ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
16 жовтня 2013 року 15 год. 50 хв. Справа № 808/4731/13-а м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., за участю: секретаря судового засідання Шмаріна І.О., представника позивача - не прибув, представника відповідача 1 - Терехової Ю.О. (довіреність від 15 жовтня 2013 року), представника відповідача 2 - не прибув, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Запоріжкокс» до Запорізької митниці Міндоходів та Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
14 травня 2013 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Публічного акціонерного товариства «Запоріжкокс» (далі іменується - позивач) до Запорізької митниці (далі іменується - відповідач 1) та Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (далі іменується - відповідач 2), в якому позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення від 25.02.2013 №112030000/2013/000145/2; зобов'язати відповідача визначити митну вартість вугілля кам'яного для коксування по МД №112030000/2013/006232 від 11.03.2013 за основним методом визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) за ціною 98 доларів США за одну тонну вугілля кам'яного для коксування; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок платежів, що підлягали сплаті до бюджету при митному оформлені вугілля кам'яного для коксування по МД №112030000/2013/006232 від 11.03.2013 з урахуванням того, що митна вартість вугілля кам'яного для коксування визначена за основним методом визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) за ціною 98 доларів США за одну тонну вугілля кам'яного для коксування; стягнути з державного бюджету України на користь позивача грошову суму в розмірі 427241 грн. 84 коп. надмірно сплаченого податку на додану вартість, по МД №112030000/2013/006232 від 11.03.2013; стягнути з Державного бюджету на користь позивача судовий збір в розмірі 2294 грн. 00 коп.
Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що декларантом позивача 14.02.2013 була надана для митного оформлення митна декларація на вугілля кам'яне для коксування марки «Г», ввезене за контрактом від 17.04.2012 №887 (додаток №5 (специфікація) від 01.12.2012), якій присвоєно реєстраційний номер №112030000/2013/003942, та разом з митною декларацією №112030000/2013/003942 від 14.02.2013 надані, вказані у графі 44 МД, документи, необхідні для визначення митної вартості товару. Проте, уповноваженій особі позивача митним органом видано рішення про коригування митної вартості товару №112030000/2013/000145/2 від 25.02.2013, а також картку відмови №112030000/2013/00151, яка містить посилання на зазначене рішення.
Позивач зазначає, що контролюючим органом протиправно визначено митну вартість товару за другорядним (резервним) методом, оскільки ним надано до митного органу всі необхідні документи, що необхідні для визнання вартості товару на основним методом. Крім того, позивач зазначає, що контролюючим органом в порушення приписів закону не проведено з декларантом ані усних, ані письмових консультацій.
З огляду на викладене, позивач вважає прийняте відповідачем рішення про коригування заявленої митної вартості протиправним та просить його скасувати, а також зобов'язати повернути суму надмірно сплачених коштів у розмірі 427241 грн. 84 коп., що були ним сплачені в якості митного платежу на підставі оскаржуваного рішення про коригування заявленої митної вартості.
Ухвалою судді від 16.05.2013 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
16.10.2013 позивач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання прибув.
В судове засідання прибув представник відповідача 1, підтримав, викладену в письмових запереченнях на адміністративний позов, правову позицію щодо предмета спору та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Представник митного органу в судовому засіданні пояснив, що контролюючий орган мав всі підстави як для витребування у позивача додаткових документів під час митного оформлення товару, так і для застосування другорядного (резервного) методу визначення митної вартості товару, оскільки надані разом з декларацією документи містили ряд розбіжностей та неточностей. Разом з тим зазначив, що на вимогу декларанта, з останнім проведено письмову консультацію, що підтверджується відповідними письмовими доказами.
Представник відповідача 2 до суду не прибув, проте в письмових поясненнях на адміністративний позов (а.с. 143) просив суд розглянути справу за його відсутності.
Керуючись статтею 128 КАС України, суд вирішив продовжити розгляд справи за відсутності сторони, оскільки перешкоди для розгляду справи відсутні.
Ухвалою суду від 16.10.2013 відповідача 1 замінено на його правонаступника - Запорізьку митницю Міндоходів, на підставі статті 55 КАС України.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України вступна та резолютивна частини рішення проголошені в судовому засіданні 16.10.2013.
Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд
ВСТАНОВИВ:
Позивач - Публічне акціонерне товариство «Запоріжкокс», пройшов процедуру державної реєстрації, отримав свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №029703 від 20.12.1993, а відтак набув правового статусу суб'єкта господарювання в розумінні статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 15.05.2003 №755-IV (а.с. 81).
Між Публічним акціонерним товариством «Запоріжкокс» (також іменується - покупець) та Компанією «Topprom Trading LTD» (Кіпр) (далі іменується - продавець) укладений контракт від 17.04.2012 №887 (далі іменується - Контракт №887) (а.с. 70), предметом якого являлась поставка товару - вугілля кам'яного для коксування (пункт 1.1 Контракту №887). Відповідно до специфікації від 08.01.2013 (Додаток №7 до Контракту №887) (а.с. 75) позивачу поставлено товар - вугілля кам'яне марки «Г» фракції (мм) 0-50, вологості (%) 9.5, зональності (%) 8.0, товщиною пластичного шару 9.0, за ціною 98.00 дол. США, в кількості 4900 тон.
Митне оформлення товару здійснювалось декларантом позивача - Товариством з обмеженою відповідальністю «Неон», інформація про яке міститься в деклараціях. Суд зазначає, що позивач в адміністративному позові посилається на найменування декларанта - ТОВ «Карбі», що не відповідає даним з первинних документів.
Декларантом позивача подана для митного оформлення митна декларація на вугілля кам'яне для коксування марки «Г», ввезене за Контрактом №887, якій присвоєно реєстраційний номер №112030000/2013/003942 (а.с. 16). Разом з митною декларацією №112030000/2013/003942, як зазначає позивач, до митного органу надані документи (графа 44 МД): залізничні накладні; досилочні накладні; посвідчення якості №19 від 19.01.2013; товарна накладна ТОРГ-12 №8 від 19.01.2013; виписки з бухгалтерської документації ПАТ «ЗАПОРІЖКОКС» від 08.02.2013 та від 14.02.2013; інформація з журналу «Метал Експерт» №44 від 29.10.2012, №49 від 03.12.2012, №5 від 04.02.2013, №52 від 24.12.2012 про ціни на вугільний концентрат; рахунок-фактура №00000011 від 31.01.2013; Договір про надання послуг по збагаченню та/або подрібненню та сортуванню рядового вугілля від 12.10.2011 №12/10/2011 з доповненням від 17.12.2012, укладеними між ЗАТ «ЦЗФ «Щедрухінська» та ТОВ «ДІКСІ»; Контракт від 26.08.2011 з додатком №23 від 19.12.2012 та доповненням №3 від 30.01.2012, між ТОВ «ДІКСІ» та Компанією «Topprom Trading LTD»; рахунок-фактура №125 від 01.01.2013; лист ЗАТ «ЦЗФ «Щедрухінська» №997-11-12 від 13.11.2012 про відсутність каталогів, прейскурантів та прайс-листів на вугільну продукцію; лист ПАТ «ЗАПОРІЖКОКС» від 14.02.2013 №36-130 про те, що Контрактом №887 від 17.04.2012 не передбачено виконання посередницьких послуг; копія МД країни відправлення від 24.12.2012 №10608050/241212/0005387.
За результатами перевірки наданих позивачем документів для митного оформлення товару, відповідачем винесено рішення про коригування митної вартості товару від 25.02.2013 №112030000/2013/000145/2 (а.с. 11), а також надано Картку відмови в прийнятті митної декларації , митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112030000/2013/00151 (а.с. 13).
Не погоджуючись з рішеннями митного органу, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування та визнання дій відповідача протиправними.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, на відповідність вимогам частини 3 статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд зазначає наступне.
При дослідженні митної декларації №112030000/2013/003942, а саме, переліку документів, наданих декларантом та відображених в графі 44, судом встановлено розбіжності в кількості накладних, визначених в графі 44, та кількості накладних, які вказані позивачем в позові. Позивач стверджує, що ним подано до митного органу залізничні накладні: АР 559327, АР 559328, АР 559329, АР 559330, АР 559331, АР 559332, АР 559333, АР 559334 та АР 559335, проте відповідно до графи 44 декларації позивачем подано до митного орану лише дві залізничні накладні: АР 559334 (пункт 1 переліку), та АР 559335 (пункт 2 переліку), натомість залізничні накладні АР 559327, АР 559328, АР 559329, АР 559330, АР 559331, АР 559332 та АР 559333 не подавались до контролюючого органу разом з декларацією, оскільки графа 44 декларації не містить таких записів.
Митна вартість товару позивачем була визначена виходячи з ціни Контракту №887, тобто за основним методом, який встановлений статтею 58 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі іменується - МК України).
За результатами розгляду поданих до митного оформлення документів, здійснюючи перевірку правильності визначення митної вартості товару, відповідачем встановлено розбіжності в документах (а.с. 19), а саме: згідно Контракту №887 банком контрактоутримувача є «Marfin Popular Bank Public CO LTD», а у Інвойсі, поданому до митного оформлення товару зазначений банк «Сyprus Popular Bank Public CO LTD»; згідно Контракту №887 оплата за товар повинна здійснюватись впродовж 15 днів після відвантаження, проте позивачем документи про оплату товару взагалі не були надані митному органу разом з декларацією.
Частиною 1 статті 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
За приписами частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Перевіривши доводи відповідача про наявність розбіжностей у вказаних вище документах та дослідивши їх зміст, суд зазначає, що такі розбіжності дійсно мали місце, а їх наявність дає всі підстави для витребування митним органом додаткових документів від декларанта відповідно до вимог статті 53 МК України.
Митний орган, виявивши розбіжності в документах, наданих позивачем для митного оформлення товару, зобов'язав останнього надати додаткові документи, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою/контрактом); виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями про вартість товару та/або сировини.
З вимогою про надання додаткових документів декларант ознайомився 14.02.2013, що підтверджується відповідним записом в декларації митної вартості (а.с. 19).
Позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог стверджує, що витребувані додаткові документи були надані ним разом з МД №112030000/2013/003941 від 14.02.2013 та вказані в графі 44, а саме: 1. «Договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається» - договір про надання послуг по збагаченню та/або подрібненню та сортуванню рядового вугілля від 12.10.2011 №12/10/2011 з доповненням від 17.12.2012, укладеними між ЗАТ «ЦЗФ «Щедрухінська» та ТОВ «ДІКСІ»; контракт від 26.08.2011 з додатком №25 від 18.12.2012 та доповненням №3 від 30.01.2012, між ТОВ «ДІКСІ» та Компанією «Topprom Trading LTD»; 2. «Рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою/контрактом)» - лист ПАТ «Запоріжкокс» від 14.02.2013 №36-130 (а.с. 68); 3. «Виписку з бухгалтерської документації» - виписки з бухгалтерської документації ПАТ «ЗАПОРІЖКОКС» від 08.02.2013 та від 14.02.2013.
Позивач зазначає, що на вимогу митного органу ним були надані додаткові документи: висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 18.02.2013 №683 (а.с. 47); висновок про якісні характеристики товару ДП «Український Державний Науково-дослідний вуглехімічний інститут» від 20.02.2013 №07/312 (а.с. 48); інформація про ціни на вугільний концентрат марки «Г» ТОВ «ЦЗФ «Шолохівська» та ЗАТ «ЦЗФ «Щедрухівська» (лист «Металл-Кур'єр» від 18.02.2013); лист компанії «Topprom Trading LTD» від 21.02.2013 про злиття банків «Marfin Popular Bank Public CO LTD» та «Сyprus Popular Bank Public CO LTD»; платіжне доручення в іноземній валюті від 22.02.2013 №26; лист ПАТ «Запоріжкокс» до компанії «Topprom Trading LTD» від 22.02.2013 №36-172; супровідний лист ПАТ «Запоріжкокс» про надані документи від 22.02.2013 №36-177.
