СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2013 року Справа № 901/1446/13

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гоголя Ю.М.,

суддів Дмитрієва В.Є.,

Черткової І.В.,

за участю представників сторін:

представник позивача: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Реда"

представник відповідача: не з'явився, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2

розглянувши апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ейвазова А.Р. ) від 26 червня 2013 року у справі № 901/1446/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Реда" (вул. Шмідта, 29/2,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95017)

до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

про стягнення заборгованості за договором у розмірі 51313,26 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.06.2013 року по справі №901/1446/13 позов задоволений частково. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ТОВ „Реда" 30134 грн. основної заборгованості, 1488,54 грн. процентів, 2354,58 грн. пені, 15067 грн. штрафу. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В частині стягнення 2268,84 грн. пені у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, якою просить рішення господарського суду в частині стягнення з відповідача 1488,54 грн. процентів, 2354,58 грн. пені, 15067 грн. штрафу скасувати та прийняти нове рішення, яким в цій частині позовних вимог у позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права.

Крім того, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що він не мав можливості брати участь у засіданні суду першої інстанції, та подав клопотання про відкладення розгляду справи, але воно не було задоволено. Таким чином відповідач не мав змоги надати заяву про застосування строку позовної давності.

Розпорядженням секретаря судової палати від 29 серпня 2013 року суддю Дмитрієва В.Є. замінено на суддю Черткову І.В.

Розпорядженням секретаря судової палати від 16 жовтня 2013 року суддю Гонтаря В.І. замінено на суддю Дмитрієва В.Є.

У судове засідання 16 жовтня 2013 року представники сторін не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, ухвалою суду від 29 серпня 2013 року.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи, 29.07.2011 між сторонами у справі укладено договір поставки № 131/11 (а.с. 21-22, далі - договір).

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

За умовами договору, позивач (постачальник) взяв на себе зобов'язання передати у власність, відповідно до замовлень, товар, а відповідач (покупець) - прийняти та оплатити його (п. 1.1 договору).

Договором встановлено, що він діє з моменту підписання і протягом 3-х років; у разі якщо жодна зі сторін за 30 календарних днів до закінчення дії договору не заявить про свій намір припинити його дію, то договір вважається продовженим на наступний період на тих самих умовах (п. 6.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору, кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за кожну одиницю товару визначається у накладній.

Згідно п. 3.1 договору постачальник має надати товар покупцю протягом 2-х днів, після отримання замовлення покупця на умовах відстрочки платежу.

Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідачу поставлено товар відповідно до умов вказаного договору, що підтверджується видатковою накладною, копію якої долучено до матеріалів справи, а саме: - №Рд-0000411 від 29.07.2011 на суму 30134,00 грн. (а.с.23-25).

Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем обов'язку щодо оплати заборгованості за отриманий товар згідно вказаної видаткової накладної, а також застосування нього відповідальності, встановленої ст.625 ЦК України та умовами договору, за порушення відповідних зобов'язань.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 2.2 договору покупець зобов'язаний оплатити отриманий товар у продовж 5-ти календарних днів з дати отримання товару.

Проте, як зазначає позивач у позовній заяві, відповідачем зобов'язання за договором в частині оплати переданого товару не виконані, заборгованість за товар, переданий відповідно до вищевказаної накладної, складає 30134,00 грн.

Під час розгляду справи по суті, до прийняття рішення у ній, відповідач не надав доказів оплати відповідної заборгованості, отже, не спростував тверджень позивача про наявність заборгованості за поставлений товар у вказаній сумі.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, відповідач, не виконавши зобов'язання з оплати переданого товару, хоча строк виконання відповідного зобов'язання, встановлений умовами договору, на момент звернення до суду з відповідним позовом вже пройшов, допустив порушення зобов'язання.

Враховуючи зазначене, вимоги в частині стягнення заборгованості за поставлений товар, є обґрунтованими та правомірно задоволені у розмірі 30134,00 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення факту прострочення грошового зобов'язання відповідачем, вимоги в частині стягнення процентів за період з 04.08.2011 по 26.03.2013 є обґрунтованими, та підлягають задоволенню у розмірі, а саме 1488,54грн., оскільки розрахунок процентів, здійснений позивачем, є правильним.

Також, позивачем заявлені вимоги про стягнення 4623,72 грн. пені.

Судова колегія встановила, що суд першої інстанції не правомірно задовольнив частково позовні вимоги в цій частині, у зв'язку з тим, що позивач пропустив строк позовної давності.

Згідно з пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається із частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Враховуючи вищевикладене, видаткова накладна №Рд-0000411 від 29.07.2011 року на суму 30 134,00 грн., яка свідчить про отримання товару відповідачем відповідно до умов пункту 2.2 Договору поставки №131/11 від 29.07.2011 року , відповідач повинен був оплатити товар протягом 5-ти календарних днів з дати його отримання.

Відповідно до того, що товар був поставлений позивачем відповідачу 29.07.2011 року, то оплата за нього повинна була здійснитись до 04.08.2011 року.

Як вбачається з частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Правильне обчислення позовної давності залежить від чіткого визначення початку перебігу позовної давності. В частині 1 даної статті визначається загальне правило визначення початку перебігу позовної давності. Так, перебіг строку позовної давності починається з наступного дня після відповідної календарної дати або з настанням події, з якою пов'язано його початок. За загальним правилом такою датою вважається день, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Матеріали справи свідчать, що право на подання позову про стягнення пені, та штрафу за прострочення оплати товару виникло у позивача з 05.08.2011 року, тобто наступного дня після не отримання грошових коштів за поставлений товар.

Однак, позивач звернувся з позовною заявою до відповідача лише в червні 2013 року, тобто з пропуском 1 річного строку позовної давності для стягнення штрафних санкцій.

У зв'язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд надав невірну юридичну оцінку обставинам справи та неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, в зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга частковому задоволенню.

Керуючись статтями 101, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 2, 3 ч. 1 ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 червня 2013 року у справі № 901/1446/13 скасувати частково, а саме в частині стягнення 2354,58 грн. пені та 15067 грн. штрафу.

3. Прийняти у цій частині нове рішення та викласти резолютивну частину рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 червня 2013 року у справі № 901/1446/13 у наступній редакції.

3.1. Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Реда" (вул. Шмідта, 29/2,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95017) 30134 грн. основної заборгованості, 1488,54 грн. процентів та судовий збір у розмірі 806,66 грн.: у тому числі 490,44 грн. за звернення із позовною заявою та 316,22 грн. за звернення із апеляційною скаргою.

3.2 В іншій частині позову - відмовити.

4. Господарському суду Автономної Республіки Крим доручити видати наказ.

Головуючий суддя Ю.М. Гоголь

Судді В.Є. Дмитрієв

І.В. Черткова

Розсилка:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Реда" (вул. Шмідта, 29/2,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95017)

2. Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)