Компаніївський районний суд Кіровоградської області
Справа № 391/459/13-ц
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01.10.2013р. селище Компаніївка
Компаніївський районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді Ревякіної О.В.,
при секретарі Боковій А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Компаніївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода», третя особа відділ Держземагенства у Компаніївському районі Кіровоградської області, Головне управління юстиції у Кіровоградській області про визнання недійсним договору оренди землі,
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між нею та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Злагода», зареєстрованого 28.12.2012 р. у відділі Держкомзему у Компаніївському районі за № 352288204002803, який мотивувала тим, що вказаний договір оренди землі не підписувала, тому він є недійсним.
В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, позивач пояснила, що з липня 2007 року по травень 2013 року перебувала та працювала в ОСОБА_2, в грудні 2012 року в Україну не приїздила, тому не могла особисто підписати договір оренди землі, нікого не уповноважувала на підписання договору та не бажала орендних відносин з відповідачем. Просила суд визнати недійсним договір оренди землі, стягнути з відповідача судові витрати по справі.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснив що спірний договір підписано представником позивача – її сином ОСОБА_3 на підставі довіреності від 23.07.2007 року, яка не має терміну дії. Позивачем не надано доказів скасування довіреності або припинення її дії. ОСОБА_3 укладав і попередній договір оренди землі, отримував орендну плату, в зв’язку з чим відсутні підстави визнання договору оренди землі недійсним.
Представник третьої особи - відділу Держземагенства у Компаніївському районі в судовому засіданні підтвердила державну реєстрацію спірного договору оренди землі та пояснила, що під час реєстрації договору присутність обох сторін не вимагається, відсутність дати укладення договору не є перешкодою для його реєстрації, реєстрація спірного договору проводилась на підставі довіреності орендодавця ОСОБА_1
Представник третьої особи – Головного управління юстиції в Кіровоградській області свого представника в судове засідання не направив, просив розглядати справу у відсутність представника.
Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що являється сином позивача, проживає в Черкаській області. В 2007 році укладав від імені своєї матері ОСОБА_1 договір оренди землі з СТОВ «Злагода», термін якого закінчився в 2012 році. В 2007 році мати виїхала в ОСОБА_2 та не приїздила до листопада 2012 року. Пояснив, що спірний договір оренди землі та акт приймання-передачі землі в 2012 році він не підписував, оскільки мати хотіла забрати землю та встановити межі.
Допитаний судом свідок ОСОБА_4 пояснив, що працює головним бухгалтером СТОВ «Злагода» та займається укладанням договорів оренди. Приблизно в грудні 2012 року ОСОБА_3 особисто приїздив до СТОВ «Злагода» та в його присутності підписав договір оренди землі від імені своєї матері ОСОБА_1 Під час укладення договору вони обговорили всі істотні умови договору, в т.ч. і термін дії, ОСОБА_3 пропонував укласти договір на 5 років, однак в процесі обговорення погодили термін дії договору – 10 років. Свідок пояснив, що СТОВ «Злагода» користувалося земельною ділянкою ОСОБА_1 на підставі договору оренди, який закінчився в 2012 році, в зв’язку з чим він попереджав ОСОБА_3 про необхідність переукладання договору, на що останній погодився та приїхав особисто. Добре пам’ятає укладення даного договору, так як це унікальний випадок. ОСОБА_3 знає особисто, оскільки орендодавець ОСОБА_1 проживає в ОСОБА_2, там же оформила на сина довіреність, переклад якої ОСОБА_3 надавав при укладенні договору, без якої Держземагенство не зареєструвало б вказаний договір. За попереднім договором ОСОБА_3 отримував орендну плату грошима особисто, останній раз надав реквізити картки для перерахування коштів на картку. Стверджував, що при укладанні договору він заповнював реквізити договору, а ОСОБА_3 надав переклад довіреності від імені матері ОСОБА_1 та особисто підписав договір оренди.
Суд, заслухавши пояснення сторін, свідків, вивчивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Судом встановлені факти і відповідні їм правовідносини, які регулюються ст.202, ст. 203, ч.2 ст.207, ч.1 ст.215, ст.627, ч.1 ст. 638 ЦК України, ст.ст.2, 15 Закону України «Про оренду землі», Постановою ПВС України № 7 від 16.04.2004 р. “Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ”, Постановою ПВС України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ст. 13, ст. 34 Закону України «Про міжнародне приватне право», ст. 15 Договору між Україною і ОСОБА_2 про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, ратифікованого Постановою ВР № 3941-XII від 04.02.94 р.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, які пов’язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом, Цивільним кодексом, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно ст. 627, ч.1 ст. 638 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно п.7 Постанови ПВС України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Як встановлено у судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, позивачу на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-КР № 011907 від 28.12.2000 року належить земельна ділянка, площею 5,60 га, яка розташована на території Коротяцької сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області (а.с.6).
За договором оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 та СТОВ «Злагода», ОСОБА_1 надала в користування приналежну їй земельну ділянку, строком на десять років. 28.12.2012 р. відділ Держкомзему у Компаніївському районі зареєстрував даний договір оренди земельної ділянки за № 352288204002803 (а.с.8-9).
