Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18 жовтня 2013 року м. Ужгород

Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі суддів: Чужі Ю.Г. (головуючий), Кожух О.А., Леска В.В., при секретарі Пудак О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 23 липня 2013 року по справі за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и л а :

У грудні 2012 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (далі - Товариство) звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 25.06.2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» (далі - Банк) та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № ML-801/062/2008 в двох частинах.

Згідно умов цього договору Банк надав позичальнику на споживчі цілі кредит в сумі 160 000 доларів США (далі: $), а позичальник зобов'язався повернути кредит до 25.06.2023 року та за користування кредитом сплатити Банку відсотки за плаваючою (змінною) процентною ставкою, яка складається з фіксованого відсотку 5,49% річних та процентної ставки FIDR, порядок визначення якої передбачений у п. 3 першої частини кредитного договору та п. 4 другої його частини.

Для забезпечення виконання зобов'язання позичальника за таким кредитним договором між Банком та ОСОБА_5 25.06.2008 року був укладений договір іпотеки № PML-801/062/2008, згідно умов якого, останній передав Банку в іпотеку домоволодіння з надвірними спорудами, що знаходяться у АДРЕСА_1, а також земельну ділянку на якій розміщено дане домоволодіння площею 0,0546 га, яка розташована за цією ж адресою.

Взяті на себе зобов'язання позичальник належним чином не виконував і станом на 17.12.2012 року у нього перед Банком виникла заборгованість в розмірі 6 820 246,10 грн. (за курсом НБУ 7,99), з яких: - заборгованість за кредитом становить 1 265 804,56 грн. (158 423,60 $); - прострочені відсотки 194 202,74 грн. (24 305,73 $); - пеня - 5 360 238,80 грн.

ЗАТ «ОТП Банк» 30.06.2009 року змінило свою назву на ПАТ «ОТП Банк», яке відступило права вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за відповідним договором від 26.11.2010 року та договором купівлі-продажу кредитного портфелю від 26.11.2010 року, в тому числі щодо кредитного договору № ML-801/062/2008 від 25.06.2008 року та договору іпотеки № PML-801/062/2008 від 25.06.2008 року.

Посилаючись на дані обставини, норми Цивільного кодексу України, Закону України «Про іпотеку», умови кредитного договору та договору іпотеки позивач, змінивши позовні вимоги, остаточно просив постановити рішення, яким: в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 26.11.2008 року в розмірі 6 820 246,10 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом надання права ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві за початковою ціною встановленою договором іпотеки від 26.11.2008 року, або на підставі оцінки майна незалежним суб'єктом оціночної діяльності, а також надати повноваження, необхідні для здійснення такого продажу.

У процесі розгляду справи до участі у справі залучено співвідповідача ОСОБА_3

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 23.07.2013 року позов задоволено. Постановлено в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №PML-801/062/2008, укладеного 25.06.2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4, в сумі 6 820 246 грн. 10 коп., звернути стягнення на належне ОСОБА_3 будинковолодіння та надвірні споруди, земельну ділянку площею 0,0546 га, розташованих в АДРЕСА_1, шляхом надання права ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на продаж від свого імені за ціною не нижче 1 125 029 грн. з отриманням дублікату правовстановлюючих документів, витягу з реєстрації права власності нерухомого майна.

Додатковим рішенням цього ж суду від 23.09.2013 року вирішено питання про судові витрати.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_3 посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування рішення місцевого суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову Товариства.

Зокрема зазначає, що житловий будинок з відповідними господарчими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 ОСОБА_5 продав ОСОБА_6 згідно договору купівлі-продажу від 17.12.2010 року; через три дні 21.12.2010 року ОСОБА_6 продала це майно ОСОБА_7; останній 11.10.2011 року (після скасування заочного рішення) подарував таке майно ОСОБА_3

В порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України справа розглянута у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, а повідомлення представника апелянта про причини неявки в судове засідання колегією визнані неповажними.

Заслухавши представника відповідача ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд, відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Матеріалами справи встановлено, що 25.06.2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» (далі - Банк) та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № ML-801/062/2008 в двох частинах.

Згідно умов цього договору Банк надав позичальнику на споживчі цілі кредит в сумі 160 000 доларів США (далі: $), а позичальник зобов'язався повернути кредит до 25.06.2023 року та за користування кредитом сплатити Банку відсотки за плаваючою (змінною) процентною ставкою, яка складається з фіксованого відсотку 5,49% річних та процентної ставки FIDR, порядок визначення якої передбачений у п. 3 першої частини кредитного договору та п. 4 другої його частини.

Грошові зобов'язання між сторонами виникли в іноземній валюті, що узгоджується з нормами Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (ч. 2 ст. 2, ч. 2 ст. 5), Закону України «Про банки і банківську діяльність» (ст. 19, ч. 1, 2 ст. 47, ст.ст. 49, 55), ч. 2 ст. 192, ч. 3 ст. 533 ЦК України.

Для забезпечення виконання зобов'язання позичальника за таким кредитним договором між Банком та ОСОБА_5 25.06.2008 року був укладений договір іпотеки № PML-801/062/2008, згідно умов якого, останній передав Банку в іпотеку домоволодіння з надвірними спорудами, що знаходяться у АДРЕСА_1, а також земельну ділянку на якому це домоволодіння знаходиться площею 0,0546 га, яка розташована за цією ж адресою.

