ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Вінниця
04 жовтня 2013 р. Справа № 802/3506/13-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Віятик Наталії Володимирівни,
за участю:
секретаря судового засідання: Павліченко Аліни Володимирівни
позивача: Панчук С.В.
відповідача: Пенська О.Ю.
третя особа на стороні позивача: не прибув
третя особа на стороні відповідача: Боценко Д.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Агропромислового науково-виробничого підприємства "Візит"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: товариство з обмеженою відповідальністю "Енерготранзит"
до:Вінницької митниці державної митної служби Міністерства доходів і зборів України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області
про: визнання протиправним та скасування рішення, стягнення надмірно сплачених митних платежів
ВСТАНОВИВ:
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Агропромислове науково-виробниче підприємство «Візит», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: товариство з обмеженою відповідальністю «Енерготранзит» з позовом до Вінницької митниці про скасування рішення та картки відмови, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що прийняте рішення є протиправним та суперечить чинному законодавству України, оскільки митним органом застосовано другорядний метод обчислення, що призвело до необґрунтованого збільшення вартості товару, чим порушено законні права та інтереси позивача.
Протокольною ухвалою суду від 28 серпня 2013 року в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області.
03.10.2013 року від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог (вх. №23333).
Суд, враховуючи права надані позивачеві статтею 51 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), керуючись статтею 137 КАС України, приймає уточнення позовних вимог, відповідно до якого позивач просить: визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 06.08.2013 р. №401000003/2013/000152/1; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 06.08.2013 р. №401090001/2013/00043; стягнути з Державного бюджету України на користь Агропромислового науково-виробничого підприємства «Візит» (код ЄДРПОУ 02129063) надмірно сплачені митні платежі в розмірі 76000, 00 грн. та розподілити судові витрати відповідно до ст. 94 КАС України.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, про що надала письмові заперечення (аркуші справи 62-70).
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ТОВ «Енерготранзит» в судове засідання не з`явився.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що між "BODEX" Spоlka z ograniczona odpowiedzialnoscia „SPОLKA KOMANDYTOWA" та Агропромисловим науково-виробничим підприємством «Візит» укладено договір купівлі-продажу №01/2013 від 20.06.2013р., відповідно до якого за замовленням покупця продавець приймає на себе зобов'язання виготовити та передати (продати) покупцю транспортні засоби напівпричепи КІS3WS у кількості п'яти штук, а покупець зобов'язується прийняти транспортні засоби та оплатити їх вартість у визначені цим Договором строки та розмірі.
Згідно п. 3.2 контракту умови поставки транспортних засобів СІР - Хмільник (Інкотермс-2010).
Позивачем здійснено оплату на користь постачальника за договором купівлі продажу №01/2013 від 20.06.2013 за поставлений товар, що підтверджується платіжними дорученнями в іноземній валюті №1 від 21.06.2013р. та №3 від 22.07.2013р.
Представником декларанта ТОВ "Енерготранзит +" Ковальською Ю.В. до митного поста "Вінниця - центральний" було подано митну декларацію від 05.08.2013р. №401090001.2013.904962.
Агропромисловим науково-виробничим підприємством «Візит» була заявлена митна вартість товару за ДМВ №401090001/2013/904962 від 05.08.2013р. в розмірі 19500, 00 EUR за кожний транспортний засіб за основним методом, тобто за ціною договору(контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
На підтвердження митної вартості товару позивачем надано митному органу наступні документи:
- договір купівлі - продажу №01/2013 Szczercоw від 20.06.2013 р.;
- рахунок - фактура №1120/072013 від 24.07.2013 р.;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу №РС/ААЕ 7418024 від 25.07.2013 р.;
- Міжнародна автомобільна накладна № 2507134 від 25.07.2013 р.;
- сертифікат відповідності №UA1.009.0194815 - 12 від 06.11.2012 р.;
- інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю органів товару (для товарів і транспортних засобів, що не підлягають екологічному контролю) №2730 від 25.07.2013 р.;
- сертифікат про походження товару загальної форми №PL/MF/AF 0139134 від 25.07.2013 р.
При перевірці декларації №401090001/2013/904962 від 05.08.2013 р. на Вінницькій митниці декларанту виставлено повідомлення №401090001/2013/904962 від 05.08.2013 р. та зобов'язано надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, а саме: висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; прайс-лист фірми; страхові документи в разі здійснення страхування, а також документи, які містять відомості про вартість страхування; копію митної декларації країни відправлення; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваних товарів (у відповідності до договору купівлі-продажу №01/2013 від 20.06.2013 р.); за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару.
Декларантом 06.08.2013 р. було подано згідно супровідного листа за вих. №25/08 на повідомлення митниці від 05.08.2013 за №401090001/2013/604962 такі додаткові документи: висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією (Звіт ОТ-39/08 від 05.08.2013 р.); лист фірми виробника про розрахунок ціни товару; платіжне доручення в іноземній валюті №1 від 21.06.2013 р.; платіжне доручення в іноземній валюті №3 від 22.07.2013 р.; прайс-лист фірми-виробника товару; копія митної декларації країни відправлення №13PL363010E0191013 від 25.07.2013 р.
Того ж дня, митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості №401000003/2013/000152/1 від 06.08.2013 р., відповідно до якого митна вартість товару за одиницю склала 23976, 33 EUR.
У спірному рішенні зазначено, що коригування проведено у зв'язку з тим, що декларант надав частину документів, що вимагалися митним органом та відмовився від надання інших документів для підтвердження митної вартості товару. Було проведено процедуру консультацій з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості та встановлено, що заявлені декларантом відомості декларанта інформації про вартість товару, відповідно митна вартість буде визначена за другорядним методом відповідно до вимог ст. 59 МКУ. Джерелом числового значення митної вартості є ВМД №401090001/2013/904957.
На підставі зазначеного рішення митницею також прийнято оскаржувану картку відмови в прийнятті митної декларації №401090001/2013/00043 від 06.08.2013 р.
Позивачем 06.08.2013 р. додатково сплачено до бюджету ввізне мито у розмірі 76 000 грн. згідно платіжного доручення №1304 від 06.08.2013р. на рахунок Вінницької митниці Міндоходів №373402400110026.
Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.
Митна справа в Україні регулюється Митним кодексом України від 13 березня 2012 року № 4495-VI, що набрав чинності 01 червня 2012 року.
Відповідно до ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Митна декларація реєструється та приймається митним органом у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів (ч. 1 ст. 264 МК України).
З моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації (ч. 8ст. 264 МК України).
Згідно із ст. 49 МК України (2012) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відомості про митну вартість застосовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (ст. 50 МК України).
Згідно із ч. 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Так, згідно з положеннями глави 9 МК України, зокрема, згідно з ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні, зокрема: ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України).
Згідно з ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до ч. 3 ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3 ст. 57 МК України).
Відповідно ч. 4 ст. 58 МК України («Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)») митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Згідно з ч. 5. ст. 58 МК України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Відповідно до п. 5 ч. 10 цієї статті 58 МК України «Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)» при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються визначені цим пунктом витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
У взаємозв'язку з наведеним, слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно із ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України (в редакції на час прийняття спірного рішення) рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Слід додати, що згідно з ч. 6 ст. 54 МК України, на яку міститься посилання у вищезгаданій ч. 1 ст. 55 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістювиключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Правову позицію з даного питання було викладено в постановах Верховного Суду України від , зокрема в останніх було зазначено:
- «за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, а витребування цим органом переліку документів, передбачених пунктом 11 Порядку №1766, без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, суд дійшов правильного висновку про протиправність рішення цього органу щодо застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості»;
- «ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості». Суд залишив в силі рішення нижчестоящих судів, яким позовні вимоги задоволені, в тому числі про стягнення з Державного бюджету податку на додану вартість.
Як вбачається з матеріалів справи, митний орган не вказав на розбіжності в поданих декларантом документах, які на його думку, впливають на значення складових митної вартості товарів та дають підстави для обґрунтованого сумніву у достовірності відомостей про митну вартість товарів.
В даному випадку, виходячи з наведених вище норм законодавства та оцінивши досліджені під час розгляду справи матеріали, які надавались позивачем під час митного оформлення товару, під час розгляду справи судом не встановлено та відповідачем не доведено: неповноти чи недостатності наданих позивачем з первинною МД документів та наведених в них відомостей для цілей застосування 1 методу; наявності визначених ч. 1 ст. 58 та ч. 2 ст. 58 МК України обмежень для застосування першого методу та наявності обставин, визначених ч. 6 ст. 54 МК України для відмови у митному оформленні товару із застосуванням першого методу, а отже і підстав для застосування положень ч. 3 ст. 57 та ч. 3 ст. 58 МК України, а саме - підстав для застосування шостого методу при недоведеності неможливості застосування попередніх методів.
Зокрема, надані позивачем для митного оформлення документи, у т.ч. додаткові, кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар, умови поставки, ціну товару, які у сукупності містять відомості, які підтверджують числові значення митної вартості.
Виходячи з оцінки наданих позивачем для митного оформлення документів, слід зазначити, що наведені в них відомості не дають підстав для сумніву щодо повноти та обґрунтованості числових значень митної вартості товару.
В контексті наведеного слід зазначити, що витребовуючи у позивача додаткові документи, митниця у запиті не конкретизувала - яку саме конкретно платіжну/бухгалтерську документацію слід надати та на підтвердження яких саме обставин необхідно надати цю документацію, що у свою чергу обмежувало позивача у можливості виконання цих вимог митниці та створювало штучні передумови для необґрунтованого виникнення обставин (ненадання додаткових документів), які зумовлювали прийняття спірного рішення.
У той же час, виходячи з аналізу норм митного законодавства, за умови не наведення митним органом доказів того, що подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності, витребування цим органом переліку додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, а також у разі ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування з боку митниці неможливості визначення митної вартості за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості, ніж перший, та, відповідно, для прийняття рішення про коригування митної вартості.
Слід додати, що на вимогу митниці позивачем були надані документи, у т.ч. була надана біржова інформація, яка запитувалась, як альтернатива наданню висновку про якісні/вартісні характеристики товару; надано пояснення, що позивачем страхування не здійснювалось та, відповідно, відсутні додаткові витрати, які можуть бути визначені як складові митної вартості; зазначено, що позивач не може надати договір між нерезидентами в силу того, що не є стороною контракту; надано прай-лист виробника.
Наведене спростовує доводи митниці, викладені в електронному повідомленні від 04.07.2013 р. на адресу позивача, що останнім не була надана інформація біржових організацій та висновки про якісні/вартісні характеристики товару (надання висновків у запиті визначено альтернативою наданню біржової інформації), що не були надані документи щодо страхування (позивачем надано пояснення, що позивач не здійснював страхування та не ніс окремі витрати у зв'язку з цим або інші витрати, пов'язані з поставкою) та що не були надані угоди з третіми особами (позивачем пояснено, що він не є стороною угод між нерезидентами (власником вантажу та вантажовідправником-виробником), у зв'язку з чим не може надати ці документи.
В контексті наведеного, слід зазначити, що за умовами контракту товар постачався на умовах СІР - Хмільник. Згідно з правилами Інкотермс-2010 цей термін означає, що фрахт/перевезення і страхування оплачені до "назва місця призначення". За умов СІР продавець доставить товар вказаному перевізникові. Крім цього ,продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту
Відтак, ціна визначена на зазначених умовах поставки включає в себе фрахт та понесені продавцем витрати на страхування, а отже на позивача не покладаються окремі/додаткові витрати у зв'язку з цим.
В контексті наведеного слід зазначити, що митницею не доведено здійснення або обумовленість здійснення позивачем прямих або опосередкованих додаткових платежів (додаткових витрат - складових митної вартості), у т.ч. у зв'язку із страхуванням товарів, а отже і підстав для виникнення сумніву у правильності та достовірності визначення позивачем митної вартості за першим методом.
Щодо МД №401090001/2013/904957 від 05.08.2013р. яка була зазначена в рішення про коригування митної вартості товару від 06.08.2013р. як джерело числового значення митної вартості товару позивача, то слід зазначити, що митним органом не доведено ідентичності виходячи з умов поставки по даній МД між позивачем та продавцем, а тому митницею не доведено впливу цих обставин на митну вартість, як і наявності підстав для виникнення сумнівів щодо заявленої позивачем митної вартості.
Інших переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про порушення відповідачем вимог чинного законодавства при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації .
Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Вирішуючи спір по суті, суд приходить до висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність прийнятих ним рішень.
У відповідності до Бюджетного кодексу України органи державної казначейської служби ведуть бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснюють повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.
Враховуючи, що Державне казначейська служба України як бюджетна установа використовує бюджетні кошти лише за призначенням, а тому стягнення у судовому порядку коштів в тому числі відшкодування витрат понесених внаслідок прийняття незаконних рішень органів державної влади неможливо без відповідного виділення їх з державного бюджету (бюджетного призначення).
Виходячи з наведеного, митні платежі в розмірі 76 000 грн., переплачених у зв'язку з протиправним коригуванням митної вартості імпортованого товару підлягають стягненню з Державного бюджету через Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області.
Таким чином, дослідивши наявні у справі докази та проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до вимог ст.94 КАС України судові витрати Агропромислового науково-виробничого підприємства "Візит" у вигляді судового збору в сумі 794,41 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок Державного бюджету.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення коригування митної вартості товарів від 06.08.2013р. №401000003/2013/000152/1 Вінницької митниці Міндоходів.
3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 06.08.2013р. №401090001/2013/00043.
4. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби у Вінницькій області на користь Агропромислового науково - виробничого підприємства "Візит" (код ЄДРПОУ 02129063, р/р. 26006000014151 в ПАТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК", МФО 300614) надмірно сплачені митні платежі в розмірі 76 000 (сімдесять шість тисяч) гривень 00 копійок.
5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Агропромислового науково - виробничого підприємства "Візит" (код ЄДРПОУ 02129063) судовий збір в розмірі 794 грн. 41 коп. (сімсот дев'яносто чотири грн.41 коп.) шляхом його безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунку Вінницької митниці Міндоходів (вул. Лебединського 7, м. Вінниця, 21034).
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Віятик Наталія Володимирівна