ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

20 вересня 2013 року Справа № 5011-59/14997-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Мирошниченка С.В.,

суддів:Владимиренко С.В.,

Демидової А.М.,

Плюшка І.А.,

Шевчук С.Р.,

розглянувши заяву Антимонопольного комітету України

про перегляд Верховним Судом України

постановиВищого господарського суду України від 18.06.2013

у справі№ 5011-59/14997-2012

за позовом:1.Малого приватного підприємства "Ремонтник"; 2.Приватного підприємства "Люкс-Інтер'єр"; 3.Приватного підприємства "Славія"

доАнтимонопольного комітету України

провизнання недійсним рішення від 07.08.2012 №506-р.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 10.01.2013 у справі №5011-59/14997-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2013, позов задоволено; визнано недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 07.08.2012 №506-р.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.06.2013 у даній справі, рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.

Антимонопольний комітет України звернувся із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 18.06.2013 у справі №5011-59/14997-2012, в якій заявник просить скасувати зазначену постанову і направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Заяву з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 05.03.2013 у справі №5020-634/2012, мотивовано неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції частини першої статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", внаслідок чого, як стверджує заявник, ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає необхідним відмовити в допуску справи до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до статті 11116 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, або встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце у разі, коли суд касаційної інстанції при розгляді двох чи більше аналогічних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

У постанові Вищого господарського суду України від 18.06.2013 у справі №5011-59/14997-2012, про перегляд якої просить заявник, суд касаційної інстанції, враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставин справи, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України, виходячи при цьому з того, що відповідачем не доведено належними доказами наявності в діях позивачів складу правопорушення, передбаченого пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів, які відповідно до інших встановлених обставин справи, вважаються такими, що не відбулися.

Водночас у постанові від 05.03.2013 у справі №5020-634/2012, на яку посилається заявник, Вищий господарський суд України погодився з висновками суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для відмови в позові про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України, виходячи з встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи, які свідчать про те, що відповідачем у спірному рішенні обґрунтовано кваліфіковано дії суб'єктів господарювання за ознаками пункту 1 статті 50, пункту 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", як антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, а також те, що доводи відповідача по суті протиправної узгодженої поведінки позивачів (підприємців) останніми не спростовано, а відтак оспорюване рішення прийнято відповідачем у межах наданих йому повноважень та за відсутності передбачених законодавством про захист економічної конкуренції підстав для визнання його недійсним.

Змістом наведених постанов суду касаційної інстанції спростовуються доводи заявника стосовно неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах з огляду на різні встановлені фактичні обставини у цій справі у порівнянні з постановою, про перегляд якої заявлено; крім того, на відміну від оскаржуваної постанови, при прийнятті рішення у наданій для порівняння постанови, Вищий господарський суд України виходив з доведеності факту наявності у діях позивачів порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджений дій, які стосуються спотворення результатів торгів.

Таким чином, різний результат вирішення справ касаційним судом не є наслідком різного застосування положень Закону України "Про захист економічної конкуренції", а є наслідком доведеності чи недоведеності фактичних обставин справи в процесі їх доказування.

Враховуючи викладене, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Антимонопольному комітету України у допуску справи №5011-59/14997-2012 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяС.Мирошниченко

Судді:С.Владимиренко

А.Демидова

І.Плюшко

С.Шевчук