донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
12.12.2006 р. справа №28/220
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: | Калантай М.В. |
суддів | Запорощенка М.Д., Старовойтової Г.Я., |
за участю представників сторін: |
від позивача: | Завражний О.А. - дов. від 01.07.06, |
від відповідача: від відповідача: | Толстолуцька М.М. - дов. від 24.07.06., Демідова Л.В. - дов. від 03.10.06, не з"явився |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Горлівської об"єднаної державної податкової інспекції м. Горлівка |
на рішення господарського суду | Донецької області |
від | 11.10.2006 року |
по справі | №28/220 |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтердон" м.Горлівка |
до до | Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції м.Горлівка Відділення державного казначейства у м. Горлівка |
про | стягнення 29641грн. |
Рішенням господарського суду Донецької області від 11.10.2006 року у справі №28/220 (суддя Кониченко О.М.) частково задоволений позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ІнтерДон” м. Горлівка до Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції м. Горлівка та Відділення державного казначейства у м. Горлівка про стягнення з Державного бюджету України заборгованості з податку на додану вартість в сумі 29626 грн.
Стягнено з Державного бюджету України на користь позивача бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 26041 грн. за податковою декларацією з податку на додану вартість за червень 2000 року.
В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване доведеністю факту бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.
Відповідач, Горлівська об’єднана державна податкова інспекція м. Горлівка, не погоджуючись з рішенням господарського суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, як таке що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме Закону України “Про податок на додану вартість”. На думку заявника апеляційної скарги оскільки позивач у продовж тривалого часу до податкового органу не звітував та менш ніж 12 місяців був зареєстрований, як платник податку, тому законні підстави для бюджетного відшкодування відсутні, відповідно до підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, де визначені особи, які не мають права на бюджетне відшкодування: особа, яка була зареєстрована як платник податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування; особа, яка не провадила діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “ІнтерДон” м. Донецьк, проти апеляційної скарги заперечує, вважає рішення законним і обґрунтованим, а доводи, що викладені в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для його скасування.
Відповідач, Відділення Державного казначейства у м. Горлівка, наданим йому правом не скористався, представника в судове засідання не направив, відзив не надав.
Розглянувши наявні у матеріалах справи документи та вислухавши представників сторін, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Позивачем 20.07.2000 року була надана до податкового органу податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2000 року.
Відповідно до цієї декларації та розрахунку частки бюджетного відшкодування Товариства з обмеженою відповідальністю “ІнтерДон” м. Донецьк за червень 2000 року відшкодуванню підлягала сума ПДВ у розмірі 33942 грн.
Податковим органом складений акт-доповнення №62/ДТ/23-211-3 від 26.02.2002 року до акту документальної тематичної перевірки позивача №450/ДТ/23-014-23 від 18.08.2000 року стосовно обґрунтованості відшкодування податку на додану вартість за червень 2000 року, яким виявлено розбіжності між сумами відшкодування, відображеними позивачем у декларації з податку на додану вартість за червень 2000 року, та сумами, встановленими перевіркою, в розмірі 33942 грн.
Із постанови господарського суду Донецької області від 23.12.2005 року у справі №41/46а (спір між позивачем та першим відповідачем), яка в апеляційному порядку не оскаржувалась, вбачається, що на підставі акту-доповнення відповідачем прийняті рішення: розпорядження про внесення змін до суми податку на додану вартість №5 від 28.02.2002 року, яким зменшено дебетове сальдо з податку на додану вартість за червень 2000 року на суму 33942 грн.; рішення №194/23-212/30670371/4511 від 11.03.2002 року, яким на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 1975 грн., податкове повідомлення №0000202342/0 від 11.03.2002 року, яким позивачеві згідно з підпунктом “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього ж Закону та відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6, пункту 1.8 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у вигляді штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1975 грн.
У акті-доповненні №62/ДТ/23-211-3 від 26.02.2002 року контролюючим органом встановлено наступне: у вантажних митних деклараціях у графі “А” відсутній відбиток особистої номерної печатки “виїзд”, який підтверджує факт вивозу товару за межі митної території України, тобто не підтверджений фактичний вивіз товару за межі митної території України, тому ці операції з продажу товарів не підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою згідно з підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України “Про податок на додану вартість”; за результатами зустрічних перевірок контрагентів позивача до товаровиробника не підтверджено формування податкових зобов’язань, тому у позивача відсутнє право на податковий кредит.
Позивач оскаржив у судовому порядку розпорядження про внесення змін до суми податку на додану вартість №5 від 28.02.2002 року, рішення №194/23-212/30670371/4511 від 11.03.2002 року, податкова вимога №1/400 від 04.03.2002 року та податкове повідомлення №0000202342/0 від 11.03.2002 року.
Постановою у справі №41/46а від 23.12.2005 року позовні вимоги задоволені частково. Судом визнані повністю недійсними: розпорядження Державної податкової інспекції в Центрально-міському районі м. Горлівки про внесення змін до суми податку на додану вартість №5 від 28.02.2002 року, Рішення Державної податкової інспекції в Центрально-міському районі м. Горлівки про застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих сум податків, зборів (обов’язкових платежів) та пені за порушення податкового законодавства №194/23-212/30670371/4511 від 11.03.2002 року, податкове повідомлення Державної податкової інспекції в Центрально-міському районі м. Горлівки №0000202342/0 від 11.03.2002 року. В іншій частині позову було відмовлено.
Судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
У відповідності до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями (в редакції Закону, яка була чинною під час виникнення спірних правовідносин) (далі Закон “Про ПДВ”) суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.
Підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 даного Закону встановлено, що у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації. Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі казначейського чека, який приймається до негайної оплати (погашення) будь-якими банківськими установами. Правила випуску, обігу та погашення казначейських чеків встановлюються законодавством. Здійснення відшкодування шляхом зменшення платежів по інших податках, зборах (обов'язкових платежах) не дозволяється. Суми, що не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.
Як вбачається із постанови господарського суду Донецької області від 23.12.2005 року у справі № 41/46а сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за червень 2000 року була направлена в розмірі 7901 грн. в рахунок погашення податкових зобов’язань позивача з податку на додану вартість за період з липня 2000 року по січень 2002 року.
Відповідно до підпункту 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
Із наданих до матеріалів справи доказів вбачається, що позивачем не був порушений строк подання позовної заяви на відшкодування податку на додану вартість.
Товариство 20.07.2000 року надало до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2000 року з сумою ПДВ, яка підлягає відшкодуванню – 33942 грн. Відповідно до розрахунку частки бюджетного відшкодування за червень 2000 року, який поданий разом із декларацією позивач визначив, що сума бюджетного відшкодування, яка може бути відшкодована платнику протягом місяця, що настає після подання податкової декларації за звітний період складає –24937 грн., а сума ПДВ, що відшкодовується шляхом зменшення податкових зобов’язань платника протягом трьох наступних звітних періодів складає –9005 грн.
У позивача виникло право на відшкодування податку на додану вартість.
Матеріалами справи підтверджується, що 08.02.2002 року ТОВ “ІнтерДон” м. Горлівка звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до ДПІ у Центрально –Міському районі м. Горлівки про відшкодування з бюджету податку на додану вартість в сумі 33942 грн. Ухвалою господарського суду Донецької області від 25.03.2002 року позовна заява залишена без розгляду.
26.02.2002 року ДПІ у Центрально –Міському районі м. Горлівки складений Акт - Доповнення №62/ДТ/23-211-3, яким встановлено завищення бюджетного відшкодування на суму 33942 грн.
28.02.2002 року відповідачем прийняте розпорядження про внесення змін до суми податку на додану вартість №5; 04.03.2002 року прийнята податкова вимога №1/400; 11.03.2002 року прийняте рішення №194/23-212/30670371/4511, та податкове повідомлення №0000202342/0.
23.02.2004 року ТОВ “ІнтерДон” м. Горлівка звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Державної податкової інспекції у Центрально–Міському районі м. Горлівки про визнання недійсними вказаних актів податкового органу.
Рішенням у справі №41/46а від 23.04.2004 року позовні вимоги задоволені частково. Визнані повністю недійсним розпорядження Державної податкової інспекції в Центрально-Міському районі м. Горлівки про внесення змін до суми податку на додану вартість №5 від 28.02.2002 року; рішення Державної податкової інспекції в Центрально-Міському районі м. Горлівки про застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих сум податків, зборів (обов’язкових платежів) та пені за порушення податкового законодавства №194/23-212/30670371/4511 від 11.03.2002 року; податкове повідомлення Державної податкової інспекції в Центрально-міському районі м. Горлівки №0000202342/0 від 11.03.2002 року. У задоволенні позовних вимог в іншій частині –відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.07.2004 р. рішення господарського суду Донецької області від 23.04.2004 р. у справі № 41/46а залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 07.12.2004 року рішення господарського суду Донецької області від 23.04.2004 року та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 06.07.2004 року у справі №41/46а скасовані. Справа була направлена на новий розгляд до господарському суду Донецької області.
Ухвалою Верховного суду України від 03.03.2005 року відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 07.12.2004 року у справі № 41/46а.
Постановою господарського суду Донецької області від 23.12.2005 року у справі №41/46а позовні вимоги задоволені частково. Визнано повністю недійсним розпорядження №5 від 28.02.2002 року; рішення про застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих сум податків, зборів (обов’язкових платежів) та пені за порушення податкового законодавства №194/23-212/30670371/4511 від 11.03.2002 року; податкове повідомлення №0000202342/0 від 11.03.2002 року. У задоволенні позовних вимог в іншій частині –відмовлено. Зазначена постанова в встановленому порядку сторонами не оскаржена.
З огляду на наведене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що право позивача на відшкодування ПДВ виникло з 03.01.2006 року. 10.07.2006 року позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про відшкодування з державного бюджету України суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 29641 грн.
Із аналізу норм Закону “Про ПДВ” вбачається, що від’ємне значення податку на додану вартість є коштами платника податку, які він сплатив продавцям товару відповідно до вимог цього Закону. Крім того, даний Закон встановлює умови та гарантії повернення цих коштів у вигляді обов’язку держави на підставі декларації здійснити повернення коштів за результатами звітного періоду.
Щодо посилань заявника апеляційної скарги на те, що позивач у продовж тривалого часу до податкового органу не звітував та менш ніж 12 місяців був зареєстрований, як платник податку судова колегія вказує, що право на відшкодування з ПДВ виникло у позивача ще у 2000 році, коли він надав до податкової служби декларацію і тому, як правомірно вказано судом першої інстанції, зміни до Закону України “Про податок на додану вартість” не мають зворотної дії.
Таким чином, господарський суд правильно задовольнив позов частково, а доводи скаржника спростовуються вищенаведеним та матеріалами справи.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Донецької області відповідає діючому законодавству та фактичним обставинам справи, а мотиви з яких надана апеляційна скарга не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції м. Горлівка на рішення господарського суду Донецької області від 11.10.2006 року у справі №28/220 залишити без задоволення.
Рішення від 11.10.2006 року господарського суду Донецької області у справі №28/220 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд.
Головуючий Калантай М.В.
Судді: Запорощенко М.Д.
Старовойтова Г.Я.
Надруковано: 7 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
1 у справу
2 ДАГС
1-ГС