Взяті на себе зобов'язання позичальник належним чином не виконував і станом на 17.12.2012 року у нього перед Банком виникла заборгованість в розмірі 6 820 246,10 грн. (за курсом НБУ 7,99), з яких: - заборгованість за кредитом становить 1 265 804,56 грн. (158 423,60 $); - прострочені відсотки 194 202,74 грн. (24 305,73 $); - пеня - 5 360 238,80 грн.

Визначений Товариством розмір заборгованості ОСОБА_3 не оспорює.

Також по справі встановлено, що заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 01.10.2010 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ЗАТ «ОТП Банк» про визнання правочину недійсним, договір іпотеки від 25.06.2008 року № PML-801/062/2008 укладений між Банком та ОСОБА_5 був визнаний недійсним. Після постановлення цього рішення житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 ОСОБА_5 продав ОСОБА_6 згідно договору купівлі-продажу від 17.12.2010 року. ОСОБА_6 через три дні, а саме 21.12.2010 року, продала це майно ОСОБА_7, а останній 11.10.2011 року подарував будинковолодіння ОСОБА_3

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 27.04.2011 року заочне рішення суду було скасовано, а ухвалою того ж суду від 25.05.2011 року позовну заяву ОСОБА_5 було залишено без розгляду.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Як визначено в ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основними зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Наявність умов договору (п.6.4) про позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки не позбавляє іпотекодержателя права звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку, відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку».

При цьому рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд може встановити спосіб реалізації предмета іпотеки: або шляхом проведення прилюдних торгів, або шляхом застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця (ч. 5 ст. 38 Закону України «Про іпотеку»).

Твердження ОСОБА_3, на які він посилається у своїх запереченнях проти позову, стосовно передчасності позову Товариства, так як іпотекодавцем не отримано письмової вимоги про усунення порушення основного зобов'язання - є необґрунтованими з огляду на таке.

Невиконання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (частина третя статті 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням статті 124 Конституції України (п. 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року).

Не можуть бути взяті до уваги доводи апеляційної скарги, які зводяться до того, що спірне майно відчужене за трьома правочинами не входить до складу предмета іпотеки, виходячи з наступного.

Заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду від 01.10.2010 року, яким визнано недійсним договір іпотеки від 25.06.2008 року укладений між Банком та ОСОБА_5 - скасовано ухвалою того ж суду від 27.04.2011 року, а 25.05.2011 року позовну заяву ОСОБА_5 залишено без розгляду.

Таким чином, щодо іпотечного договору від 25.06.2008 року діє презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України).

Договори за якими відчужено предмет іпотеки не можуть бути визнані недійсними за позовом заставодержателя, оскільки в п. 2 ч. 2 ст. 592 ЦК України установлено інший наслідок порушення заставодавцем правил про розпорядження предметом застави, а саме - пред'явлення вимоги про дострокове виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, а також тому, що у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою (ст. 23 Закону України «Про іпотеку»).

Згідно вказаної норми особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі й на тих самих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Отже, іпотека є дійсною для особи, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки.

Згідно відомостей, наданих КП «Мукачівське МБТІ та ЕО» у березні 2013 року право власності на житловий будинок № 3 по вул. Жупана у м. Мукачеві зареєстроване за ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 11.10.2011 року (а.с. 68).

За таких обставин колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для звернення стягнення на передане в іпотеку будинковолододіння є правильним.

Разом з цим резолютивна частина судового рішення з цього приводу повною мірою не відповідає вимогам ст. 39 Закону України «Про іпотеку» стосовно зазначення опису нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя та початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації, тому рішення суду в цій частині, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підлягає зміні з викладом резолютивної частини рішення в новій редакції.

Що стосується вимоги про звернення стягнення на передану в іпотеку земельну ділянку слід зазначити наступне.

Наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 535570, встановлено, що після постановлення Мукачівським міськрайонним судом заочного рішення від 01.10.2010 року про визнання договору іпотеки недійсним, власник земельної ділянки ОСОБА_5 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі - продажу від 17.12.2010 року продав цю земельну ділянку ОСОБА_6 (а.с. 146).

На даний час власником земельної ділянки є ОСОБА_6, яка до участі у справі судом першої інстанції не залучена.

Враховуючи специфіку розгляду справи судом апеляційної інстанції і відсутність можливості залучення до участі у справі ОСОБА_6 колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині звернення стягнення на земельну ділянку слід скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цієї позовної вимоги.

Додаткове рішення суду першої інстанції сторони не оскаржили.

Керуючись ст.ст. 307-309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 23 липня 2013 року змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції.

Позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором № ML-801/062/2008 від 25.06.2008 року в розмірі 6 820 246 грн. (шість мільйонів вісімсот двадцять тисяч двісті сорок шість) гривень 10 копійок звернути стягнення на передане в іпотеку належне ОСОБА_3 домоволодіння з надвірними спорудами, а саме одноповерховий житловий будинок за літерею «А», що складається з трьох житлових кімнат, загальною площею 170 кв. м., та знаходяться по АДРЕСА_1.

Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом надання ТОВ «ОТП Факторинг Україна» права продажу від свого імені будь-якій особі-покупцеві, визначивши початкову ціну продажу предмету іпотеки у розмірі на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності /незалежним експертом/ на стадії оцінки майна під час його реалізації.

Для цього надати ТОВ «ОТП Факторинг Україна» всі повноваження, необхідні для здійснення продажу, в тому числі, право отримати витяги з Державного реєстру прав власності та дублікати правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від їх форм власності.

У задоволенні позову в частині звернення стягнення на земельну ділянку відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: