7/А-2161/08

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

            12 вересня 2008 року Вишгородський районний суд Київської області в складі

головуючого - судді	Чіркова Г.Є.,
при секретарі	Авраменко Л.С.,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі про перерахунок та виплату пенсії,

 

встановив:

 

            позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на порушення відповідачем його прав, передбачених статями 50 і 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, який нараховував і виплачував пенсію в період з жовтня 2006 року по 31 грудня 2007 року без дотримання вимог цього закону, а тому просив визнати такі дії неправомірними і зобов'язати відповідача перерахувати пенсію та доплати до неї, а також здійснити виплату недоотриманої ним пенсії в розмірі 29 561 грн. 37 коп.

 

            У судовому засіданні представник позивача просив про задоволення позову з викладених у ньому підстав.

            Ствердив про порушення прав позивача з жовтня 2006 року - часу прийняття ст. 71 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” щодо неприпустимості зупинення положень цього Закону іншими Законами, крім тих якими вносяться до нього зміни.

            Разом з тим до суду звернувся, після прийняття Конституційним Судом України рішення від 22 травня 2008 року № 10-рп, зі змісту якого дізнався про порушення своїх прав, що відповідає межам строку встановленого ст. 99 КАС України.

 

            Представники відповідача проти позову заперечили, посилаючись на Постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №/№ 831 і 833 „Про підвищення розміру цільової грошової допомоги непрацездатним громадянам з мінімальними доходами” та „Про підвищення розмірів пенсій, призначених до 1 серпня 1996 року, та порядок обчислення пенсій, що призначаються після 1 серпня 1996 року”, та від 3 січня 2002 року № 1 „Про збільшення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету”, а також відповідні положення Законів України „Про державний бюджет України на 2006, 2007 та 2008 роки”.

            Заслухавши сторони і дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

 

            З матеріалів справи, вбачаються спірні правовідносини, що виникли між Управлінням Пенсійного фонду України у Вишгородському районі та ОСОБА_1 з приводу обчислення розміру пенсії, виплачуваної з 1 жовтня 2006 року.

 

            При вирішенні цієї справи суд застосовує Закон України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, й зокрема зміни до цього закону в редакції від 19 грудня 1991 року № 2001-12 (далі Закон № 2001-12) та від 17 червня 1993 року № 3285-12 (далі Закон № 3285-12), що були чинними на час виникнення спірних правовідносин і є чинними на час розгляду справи.

            При цьому підпункти 9, 12 і 15 пункту 28 розділу ІІ „Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік”, якими запроваджено нову редакцію статей 39, 50 і 54 згаданих Законів України, суд до уваги не приймає, як ті що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 10-рп від 22 травня 2008 року.

 

            Судом установлено, що ОСОБА_1 є інвалідом 2-ї групи, внаслідок захворювання пов'язаного з Чорнобильською катастрофою, а отже - суб'єктом визначеним у статтях 50 (Закону № 2001-12) і 54 (Закону № 3285-12), який є працюючим пенсіонером, що має право отримувати пенсію, розмір якої в усіх випадках не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком, а також право на додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.

 

            Позивач знаходиться на обліку в Вишгородському управлінні Пенсійного фонду, як інвалід 2-ї групи, якому Управління за його вибором виплачувало пенсію по інвалідності лише з 1 жовтня 2006 року по 31 грудня 2007 року.

            В подальшому, тобто з січня 2008 року й до нині, за заявою позивача останньому виплачується пенсія за віком, на яку вимоги статей 50 (Закону № 2001-12) і 54 (Закону № 3285-12), не розповсюджуються, оскільки регламентують виключно правила обчислення та призначення пенсій по інвалідності.

            З цих підстав позов у частині зобов'язання відповідача до здійснення перерахунку пенсії за віком відповідно до цих статей задоволенню не підлягає.

 

            Разом з тим, одержанні позивачем виплати пенсії на момент їх здійснення з жовтня 2006 року по 31 грудня 2007 року, розміру восьми мінімальних пенсій за віком, що встановлювалася Законами України „Про державний бюджет України” на певні роки, не відповідають, а також не включають додаткову пенсію у вказаних вище розрахункових величинах.