Невідємною частиною договору є акт про передачу та прийому земельної ділянки в натурі (а.с.10).
Сторони в судовому засіданні визнали, що оспорюваний договір оренди землі позивач ОСОБА_1 не підписувала.
Згідно наданого відповідачем витягу з нотаріального акта позивач ОСОБА_1 у Варшаві 23.07.2007 року оформила доручення, яким уповноважила свого сина ОСОБА_3 розпоряджатися та управляти усім своїм майном, як рухомим, так і нерухомим. Доручення надає ОСОБА_3 право на володіння усією нерухомістю, в тому числі і земельними ділянками, розташованими на території України, які належать на правах власності Довірительці і що знаходяться у користуванні фізичних або юридичних осіб, права розпоряджатися нею. У випадку виникнення непорозуміння, це доручення необхідно трактувати в широкому плані (а.с.29-30).
Згідно висновку експерта № 913 судово-почеркознавчої експертизи від 22.07.2013 року підписи від імені орендодавця ОСОБА_1 на сторінці 4 договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Злагода», зареєстрованого 28.12.2012 року у відділі Держкомзему у Компаніївському районі за № 352288204002803 у розділі «Реквізити сторін Орендодавець» виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою. Суд не приймає до уваги вказаний висновок експерта, оскільки він спростовується іншим висновком експерта № 132 від 06.09.2013 р., згідно якого підписи від імені орендодавця ОСОБА_1 на сторінці 4 двох примірників договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Злагода», який зареєстрований 28.12.2012 року у відділі Держкомзему у Компаніївському районі за № 352288204002803 у розділі «Реквізити сторін Орендодавець» та у графах «Земельну ділянку передав» в двох примірниках актів про передачу та прийом земельної ділянки в натурі виконані ОСОБА_3.
Враховуючи положення ст. 147 ЦПК України, висновок експерта для суду не є обов’язковим і оцінюється судом за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, а саме пояснення свідка ОСОБА_4, представника відділу Держземагенства, наявність довіреності на ім’я ОСОБА_3, суд приходить до висновку, що спірний договір оренди підписано представником позивача за довіреністю – ОСОБА_3, та критично відноситься до пояснень самого свідка ОСОБА_3, оскільки він є близьким родичем позивача – рідним сином.
Суд вважає, що діючи на підставі довіреності від 23.07.2007 р. ОСОБА_3 підписав від імені своєї матері ОСОБА_1 договір оренди землі, створивши для останньої відповідні права та обов’язки, що відповідає положенням ст. 239 ЦК України.
Дослідивши витяг з нотаріального акта, яким ОСОБА_1 23.07.2007 р. оформила доручення на ім’я свого сина ОСОБА_3, судом встановлено, що у довіреності не встановлений строк її дії, а тому відповідно до ст. 247 ЦК України, вона зберігає чинність до припинення її дії.
Враховуючи відсутність підстав, передбачених ст. 248 ЦК України, суд вважає, що представництво за довіреністю станом на грудень 2012 року (на час укладення оспорюваного правочину) не припинилося, та не приймає до уваги пояснення позивача про отримання 16.11.2012 року нового паспорта, як на підставу втрати чинності довіреності, оскільки така підстава не передбачена чинним законодавством та не ґрунтується на законі.
Відповідно до положень Договору між Україною і ОСОБА_2 про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, ратифікованого Постановою ВР № 3941-XII від 04.02.94 р. - документи, які підготував або засвідчив відповідний орган однієї з Договірних Сторін, скріплені гербовою печаткою і підписом уповноваженої особи, мають силу документа на території іншої Договірної Сторони без потреби будь-якого іншого засвідчення. Це стосується також копій і перекладів документів, які засвідчені відповідним органом. Документи, які на території однієї з Договірних Сторін визнаються офіційними, вважаються такими ж на території іншої Договірної Сторони.
Позивачем не надано доказів припинення або скасування довіреності, отже ОСОБА_3 мав відповідні повноваження та діяв в інтересах своєї матері правомірно.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Під час розгляду справи стороною позивача не надано безспірних і переконливих доказів на підтвердження обставин, з якими як з юридичним фактом пов’язувались правові вимоги, не містять їх і матеріали справи, а обставини, на які вона посилалась не є достатніми для висновку про наявність цивільно-правових підстав визнання договору оренди землі недійсним, враховуючи, що висновок експерта, на який вона посилалася як на основний доказ, спростовується поясненнями свідка, представника відділу Держземагенства та письмовими матеріалами справи.
В зв’язку з тим, що судом при розгляді справи встановлено, що вимоги діючого законодавства при укладенні договору порушені не були, відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, а тому вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити.
Згідно ст. 88 ЦПК України судові витрати в зв'язку з відмовою позивачу в задоволенні його вимог до стягнення не підлягають.
Керуючись ст. ст. 59, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В :
В задоволенні цивільного позову ОСОБА_1 – відмовити.
Судові витрати залишити по фактично понесеним позивачем.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через Компаніївський районний суд Кіровоградської області протягом десяти днів з дня його проголошення або отримання його копії.
Суддя Компаніївського районного суду
Кіровоградської області ОСОБА_5