Позивач стверджує, що виявлені митним органом розбіжності в документах, які надані разом з митною декларацією, щодо найменування банківської установи при здійсненні оплати за товар не могли бути підставою для неможливості застосування основного методу визначення митної вартості, оскільки лист компанії «Topprom Trading LTD» від 21.02.2013 про злиття банків «Marfin Popular Bank Public CO LTD» та «Сyprus Popular Bank Public CO LTD» був наданий митному органу.
Проте, з такими доводами позивача суд не погоджується та вважає за необхідне зазначити, що під час подання митної декларації №112030000/2013/003942 від 14.02.2013 даної інформації позивач не надавав митному органу, а надав лише після витребування відповідачем 1 таких документів, а наявність таких розбіжностей являлась достатньою та обґрунтованою підставою саме для витребування додаткових документів, а не для визначення митної вартості товару за другорядним (резервним) методом. Крім того, при поданні митної декларації №112030000/2013/003942 позивачем не дотримано вимог статті 53 МК України, оскільки докази оплати товару взагалі не були надані позивачем при митному оформленні товару.
Позивачем у відповідності до вимог частини 7 статті 55 МК України було подано заяву про надання дозволу на випуск товарів у вільний обіг під зобов'язання сплатити різницю між сумою митних платежів, обчисленою заявником та згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом у строк до 90 днів з дня випуску товарів у вільний обіг відповідно до вимог розділу Х Митного кодексу України або надати митному органу витребувані документи та довести правильність визначеної заявником митної вартості.
Протягом дії гарантійних зобов'язань, витребуваних відповідачем додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості товарів подано не було.
В рішенні про коригування митної вартості товару від 25.02.2013 №112030000/2013/000145/2 митний орган зазначив, що заявлена декларантом митна вартість товару не може бути визнана, оскільки виявлено, що заявлено неповні відомості про митну вартість товарів, у відповідності до вимог пункту 2 частини 6 статті 54 МК України. Декларант відмовився від надання додаткових документів, згідно з частиною 3 статті 53 МК України, що підтверджують митну вартість: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписки з бухгалтерської документації. У митного органу наявна інформація щодо вартості подібних товарів на рівні 0,154 дол. США за 1 кг для товару №1, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. Митна вартість може бути визнана митним органом за умови надання наступних документів: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписки з бухгалтерської документації. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, що імпортуються (вартість операції), не може бути застосований через те, що декларантом заявлені неповні відомості про митну вартість товарів, у відповідності до вимог пункту 2 частини 6 статті 54 МК України. Декларант відмовився від надання додаткових документів згідно частини 3 статті 53 МК України для підтвердження заявленої ним митної вартості.
Даним формулюванням декларанта повідомлено про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту), визначений статтями 57 та 58 МК України.
Позивач вважає, що такі доводи контролюючого органу є безпідставними та необґрунтованими, оскільки декларантом при митному оформленні товару були надані всі належні документи.
Статтею 7 МК України визначено, що державну митну справу становлять встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять.
Державна митна справа здійснюється з додержанням прийнятих у міжнародній практиці форм декларування товарів, методів визначення митної вартості товарів, систем класифікації та кодування товарів та системи митної статистики, інших загальновизнаних у світі норм і стандартів.
Правове регулювання митної вартості товарів та методів її визначення здійснюється розділом ІІІ Митного кодексу України.
Відповідно до статей 49 та 50 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Частиною 2 статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 «Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування» Митного кодексу України.
За правилами частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до частин 1-3 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Як встановлено судом, у поданих для митного оформлення товару документах містились ряд розбіжностей, які мали суттєве значення для правильності визначення митної вартості таких товарів, а відтак митний орган мав обґрунтовані підстави для витребування в декларанта додаткових документів. Зокрема, згідно Контракту №887 банком контрактоутримувача є «Marfin Popular Bank Public CO LTD», а у Інвойсі, поданому до митного оформлення товару зазначений банк «Сyprus Popular Bank Public CO LTD». Суд зазначає, що надання Контракту №887 до митного органу здійснювалось 14.02.2013.
