донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
12.12.2006 р. справа №29/258пд
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
|
головуючого: |
Калантай М.В. |
|
суддів |
Запорощенка М.Д., Старовойтової Г.Я., |
|
|
|
|
за участю представників сторін: |
|
|
від позивача: |
Карташев О.О. - дов. від 10.11.06, |
|
від відповідача: від відповідача: |
не з'явився, не з'явився |
|
|
|
|
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу |
Державної податкової інспекції у Петровському районі м.Донецьк |
|
|
|
|
на рішення господарського суду |
Донецької області |
|
|
|
|
від |
19.10.2006 року |
|
|
|
|
по справі |
№29/258пд |
|
|
|
|
за позовом |
Державної податкової інспекції у Петровському районі м.Донецьк |
|
до |
Суб'єкта підприємницької діяльності - ОСОБА_1 м.Донецьк |
|
про |
визнання недійсним господарського зобов'язання |
Рішенням господарського суду Донецької області від 19.10.2006 року у справі №29/258пд (суддя Гаврищук Т.Г.) відмовлено у задоволенні позову Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 м. Донецьк та Товариства з обмеженою відповідальністю “Містпромрезерв” м. Донецьк про визнання повністю недійсним господарського зобов'язання, яке виникло на підставі податкової накладної НОМЕР_1, видаткової накладної НОМЕР_1, вчиненого між відповідачами з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; стягнення з ТОВ “Містпромрезерв” на користь ПП ОСОБА_1 13162,64 грн.; стягнення з ПП ОСОБА_1 в доход держави 13162,64 грн.
Рішення суду мотивовано недоведеністю заявлених позовних вимог.
Позивач, Державна податкова інспекція у Петровському районі м. Донецька, не погоджуючись з рішенням господарського суду, звернувся з апеляційною скаргою про його скасування, так як вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права. Просить позов задовольнити. В апеляційній скарзі заявник наполягає на доведеності ним умислу другого відповідача з посиланням на Вирок Куйбишевського районного суду м. Донецька від 30.12.2005 року.
Відповідач, Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 м. Донецьк, проти доводів, викладених в апеляційній скарзі заперечує, вважає рішення законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню. Крім того, ним 11.12.2006 року була надана копія Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця з відміткою Державного реєстратора про те, що державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця проведено, дата реєстрації 24.10.2006 року, номер запису: НОМЕР_2.
Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Містпромрезерв” м.Донецьк, наданим йому правом не скористався, представника у судове засідання не направив, відзив не надав.
Розглянувши наявні у матеріалах справи документи та вислухавши представника заявника апеляційної скарги, судова колегія встановила наступне.
Позивач, Державна податкова інспекція у Петровському районі м. Донецька, звернувся до господарського суду з позовом до Приватного підприємця ОСОБА_1 м. Донецьк та Товариства з обмеженою відповідальністю “Містпромрезерв” м. Донецьк про визнання повністю недійсним господарського зобов'язання, вчиненого між відповідачами з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, із застосуванням правових наслідків, передбачених пунктом 1 статті 208 Господарського Кодексу України.
Додатковою заявою від 23.08.2006 року позивач уточнив свої позовні вимоги та просив визнати повністю недійсним господарське зобов'язання, яке виникло на підставі податкової накладної НОМЕР_1 та видаткової накладної НОМЕР_1, вчинене між відповідачами з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, стягнути з ТОВ “Містпромрезерв” на користь ПП ОСОБА_1 13162,64 грн., та стягнути з ПП ОСОБА_1 в доход держави 13162,64 грн.
ОСОБА_1 був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності виконкомом Донецької міської ради 14.04.2005 року та взятий на облік платника податків у Державіній податковій інспекції у Петровському районі м. Донецька.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Містпромрезерв” є юридичною особою, включений до ЄДРПОУ за НОМЕР_3.
Між відповідачами на підставі накладної НОМЕР_1, податкової накладної НОМЕР_1 була укладена угода купівлі-продажу будівельних матеріалів та сантехнічних виробів на загальну суму 13162,64, у т.ч. ПДВ -2193,77 грн.
Отриманий за цією угодою товар Приватним підприємцем ОСОБА_1 був оплачений в повному обсягу, що засвідчується платіжними дорученнями НОМЕР_4 на суму 9700 грн. та НОМЕР_5 на суму 3800 грн.
Факт передачі Товариством з обмеженою відповідальністю “Містпромрезерв” зазначеного товару та його оплати Приватним підприємцем ОСОБА_1 позивачем не оспорювався.
Як вбачається із матеріалів справи триманий першим відповідачем товар за спірною угодою в подальшому був проданий, що засвідчується відповідними видатковими накладними НОМЕР_5 на суму 1922,25 грн., НОМЕР_6 на суму 1710 грн., НОМЕР_7 на суму 9657 грн., НОМЕР_8 на суму 136,80 грн.
