донецький апеляційний господарський суд
вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40
УХВАЛА
Іменем України
11.12.2006 р. справа №34/16а
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: | Кулебякіна О.С. |
суддів | Волкова Р.В., Запорощенка М.Д., |
при секретареві судового засідання | Маланчук Г.Г. |
за участю представників сторін: |
від позивача: | Бєляєв О.А. представник за довір. № 327 від 01.08.06, ТОВ "ВТУ-Пролетарське", м. Донецьк; , |
від відповідача: | Крухмальов С.Б. представник за довір. № 4183/10/10-013 від 11.12.06 р.; Манохіна І.В. представник за довір. №7143/10/10-013 від 08.12.06р.; Кирилюк Н.Н. представник за довір. № 6270/10/10-013 від 07.11.06 р. -ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька, |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м.Донецька |
на постанову господарського суду | Донецької області |
від | 11.10.2006 року |
по справі | № 34/16а (Кододова О.В.) |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТУ -Пролетарське", м.Донецьк |
до | Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька |
про | визнання противоправними та недійсними податкових повідомлень-рішень від 3 листопада 2005 року №0000622330/0/2279/23-613/30376006/10924/10 та №0000132331/0/2283/23-613/30376006/10982/10. |
В С Т А Н О В И В:
Постановою господарського суду Донецької області від 11.10.2006 р. позов задоволено повністю: визнані недійсними податкові повідомлення-рішення від 3 листопада 2005 р. №0000622330/0/2279/23-613/30376006/10924/10 та № 0000132331/0/2283/23-613/30376006/10982/10.
На постанову місцевого господарського суду подано апеляційну скаргу в якій податковий орган просить скасувати судовий акт з мотиву його невідповідності нормам матеріального права. На думку податкового органу позивач не довів правомірність формування податкового кредиту, а суд першої інстанції неправильно застосував приписи підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”.
Позивач вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а постанову місцевого господарського суду законною.
Податковим органом заявлене клопотання про призначення в апеляційному провадженні судово-технічної експертизи для встановлення дат складання податкових накладних №323-324 від 31.05.04. Клопотання відхиляється на підставі ст..195 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки воно обґрунтоване обставинами, на які відсутнє посилання в апеляційній скарзі, вони також не досліджувались судом першої інстанції і відповідач про них суду не заявляв. Крім того, податковий орган належним чином не мотивував своє клопотання, зокрема, не вказав, що саме дає йому підстави для сумніву щодо справжності податкових накладних.
Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.
В акті перевірки від 26.10.2005 р. №248/23-6/30376006 податковий орган дійшов до висновку про неправомірне віднесення Товариством з обмеженою відповідальністю „ВТУ Пролетарське”, м. Донецьк до складу податкового кредиту 1006849 грн., оскільки ці витрати не підтверджені податковими накладними. З посиланням на порушення підприємством підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковою інспекцією винесені податкові повідомлення-рішення від 3 листопада 2005р. №0000622330/0/2279/23-613/30376006/10924/10 та № 0000132331/0/2283/23-613/30376006/10982/10. Не погоджуючись з донарахуванням податку, підприємство звернулось за захистом своїх прав до господарського суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із недоведеності податковим органом факту порушень позивачем вимог податкового законодавства. Крім того, суд послався на висновок судової експертизи.
Апеляційна інстанція вважає, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам законодавства і підлягає залишенню без змін з таких причин.
Висновки акту перевірки ґрунтуються на ненаданих позивачем під час перевірки податкових накладних, що підтверджують витрати по сплаті податку на додану вартість в сумі 1006849 грн. Втім, вказані накладні надані суду першої інстанції, а їх ненадання перевіряючим, позивач пояснює вилученням оригіналів зазначених документів під час обшуку, здійсненого правоохоронними органами.
Додані до матеріалів справи податкові накладні відповідають вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”. Суду не надавалось доказів видачі накладних особами, які не зареєстровані в якості платника податку.
Відповідно до пункту 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, на порушення якого посилається відповідач, до податкового кредиту не дозволяється включення витрат, не підтверджених податковими накладними. Наявність таких накладних у позивача унеможливлює застосування до нього відповідних податкових санкцій.
За результатами проведення призначеної судом судової економічної експертизи суд дійшов до висновку про відсутність в діях позивача порушень, зазначених в акті перевірки податкового органу. Як вбачається з висновку, експертом досліджувались не лише податкові накладні, а й інша первинна документація позивача, зокрема банківські виписки, договори, листи, реєстри бухгалтерського обліку, копії книг обліку придбання товарів, тощо. Висновок судового експерта належним чином мотивований, ґрунтується на дослідженні первинної документації підприємства і не спростований відповідачем. Виходячи з цього, у апеляційної інстанції не має підстав піддавати його сумніву.
Апеляційна інстанція також виходить із того, що в силу частини 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, податковий орган має довести правомірність виданих ним податкових повідомлень-рішень. У випадку, що розглядається, доведенню з боку відповідача підлягає факт відсутності податкових накладних, вказаних в акті перевірки. Проте, суду ці документи надані, а відповідач під час судового розгляду не спростував їх справжність. Отже, доводи податківців в цій частині ґрунтуються лише на припущеннях, які не можуть бути покладені в основу судового рішення за адміністративною справою.
Таким чином, позовні вимоги судом першої інстанції задоволені на законних підставах.
Доводи апеляційної скарги не беруться до уваги з таких причин.
Заперечення заявника проти експертного висновку є неконкретними і непереконливими, вони також не ґрунтуються на чинному законодавстві.
Апеляційна інстанція не може погодитись з посиланням на те, що позивач не підтвердив податковий кредит оригіналами податкових накладних. Отже, долучені до матеріалів справи копії податкових накладних є належними доказами у справі та їх справжність податковим органом не спростована. Враховується і те, що за поясненнями позивача оригінали документів у нього вилучені правоохоронними органами під час обшуку, а правомірність формування податкового кредиту підтверджена висновками експерта. Крім того, тягар доведення фактів, викладених в акті перевірки, в силу частини 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України лежить на відповідачеві.
За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 195-196, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, п.6 та п.7 розділу VІІ “Прикінцевих та перехідних положень” Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України "Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України" № 2953-ІУ від 6 жовтня 2005 року, суд, -
У Х В А Л И В:
Постанову господарського суду Донецької області від 11.10.2006 р. по справі № 34/16а залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення її вступної та резолютивної частини і може бути оскаржена в порядку, передбаченому главою 2 розділу 1У Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала складена в повному обсязі 18.12.2006 року.
Головуючий: О.С. Кулебякін
Судді: Р.В. Волков
М.Д. Запорощенко
Надруковано: 4 примір.
1 –позивачу
1 –відповідачу
1 –до справи
1 –ДАГС