донецький апеляційний господарський суд
вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40
ПОСТАНОВА
Іменем України
12.12.2006 р. справа №4/187а
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого: | Калантай М.В. |
суддів | Волкова Р.В. |
Старовойтової Г.Я. |
при секретарі: Абдулазізовій О.Д. |
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Товариства з обмеженою відповідальністю телефонна компанія “Дейта-Експрес” м. Донецьк |
на постанову господарського суду | Донецької області |
від | 14.09.2006 року |
у справі | 4/187а |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю телефонна компанія “Дейта-Експрес” м. Донецьк |
до | Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області м. Донецьк |
про | Скасування рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін |
За участю представників сторін : |
Від позивача : | Ворона Ю.С. –дов від 17.17.06., Іванов В.К. –директор |
Від відповідача: | Долгих Н.Д. –дов. від 27.11.06. |
Постановою господарського суду Донецької області від 14.09.2006 року у справі №4/187а (суддя Гринько С.Ю.) відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю телефонна компанія “Дейта-Експрес” м. Донецьк до Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області м. Донецьк про скасування рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін №64 22.05.2006 року.
Постанова суду першої інстанції мотивована недоведеністю та необґрунтованістю заявлених позовних вимог.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю телефонна компанія “Дейта-Експрес” м. Донецьк, не погоджуючись із постановою суду, звернувся з апеляційною скаргою, в який просить скасувати постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити, оскільки при ухваленні судового акту судом першої інстанції були неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки, які не відповідають обставинам справи та невірно застосовані норми матеріального права, а саме пункт 106 “Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг” і пункт 16 статті 32 Закону України “Про телекомунікації”.
Відповідач, Державна інспекції з контролю за цінами в Донецькій області м. Донецьк, проти апеляційної скарги заперечує, вважає постанову суду законною та обґрунтованою, а мотиви, з яких надана апеляційна скарга не можуть бути підставою для її скасування.
Розглянувши наявні у матеріалах справи документи та, вислухавши представників сторін, судова колегія встановила наступне.
Відповідач здійснив перевірку позивача щодо порядку застосування тарифів на загальнодоступні (універсальні) телекомунікаційні послуги за період 2004, 2005 роки та з січень-лютий 2006 року, за наслідками якої складений акт №504 від 24.03.2006 року.
Вибірковою перевіркою правильності застосування регульованих тарифів Інспекцією цін встановлено здіймання Телефонною компанією плати за поштову доставку щомісячних рахунків за послуги зв’язку в розмірі (разом з ПДВ) 3,00грн., 1,00грн., 0,60грн.
Актом були встановлені порушення, а саме: позивачем безпідставно отримана виручка в результаті порушення ним державної дисципліни цін у розмірі 7551 грн. за застосування тарифу за послугу, яка не передбачена нормативно-правовими актами (необґрунтовано стягувалась плата за поштову доставку щомісячних рахунків про належну суму платежу за отримані абонентами послуги), чим порушені вимоги пунктів 106, 107 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2005 року №720; пункту 9 (в) наказу Мінзв’язку України від 30.10.1996 року №234 “Про порядок взаєморозрахунків між операторами міжміського, міжнародного та місцевого телефонного зв’язку різних форм власності”; Положення (стандарт) бухгалтерського обліку “Витрати”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, зареєстрованого в Мінюсті України 19.01.2000 року за №27/4248 та роз’яснення Державного комітету зв’язку та інформатизації України від 26.06.2001 року №49/ч.
Висновки, викладені в акті стали підставою для прийняття Державної інспекцією з контролю за цінами в Донецькій області рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін №64 від 22.05.2006 року, яким підлягає стягненню з позивача, на підставі статті 14 Закону України “Про ціни і ціноутворення”, в доход бюджету відповідно до вимог розділу ІІ статті 2 пункту 15 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” безпідставно отримана сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін в розмірі 7551 грн. та штраф у двократному розмірі необґрунтовано отриманої суми виручки 15102 грн., у загальній сумі 22653 грн.
Як встановлено в ході судового слідства свою діяльність позивач здійснює на підставі ліцензій Держкомзв’язку та інформації України:
1) серії АА № 497681 від 20.05.2003 року на строк до 26.11.2008 року на надання послуг телефонного зв’язку (крім відомчих об’єктів) на території м. Донецька та Донецької області;
2) серії РА № 003478 від 26.09.2003 року на строк до 15.11.2007 року на використання радіочастотного ресурсу в Донецькій області.
Судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
У відповідності до статті 14 Закону України “Про ціни і ціноутворення” вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки.
Статтею 7 цього ж Закону передбачено, що вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.
Згідно зі статтею 8 даного Закону державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів або граничних відхилень від державних фіксований цін і тарифів.
Преамбулою Закону України “Про телекомунікації” встановлено, що цей Закон встановлює правову основу діяльності у сфері телекомунікацій.
Закон визначає повноваження держави щодо управління та регулювання зазначеної діяльності, а також права, обов'язки та засади відповідальності фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у даній діяльності або користуються телекомунікаційними послугами.
Даним Законом у редакції, яка діяла в перевіряємий період, у статті 32 визначено перелік прав споживачів телекомунікаційних послуг, зокрема пунктом 16 споживачу надається право отримання за письмовою заявою рахунків за надані телекомунікаційні послуги безпосередньо в оператора та/або провайдера телекомунікацій.
Законом №3375-ІV від 19.01.2006 року “Про внесення змін до Закону України “Про телекомунікації” щодо безоплатного отримання рахунків за надані телекомунікаційні послуги” зазначений пункт було викладено в такій редакції: “безоплатне отримання від оператора, провайдера телекомунікацій рахунків за надані телекомунікаційні послуги...”.
На думку судової колегії даною статтею не передбачений обов’язок оператора доставляти споживачам рахунки за надані послуги, мова йдеться про право безоплатного отримання такого рахунку безпосередньо у оператора.
Відповідно до статті 66 Закону України “Про телекомунікації” тарифи на телекомунікаційні послуги встановлюються операторами, провайдерами телекомунікації самостійно, але за винятком, коли встановлено державне регулювання граничних або фіксованих тарифів, до яких підлягають тарифи на загальнодоступні послуги і тарифи на надання в користування каналів електрозв'язку операторів телекомунікації, які займають монопольне (домінуюче) становище на рину цих послуг.
Наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 07.06.2002 року №120 затверджені Граничні тарифи на основні послуги електрозв'язку та тарифи на виплату державних пенсій та грошової допомоги (далі - Наказ №120). Наказ не містить такого тарифу, як вартість доставки рахунків.
Відповідно до пункту 27 “Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг”, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України 09.08.2005 року №720 (далі Постанова №720) оператор має права установлювати тарифи на телекомунікаційні послуги, що ним надаються, крім послуг, тарифи на які регулюються державою. Оскільки ціни на
послуги доставки рахунку не регулюються державою та доставка рахунку не є обов'язком
оператора, з огляду на приписи статті 39 Закону України “Про телекомунікації”, оператор має право самостійно встановлювати ціни на таку послугу.
Пунктом 106 Постанови №720 передбачено, що розрахунки з абонентами можуть здійснюватися як за допомогою квитанцій (з попереднім надсиланням рахунків на адресу абонентів), так і без квитанцій (без надсилання рахунків).
Із аналізу зазначених норм вбачається, що вони не містять обов'язкової вказівки безкоштовно надсилати рахунок на адресу абонента, тобто оператор має право самостійно вирішувати питання про надсилання рахунків споживачам.
З огляду на наявні в матеріалах справи докази, підприємство позивача
надсилає рахунки лише тим абонентам, які звернулися до нього з заявою про надання такої послуги як доставка рахунку.
Суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем державної дисципліни цін.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти тільки на підставі, в межах повноважень і засобом, які передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Беручи до уваги все вищенаведене, Державною інспекцією з контролю за цінами в Донецькій області не доведена правомірність прийняття спірного рішення.
Судова колегія вважає, що доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі, є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи.
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова господарського суду підлягає скасуванню, як така, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права.
А відтак, суд апеляційної інстанції приймає нове рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю телефонна компанія “Дейта-Експрес” м. Донецьк на постанову господарського суду Донецької області від 14.09.2006 року у справі №4/187а задовольнити.
Постанову господарського суду Донецької області від 14.09.2006 року у справі №4/187а скасувати.
Позов задовольнити.
Скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області м. Донецьк про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін №64 від 22.05.2006 року.
Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю телефонна компанія “Дейта-Експрес” м. Донецьк, вул. Левицького,15, кв.3 судові витрати в сумі 5,10 грн.
Господарському суду Донецької області видати виконавчий лист.
У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця з дня складення постанови в повному обсязі.
Повний текст постанови складений та підписаний 18.12.2006 року.
Головуючий: М.В. Калантай
Судді: Р.В. Волков
Г.Я. Старовойтова
Надруковано: 6 примірників
1 –у справу, 2 –сторонам у справі
2 –ДАГС, 1 –ГС Донецької області