Справа № 462/4388/13-к Головуючий у 1 інстанції: Іванюк І.Д.

Провадження № 11-кп/783/200/13 Доповідач: Гончарук Л. Я.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах

апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого Гончарук Л.Я.

суддів Партики І.В., Гаврилова В.М.

при секретарі Савка М.В.

з участю прокурора Войценка А.І.

захисника ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

представника цивільного відповідача ОСОБА_3

представника потерпілої ОСОБА_4

потерпілої ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну справу за апеляційною скаргою генерального директора приватного акціонерного товариства «Галичина» ОСОБА_6 на вирок Залізничного районного суду м. Львова від 25 липня 2013 року, -

встановила:

цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Львова, українця, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1, раніше не судимого, -

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки і з покладенням відповідно до ст. 76 КК України обов'язку протягом іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи КВІ про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов ОСОБА_5 задоволено частково. Стягнуто із ПрАТ «Галичина» на користь ОСОБА_5 моральну шкоду у розмірі 110000 (сто десять тисяч) грн. В решті вимог відмовлено за безпідставністю.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу ОСОБА_2 залишено попередній - домашній арешт та тимчасове обмеження у праві керування транспортним засобом.

Вирішено питання з речовими доказами та судовими витратами.

Згідно вироку суду, обвинувачений ОСОБА_2 22.04.2013 р. о 09.20 год. керуючи автомобілем марки «Bejing Foton» д.н.з. НОМЕР_1 та рухаючись по тротуару між будинком АДРЕСА_2 та будинком АДРЕСА_3 в порушення вимог п.п. 1.5, 1.7, 1.10, 2,3 «б», «д», 10.1, 10.9, 11.13, 12.3, 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху України заднім ходом та маючи об'єктивну можливість виявити в полі свого зору через ліве дзеркало заднього виду пішохода, проявив неуважність до дорожньої обстановки, не звернувся за допомогою до експедитора, який знаходився в кабіні керованого ним автомобіля та не вжив своєчасних заходів для безпечного об'їзду пішохода - потерпілої ОСОБА_7, яка рухалась у попутному напрямку та мала перевагу у русі, в наслідок чого здійснив наїзд на неї. В результаті наїзду потерпіла ОСОБА_7 померла на місці події.

На вирок суду генеральний директор ПрАТ «Галичина» ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій просить змінити вирок Залізничного районного суду м. Львова від 25.07.2013 року в частині задоволення цивільного позову до ПрАТ «Галичина», зменшивши суму відшкодування моральної шкоди із 110 000,00 грн. до 32 236,00 грн.

В мотивах апеляційної скарги зазначає, що суд у вироку взагалі не зазначив, який саме розмір моральної шкоди заподіяний позивачу.

Також суд не врахував того, що до постановлення вироку обвинувачений частково відшкодував позивачу моральну шкоду у розмірі 4 000 грн., що підтверджується розпискою позивача, а також поясненнями обвинуваченого та позивача, а відтак розмір стягуваного із ПрАТ «Галичина» відшкодування має бути зменшений на цю суму.

Вважає, що заявлений позивачем та стягнений судом розмір моральної шкоди є явно завищеним і не відповідає вимогам розумності, виваженості та справедливості.

Підкреслює, що виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості розмір заподіяної позивачу моральної шкоди становить 50000, 00 грн.

Враховуючи те, що відповідальність страхової компанії за завдану позивачу моральну шкоду становить 13764,00 грн., а обвинувачений відшкодував моральну шкоду в сумі 4000,00 грн., то стягненню із ПрАТ «Галичина» підлягає: 32236,00 грн.

Крім цього, зазначає, що висновок суду про наявність моральної шкоди в сумі 110000,00 грн., яка стягнута з ПрАТ «Галичина», не підтверджується необхідними доказами, суд не взяв до уваги такі докази, як щиросердечне розкаяння обвинуваченого, який попросив вибачення у потерпілої, часткове відшкодування обвинуваченого заподіяної шкоди, відсутність претензій до підсудного та цивільного відповідача з боку іншої дочки загиблої.

На апеляційну скаргу ПрАТ «Галичина» потерпіла ОСОБА_5 подала заперечення в яких просить апеляційну скаргу відхилити, а вирок в частині цивільного позову залишити без змін.

Заслухавши доповідача, представника цивільного відповідача, який просить задоволити апеляційну скаргу, прокурора, який просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, потерпілу ОСОБА_5 та її представника, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги, обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга генерального директора приватного акціонерного товариства «Галичина» ОСОБА_6 до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Крім того, ст. 1172 ЦК України передбачає, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх (службових) обов'язків.

У відповідності до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду визначені в ст. 1167 ЦК України. При цьому, за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе підприємство, установа, організація, з якою цей працівник перебуває в трудових відносинах.

Як вбачається з матеріалів справи, засуджений перебував в трудових відносинах з цивільним відповідачем - ПрАТ «Галичина» (а.с. 36), на час ДТП джерелом підвищеної небезпеки - автомобілем марки «Bejing Foton» д.н.з. НОМЕР_1 володіло ПрАТ «Галичина» на підставі договору оренди.

На час вчинення злочину ОСОБА_2, виконуючи свої трудові обов'язки, керував транспортним засобом - джерелом підвищеної небезпеки, належним ПрАТ «Галичина» на відповідній правовій підставі, що не оспорюється в апеляційній скарзі і представником цивільного відповідача, а тому позовні вимоги потерпілої ОСОБА_5 до товариства про відшкодування моральної шкоди є обґрунтованими.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Зі змісту вироку суду першої інстанції та матеріалів справи вбачається, що при визначені розміру грошового відшкодування моральної шкоди, суд врахував ступінь моральних страждань, яких зазнала потерпіла внаслідок смерті її матері, необхідності докладати зусилля для організації свого подальшого життя, а тому, приймаючи до уваги і фактичні обставини справи, обґрунтовано визначив грошове відшкодування моральної шкоди у розмірі 110 000 грн., тобто дотримався вимог чинного законодавства та засад розумності, виваженості і справедливості, а тому колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції в цій частині.

Твердження апелянта про те, що цивільний позивач не надав суду жодних об'єктивних доказів, які підтверджують заявлену позивачем глибину моральних страждань не заслуговують на увагу, оскільки сам по собі факт втрати потерпілою близької людини - матері та незворотність такого наслідку від неправомірних дій засудженого свідчить про обґрунтованість доводів ОСОБА_5 про завдання їй душевних страждань. Дані про матеріальні витрати потерпілої, пов'язані з похованням матері, підтвердження про які містяться в матеріалах справи, також в даному випадку є, в сукупності з іншими даними, доказом завдання потерпілій душевних страждань.

Цивільним відповідачем не ставилось питання про залучення в якості співвідповідача страхову компанію ПрАТ «Уніка», як вбачається з заперечень потерпілої жодного відшкодування від страхової компанії вона не отримала. За наявної інформації про отримання потерпілою будь-яких сум у відшкодування моральної шкоди від вказаної компанії, цивільним відповідачем може бути поставлене питання про взаємозалік виплачених і стягнених з нього сум коштів. На даний час такої інформації немає.

Отже, за наведених обставин, колегія суддів, вважає, що вирок суду щодо ОСОБА_2 в частині вирішення цивільних позовів не підлягає зміні.

З огляду на наведене та керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, КПК України, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу генерального директора ПрАТ «Галичина» ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Вирок Залізничного районного суду м. Львова від 25 липня 2013 року відносно ОСОБА_2 - залишити без змін.

Судді:

Гончарук Л.Я. Партика І.В. Гаврилов В.М.