Справа № 1кп-318/13

(437/6896/13)

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2013 року Ленінський районний суд міста Луганська у складі:

головуючого судді Коліуша О.Л.,

за участю:

секретаря судового засідання Столбової Х.О.,

прокурора Ступакової В.І., захисника ОСОБА_1, перекладача ОСОБА_2,

у присутності обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщені Ленінського районного суду міста Луганська кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2 України, громадянки ОСОБА_5 Білорусії, яка проживає за адресою: РФ, Московська область, м. Реутов, проспект Миру, 17/56, раніше не судимої,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина РФ, , який проживає за адресою: РФ, АДРЕСА_1, маючого на утриманні сина – ОСОБА_6. ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судимого,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 303 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 16 березня 2013 року, приблизно о 15 годині, приїхали в м. Луганськ, де зустрілися з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 запропонували ОСОБА_7 та її подрузі ОСОБА_8 здійснювати сексуальні послуги за грошову винагороду в Російській Федерації. Щодо їх пропозиції ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вирішили подумати і домовились зустрітися з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 наступного дня, а саме: 17.03.2013 року біля ТЦ «Росія» м. Луганськ.

17.03.2013 ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на зупинці громадського транспорту, яка розташована на кв. Гаєвого, м. Луганська, зустрілися зі своєю подругою ОСОБА_9 та всі разом поїхали до ТЦ «Росія» на зустріч з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 де приблизно о 15 годині 30 хвилин зустрілися з останніми.

В автомобілі, який належить ОСОБА_4, біля ТЦ «Росія», ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4 з метою втягнення в зайняття проституцією, запропонували ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 умови зайняття проституцією в РФ, розповівши про нібито існуючі переваги проституції, легкість, прибутковість та безпеку, яку вони забезпечать під час зайняття проституцією цим жінкам. На їх вмовляння ОСОБА_8 та ОСОБА_9 погодились, а ОСОБА_7 відмовилась, після чого ОСОБА_8 та ОСОБА_9 сіли до автомобіля, в якому знаходились ОСОБА_3 та ОСОБА_4, та разом поїхали до російсько-українського кордону «Красна Талівка», де були затримані співробітниками міліції.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 свою вину в пред'явленому їй обвинуваченні за ч. 2 ст. 303 КК України визнала у повному обсязі і пояснила, що з ОСОБА_4 вона познайомилася в Москві, де він працював водієм таксі, у подальшому він почав надавати послуги таксі їй та іншим особам, що займалися проституцією. Згодом у них виникла ідея щодо залучення до зайняття проституцією в Російській Федерації жінок з України, для чого ОСОБА_3 почала спілкуватися з такими особами через мережу Інтернет, де запропонувала ОСОБА_7 та ОСОБА_8 здійснювати сексуальні послуги за грошову винагороду. 17.03.2013 року вона та ОСОБА_4 біля ТЦ «Росія» м. Луганськ зустрілися з ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, розповіли останнім про легкість, прибутковість та безпеку, яку вони забезпечать під час зайняття проституцією цим жінкам. Після чого ОСОБА_8 та ОСОБА_9 погодились на її пропозицію, а ОСОБА_7 відмовилась. Через деякий час вона, ОСОБА_4, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 разом поїхали до російсько-українського кордону «Красна Талівка», де були затримані співробітниками міліції.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в пред'явленому йому обвинуваченні за ч. 2 ст. 303 КК України визнав у повному обсязі і пояснив, що він познайомився з ОСОБА_3 в Москві, коли працював водієм таксі, у подальшому він почав надавати послуги таксі їй та іншим особам, що займалися проституцією. Його знайома ОСОБА_3 через мережу Інтернет познайомилася з двома жінками з України – ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та запропонувала їм здійснювати сексуальні послуги за грошову винагороду в Російській Федерації. 17.03.2013 року він та ОСОБА_3 біля ТЦ «Росія» м. Луганськ зустрілися з ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, розповіли останнім про легкість, прибутковість та безпеку, яку ОСОБА_3 та він забезпечать під час зайняття проституцією цим жінкам. Після чого ОСОБА_8 та ОСОБА_9 погодились на їх пропозицію, а ОСОБА_7 відмовилась. Через деякий час він, ОСОБА_3, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 разом поїхали до російсько-українського кордону «Красна Талівка», де були затримані співробітниками міліції.

Суд, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Учасники судового провадження проти цього не заперечували. Суд з’ясував, що обвинувачений та інші учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин та немає сумнівів у добровільності їх позиції. Суд роз’яснив учасникам судового провадження, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, суд вважає, що вина обвинувачених у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення доведена повністю.

За таких обставин дії обвинуваченої ОСОБА_3 правильно слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 303 КК України за ознаками втягнення особи в заняття проституцією, вчинене щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб. Дії обвинуваченого ОСОБА_4 правильно слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 303 КК України за ознаками втягнення особи в заняття проституцією, вчинене щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб.

Призначаючи ОСОБА_3 покарання, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченої, пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини.

Вчинений обвинуваченою ОСОБА_3 злочини належать до тяжких злочинів.

