донецький апеляційний господарський суд
вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40
УХВАЛА
Іменем України
12.12.2006 р. справа №38/311
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: | Старовойтової Г.Я. |
суддів | Волкова Р.В., Калантай М.В., |
при секретареві судового засідання | Шуть Д.Д. |
за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: | не з’явився не з’явився |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Краматорського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, м. Краматорськ Донецької області |
на постанову господарського суду | Донецької області |
від | 27.09.2006 р. |
у справі | № 38/311 ( суддя Радіонова О.О. ) |
за позовом до відповідача про | Краматорського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, м. Краматорськ Донецької області товариства з обмеженою відповідальністю „Веселе”, м.Краматорськ Донецької області стягнення суми штрафних санкцій у розмірі 8 400 грн. 00 коп. |
В С Т А Н О В И В:
Постановою господарського суду Донецької області від 27.09.2006 р. у справі № 38/311 ( суддя Радіонова О.О. ) відмовлено у задоволені позовних вимог Краматорського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, м.Краматорськ Донецької області, про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „Веселе”, м.Краматорськ Донецької області, штрафних санкцій у розмірі 8 400 грн. 00 коп.
Не погоджуючись з постановою господарського суду, позивач, Краматорський міський центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, звернувся з апеляційною скаргою про скасування постанови місцевого господарського суду, оскільки вважає, що судом були порушені норми матеріального права, а саме ст. 23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Позивач зазначає, що штраф за порушення. 5 ст. 20 Закону України “Про зайнятість населення” № 803-ХІІ від 01.03.1991 р., не є економічною санкцією по всіх видах заборгованості банкрута –це штраф за порушення законодавства про працю та зайнятість населення. Позивач просить скасувати постанову господарського суду та задовольнити позовні вимоги.
На підставі ч. 4 ст. 187 Кодексу адміністративного судочинства України скаржник просить розглянути апеляційну скаргу без присутності його представника.
Відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю „Веселе”, м.Краматорськ, відзив на апеляційну скаргу не надав, його представник в судове засідання апеляційного суду не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про дату та час слухання справи, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення 09.11.2006 р.
Розпорядженням Донецького апеляційного господарського суду від 11.12.2006р. відповідно до ст.ст. 28, 29 Закону України «Про судоустрій України»№3018-ІІІ від 07.02.2002 р. для розгляду апеляційної скарги у справі №38/311 була призначена інша колегія суддів.
Вивчивши матеріали справи, доводи заявника скарги, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, судова колегія встановила.
Працівники Інспекції з контролю за дотриманням законодавства про зайнятість Донецького обласного центру зайнятості, провели перевірку дотримання законодавства про зайнятість товариством з обмеженою відповідальністю „Веселе”, м.Краматорськ Донецької області, про що складено акт перевірки № 144 від 17.07.2006 р.
З акту перевірки вбачається, що на підприємстві відповідача встановлено факт вивільнення водія Машкова В.Д. відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України, але інформація про наступне та фактичне вивільнення його до служби зайнятості не направлялася, що є порушенням вимог п. 5 ст. 20 Закону України “Про зайнятість населення”. Акт підписаний відповідачем без заперечень.
27.03.2006р. відповідно до наказу № 2-03 був звільнений з підприємства відповідача Машков Віктор Дмитрович.
Відповідно до довідки, яка видана відповідачем заробітна плата Машкова В.Д. у 2005р. складала 4 200 грн. 00 коп.
Оскільки відповідач не пізніше ніж за два місяця не повідомив позивача в письмовій формі про попереднє, а в десятиденний термін після звільнення про фактичне вивільнення працівника Машкова В.Д., актом перевірки №144 від 17.07.2006 р. за порушення вимог п. 5 ст. 20 Закону України “Про зайнятість населення” № 803-ХІІ від 01.03.1991 р. ( із подальшими змінами та доповненнями ) відповідачу запропоновано у десятиденний термін із дня отримання акту перевірки перерахувати штраф у подвійному розмірі у сумі 8 400 грн. 00 коп. Акт перевірки підписаний арбітражним керуючим відповідача без заперечень. До теперішнього часу відповідач суму штрафу у добровільному порядку не сплатив.