Позивач зазначає, що митний орган був повідомлений листом від 21.02.2013 №F-36 про факт злиття банків «Marfin Popular Bank Public CO LTD» та «Сyprus Popular Bank Public CO LTD», а відтак підстави для витребування додаткових документів були відсутні. Проте, суд не погоджується з такими доводами, оскільки питання про необхідність надання додаткових документів вирішується митним органом при поданні первинної митної декларації та додатків до неї, що мало місце 14.02.2013. Саме станом на 14.02.2013 основні документи містили розбіжності, що і стало підставою для витребування додаткових документів, а відтак митний орган діяв виключно в межах своїх повноважень та у спосіб, визначений норами чинного законодавства. Крім того, суд, керуючись приписами статті 70 КАС України, критично оцінює наданий позивачем доказ - лист від 21.02.2013 №F-36, оскільки такий лист не являється офіційним документом, виданим банківською установою, щодо визначення рахунків якої виникли труднощі. При митному оформленні товару позивачем взагалі не подавались документи про оплату товару, що є беззаперечною підставою для витребування додаткових документів.
Відповідно до частин 2-7 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу (ч. 4).
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю (ч. 5).
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до частини 5 статті 55 Митного кодексу України декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.
Частинами 7 та 8 статті 55 Митного кодексу України встановлено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
З аналізу наведених норм законодавства з питань митної справи вбачається, що у разі виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах, виявлення ознак підробки або наявності чи відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, митний орган має право вимагати від декларанта надання додаткових документів, перелік яких визначено законодавцем.
Інших способів, ніж витребування додаткових документів, надання часу для підтвердження заявленої митної вартості товару, проведення консультацій у митного органу щодо узгодження митної вартості товару із декларантом законодавчими нормами не передбачено.
Матеріалами справи підтверджується, що митним органом для обґрунтування заявленої позивачем митної вартості товарів було запропоновано надати додаткові документи, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою/контрактом); виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями про вартість товару та/або сировини.
Судом встановлено, що декларантом були надані контролюючому органу наступні документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями про вартість товару та/або сировини. Проте, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою/контрактом) декларантом не були надані митному органу.
Позивач стверджує, що вимогу відповідача 1 про надання рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою/контрактом), він виконав, що підтверджується листом ПАТ «Запоріжкокс» від 14.02.2013 №36-130.
Суд, дослідивши зміст даного листа, критично оцінює посилання декларанта на виконання вимоги відповідача про надання рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою/контрактом), оскільки даним листом позивач інформував митний орган про те, що Контрактом №887 не передбачено виконання посередницьких послуг, тому рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних з виконанням умов Контракту №887, відсутні. Суд зазначає, що повідомлення митного органу про відсутність рахунків про сплату комісійних та посередницьких послуг, пов'язаних з виконанням умов Контракту №887, ніяким чином не стосується вимоги про надання рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою/контрактом).
Відтак, суд приходить до висновку, що декларантом не були виконані в повному обсязі вимоги контролюючого органу про надання додаткових документів. При цьому, позивачем не надано суду доказів вжиття будь-яких заходів, спрямованих на отримання запитуваної відповідачем інформації щодо вказаних вище рахунків.
Згідно визначень, наведених у статті 4 Митного кодексу України, декларант - особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування; уповноважена особа (представник) - особа, яка на підставі договору або належно оформленого доручення, виданого декларантом, наділена правом вчиняти дії, пов'язані з проведенням митних формальностей, щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта.
Таким чином, декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи здійснює митне оформлення товару він самостійно або від його імені декларування здійснюється уповноваженою особою (представником).
Ненадання документів уповноваженою позивачем особою має ті ж юридичні наслідки, що і ненадання таких документів самим позивачем.
Відтак, митний орган мав всі підстави для відмови у застосуванні основного методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які ввозились на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Разом з тим, щодо наявного формулювання в Рішенні про коригування митної вартості товарів про відмову декларанта від надання додаткових доказів, суд зазначає, що в даному випадку мало місце «ненадання декларантом додаткових документів», а не «відмова декларанта від надання додаткових документів». Оскільки наведені поняття не є тотожними, а в матеріалах справи відсутні документи, які свідчили б про пряму відмову декларанта від надання додаткових документів, суд зазначає про некоректність такого формулювання митним органом як «відмова від надання додаткових доказів», в той час коли мало місце «ненадання декларантом додаткових документів».
Позивач також зазначає, що контролюючим органом в порушення приписів статті 57 МК України не проведено з декларантом ані усних, ані письмових консультацій. З даного приводу суд зазначає наступне.
Частиною 3 статті 57 МК України встановлено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Судом встановлено, що митна вартість товарів не могла бути визначена шляхом застосування основного методу через невиконання декларантом вимог митного органу щодо надання додаткових документів.
Частиною 4 статті 57 МК України встановлено, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснювати обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. В Рішенні про коригування митної вартості товарів від 25.02.2013 вказано, що на виконання норм статті 57 МК України між митним органом та декларантом було проведено процедуру консультацій.
Відповідачем 1 надано суду докази того, що з позивачем на його вимогу було проведено письмову консультацію, що підтверджується листом від 12.03.2013 (а.с. 162).
Таким чином, суд приходить до висновку, що митним органом правомірно відмовлено позивачу в митному оформленні товару за основним методом визначення митної вартості, тобто за ціною договору (контракту), оскільки декларантом не були надані на вимогу контролюючого органу додаткові документи, надані до митної декларації від 14.02.2013 документи містили ряд неточностей та розбіжностей, а також не був наданих повний перелік документів, визначений статтею 53 МК України.
В Рішенні про коригування митної вартості товарів від 25.02.2013 вказано про неможливість застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних товарів) у зв'язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, відповідно до вимог статей 59 та 60 МК України.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що митним органом було позбавлено декларанта права надати наявну у нього інформацію щодо митного оформлення ідентичних (аналогічних) товарів, та вказує, що ПАТ «Запоріжкокс» володіє інформацією щодо митного оформлення ідентичного товару за ціною 101 дол. США за тонну, та готове було її надати у разі проведення консультації.
Натомість відповідач зазначає, що з декларантом проводилась процедура усних консультацій, що відображено в Рішенні про коригування митної вартості товарів від 25.02.2013.
З даного приводу суд зазначає, що декларант, незалежно від процедури проведення консультацій, має право на подання до митного органу всіх належних та допустимих документів, які впливають або ж можуть вплинути на метод визначення митної вартості товару. Натомість, позивачем не надано суду доказів того, що він подавав до митного органу наявну в нього інформацію щодо ідентичних (аналогічних) товарів, та не довів факту перешкоджання митним органом в наданні таких документів. Крім того, суд звертає увагу на те, що суть консультацій полягає не лише в односторонньому наданні контролюючим органом відповідної інформації декларанту, але й необхідності та можливості декларанта подати до митного органу відповідну інформацію, якою в даному випадку позивач не скористався.
Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не міг бути застосований митним органом, оскільки у декларанта відсутні дані щодо ціни одиниці товару, по якій найбільша партія оцінюваних, ідентичних або подібних імпортних товарів продається на території України покупцеві, а також відсутні відомості по відповідних витратах (витрати на виплату комісійних, сум прибутку й загальних витрат, до яких належать прямі і непрямі витрати, пов'язані зі збутом зазначених товарів, витрати на навантажувально-розвантажувальні роботи, транспортування, страхування тощо).
Метод визначення митної вартості на основі додавання вартості не міг бути застосований, оскільки у декларанта не було інформації щодо вартості матеріалів і витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів; щодо обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка звичайно відображається при виробництві для експорту в Україну; загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду, тобто витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до місця ввезення на митну територію України, витрат на страхування цих товарів.
Митну вартість товарів, що імпортувались, визначено із застосуванням резервного методу, згідно наявної у митного органу інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України та є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що позивачем було використано передбачену частиною 7 статті 55 Митного кодексу України можливість випуску товару у вільний обіг, що передбачало можливість підтвердження заявленої митної вартості товарів шляхом подання додаткової інформації протягом 80 днів з дня випуску товарів.
Проте у встановлений законодавством термін дії гарантійних зобов'язань позивач не надав додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товарів. За таких обставин посадовими особами Запорізької митниці було самостійно визначено митну вартість товару за резервним методом.
В свою чергу, перевірка достовірності та повноти відомостей, поданих для митного оформлення товарів відповідно до Митного кодексу України віднесена до компетенції митних органів. Надання ж додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості відноситься до обов'язків декларанта.
