Справа № 2-1128/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2013 року

Житомирський районний суд Житомирської області

в складі: головуючого судді - Чернявського М.В.

за участю секретаря судового засідання Гончарука С.С.

позивача ОСОБА_1

представників позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника відповідача Мороза О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства " ІМЕКСБАНК " ( далі-Банк ) про визнання договору кредиту, іпотеки недійсними та зустрічного позову Публічного акціонерного товариства " ІМЕКСБАНК " в особі відділення № 113 АТ " ІМЕКСБАНК " у м.Житомирі до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить ухвалити судове рішення, яким визнати недійсним договір кредиту № 149 від 13.08.2007 року ( з додатковою угодою № 1 від 15.10.2007 року, додатковою угодою № 3 від 20.08.2009 року, додатковою угодою № 4 від 20.08.2009 року ), договір іпотеки від 17.08.2007 року, договір про внесення змін та доповнень до договору іпотеки від 17.08.2007 року, договір поруки № 149/1 від 13.08.2007 року, застосувати наслідки недійсності договору кредиту № 149 від 13.08.2007 року шляхом повернення сторонами одна одній всього, що було ними отримано за недійсним договором кредиту, зобов'язати відповідача зарахувати платіж від позивача в розмірі 78 474 грн. 46 коп. внаслідок визнання правочину ( договору кредиту № 149 від 13.08.2007 року ) недійсним, стягнути з відповідача на його користь судові витрати ( а.с.3-10,162-166 т.1 ).

До початку судового розгляду справи по суті Банк звернувся до суду з зустрічним позовом в якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь заборгованість по кредитному договору № 149 від 13.08.2007 року в сумі 519 806 грн.70 коп. та покласти на відповідача судові витрати ( а.а.5-7 т.2).

Під час судового розгляду справи позивач за зустрічним позовом зменшив розмір заявленої ним позовної вимоги в частині стягнення з відповідача суми заборгованості та просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором в сумі 489 151 грн.70 коп. ( а.с.98 т.2 ).

У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом підтримав заявлені його довірителем позовні вимоги, просив суд їх задовольнити в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві посилаючись на те, що Банк не вправі був укладати кредитний договір та видавати його довірителю кредит в іноземній валюті не маючи на те відповідної індивідуальної ліцензії НБУ. Вважає, що наявність у спірному кредитному договорі положень щодо вираження грошових зобов'язань між його довірителем і Банком в доларах США у відсутності в Банку відповідної ліцензії НБУ на надання його довірителю кредиту в іноземні валюті та використання його довірителем долара США як засобу платежу за кредитним договором суперечить чинному законодавству України.

Просив суд відмовити Банку у задоволенні зустрічного позову.

Представник відповідача за первісним позовом у судовому засіданні позовних вимог позивача не визнав, вважає їх необґрунтованими і безпідставними, просив їх не задовольняти та пояснив суду, що Банк на законних підставах видав ОСОБА_1 кредит в іноземній валюті, так як мав на це відповідну ліцензію і дозвіл НБУ та діючи відповідно до умов кредитного договору № 149 від 13.08.2007 року. Ініціатором отримання кредиту в Банку в іноземній валюті був саме позивач за первісним позовом, який був належним чином ознайомлений з умовами його отримання та повернення. Заперечував проти доводів позивача, що грошові кошти, що були йому видані у вигляді кредиту в іноземній валюті, надавалися в якості засобів платежу, стверджував, що Банком було надано позивачу фінансову послугу у вигляді банківської операції-фінансового кредиту і, що дана банківська операція була реалізована шляхом надання Банком позивачу грошових коштів іноземної держави, що не є засобом платежу на території України, в строкове використання з зобов'язанням позивача повернути ці кошти з відсотками.

Посилався на ту обставину, що саме позивач за первісним позовом не виконує взяті на себе зобов'язання, що випливають з умов кредитного договору, не повертає Банку кредит та відсотки за його користуванням внаслідок чого за ним утворилася заборгованість, яку він просить стягнути з відповідача за зустрічним позовом на користь Банку.

Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши надані суду докази, судом на засадах змагальності сторін встановлені наступні факти.

13 серпня 2007 року між Банком та відповідачем укладений кредитний договір № 149 за яким відповідачу було видано кредит в сумі 15 000 доларів США з кінцевим терміном повернення кредиту 12 серпня 2017 року ( а.с.12-14 т. 1 ).

15 жовтня 2007 року між Банком та відповідачем була укладена додаткова угода № 1 до кредитного договору № 149 від 13 серпня 2007 року за якою Банком відповідачу були видані кредитні ресурси в сумі 55 000 доларів США у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання зі сплатою відповідних відсотків за користування кредитними ресурсами та кінцевим терміном повернення кредиту 12 серпня 2017 року ( а.с.15-16 т.1 ).

20 серпня 2009 року між Банком та відповідачем була укладена додаткова угода № 3 до кредитного договору № 149 від 13 серпня 2007 року за якою Позичальник має право звернутися до Кредитора з пропозицією провести конвертацію валюти кредиту в гривню ( а.с.17 т.1 ).

17 серпня 2007 року між Банком та відповідачем укладений договір іпотеки, згідно якого предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: об'єкт незавершеного будівництва та земельна ділянка, площею 923 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с.20-21 т.1 ).

Згідно акту обстеження, оцінки та передачі майна в іпотеку від 17 серпня 2007 року предмет іпотеки, а саме об'єкт незавершеного будівництва та земельну ділянку, площею 923 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та області оцінено в суму 181 666 грн. 00 коп. ( а.с.22 т.1 ).