Краматорський міський центр зайнятості - робочий орган Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, м. Краматорськ Донецької області, звернувся з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Веселе”, м.Краматорськ Донецької області, про стягнення штрафних санкцій у розмірі 8 400 грн. 00 коп.
Господарським судом Донецької області відмовлено у задоволені позовних вимог Краматорського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „Веселе” штрафних санкцій у розмірі 8 400 грн. 00 коп. на підставі ст. 23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Не погоджуючись з постановою господарського суду позивач звернувся з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду.
Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що постанова господарського суду у справі №38/311 від 27.09.2006р. відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права та не підлягає скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 14 Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування, провадять збір та акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами. У відповідних правовідносинах виконавчі дирекції Фондів соціального страхування, їх робочі органи виступають як суб’єкти владних повноважень у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 02.03.2000р. № 1533-ІІІ законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону України “Про зайнятість населення” та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно п. 5 ст. 20 Закону України “Про зайнятість населення” № 803-ХІІ від 01.03.1991 р. ( із подальшими змінами та доповненнями ) при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, повідомляють про це не пізніш як за два місяця у письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення –списки фактично вивільнених працівників.
За приписами частини другої пункту 5 статті 20 вищенаведеного Закону у разі неподання або порушення строків подання цих даних стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника.
Відповідно до п. 1 ст. 40 Кодексу Законів про працю трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Як вбачається з матеріалів справи, інформація стосовно попереднього та фактичного вивільнення працівника відповідача Машкова В.Д. не надавалася до центру зайнятості, а факт звільнення Машкова В.Д. відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України підтверджено наказом № 2-03 від 27.03.2006р. та трудовою книжкою.
Судова колегія вважає, що господарський суд обгрунтовано дійшов висновку, що в абз.2 п.5 ст. 20 Закону України “Про зайнятість населення” відсутні посилання на те, що штраф у розмірі річної заробітної плати вивільненого працівника стягується окремо за кожне таке неподання, а тому позовні вимоги щодо стягнення штрафу у подвійному розмірі є надмірними.
Згідно ухвали господарського суду від 18.12.2003р. у справі № 5/129Б підприємство відповідача визнано банкрутом та відкрита ліквідаційна процедура по справі строком на шість місяців до 18.06.2004р.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута.
Вимоги кредиторів по зобов’язанням, які виникли в процедурі банкрутства, повинні пред’являтися виключно в межах строків ліквідаційної процедури. Кредитори поточної заборгованості повинні звернутися до господарського суду в рамках справи про банкрутство про включення їх грошових вимог до реєстру.
Позивач в обгрунтування позовної заяви та апеляційної скарги посилається на те, що штраф за порушення законодавства про зайнятість не є економічною санкцією.
Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
З наведеного вище вбачається, що позивач, Краматорський міський центр зайнятості –робочий орган Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, не довів у розумінні статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України свої вимоги та заперечення щодо обгрунтування позовних вимог.
Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду враховуючи наведене, вважає, що господарський суд Донецької області дійшов обгрунтованого висновку, що відповідно до ст. 23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.
Судова колегія, з огляду на приписи п. 5 ст. 20 Закону України “Про зайнятість населення” № 803-ХІІ від 01.03.1991 р. ( із подальшими змінами та доповненнями ), Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” вважає, що господарський суд обгрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення суми штрафних санкцій в розмірі 8 400 грн. 00 коп. на підставі ст. 23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, постанова відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування постанови, оскільки спростовуються вищевикладеним.
Керуючись ст.ст. 187, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, п.6 та п.7 розділу VІІ “Прикінцевих та перехідних положень” Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України "Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України" № 2953-ІУ від 6 жовтня 2005 року, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду-
У Х В А Л И Л А:
Постанову господарського суду Донецької області від 27.09.2006 р. у справі № 38/311 ( суддя Радіонова О.О. ) - залишити без змін.
Апеляційну скаргу Краматорського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, м. Краматорськ Донецької області, на постанову господарського суду Донецької області від 27.09.2006 р. у справі № 38/311 - залишити без задоволення.
У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.
Повний текст ухвали складений та підписаний 14.12.2006 року.
Головуючий: Г.Я. Старовойтова
Судді: Р.В. Волков
М.В. Калантай
Надруковано: 4 примір.
1 –позивачу
1 –відповідачу
1 –до справи
1 –ДАГС