У зв'язку з ненаданням позивачем належних документів на підтвердження заявленої митної вартості, у відповідача не було можливості застосувати митну вартість, визначену позивачем, тому при здійсненні митної оцінки був застосований резервний метод визначення митної вартості товарів.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем 1 дотримано послідовність застосування методів визначення митної вартості товарів.
Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання Запорізької митниці Міндоходів визначити митну вартість вугілля кам'яного для коксування по МД №112030000/2013/006232 від 11.03.2013 за основним методом визначення митної вартості за ціною Контракту щодо товарів, які імпортуються за ціною 98 дол. США за тонну, суд зазначає, що визначення митної вартості товару визначається декларантом відповідно до норм МК України (а.с. частина 1 статті 51 МК України), а контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснює митний орган (стаття 54 МК України).
За приписами частини 3 статті 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України.
Визнання митним органом заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товару чи прийняття письмового рішення про її коригування є дискреційними функціями контролюючого органу, який здійснює контроль у митній справі. Натомість суд не може перебирати на себе функції контролюючого органу щодо визначення митної вартості товару та зобов'язувати митний орган застосувати її.
Щодо вимог позивача про зобов'язання здійснити Запорізькою митницею Міндоходів перерахунку платежів, що підлягали сплаті до бюджету при митному оформленні вугілля кам'яного для коксування, та стягнення з Державного бюджету України суми надмірно сплаченого податку на додатну вартість в розмірі 427241 грн. 84 коп., суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 7 статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Частиною 8 статті 55 МК України встановлено, що протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом (частина 9 статті 55 МК України).
Згідно із частиною 10 статті 55 МК України, якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.
Нормативно-правовим актом, який визначає процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у статті 264, частині четвертій статті 284 Митного кодексу України та в міжнародних договорах України, є Наказ Державної митної служби України від 20.07.2007 №618, яким затверджено «Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами» (далі іменується - Порядок №618).
За приписами частини 6 статті 264 МК України у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарі в визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття такого рішення, в порядку передбаченому законодавством. Тобто, у разі прийняття митним органом рішення про застосування митної вартості товарів, заявленої декларантом, останній повинен з дня прийняття такого рішення звернутися до митного органу із заявою про повернення надмірно сплачених коштів відповідно до положень Порядку №618.
Відповідно до пункту 16 Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженого наказом Держмитслужби від 17.03.2008 №230, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.03.2008 за номером 259/14950, у разі прийняття митним органом рішення про застосування митної вартості товарів, заявленої декларантом, сума надмірно сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту в місячний строк з дня прийняття рішення в порядку, передбаченому законодавством.
Відповідно до пункту 1 розділу III Порядку №618 для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.
Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.
Таким чином, у разі прийняття митним органом або митним органом вищого рівня рішення про застосування митної вартості товарів, заявленої декларантом, суб'єкти господарювання або вповноважені ними митні брокери можуть подавати заяву про повернення надмірно сплачених до бюджету митних та інших платежів у строки, передбачені в пункті 1 розділу III Порядку №618.
Порядок повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних платежів, затверджений спільним наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20.07.2007 №611/147, передбачає, що повернення митних платежів з бюджету здійснюється органами Державної казначейської служби України на підставі висновку митного органу. Зазначений висновок оформлюється відповідно до заяви платника, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, сторони не надали доказів прийняття митним органом письмового рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасування рішення про коригування заявленої митної вартості або обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, станом на день подання адміністративного позову.
Оскільки, станом на день подання адміністративного позову період дії гарантійних зобов'язань ще не сплив, а Запорізька митниця Міндоходів не приймала рішення про застосування митної вартості, тому відсутній обов'язок щодо прийняття висновку про повернення митних платежів з бюджету та відповідно стягнення їх з бюджету на користь позивача. Отже, позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету суми надмірно сплаченого податку в розмірі 427241 грн. 84 коп. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість прийнятого контролюючим органом Рішення про коригування митної вартості, а відтак заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Запоріжкокс» до Запорізької митниці Міндоходів та Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя К.М. Недашківська