ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/3100/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Касап В.М.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Курка О. П.

суддів: Матохнюка Д.Б. Мельник-Томенко Ж. М.

при секретарі: Швець А.І.

за участю представників сторін:

представника відповідача: Максимчук В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Красилівський агрегатний завод" до Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

В липні 2013 року державне підприємство "Красилівський агрегатний завод" (Позивач) звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області (Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0003611502 та № 0003621502 від 27.06.2013 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2013 року позов задоволено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник Позивача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розгляд справи провести у відсутність представника Позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Так, колегією суддів встановлено, що з 11.06.2013 року по 17.06.2013 року працівниками Красилівської МДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку господарської діяльності Позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за лютий 2013 року.

За результатами проведеної перевірки Відповідачем складено акт № 310/15/14307831 від 25.06.2013 року та винесено податкові повідомлення-рішення № 0003611502 від 27.06.2013 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 7 207 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 3 603, 50 грн., № 0003621502 від 27.06.2013 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 731 грн.

З обставин справи встановлено, що між Позивачем (замовником) та ПП "Спецпромрезерв", було укладено договір про надання послуг № 14-11 від 01.02.2012 року, відповідно до якого останній зобов'язується надати замовнику послуги по виготовленню теплообмінників відповідно до Специфікації а замовник оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, передбачені даним договором. На виконання умов договору ТОВ "Спецпромрезерв" надано послуги по виготовленню теплообмінників АОГВ - 7(В) ПЕ, АОГВ - 9(В) ПЕ, АОГВ - 7(В) Е, АОГВ - 10(В) Е, АОГВ - 12(В) Е, АОГВ - 16(В) Е, АОГВ - 12(В) ПЕ, АОГВ - 20(В) М, АОТВ - 12, АОТВ - 16, АОТВ - 20, АОТВ - 26, АОТВ - 30, що підтверджується актами здачі-приймання робіт № 0253 від 06.12.2012 року на суму 15 487 грн., в т.ч. ПДВ - 2 581,17 грн.; № 0255 від 17.12.2012 року на суму 12 161,70 грн., в т.ч. ПДВ - 2 026,95 грн.; № 0257 від 28.12.2012 року на суму 8 413,20 грн., в т.ч. ПДВ - 1 402,20 грн.; № 0259 від 28.12.2012 року на суму 7 178,27 грн., в т.ч. ПДВ - 1 196,38 грн.

На підтвердження виконання умов договору Позивачем надані копії виписаних податкових накладних № 1 від 03.12.2012 року, № 2 від 14.12.2012 року, № 4 від 27.12.2012 року, № 5 від 27.12.2012 року та № 6 від 28.12.2012 року; копії актів здачі-приймання виконаних робіт № 0259 від 28.12.2012 р., №0301 від 31.01.2013 р., №0255 від 17.12.2012 р., № 0257 від 28.12.2012 р., № 0253 від 06.12.2012 р.

До складу податкового кредиту за лютий 2013 року Позивачем віднесено суму ПДВ в розмірі 731 грн. по податковій накладній № 2 від 31.03.2013 року.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 даної статті встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198).

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

Форма та порядок заповнення податкової накладної передбачені ст. 201 ПК України, відповідно до п. 201.1 якої платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у даному пункті.

Згідно п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п.1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, згідно положень яких первинні документи - письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані Позивачем в якості первинних документів виписані податкові накладні були досліджені судом першої інстанції, на підставі чого суд дійшов обґрунтованого висновку, що останні містять всі необхідні реквізити, наявність яких є необхідною умовою при їх складанні.

Твердження апелянта про невідповідність номенклатури наданих послуг, що зазначені в актах виконаних робіт тим, що вказані в податковій накладній №2 від 31.01.2013 року, на думку колегії суддів не є обґрунтованими, так як Позивачем надано суду податкову накладну, яка оформлена відповідно до вимог чинного законодавства України без розбіжностей з актами здачі-приймання робіт щодо кількісних та вартісних показників наданих послуг.

Крім того, колегія суддів звертає увагу Відповідача, що відповідно до п. 73.5. ст. 73 Податкового кодексу з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Проте, Відповідач не скористався наданим йому податковим законодавством правом щодо проведення співставлення спірних первинних документів Позивача з первинними документами його контрагента, а тому колегія суддів вважає, що обставини, на яких ґрунтуються доводи апеляційної скарги не є доведеними належними доказами.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо протиправності податкових повідомлень-рішень № 0003611502 та № 0003621502 від 27.06.2013 року.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2013 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 14 жовтня 2013 року .

Головуючий Курко О. П.

Судді Матохнюк Д.Б.

Мельник-Томенко Ж. М.