7/2-2346/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

      2 квітня 2008 року Вишгородський районний суд Київської області в складі

головуючого - судді	Чіркова Г.Є.,
при секретарі	Авраменко Л.С.,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

 

встановив:

 

      позивачка в липні 2007 року звернулася до суду з даним позовом, посилаючись на порушення відповідачкою договірних зобов'язань по поверненню грошових коштів, що є підставою до стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та пені в уточненому розмірі 249 391 грн. 35 коп. і 66 458 грн. відповідно, а всього 315 849 грн. 35 коп., разом із відшкодуванням заподіяної моральної шкоди в розмірі 15 000 грн.

 

      Позивачка та її представник просили про задоволення позову з викладених у ньому підстав.

 

      Представник відповідачки позов визнав частково і заперечив у тому, що порушення зобов'язання по поверненню коштів сталося з вини самої позивачки, яка часткове повернення грошових коштів не прийняла.

      Таким чином наполягав на тому, що кредитор - позивачка по справі, сприяла збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання в частині повернення суми боргу, а тому вважав наявними підстави до застосування ст. 616 ЦК України й відмови в позові в частині стягнення розміру індексу інфляції та пені за весь час прострочення.

 

      Заслухавши сторони і дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

 

      Як убачається з матеріалів справи, 15 березня 2007 року сторони уклали договір позики, відповідно до якого позивачка передала у власність відповідачці 348 450 грн., а остання зобов'язалася їх повернути до 5 квітня 2007 року.

 

      3 квітня 2007 року відповідачкою на виконання зазначеного повернуто позивачці 146 450 грн., що вбачається з нотаріально посвідченої заяви.

 

      Того ж дня сторони уклали договір про внесення змін до згаданого договору в частині строку остаточних розрахунків, згідно якого відповідачка зобов'язалася повернути грошові кошти до 11 квітня 2007 року.

      Сума грошового зобов'язання відповідачки склала 202 000 грн.

 

      При цьому в п. 5 договору сторони домовилися й про його забезпечення пенею у розмірі 0,1 % від простроченої суми за кожен день прострочення виконання, а також обумовили зобов'язання відповідачки в тому ж випадку сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, що відповідає вимогам ст. 549 і 625 ЦК України.

 

      Відповідачкою зобов'язання щодо повернення 202 000 грн. не виконано, що нею в судовому засіданні не заперечувалося.

 

      Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а в разі порушення боржником цих вимог, той згідно зі статтями 610, 611, 625, 1049 і 1050 ЦК України, повинен сплатити кредиторові суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та пеню, про яку домовилися сторони.

 

      З огляду на зазначені правовідносини, судом виявлено порушене право позивачки, яке підлягає захистові.

 

      В той же час, твердження сторони відповідачки про прострочення кредитора, який відмовився прийняти запропоноване боржником виконання, суд до уваги не приймає, оскільки таке згідно ст. 613 ЦК України може стосуватися лише випадків належного виконання зобов'язань (у передбачений умовами договору строк і розмірі), що в цій справі в діях відповідачки не виявлено.

 

      Разом з тим з'ясовано, що в строк обумовлений договором, тобто до 11 квітня 2007 року, відповідачка грошові кошти в сумі 202 000 грн. позивачці не повернула, а тому згідно ст. 612 ЦК України вважається простроченим боржником, який порушив договірні зобов'язання.

 

      Згідно ст. 11 ЦПК України не приймає суд до уваги і посилання сторони відповідачки на інші, окремі від згаданих, договірні зобов'язання (попередній договір між сторонами щодо укладання в майбутньому договору купівлі-продажу), які до спірних правовідносин у цій справи не належать й цивільна справа щодо яких (за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення попереднього авансу сплаченого за попереднім договором та відшкодування заподіяної шкоди) розглядається цим же судом в самостійному позовному провадженні.

 

      За таких обставин, підстав до застосування ст. 616 ЦК України в даній справі суд не вбачає.

 

      Таким чином, пред'явлений позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

 

      Вирішуючи питання про визначення розміру стягнення, суд виходить зі змісту позовних вимог та наданих суду розрахунків, які сумніву не викликають і з яких убачається, що ціна позову - 315 849 грн. 35 коп. складається: з суми боргу (неповернутої позики) 202 000 грн., яка з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення становить - 249 391 грн. 35 коп., а також визначеної за умовами договору пені - 66 458 грн.

 

      Що стосується відшкодування моральної шкоди, то її заподіяння позивачці в судовому засіданні не доведено.

 

      Крім того, представником позивачки представлено документальне підтвердження понесених судових витрат, які слід стягнути з відповідачки.

 

      На підставі викладеного і керуючись статтями 209-215 ЦПК України,

 

вирішив:

 

      позовну заяву задовольнити частково.

      Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 315 849 грн. 35 коп. на повернення заборгованості за договором позики, а також оплату судового збору в розмірі 1 700 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн., а всього 317 579 грн. 35 коп.

      В задоволені решти позовних вимог стосовно відшкодування моральної шкоди відмовити.

      Рішення набирає законної сили протягом 10 днів з дня його проголошення і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання в зазначений строк заяви про його оскарження та протягом 20 днів після цього апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

 

Суддя

 

 

 

                             РІШЕННЯ                      копія

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

з оригіналом звірена

Суддя