Податковий орган вважає, що господарське зобов'язання між відповідачами було вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Як на підставу своїх доводів, позивач посилається на вирок Куйбишевського районного суду м. Донецька від 30.12.2005 року, яким встановлено, що групою осіб, які мали намір на здійснення фіктивної підприємницької діяльності, було зареєстровано ТОВ “Містпромрезерв”. Метою діяльності цього підприємства була незаконна діяльність по переказу безготівкових коштів в готівку за попередньою домовленістю із зацікавленими особами, для забезпечення можливості використовувати кошти у господарському звороті без відображення господарських операцій у бухгалтерському та податковому обліку. Заявник апеляційної скарги наполягає на, що вся діяльність ТОВ “Містпромрезерв” була завідомо суперечна інтересам держави і суспільства, а отже господарське зобов'язання було вчинено з метою явно суперечною інтересам держави і суспільства.
Судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За правилами статті 174 цього Кодексу господарські зобов'язання можуть виникати у тому числі з господарського договору та інших угод, передбачених законом.
Згідно зі статтею 207 Господарського Кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Частиною 1 статті 208 цього ж Кодексу встановлено, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Вироком Куйбишевського районного суду м. Донецька від 30.12.2005 року, який набрав законної сили 15.01.2006 року, встановлено, що особи, які зареєстрували статут Товариства з обмеженою відповідальністю “Містпромрезерв”, наміру здійснювати його статутну діяльність не мали. В процесі всієї діяльності в період з грудня 2004 року по квітень 2005 року підприємство використовувалося для проведення безготівкових коштів в готівкові.
Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.
Як вбачається із змісту наведеного вироку суду, ним не було встановлено вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю “Містпромрезерв” з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, саме спірних господарських зобов'язань. Даним вироком суду було встановлено використовування підприємства для проведення безготівкових коштів в готівкові в період з грудня 2004 року по квітень 2005 року, в той час, коли спірні господарські зобов'язання між відповідачами виникли на підставі угоди, укладеної у травні 2005 року.
Вирок суду не містить обставин, які б були встановлені на підтвердження того, що укладаючи спірну угоду, сторони діяли з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства.
З огляду на зазначене судова колегія погоджується із твердженням суду першої інстанції про те, що посилання позивача на вирок Куйбишевського районного суду м. Донецька від 30.12.2005 року з кримінальної справи, як доказ спрямованості умислу та доведення мети суперечною інтересам держави та суспільства при здійсненні спірних господарських зобов'язань, суд вважає безпідставним, оскільки він не містить в собі висновки щодо господарських зобов'язань, які виникли між відповідачами на підставі угоди купівлі-продажу будівельних матеріалів та сантехнічних виробів на загальну суму 13162,64 грн., у т.ч. ПДВ-2193,77 грн. згідно накладної НОМЕР_1, податкової накладної НОМЕР_1, та не робилися висновки відносно її мети та спрямованості. Факт притягнення директора ТОВ “Містпромрезерв” до кримінальної відповідальності за частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України не є доказом наявності у такого суб'єкта господарювання мети суперечної інтересам держави та суспільства при укладанні всіх угод та виконанні всіх господарських зобов'язань.
Беручи до уваги викладене, господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що податковим органом не доведені обставини на підтвердження того, що укладаючи угоду сторони діяли з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Сама по собі угода по продажу будівельних матеріалів та сантехнічних виробів не є такою, що суперечить інтересам держави і суспільства. Такий товар не виключено законом із цивільного обігу, на торгівлю ним не вимагалась ліцензія, не було й інших законодавчих обмежень стосовно його купівлі-продажу.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивач в даному випадку не довів, чим саме підтверджуються ті обставини, що господарське зобов'язання було вчинено відповідачами з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Таким чином, судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог податкової служби про визнання повністю недійсним господарського зобов'язання, яке виникло на підставі податкової накладної НОМЕР_1 та видаткової накладної НОМЕР_1, вчиненого між відповідачами з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, стягнення з ТОВ “Містпромрезерв” на користь ПП ОСОБА_1 13162,64 грн., та стягнення з ПП ОСОБА_1 в доход держави 13162,64 грн.
Факт припинення діяльності підприємницької діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_1 після винесення господарським судом рішення у справі, у відповідності до статті 104 Господарського процесуального кодексу України не є підставою для його зміни або скасування.
За таких обставин оскаржуване рішення господарського суду не підлягає скасуванню, так як відповідає фактичним обставинам справи та чинному законодавству, а мотиви, з яких надана апеляційна скарга не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька на рішення господарського суду Донецької області від 19.10.2006 року у справі №29/258пд залишити без задоволення.
Рішення від 19.10.2006 року господарського суду Донецької області у справі №29/258пд залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд.
Головуючий Калантай М.В.
Судді: Запорощенко М.Д.
Старовойтова Г.Я.
Надруковано: 7 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
1 у справу
2 ДАГС
1-ГС