Згідно акту обстеження, оцінки та передачі майна в іпотеку від 15 жовтня 2007 року предмет іпотеки, а саме об'єкт незавершеного будівництва та земельну ділянку, площею 923 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 оцінено в суму 520 214 грн. 00 коп. ( а.с.24 т.1 ).

13 серпня 2007 року між Банком та ОСОБА_5 (далі - Поручитель) укладено договір поруки № 149/1, згідно якого ОСОБА_5 взяв на себе зобов'язання нести відповідальність перед Банком за не виконання позичальником ОСОБА_1 зобов'язання щодо своєчас-ного повернення кредиту, який він отримав в Банку за кредитним договором № 149 від 13 серпня 2007 року ( а.с.26 т.1 ).

Згідно Дозволу №157-2 Акціонерний комерційний банк «ІМЕКСБАНК» має право на здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та частиною четвертою статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» ( а.с.78 т.1 ).

Згідно додатку до Дозволу № 157-2 від 03 жовтня 2002 року Акціонерний комерційний банк «ІМЕКСБАНК» має право здійснювати операції з валютними цінностями ( а.с.79-80 т.1 ).

Згідно Банківської ліцензії № 157 Акціонерний комерційний банк «ІМЕКСБАНК» має право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» ( а.с.81 т.1 ).

Протоколом № 68 Спостережної Ради банку 14 червня 2007 року затверджено Положення про філію Акціонерного комерційного банку «ІМЕКСБАНК» у м. Житомирі ( а.с.125-135 т.1 ).

Згідно Статуту Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК», затвердженого загальними Зборами акціонерів Акціонерного комерційного банку «ІМЕКСБАНК» ( протокол № 5 від 28 липня 2009 року ), змінено найменування Акціонерний комерційний банк «ІМЕКСБАНК» на Публічне акціонерне товариство «ІМЕКСБАНК», Публічне акціонерне товариство

«ІМЕКСБАНК» є правонаступником по всіх правах та обов'язках Акціонерного комерційного банку «ІМЕКСБАНК» ( а.с.17 т.2 ).

Згідно Свідоцтва серія А01 № 508641 про державну реєстрацію юридичної особи Публічне акціонерне товариство «ІМЕКСБАНК» змінило найменування юридичної особи ( а.с.18 т.2 ).

Встановлені факти відповідають цивільним правовідносинам.

Вирішуючи спір за первісним позовом суд керувався Конституцією України, законами та іншими законодавчими актами України щодо використання на території України грошової одиниці як платіжного засобу.

Так, зокрема, ст.99 Конституції України, якою встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

Разом з тим, Основний закон не встановлює обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав, а ч.2 с.192 ЦК України передбачено використання іноземної валюти в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, а ст.2 Закону України " Про банки і банківську діяльність" установлено, що кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент .

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Судом установлено, 13.08.2007 року між сторонами у справі був укладений кредитний договір № 149, ініціатором укладання якого був саме позивач за первісним позовом і Банк виконуючи взяті на себе зобов'язання за даним кредитним договором надав позивачу за первісним позовом кредит в іноземній валюті, а саме в доларах США на умовах, зазначених в цьому кредитному договорі.

Суд не бере до уваги зазначені в позовній заяві доводи позивача за первісним позовом і доводи його представника у судовому засіданні в тій частині, що Банк не мав права видавати позивачу кредит в іноземній валюті посилаючись при цьому на відсутність у Банку індивідуальної ліцензії НБУ, оскільки дані доводи були спростовані у судовому засіданні представником Банку шляхом надання суду Банківської ліцензії № 157 та додатків до неї, де зазначено що Банк має право здійснювати операції визначені п.1-4 ч.2 та ч.4 ст.47 Закону України " Про банки і банківську діяльність ". Статті 47 та 49 цього закону визначають операції банків із розміщення залучення коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції незалежно від виду валюти, яка використовується.

З аналізу наведених норм матеріального права суд дійшов висновку, що Банк як фінансова установа, отримавши в установленому законом порядку банківську ліцензію та відповідний письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, який є генеральною ліцензією на валютні операції, має право здійснювати операції з наданням кредитів в іноземній валюті.

При вирішенні спору за первісним позовом суд також керувався.2 п.11 постанови № 5 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року " Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин ", де зазначено, що суди повинні виходити з того, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору.

З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення первісного позову.

Вирішуючи спір за зустрічним позовом суд керувався вимогами ч.1 ст.526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися сторонами належним чином відповідно до умов договору.

Нормами ст.510,611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають передбачені законом наслідки.

Невиконання відповідачем за зустрічним позовом умов кредитного договору № 149, що був укладений 13.08.2007 року між ним і Банком, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість за кредитом є підставою для повного задоволення зустрічного позову.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.203,215,526,527 ЦК України, ст.47,49 Закону України " Про банки і банківську діяльність ", п.10,11 постанови № 5 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року " Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин ",ст.10,11,57,60,209,212,213-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

У задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства " ІМЕКСБАНК " про визнання договору кредиту, іпотеки недійсними, відмовити за безпідставністю.

Зустрічний позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства " ІМЕКСБАНК " заборгованість в сумі 489 151 ( чотириста вісімдесят дев'ять тисяч сто п'ятдесят одну ) грн. 70 коп. до якої ввійшла: заборгованість за кредитом в сумі 388 338 грн. 54 коп.; заборгованість по відсоткам за користуванням кредитом - 35 621 грн. 67 коп.; пеня - 26 357 грн. 64 коп.; штрафні санкції - 38 833 грн. 85 коп.

Стягнути з відповідача на користь Публічного акціонерного товариства " ІМЕКСБАНК " сплачений позивачем судовий збір в сумі 3 220 грн.

На рішення суду протягом 10 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Житомирської області через Житомирський районний суд.

Суддя: М.В.Чернявський