 

           Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене ст. 8 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

 

           Право вибору пенсійних виплат передбачене ст. 10 наведеного Закону, і означає, що, особі, яка має одночасне право на різні види пенсії: за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника, призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

 

            Відповідно до статей 21 і 22 Конституції України конституційні права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту й обсягу існуючих прав і свобод не допускається.

 

            Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена. Конституційний принцип правової держави вимагає від неї утримуватися від обмеження загальновизнаних прав і свобод людини і громадянина, в тому числі прав осіб постраждалих від Чорнобильської катастрофи на отримання соціальних виплат у вказаних вище розрахункових величинах.

 

           Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що зазначено у рішеннях № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року та № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року) пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать й інваліди 2-ї групи, внаслідок Чорнобильської катастрофи, яким призначається пенсія за спеціальним законом.

 

           У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів статтею 22 Конституції України не допускається.

 

            Згідно ст. 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод визначаються виключно законами України, а тому питання визначення розрахункової величини, що використовується для підвищення пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, є також предметом виключно законів України.

 

            За висновком Конституційного Суду України зупинення законом України про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України не відповідає статтям 1,3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статі 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.

            При цьому зазначено й те, що Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

 

            З цих підстав, посилання представників відповідача на відповідні положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 та 2007 роки”, якими здійснювалося зупинення згаданих норм законів, суд до уваги не приймає, як таке, що обмежує права позивача на призначення пенсії згідно наведених вимог Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

 

            Натомість, усупереч Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, позивачеві пенсія виплачувалося в розмірах установлених урядовими нормативними актами й без дотримання інших вимог даного Закону, який за загальними засадами є пріоритетним при визначені питань розрахункової величини певних соціальних виплат, і тому підлягає застосуванню в цій справі.

 

           Згідно зі статтями 8 і 19 Конституції України та ст. 9 КАС України, суд при розгляді цієї справи, виходить з принципів верховенства права й законності, відповідно до яких органи державної влади, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

 

            Таким чином, суд вважає, що дії Управління щодо виплати пенсії у розмірах менших від восьми мінімальних пенсій за віком є неправомірними, оскільки не відповідають вимогам ч. 4 ст. 54 Закону № 3285-12.

 

            Що стосується щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяної здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, то така в розмірі 75 % однієї мінімальної заробітної плати позивачеві, як інваліду 2-ї групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідачем всупереч ст. 50 Закону також не виплачувалася.

 

            Тим самим, суд вважає наявними порушення прав позивача, які підлягають захистові, а пред'явлений позов у цій частині задоволенню.

 

            При цьому, згідно статей 1 і 2 Закону України „Про прожитковий мінімум” прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсій за віком, та який щорічно затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет на відповідний рік.

           При цьому прожитковий мінімум є базовим соціальним стандартом (ч. 3 ст. 46 Конституції України, ст. 6 Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”), який визначається виключно законами України.

 

            Таким чином, прожитковий мінімум на 2006-2007 роки згідно зі статями 65 і 62 Законів України „Про державний бюджет України” на особу, яка втратила працездатність, становить у відповідні періоди 366 грн., 380 грн., 406 грн. і 411 грн.

            Саме цей розмір коштів повинен бути взятий за основу при вирахуванні мінімальних пенсій за віком.

 

            З урахуванням наведеного, поданий позивачем розрахунок сум, які підлягають виплаті, є вірним, ґрунтується на вимогах закону і сумнівів у суду не викликає, а тому відповідача слід зобов'язати до виплати заявленої в позові суми у період з жовтня 2006 року по 31 грудня 2007 року.

            На підставі викладеного та керуючись статтями 160-163 КАС України,

 

постановив:

 

            адміністративний позов задовольнити частково.

 

            Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у м. Вишгороді щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 згідно положень Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у період з жовтня 2006 року по 31 грудня 2007 року неправомірними.

 

            Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі виплатити на користь ОСОБА_1 29 561 грн. 37 коп. - різницю недоотриманої ним пенсії в період з жовтня 2006 року по 31 грудня 2007 року.

 

            В задоволенні решти позовних вимог стосовно зобов'язання Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі з часу звернення до суду провести перерахунок пенсії відповідно до статей 50 і 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (№ 3285-12), (№ 2001-12), відмовити.

 

            Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду протягом 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі, шляхом подання заяви про її оскарження та протягом 20 днів після цього апеляційної скарги або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

 

Суддя