ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
04 жовтня 2013 рокуСправа №827/1332/13-а
головуючого судді - Гавури О.В.,
секретар судового засідання - Ополєва О.Г.,
за участю:
позивач ОСОБА_1 паспорт НОМЕР_5 виданий Нахімовським РВ УМВС України у м. Севастополі від 03.08.13;
позивач ОСОБА_2 паспорт НОМЕР_6 виданий Луцьким МВ УМВС України у Волинській області 14 вересня 2000р. ;
представник відповідача Семікін Микола Вікторович посвідчення НОМЕР_7 паспорт НОМЕР_5, виданий Нахімовським РВ УМВС України у м. Севастополі від 03.08.13;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 до Відділу державної виконавчої служби Нахімовського районного управління юстиції у м.Севастополі про визнання дій неправомірними, стягнення матерільної та моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 звернулися до суду з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Нахімовського районного управління юстиції у м.Севастополі, Відділу Державної автомобільної інспекції Красноперекопського районного відділу внутрішніх справ при УДАІ Головного управління МВС України в АР Крим про визнання дій неправомірними, стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем - Відділом ДВС Нахімовського РУЮ у м.Севастополі вимог ст.ст. 25, 40 Закону України «Про виконавче провадження», порушенням конституційних прав на свободу, відпочинок.
Позивачі в позовній заяві зазначили, що неправомірні дії відповідачів призвели до матеріальних втрат та їм була заподіяна моральна шкода.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 12 червня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі №827/1332/13-а, призначено попереднє судове засідання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 27 червня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 роз?єднані в два самостійних провадження.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 27 червня 2013 року підготовче провадження по справі №827/1332/13-а закінчене, справа призначена до судового розгляду.
У судовому засіданні позивачі та представник позивача уточнені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та наполягали на їх задоволенні, згідно заяви від 08 липня 2013 року просили:
- визнати дії Відділу Державної виконавчої служби Нахімовського районного управління юстиції у м. Севастополі щодо винесення постанови про розшук майна боржника ОСОБА_1 від 30.10.2012 року неправомірними;
- стягнути з Відділу Державної виконавчої служби Нахімовського районного управління юстиції у м. Севастополі матеріальні збитки в сумі 3 256, 10 грн.;
- стягнути з Відділу Державної виконавчої служби Нахімовського районного управління юстиції у м. Севастополі 10 000 грн. на відшкодування моральних збитків.
При цьому позивачі усно зазначили про стягнення суми моральної шкоди в рівних частках на користь позивачів.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просили у позові відмовити, оскільки відповідач діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивачів, представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини у справі, об'єктивно оцінивши докази, досліджені в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що 04 травня 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виїхали з м. Севастополя автомобілем ГАЗ 3110, д.н. НОМЕР_8, 2000 р.в. до м. Луцьк Волинської області, де проживає мати ОСОБА_2 - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1
04 травня 2013 року, близько 17 год 30 хв., ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на посту ДПС ДАІ УДАІ ГУ МВС України в АР Крим «Турецький вал», який знаходиться на 115 км автодороги Херсон-Джанкой-Феодосія-Керч, були зупинені співробітником УДАІ ГУ МВС України в АР Крим.
Позивачам було повідомлено, що даний автомобіль знаходиться в розшуку відповідно до постанови ВДВС Нахімовського РУЮ м. Севастополя про розшук майна боржника ОСОБА_1 від 30.10.2012 року за виконавчим листом № 2-3048/11, що виданий Нахімовським районним судом м. Севастополя про стягнення з ОСОБА_1 на користь в/ч А 4068 суми у розмірі 4 196,08 грн.
В зв'язку з зазначеним автомобіль ГАЗ 3110, д. н. НОМЕР_8, 2000 р. в., технічний паспорт на нього та ключі у ОСОБА_1 вилучили, склавши акт Огляду та тимчасового затримання транспортного засобу та поставили зазначений автомобіль на арештманданчик ДП МВС України «Інформ-Ресурси» в м. Красноперекопськ (арк.с. ). Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишилися з речами та їх собакою на вулиці поблизу посту ДПС ДАІ УДАІ ГУ МВС України в АР Крим «Турецький вал», який знаходиться на 115 км автодороги Херсон-Джанкой-Феодосія-Керч.
Близько 2-ої год. ночі 05 травня 2013 року за позивачами приїхав їх знайомий ОСОБА_5, забрав їх та речі і відвіз до Севастополя.
За послуги з перевезення позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сплатили ОСОБА_5 700,00 грн., а саме: 249, 95 грн. - паливо (бензин) з Севастополя до стаціонарного поста ДАІ УДАІ ГУ МВС України в АР Крим «Турецький вал», 250,04 грн. - паливо (бензин) зі стаціонарного поста ДАІ УДАІ ГУ МВС України в АР Крим «Турецький вал» до м.Севастополя, 200,00 грн. - послуги водія.
Близько 6-ої год. ранку 05 травня 2013 року ОСОБА_5 привіз позивачів до м.Севастополя.
Позивач ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, тяжко перенесла повідомлення про вилучення автомобіля, в результаті стан її здоров'я погіршився, що підтверджується матеріалами справи.
07 травня 2013 року позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 звернулися до ВДВС Нахімовського РУЮ м. Севастополя із заявою щодо видачі копії постанови про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа 2-3058/11 та копії постанови старшого державного виконавця ВДВС Нахімовського РУЮ м. Севастополя Семікіна М.В. від 30.10.2012 р. про розшук майна ОСОБА_1, а також ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.
Боржник ОСОБА_1 добровільно виконав рішення, перерахувавши 13 травня 2013 року - у семиденний строк після отримання копії постанови про відкриття виконавчого провадження суму коштів у розмірі 4196,08 грн. на вказані у постанові про відкриття виконавчого провадження реквізити ВДВС Нахімовського РУЮ у м.Севастополі, про що повідомив ВДВС Нахімовського РУЮ м. Севастополя (вх. № 2532.8-37 від 14.05.2013 року).
В зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, постановою ВДВС Нахімовського РУЮ у Севастополя від 15 травня 2013 року закрите виконавче провадження.
16 травня 2013 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прибули на штрафмайданчик ДП МВС України «Інформ-Ресурси», розміщений в м. Красноперекопськ, по вул. Желєзнодорожна, 9, і отримали автомобіль ГАЗ 3110, д.н. НОМЕР_8, 2000 р.в., при цьому їх витрати склали 2197, 72 грн., а саме: оплата квитків перевезення 2-х пасажирів автобусом Севастополь-Миколаїв до станції Красноперекопськ вартістю 93, 72 грн. (46,86 грн. кожний), послуги з транспортування транспортного засобу - 990,00 грн., послуги зі зберігання транспортного засобу - 1 050,00 грн., надання комп'ютерних послуг при підготовці документів на видачу транспортних засобів - 23, 50 грн., банківські послуги - 30,50 коп.
Транспортування автомобіля ГАЗ 3110, д.н. НОМЕР_8, 2000 р.в., з м. Красноперекопськ до м. Севастополь вартує 179, 19 грн. - вартість пального (газ) (квитанція долучена до матеріалів справи), стільки ж пального було затрачено 04 травня 2013 року з м. Севастополя до стаціонарного поста ДАІ УДАІ ГУ МВС України в АР Крим «Турецький вал», де зазначений автомобіль був затриманий і вилучений.
Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999, № 606-XIV визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Відповідно до статті 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно з частиною 7 статті 12 Закону України, особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
У відповідності до вимог, передбачених частини 5 та 6 ст. 25 Закону, копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові. Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому Законом.
Копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
У разі неявки боржника в встановлений строк, державний виконавець згідно зі статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження» виносить постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 10% від суми боргу та проводить подальші виконавчі дії, або може винести штраф, якщо боржник ігнорує без поважної причини вимоги державного виконавця - штраф від 34,00 грн., а якщо при повторному невиконанні - подвійний розмір та притягнення до кримінальної відповідальності.
Лише після того, як добровільний строк на оплату боргу минув, державний виконавець встановлює через органи державної реєстрації, наявність майна у боржника і здійснює його арешт.
Відповідно до частини 1 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини.
У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання органами внутрішніх справ.
Розшук боржника - фізичної особи, дитини, розшук транспортних засобів боржника здійснюють органи внутрішніх справ, а розшук боржника - юридичної особи та іншого майна боржника організовує державний виконавець. Розшук оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання, перебування, місцезнаходженням боржника чи місцезнаходженням його майна, або за місцем проживання (місцезнаходженням) стягувача.
Для вирішення цього питання суд вправі витребувати від державного виконавця всі необхідні документи. При цьому береться до уваги сума стягнення та заходи, що вживалися для встановлення місця перебування боржника чи дитини заінтересованими особами або державним виконавцем.
Суд розглядає подання державного виконавця у десятиденний строк і за результатами його розгляду постановляє ухвалу, яка направляється органам, що будуть здійснювати розшук.
Відповідно до статті 57 арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Частина 2 зазначеної статті передбачає, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:
- винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;
- винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;
- винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;
- проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети.
Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
В порушення зазначених норм чинного законодавства, боржнику ОСОБА_1 не були надані: копія постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, копія постанови ВДВС Нахімовського РУЮ м. Севастополя про розшук майна боржника від 30.10.2012 року, хоча зазначені постанови підлягають оскарженню.
В судовому засіданні представником відповідача доказів про належне повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження та про розшук майна боржника надано не було. Зокрема, розписка боржника про вручення СФ ТОВ «Укркур??єр» ОСОБА_1 копії постанови про відкриття виконавчого провадження суду не надана.
Крім того, доказів вчинення виконавчих дій, направлених на виконання рішення суду, а саме - проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту суду також не надано.
Таким чином, Відділом ДВС Нахімовського РУЮ м. Севастополя були порушені вимоги ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: не повідомивши боржника ОСОБА_1 про те, що відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа №2-3058/11, виданого Нахімовським районним судом м. Севастополя 18.07.2012 року, про стягнення з боржника на користь в/ч А 4068 суми у розмірі 4 196,08 грн., відповідач не надав ОСОБА_1 можливості виконанні рішення суду в добровільному порядку.
30 жовтня 2012 року старший державний виконавць ВДВС Нахімовського РУЮ м. Севастополя Семікін В.М. виніс постанову про розшук майна боржника, яка була затверджена В.о. начальника ВДВС Нахімовського РУЮ м. Севастополя Літвін О.А. Даною постановою відповідач ВДВС Нахімовського РУЮ м. Севастополя оголосив розшук майна боржника ОСОБА_1, а саме: автомобіль ГАЗ 3110, д/н НОМЕР_8, 2000 р.в., з подальшою постановкою арештмайданчик ДП «Інформресурси». Проте, копія постанови про розшук майна, як і інші постанови також не була направлена боржнику ОСОБА_1, про що свідчить супровідний лист ВДВС Нахімовського РУЮ м. Севастополя від 30.10.2012 року за вих. № 12411-8, яким копія постанови про розшук майна боржника від 30.10.2012 р. направлена лише УДАІ УМВС України в м. Севастополі. Таким чином, ОСОБА_1 був позбавлений можливості оскаржити дану постанову або виконати рішення суду.
Оскільки ці умови не були дотримані, вилучення авто за борги є неправомірним.
Таким чином, в даному випадку була порушена стаття 41 Конституції України, відповідно до якої кожний має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю й ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності непорушне.
Зазначені порушення Відділом ВДВС Нахімовського РУЮ у м. Севастополі призвели до неправомірних матеріальних затрат в сумі 3 256,10 грн., що підтверджуються належними доказами.
Що стосується позовних вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 10 000 грн. 00 коп., слід зазначити, що преамбула до Загальної Декларації прав людини закріплює положення про те, що визнання гідності, властивої всім членам людської сім'ї, і рівних та невід'ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру. Преамбула до Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права проголошує, що всі права людини "випливають із властивої людській особі гідності.
Ці ідеї відображені й у Конституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини - головним обов'язком держави (ст. 3 Конституції України).
Частиною другою статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
При вирішенні питання про з'ясування фактів, з якими закон пов'язує відшкодування моральної шкоди, слід виходити з вимог статті 1167 Цивільного кодексу України, в якій визначені підстави відповідальності за моральну шкоду.
Частиною 1 даної статті встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до пункту 5 вказаної Постанови Пленуму Верховного суду України обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями вони заподіяні, яким є ступінь вини заподіювана, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини.
У ході судового розгляду справи позивачі та представник позивача зазначили, що моральні страждання, які вони перенесли у зв'язку з протиправними діями відповідача, полягають у тому, що їм завдані душевні страждання у зв'язку з порушенням їх життєвого укладу, порушенням їх фізичного і психологічного стану. Протиправні дії відповідача призвели до негативних змін в їх житті, порушили конституційні права на свободу, відпочинок, вільний рух, більше того, принизили честь і гідність. ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, була позбавлена права на отримання допомоги та піклування дорослої доньки, її здоров'я в зв'язку з зазначеним суттєво погіршилося, що потягло стаціонарне лікування в кардіологічному відділенні Луцької міської клінічної лікарні.
Суд, врахувавши фактичні обставини справи, причини, що потягнули за собою моральні страждання позивачів, а також тяжкість заподіяної позивачам шкоди, дійшов висновку, що достатнім розміром компенсації моральної шкоди, яка заподіяна позивачам, буде сума у розмірі 500 грн. 00 коп. кожному позивачу.
Тому у даній частині позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого Відділ ВДВС Нахімовського РУЮ у м. Севастополі зобов'язаний діяти на підставі та межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, застосовувати інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач правомірність винесеної постанови про розшук майна боржника, а саме: автомобіля ГАЗ 3110, д/н НОМЕР_8, 2000 р.в.,належним чином не довів. Доводи представника відповідача, не підкріплені належними доказами. З огляду на це суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача для винесення зазначеної постанови, внаслідок чого такі дії слід визнати протиправними, як такі, що прийняті з порушенням ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
З врахуванням наведеного, оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України постанова складена у повному обсязі та підписана 14.10.2013.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати дії Відділу державної виконавчої служби Нахімовського районного управління юстиції у м.Севастополі щодо винесення постанови про розшук майна ОСОБА_1 від 30.10.2012 протиправними.
Стягнути з Відділу державної виконавчої служби Нахімовського районного управління юстиції у м.Севастополі на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки у розмірі 3 256, 10 грн.
Стягнути з Відділу державної виконавчої служби Нахімовського районного управління юстиції у м.Севастополі на користь ОСОБА_1 в відшкодування моральної шкоди 500 грн.
Стягнути з Відділу державної виконавчої служби Нахімовського районного управління юстиції у м.Севастополі на користь ОСОБА_2 в відшкодування моральної шкоди 500 грн.
Стягнути з Відділу державної виконавчої служби Нахімовського районного управління юстиції у м.Севастополі на користь ОСОБА_4 в відшкодування моральної шкоди 500 грн.
Постанова набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом десяти днів з дня її проголошення або складання в повному обсязі (у випадку складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України) апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Гавура