тому що ст. 16 Цивільного процесуального кодексу України забороняється об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства.

В порядку цивільного судочинства розглядаються справи, у відповідності до вимог ст. 14 Цивільного процесуального кодексу України, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Отже, у Цивільному процесуальному кодексі України встановлена універсальна цивільна юрисдикція, тому з'ясовувати, чи розглядається справа у порядку цивільного судочинства, слід шляхом послідовного аналізу підвідомчості (юрисдикції) справи іншим судам.

Розмежування цивільної та господарської юрисдикції завжди проводилося на основі суб'єктного складу (підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, прокурори та їх заступники, які звертаються в інтересах держави, державні та інші органи у випадках, передбачених законодавством) та характеру відносин (господарські відносини, тобто ті, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання).

Відповідно до аб. 1 та 2 п.п. 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011 року «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: - участь у спорі суб'єкта господарювання; - наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин. Також, відповідно до п.п. 3.2. вищевказаної постанови, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності

Крім того відповідно до п. 14 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011 року «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» встановлено, що якщо в законодавчому акті підвідомчість спорів визначена альтернативно: суду чи господарському суду, або зазначено, що спір вирішується в судовому порядку, господарському суду слід виходити з суб'єктного складу учасників спору та характеру спірних правовідносин.

Таким чином позовні вимоги ТзДВ «Страхова компанія «Наста» до ПП «Комсервіс-Безпека» про стягнення заборгованості 11 965,65 грн. повинні розглядатися господарським судом враховуючи суб'єктний склад сторін.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що п. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у даному випадку не може бути застосована, оскільки вказана норма передбачає наявність рішення господарського суду або іншого органу, який у межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. Рішення по цивільній справі не може бути підставою для припинення провадження у справі у зв'язку з тим, що до меж компетенції судів цивільної юрисдикції не відносяться розгляд справ між двома суб'єктами господарювання.

Недотримання Києво-Святошинским районим судом Київської області вимог закону щодо підвідомчості (юрисдикції) під час вирішення справи №2-36090/12 не може потягнути за собою порушення конституційного принципу судового захисту та залишення не розглянутими по суті позовних вимог ТзДВ «Страхова компанія «Наста» до ПП «Комсервіс-Безпека»

Відповідно до Рішення Конституційного суду України від 25.12.1997 № 9-зп «Справа за конституційним зверненням громадян ОСОБА_3, ОСОБА_4 та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України» ч. 1 ст. 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов'язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист.

Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв чи скарг, які відповідають встановленим законом вимогам, є порушенням права на судовий захист, яке відповідно до статті 64 Конституції України не може бути обмежене.

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 року № 15-рп/2002 положення ч. 2 ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі судовий захист.

Забороняється спір між судами щодо підвідомчості розгляду спорів. Враховуючи той факт, що зі змісту рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.02.2013 року у справі №2-3690/12 не вбачається, що вимоги ТзДВ «Страхова компанія «Наста» до ПП «Комсервіс-Безпека» були розглянуті по суті, то колегія суддів дійшла до висновку, що конституційне право позивача на судовий захист, в разі припинення провадження господарським судом, буде порушено.

Тому, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для припинення провадження у справі з посиланням на вищезазначене судове рішення, яким не було вирішено спір по суті. З урахуванням конституційного положення про те, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, юрисдикція яких поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ст. 124 Конституції), в межах процесуального законодавства, колегія суддів дійшла висновку про правомірність розгляду судом першої інстанції даного спору по суті.

С приводу заперечень відповідача, щодо відсутності вини Драби О.В. з зв'язку з не притягненням його до адміністративної відповідальності постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 14.02.2011 року у справі № 3-16/2011 суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Статтею 221 Кодексу України про адміністративні правопорушення перед бачено, що постанови у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі щодо порушень правил дорожнього руху, приймаються районними судами. Відповідно, преюдиційне значення для господарського суду згідно із ст. 35 Господарського процесуального кодексу України будуть мати постанови суду щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, щодо факту настання певної події та особи, яка спричинила її виникнення.

У зв'язку із цим у разі прийняття судом постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, через закінчення строків накладення адміністративного стягнення (стаття 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення), суд повинен звернути увагу на те, чи містить така постанова суду відповіді на питання про те, чи мала місце дорожньо-транспортна пригода та чи сталася вона з вини відповідача. (Постанова Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 01.03.2013 року, № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки»).

Відповідно до аб. 4 п. 2.6. Постанови Пленум Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» встановлено, що преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах).

Колегія суддів погоджується із висновками, які були викладені судом першої інстанції, що в постанові Шевченківського районного суду м. Києва від 14.02.2011 року у справі № 3-16/2011 зазначено, що в діях Драби О.В. наявне порушення п. 10.2 ПДР України, що призвело до пошкодження транспортних засобів. Таким чином, судом загальної юрисдикції визнано Драбу О.В. винним у скоєні ДТП, але не притягнуто останнього до адміністративної відповідальності у зв'язку зі спливом строку, який передбачений ч. 1 ст. 38 КпАП України.

Тому господарським судом правомірно взято до уваги постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 14.02.2011 року у справі № 3-16/2011 в якості належного та допустимого доказу наявності вини Драби О.В. в скоєнні ДТП.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідач не скористався своїм правом та не оскаржив постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 14.02.2011 року у справі № 3-16/2011, якою було встановлено вину Драби Олександра Васильовича.

Заперечення відповідача викладені у апеляційній скарзі з приводу відсутність в матеріалах позовної заяви підтвердження отримання за належністю грошових коштів, що є предметом позовних вимог, не приймається колегією суддів з огляду на наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, в матеріалах справи наявне платіжне доручення № 7503 від 20.10.2010 року, яке підтверджує виплату страхового відшкодування на користь фізичної особи - підприємця Бурчака Андрія Анатолійовича, який виконав ремонт автомобіля «Toyota» (акт виконаних робіт № РН-027788 від 02.11.2010 року (1 т. а.с. 31). Дане платіжне доручення судом приймається як належний доказ виплати страхового відшкодування.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні місцевого господарського суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Решта доводів скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, однак, які не впливають на результат розгляду справи.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів дійшла до висновку про те, що оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2013 року у справі №910/145/2013 прийнято у відповідності з вимогами чинного матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства «Комсервіс-Безпека» на рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2013 року у справі №910/145/2013 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2013 року у справі №910/145/2013 залишити без змін.

3. Справу №910/145/2013 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Агрикова О.В.

Судді Жук Г.А.

Чорногуз М.Г.