2/754/3531/13
Справа № 754/8976/13-ц
РІШЕННЯ
Іменем України
02.10.2013 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді : Галась І.А.
при секретарі - Фацул М.
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, встановлення порядку користування житлом,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовними вимогами про поділ майна, що є спільною власністю сторін, передавши його у власність ? частину квартири АДРЕСА_1, яка є спільною власністю та визначити порядок користування даним майном, шляхом виділення йому в користування кімнати площею 10,8 кв.м. з балконом, допоміжні приміщення залишити і загальному користуванні. Також, позивач зазначив, що під часу шлюбу вони з відповідачкою набули наступне майно: диван двомісний молочного кольору; телевізор SONI-21; тумба під телевізор; DVD плеєр Samsung; стіл тумбу; кухонний посуд; диван двомісний бежевого кольору; шафу - купе; холодильник Zanussi, кухонні меблі на загальну суму 28900 гривень. В порядку поділу майна він просив виділити йому майно на суму 9900 гривень, а саме: диван двомісний молочного кольору; телевізор SONI-21; тумба під телевізор; DVD плеєр Samsung; стіл тумбу; кухонний посуд. Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що з 17.11.2001 року по 21.04.2011 року вони з відповідачкою уклали шлюбу, від якого мають доньок: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2.
В судовому засіданні позивач вимоги позову підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.
Представник позивачки вимоги позову підтримала в повному обсязі, просила його задовольнити, наголосивши на відсутності підстав для зменшення частки її довірителя.
Відповідач проти задоволення позову в частині поділу, оцінки речей не заперечувала, погодившись із запропонованим позивачем варіантом поділу речей, при якому позивачу виділяється майно: диван двомісний молочного кольору; телевізор SONI-21; тумба під телевізор; DVD плеєр Samsung; стіл тумбу; кухонний посуд. Проти вимог позову в частині поділу квартири АДРЕСА_1 в рівних частинах категорично заперечувала, посилаючись на те, що даний поділ суперечить інтересам дітей. Крім того, позивачка зазначила, що її батьки надали більшу частину коштів для придбання спірної квартири.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, наголосивши на необхідності відступу від рівності часток на користь відповідача.
Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 17 листопада 2001 року по 11 квітня 2011 року.
Від шлюбу сторони мають неповнолітніх доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2.
За час шлюбу набули майно: квартиру АДРЕСА_1; диван двомісний молочного кольору; телевізор SONI-21; тумба під телевізор; DVD плеєр Samsung; стіл тумбу; кухонний посуд; диван двомісний бежевого кольору; шафу - купе; холодильник Zanussi, кухонні меблі.
Відповідно до вимог ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до вимог ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.
Відповідно до вимог ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Відповідно до вимог ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Постановою Пленуму Верхового Суду України № 11 від 21 грудня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз»яснено судам, що само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою, до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувались за рахунок коштів, що бути особистою власністю кожного з них.
Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 пояснили, що значну ( більшу) частку грошей на придбання спірної квартири було надано саме батьками (родичами) відповідача, а отже за їх особистою думкою відповідачу має належати 2/3 частини спірної квартири.
Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Відповідно до вимог ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до вимог ст. 59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Пояснення свідків в розумінні ст. 57,58 ЦПК України не можуть бути визнані судом належними та допустимими доказами грошових зобовязань сторін.
Вимоги позову в частині визначення порядку користування сторонами власністю - квартирою АДРЕСА_1 не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до технічного паспорту квартира АДРЕСА_1 складається з двох житлових кімнат площею 10,8 кв.м. та 17,3 кв.м., загальна житлова площа становить 28,1 кв.м. (а.с.17-18)
Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу, а одним із способів захисту цивільного права є визнання права.
Кожен з учасників спільної часткової власності, відповідно до ч.1 ст. 364 ЦК України має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Позивач просить виділити в його користування кімнату розміром 10,8 квадратних метри, яка є меншою від його частки на 3,25 квадратних метри.
Зважаючи на те, що кімнати 14,05 квадратних метри не має в даній кімнаті, суд вважає безпідставними заявлені позовні вимоги.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 3,10,60,88,213-215 ЦПК України, ст.ст. 182, 331 Цивільного кодексу України, ст. 60-71 Сімейного Кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, встановлення порядку користування житлом задовольнити частково.
В порядку поділу майна подружжя виділити ОСОБА_1 ? частину квартири АДРЕСА_1; диван двомісний молочного кольору; телевізор SONI-21; тумба під телевізор; DVD плеєр Samsung; стіл тумбу; кухонний посуд.
В порядку поділу майна подружжя виділити ОСОБА_2 ? частину квартири АДРЕСА_1; диван двомісний бежевого кольору; шафу - купе; холодильник Zanussi, кухонні меблі.
В задоволенні інших вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: