Справа № 667/5805/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2013 року м. Херсон

Комсомольський районний суд м. Херсона у складі:

головуючого - судді Черниш О.Л.

при секретарі Верескун Є.В.

за участю представників позивачів - ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку недійсним (третя особа - ОСОБА_7) -

в с т а н о в и в:

Позивачі звернулися до суду із позовом, у якому просять визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_6 і ОСОБА_5, 31.08.2010 року.

На обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили такі обставини.

31 серпня 2010 року між ОСОБА_6, від імені якого діяв ОСОБА_9 за довіреністю, і ОСОБА_5 був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку, розташованого за адресою : АДРЕСА_1.

Пунктом 1.3 вказаного договору стверджується, що вищезазначений житловий будинок належить продавцю на підставі рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 22.07.2010 року по справі № 2-4031/10.

04 червня 2013 року рішенням апеляційного суду Херсонської області скасоване вказане рішення суду і ухвалене нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 про визнання за ним права власності на домоволодіння АДРЕСА_1 відмовлено.

Фактично ОСОБА_6 та його представник ОСОБА_9, знаючи про те, що домоволодінням володіють також і позивачі шляхом обману ОСОБА_5 уклали угоду про продаж не належного їм домоволодіння.

Крім того, ОСОБА_3, як спадкоємець цього майна, в 2010 році, на момент укладання спірного договору був неповнолітнім, і договір відносно його майна не міг укладатися без участі органу опіки та піклування, а відповідно до ст. 224 ЦК України угода, укладена без дозволу органу опіки та піклування є нікчемною.

В даний час в домоволодінні проживають ОСОБА_4 і ОСОБА_3.

У судовому засіданні представники позивачі підтримали позов, просили суд його задовільнити.

Відповідач та третя особа у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином відповідно до вимог ст.74 ЦПК України.

Заслухавши пояснення представників позивачів, дослідивши матеріали справи, суд встановив, що 31 серпня 2010 року між ОСОБА_6, від імені якого діяв ОСОБА_9 за довіреністю, і ОСОБА_5 був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Пунктом 1.3 вказаного договору стверджується, що вищезазначений житловий будинок належить продавцю на підставі рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 22.07.2010 року по справі № 2-4031/10.

04 червня 2013 року рішенням апеляційного суду Херсонської області вказане рішення суду скасоване і ухвалене нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 про визнання за ним права власності на домоволодіння АДРЕСА_1 відмовлено.

На час ухвалення рішення у 2010 року позивачі проживали у вищезазначеному будинку і були співвласниками будинку фактично як спадкоємці, хоч право на спадщину не оформлено.

Таким чином, ОСОБА_6 на час укладення угоди не був єдиним власником домоволодіння і це підтверджено рішенням апеляційного суду Херсонської області від 04 червня 2013 року, яким відмовлено у задоволенні його позову про визнання права власності на все домоволодіння.

Право розпорядження майном відповідно до ст.317 ЦК України належить тільки власнику, а, оскільки ОСОБА_6 не був власником всього будинку, то він мав право відповідно до ст.361 ЦК України розпорядитися тільки своєю частиною будинку, але при цьому згідно ст.362 ЦК України співвласники мали право переважної покупки його частки перед іншими особами.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а згідно п.5 ст.203 ЦК правочин, має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона(продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Представники позивачів пояснювали, що позивачі проживають у будинку і не знали про його продаж. Про те, що будинок продано вони дізналися, отримавши повістку до суду у справі за позовом чергового покупця будинку ОСОБА_7 про визнання їх такими, що втратили право на проживання у будинку.

Із вказаного слідує, що будинок, як об'єкт купівлі-продажу не передавався ОСОБА_5, а відповідно спірний договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203цього Кодексу.

Судом було встановлено, що вказані вимоги закону при укладенні спірного договору були порушені, а тому вказаний договір має бути визнаний недійсний.

Позивачі відповідно до ч.3 ст.215ЦК України мають право звертатися до суду із позовом про визнання договору недійсним, оскільки вказаним договором порушено їх право власності на частину проданого будинку.

Оцінивши в сукупності всі докази у справі, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 11, 60, 179, 209, 212, 224-226 ЦПК України, на підставі ч.1ст. 203, ст. 215ЦК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку недійсним (третя особа - ОСОБА_7) - задовільнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з господарчими та побутовими будівлями та спорудами, розташований у АДРЕСА_1, укладений 31 серпня 2010 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_10, зареєстрованого в реєстрі за № 464.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене у загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Херсонської області через Комсомольський районний судм. Херсона.

СуддяО. Л. Черниш