Обвинувачена раніше не судима. За місцем тримання під вартою та місцем проживання характеризується позитивно, має мати, яка проживає одна та страждає низкою захворювань.

Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченій, суд визнає щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченій, судом не виявлено.

Виходячи із зазначених обставин, відношення обвинуваченої до скоєного, враховуючи щире каяття обвинуваченої, усвідомлення нею своєї провини, з урахуванням її особи, яка позитивно характеризується за місцем тримання під вартою та місцем колишньої роботи, наявність у неї місця проживання в Україні, суд вважає за можливе призначити обвинуваченій покарання без реального його відбування, шляхом звільнення від відбування покарання із встановленням випробування і покладанням на обвинувачену ряду обов'язків із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України, яке, на думку суду, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження нових злочинів.

Призначаючи ОСОБА_4 покарання, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини.

Вчинений обвинуваченим ОСОБА_4 злочини належать до тяжких злочинів.

Обвинувачений раніше не судимий. За місцем тримання під вартою та колишнім місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітнього сина, його матір є пенсіонеркою та інвалідом третьої групи та проживає одна.

Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття, наявність одинокої матері пенсійного віку, наявність на утриманні неповнолітньої дитини.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, судом не виявлено.

Виходячи із зазначених обставин, відношення обвинуваченого до скоєного, враховуючи щире каяття обвинуваченого, усвідомлення ним своєї провини, з урахуванням його особи, позитивних характеристик з місця тримання під вартою та місця колишнього проживання, наявність у нього на утриманні неповнолітнього сина та одинокої матері, наявність у нього місця проживання в Україні, суд вважає за можливе призначити обвинуваченому покарання без реального його відбування, шляхом звільнення від відбування покарання із встановленням випробування і покладанням на обвинуваченого ряду обов'язків із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України, яке, на думку суду, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

Судові витрати по кримінальному провадженню відсутні.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України,

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винною у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 303 КК України, та призначити їй покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

В силу ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, встановивши їй іспитовий строк 2 (два) роки, якщо вона протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов'язки.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_3 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

Запобіжний захід, обраний ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою – відмінити, звільнивши її з-під варти негайно в залі судових засідань.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 303 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

В силу ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 2 (два) роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

Запобіжний захід, обраний ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою – відмінити, звільнивши його з-під варти негайно в залі судових засідань.

Речові докази:

паспорт громодянина ОСОБА_5 Білорусь на ім’я ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, №НВ20137010ВBLR8905178F14051744170589НO42рв146 від 22.04.2008 року, картку сбербанку «Маестро» №676196000285066537, мобільний телефон «Нокиа» ІМЕІ №353775042677542, мобільний телефон «ALCATEL» ІМЕІ №860499011418715, з сім-картою мобільного оператору «Мегафон», №89701026600841062 64г, мобільний телефон «Самсунг» ІМЕІ №352286045716312, з сім-картою мобільного оператору «Мегафон», №89701026698708221 64г, гроші в сумі 500 (п’ятсот) російських рублів, (серії НЛ 6334287) – повернути ОСОБА_3;

паспорт громодянина РФ на ім’я ОСОБА_4, №6608406958 від 09.06.2008 року видан МВ УФМС Росії по Смоленській області, міграційну карту на ім’я ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, посвідчення водія на ім’я ОСОБА_4, дата видачі 02.07.2008 №67 ОК 019736, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № 67 ХН 204613 на автомобіль Фольксваген SHARAN, синього кольору, реєстраційний знак НОМЕР_1 RUS , номер кузову WWWZZZ7MZ1V009038, талон проходження технічного огляду серія 67 MB 830390, на автомобіль Фольксваген SHARAN, синього кольору, реєстраційний знак НОМЕР_1 RUS, номер кузову WWWZZZ7MZ1V009038, визнати та долучити в якості речових доказів по кримінальному провадженню №12013030010000459, гроші в сумі 5000 (п’ять тисяч) російських рублів, (серії ех 4242296) та 1000 (одна тисяча) російських рублів (серії аб 2691391) та гроші в загальній сумі 55 (п’ятдесят п’ять) гривень, а саме дві банкноти по 20 (двадцять) гривень кожна: серії MA 5753366, КФ 7180849, одна банкнота 10 (десять) гривень серії МД 4370812, 5 (п’ять) гривень серії ИА 3272780, мобільний телефон «Нокиа » ІМЕІ №356990046189249 чорного кольору, в шкіряному футлярі зі сім-картою мобільного оператору «МТС», № карти 8938001210701417708 абонентський номер +380500141770, мобільний телефон «МТС» ІМЕІ №862076019761714 в корпусі чорного кольору, у шкіряному футлярі, з сім-картою мобільного оператору «Білайн», № карти 897019904123114849d абонентський номер +79031723348, автомобіль Фольксваген SHARAN, синього кольору, реєстраційний знак НОМЕР_1 RUS , номер кузову WWWZZZ7MZ1V009038 – повернути ОСОБА_4

Вирок суду набирає законної сили після спливу строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області протягом 30 днів з дня його проголошення через Ленінський районний суд міста Луганська.

Головуючий: