Справа № 1326/5454/12 Головуючий у 1 інстанції: Гулієва М.І.

Провадження № 22-ц/783/5072/13 Доповідач в 2-й інстанції: Тропак О. В.

Категорія: 50

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Тропак О.В.,

суддів: Мацея М.М., Мельничук О.Я.

за участю секретаря: Дідуся О.Р.

з участю: представника відповідача ОСОБА_2,

позивача ОСОБА_3,представника позивача ОСОБА_4,

представника третьої особи Синицького Б.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_6 на рішення Франківського районного суду м.Львова від 22 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6, третя особа Орган опіки та піклування Сихівської районної адміністрації про позбавлення батьківських прав,-

в с т а н о в и л а :

У липні 2012 року ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_6. Просила позбавити відповідача батьківських прав стосовно дитини ОСОБА_7, посилаючись на те, що відповідач не бере участі у виховані та утриманні дитини, свідомо ухиляється від виконання батьківських обов'язків та веде аморальний спосіб життя.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 22 квітня 2013 року позов задоволено. ОСОБА_6 позбавлено батьківських прав відносно сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 Стягнуто з відповідача в користь позивача 114 грн. судового збору.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в позові. В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_6 зазначає, що висновок суду про невиконання ним рішення органу опіки і піклування є безпідставним, оскільки через не встановлення місця проживання дитини відповідач не мав можливості її відвідувати. Також вказує, що надані позивачем акти і довідки датовані 2012 роком не можуть бути доказом усунення відповідача від виховання та утримання дитини, так як у 2009 р. апелянт звернувся з відповідним позовом до ОСОБА_3 з підстав неможливості бачитись з дитиною. Судом не враховано, що з 2009 р. відповідач намагався з'ясувати місце проживання дитини через батьків позивачки, однак принесені ним речі для сина були повернуті. На думку апелянта, є надуманим висновок суду про причини розірвання шлюбу - зловживання алкоголем, оскільки в рішенні суду від 29.03.2006 р. встановлено, що шлюб слід розірвати через те, що він існує формально. Також апелянт зазначає, що обставини неодноразового притягнення його до адміністративної відповідальності не можуть бути підставою задоволення позову, так як позивач заявила позов з підстав ухилення ОСОБА_6 від виконання батьківських обов'язків.

Заслухавши суддю-доповідача,пояснення осіб,які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних мотивів.

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідач ухиляється від участі у вихованні дитини, не відвідує її, не цікавиться здоров»ям, навчанням, не надає коштів на утримання. Було встановлено також, що ще 22.06.2009 року орган опіки та піклування Сихівської районної адміністрації дав висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_6 батьківських прав (ас 8), на підставі якого позивач ОСОБА_3 10.07.2009 р звернулася до суду з позовом про позбавлення ОСОБА_6 батьківських прав (даний позов ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 20.12.2010 року залишено без розгляду), а ОСОБА_6 03.11.2009 року звернувся в суд з зустрічним позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у вихованні та спілкування з дитиною (провадження у даній справі зупинено).

Обставин, які були встановлені в цій справі свідчать також, що після звернення 03.11.2009 року з зустрічним позовом про усунення перешкод у вихованні дитини,- ОСОБА_6 не вчиняв абсолютно ніяких дій спрямованих на виконання своїх обов»язків по вихованню дитини. Якщо ж звернутися до висновку органу опіки та піклування Сихівської районної адміністрації від 17.05.2012 року, яким було визначено час зустрічей ОСОБА_6 з дитиною, то, цей висновок було прийнято не по ініціативі ОСОБА_6, а було прийнято на підставі ухвали Франківського районного суду м.Львова від 22.03.2012 року (ас 85). Але, навіть, наявність висновку органу опіки та піклування Сихівської районної адміністрації від 17.05.2012 року прийнятого за результатами звернення суду, у якому, до речі, було зазначено місце проживання дитини, не призвело до того, щоб відповідач став виконувати обов»язки по вихованню дитини.

Таким чином, обставини встановлені у цій у справі у їх об»єктивній сукупності і зокрема, відображені у висновку органу опіки та піклування Сихівської районної адміністрації від 13.12.2012 року (ас 80) та зазначені у поясненнях представника відповідача, про те, що відповідач брав участь у вихованні дитини до виповнення їй півтора року, свідчили про те, що після розірвання у 2006 році шлюбу між сторонами, відповідач умисно ухилився від виконання обов»язків по вихованню дитини. Пояснення представника відповідача про те, що виконання обов»язків відповідачем по вихованню дитини було утрудненим, нібито, із-за зміни позивачкою у 2010 році місця проживання, не могли бути прийняті і не були прийняті до уваги судом першої інстанції, оскільки, ще і до 2010 року відповідач не займався вихованням дитини, а зважаючи на те, що з вересня 2010 року дитина навчалася у школі № 73 м.Львова (ас 85), у відповідача не могло виникнути і не виникло проблем щодо встановлення місця проживання і навчання дитини.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що позивачем надано достатньо доказів, які підтверджують ухилення відповідача від виконання своїх обов»язків по вихованню дитини і натомість стороною відповідача не надано жодних належних та допустимих доказів у підтвердження заперечень на позов, є обґрунтованим.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що вищезазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає в повній мірі .

Враховуючи, що судом першої інстанції правильно було встановлено, що позовні вимоги були підтверджені доказами поданими позивачем і із встановлених обставин випливали правовідносини, які давали підстави для позбавлення відповідача батьківських прав щодо дитини сторін,у зв»язку з ухиленням відповідача від виконання своїх обов»язків по вихованню дитини, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим і підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.308, ст.313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Франківського районного суду м.Львова від 22 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий: _______________ Тропак О.В.

Судді: ________________ Мацей М.М.

________________ Мельничук О.А.