Справа № 2-44/08

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м         У к р а ї н и

            27 червня 2008 року Балаклавський районний суд міста Севастополя в складі:

            головуючого -                            судді  Гавури О.В.,

            при секретарі -                                     Лесіній Т.Ю.,

за участю представника позивача -   ОСОБА_1.,

представника відповідача -                ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні (в залі суду) в місті Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_3до ОСОБА_4про відшкодування матеріального збитку та моральної шкоди, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, третя особа: ОСОБА_5,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_3. в березні 2007 року звернувся до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_4., обгрунтовуючи свої вимоги тим, що з вини третьої особи: ОСОБА_5, який перебував в трудових відносинах з відповідачем - ОСОБА_4., в результаті дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений його транспортний засіб, в зв”язку з чим йому завдано матеріальні збитки та моральну шкоду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 41519 грн. 50 коп., які складаються з 32175 грн. 50 коп. матеріальної шкоди та 8 750 грн. - упущеної вигоди. Крім того, просить стягнути 10000 грн. в відшкодування моральної шкоди, витрати, пов”язані з проведенням авто-товарознавчого дослідження в розмірі 594 грн та судові витрати.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, оскільки вважає, що належним відповідачем за позовними вимогами ОСОБА_3 повинен бути ОСОБА_5. При цьому пояснив, що ОСОБА_5. не перебував у трудових відносинах з ОСОБА_4. та її чоловіком, а на відповідній правій підставі володів транспортним засобом - джерелом підвищеної небезпеки.

Третя особа - ОСОБА_5. в судовому засіданні пояснив, що він неофіційно, за усною домовленістю працював у ОСОБА_4. та її чоловіка, здійснював перевезання вантажів та отримував відповідну оплату за це. При цьому на нього був оформлений тимчасовий технічний паспорт на управління даним автомобілем.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, третю особу - ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи, розглянув справу за наявнимим матеріалами та вважає позовні вимоги обгрунтованими і підлягаючими задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19 жовтня 2005 року в 21 год. 15 хв. в м.Севастополі на автомобільній дорозі об”їзд навколо м.Інкермана з боку Балаклавського шосе в напрямку Ялтинського кільця з вини водія ОСОБА_5, що керував автомобілем „МАЗ” 5337-1029 з державним номером НОМЕР_1 з причепом ГКБ-8322, державний номер НОМЕР_2 сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої позивачу, як власнику автомобіля „КАМАЗ” 5511 державний номер НОМЕР_2 була завдана шкода.

Згідно вироку Балаклавського районного суду м.Севастополя від 18.01.2007 року, ОСОБА_5. визнаний винним та засуджений за скоєння злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України (а.с.   ).

Як вбачається з матеріалів справи власником автомобіля „МАЗ” 5337-1029 з державним номером НОМЕР_1 є ОСОБА_4., власником причепа ГКБ-8322, державний номер НОМЕР_2 - ОСОБА_6.(а.с.    ).

На час скоєння дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5. знаходився з відповідачем ОСОБА_4. у трудових відносинах, що підтверджується матеріалами кримінальної справи за звинуваченням ОСОБА_5 за ч.2 ст.286 КК України, а саме протоколом допиту ОСОБА_5 від 13.11.2006 р., протоколом допиту ОСОБА_4. від 08.07.2006 р., протоколом допиту ОСОБА_6. від 08.07.2006 р.

Таким чином, суд приходить до висновку, що обов”язок по відшкодуванню шкоди, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки, необхідно покласти на ОСОБА_4., оскільки не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах працівником він перебуває.

Згідно висновку авто-товарознавчого дослідження №3940 від 23 грудня 2005 року та №3941 від 24 грудня 2005 року вартість причиненої матеріальної шкоди складає 32175 грн. 50 коп. (а.с.   ).

Крім того, позивач поніс додаткові матеріальні витрати по оплаті проведення оцінки завданої шкоди в сумі 594 грн., що підтверджується розрахунковими квитанціями №84,85 від 02 грудня 2005 року, №30, №31 від 12 грудня 2005 року, №34, №35 від 26 грудня 2005 року (а.с.   ).

Відповідно до ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі ст.1172 ЦК України, юридична чи фізична особа відшкодовує шкоду, спричинену її працівником під час виконання їм своїх трудових обов”язків.

Що стосується вимог позивача про відшкодування матеріальної шкоди, у вигляді упущеної вигоди, суд вважає, що дані позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки позивачем будь-яких доказів щодо реального отримання такого прибутку не надано і про наявність таких доказів не зазначено.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, враховуючи факт пошкодження майна ОСОБА_3, небажання відповідача добровільно відшкодувати завдану шкоду, в зв”язку з чим позивач змушений тривалий час докладати зусиль щодо захисту свого порушеного права, а саме звертатися до експертної установи з приводу визначення розміру матеріальної шкоди, звертатися з позовом до суду, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення суми за моральну шкоду, підлягають частковому задоволенню, на суму 700 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст.23, 1166, 1167, 1172, 1187 ЦК України, керуючись ст.ст. 60, 88, 213-215, 218 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_3до ОСОБА_4про відшкодування матеріального збитку та моральної шкоди, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, третя особа: ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4на користь ОСОБА_3:

32175 грн. 50 коп. - в рахунок відшкодування матеріальної шкоди;

700 грн. - в рахунок відшкодування моральної шкоди;

360 грн. 25 коп. - в рахунок відшкодування судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи,

594 грн. - за проведення авто-товарознавчого дослідження;

всього стягнути - 33829 грн. 75 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення  суду  може бути оскаржене до Апеляційного суду міста Севастополя через Балаклавський районний суд міста Севастополя шляхом подання в 10-денний термін з моменту проголошення рішення, заяви про апеляційне оскарження рішення суду й подання в термін 20 днів після цього апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя: