ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2013 року Справа № 910/6991/13
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
Бернацької Ж.О. - головуючого (доповідач),
Кривди Д.С.,
Палія В.В.,
розглянувши касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДСТАНДАРТІНЖИНІРИНГ"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 21.08.2013
у справі№ 910/6991/13
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "БУДСТАНДАРТІНЖИНІРИНГ"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "СОЛСТРОЙ"
прозобов'язання вчинити дії,
за участю представників сторін:
від позивача: Ліщинський В.С. (довіреність № 118 від 10.10.2013),
від відповідача: Гаджук П.П. (довіреність № 10-174 від 22.02.2013),
Відповідно до розпорядження секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України Могила С.К. від 01.10.2013 № 05-05/1259, у зв'язку з відпусткою судді Капацин Н.В., відповідно до частини четвертої статті 31 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", та на виконання рішення зборів суддів Вищого господарського суду України від 15.12.2010 № 12 і розпорядження Голови Вищого господарського суду України від 24.07.2013 № 16-р, сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України в такому складі: Бернацької Ж.О. - головуючого (доповідач), Кривди Д.С., Палія В.В., для розгляду 14.10.2013 касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДСТАНДАРТІНЖИНІРИНГ" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2013 у справі № 910/6991/13,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2013 у справі № 910/6991/13 (суддя Кирилюк Т.Ю.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2013 (колегія суддів у складі: Рябухи В.І. - головуючого, Кондес Л.О., Ропій Л.М.), в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням та постановою, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2013 у справі № 910/9661/13 скасувати, і прийняти нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням та порушенням норм матеріального та процесуального права попередніми судовими інстанціями.
До Вищого господарського суду України надійшов відзив від позивача, в якому останній просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2013 у справі № 910/6991/13 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача Бернацьку Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України).
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "СОЛСТРОЙ" (підрядник) та Закритим акціонерним товариством "Планета-буд" (субпідрядник) 03.01.2009 укладено договір підряду № 30/01-06.
Відповідно до пункту 1.1. договору, в порядку та на умовах, визначених договором, субпідрядник за завданням підрядника зобов'язується організувати та виконати з власних матеріалів та обладнання, відповідно до вимог проектно-кошторисної документації, технічного завдання, вимог ДБН України, повний комплекс робіт з влаштуванням об'їзної дороги і протизсувних укріплень схилів Черепанової гори на об'єкті "Реконструкція Національного спортивного комплексу "Олімпійський", розташованого за адресою 03150, вул. Червоноармійська, 55 у Печерському районі міста Києва, Україна, у терміни, визначені договором.
Відповідно до пункту 4.5.2. договору, підрядник розраховується з субпідрядником за виконані роботи, з урахуванням авансових платежів (за їх наявності), в 15-денний термін після підписання акта приймання виконаних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3 за умови надходження коштів від замовника будівництва шляхом безготівкового перерахунку коштів на його розрахунковий рахунок.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Планета-буд" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДСТАНДАРТІНЖИНІРИНГ" (новий кредитор) 01.09.2009 укладено договір про відступлення права вимоги № ВПВ-1100, відповідно до умов якого Товариство "Планета-буд" відступило Товариству з обмеженою відповідальністю "БУДСТАНДАРТІНЖИНІРИНГ" право вимоги за договором підряду № 30/01-06 від 03.01.2009.
Відповідно до пункту 1.4 договору про відступлення права вимоги, новий кредитор має право вимагати, зокрема проведення розрахунку за фактично виконані та прийняті роботи.
Станом на 01.02.2012 борг відповідача перед позивачем становить 733132,57 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків.
Між новим кредитором та відповідачем 05.03.2012 укладено угоду про визначення строків оплати заборгованості, відповідно до умов якої сторони погодили, що заборгованість підрядника за договором підряду становить 733132,57 грн. (пункт 2 угоди).
Строк позовної давності договору підряду збільшується та триває до 11.11.2014 (пункт 1 угоди).
Згідно з пунктом 3.1.2 угоди, новий кредитор зобов'язується не направляти будь-які позови, претензії, заяви та вимоги щодо сплати підрядником коштів до державних установ до дати, яка становитиме перебіг 15-ть банківських днів з дати фактичного зарахування коштів на рахунок підрядника від генерального підрядника - АТ "Холдингова компанія "Київміськбуд".
Виконання підрядником зобов'язання, викладеного у пункті 4 угоди, можливе лише за умови отримання підрядником на його розрахунковий рахунок коштів від генерального підрядника (пункт 3.1.3 угоди).
Пунктом 4 угоди передбачено, що підрядник приймає на себе зобов'язання сплатити новому кредитору 733132,57 грн. виключно за умови отримання коштів від генерального підрядника - АТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" у термін 10-ти банківських днів з дати отримання коштів, сплачених генеральним підрядником на рахунок підрядника.
Зазначені договори та угода підписані уповноваженими представниками сторін, підписи яких скріплені печатками товариств, без складання протоколу розбіжностей.
Ініціюючи позовне провадження, позивач зазначає, що пункти 3.1.2, 3.1.3, 4 укладеної між ним та відповідачем угоди та пункт 4.5.2 договору підряду не відповідають вимогам закону, оскільки строк виконання зобов'язання визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Тобто вказана норма передбачає як безпосереднє встановлення у зобов'язанні строку (терміну) його виконання, так і визначення цього строку вказівкою на певну подію, яка неминуче має настати. В іншому випадку кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 217 Цивільного кодексу України передбачено правові наслідки недійсності окремих частин правочину, згідно з якою недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.
Господарський суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову з чим погодився апеляційний господарський суд, посилаючись на те, що позивач не довів існування жодної правової підстави про невідповідність вказаних пунктів угоди та договору чинному законодавству; суд не може втручатись у господарські відносини між сторонами та вимагати в порядку частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України виконання боржником його обов'язку з оплати, оскільки таке право надане кредитору та є способом досудового врегулювання спору; вимога про витребування оригіналу договору підряду № 30/01-06 від 03.01.2009 за своєю суттю є клопотанням про витребування оригіналу доказу.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що у наведеному положенні договору мова не йде про подію, яка має неминуче настати, оскільки ця подія залежить від суб'єктивної поведінки генерального підрядника - АТ "Холдингова компанія "КИЇВМІСЬКБУД".
Зазначена умова виникнення у відповідача вказаного обов'язку за своєю правовою природою є відкладальною обставиною у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України.
Таким чином, незалежно від викладених судами обох інстанцій висновків, вони не призвели до ухвалення неправосудних рішень, оскільки загальний висновок про відсутність підстав для задоволення заявленого позову відповідає обставинам справи.
Відповідно до пункту 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та/або постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.
Таким чином, постанова Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2013 у справі № 910/6991/13 підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДСТАНДАРТІНЖИНІРИНГ" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2013 у справі № 910/6991/13 залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2013 у справі № 910/6991/13 залишити без змін.
Головуючий - суддяБернацька Ж.О.
СуддіКривда Д.С.
Палій В.В.