САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЧЕРНІВЦІ

Справа № 726/1764/13-ц

Провадження №2/726/396/13

Категорія 54

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2013 м. Чернівці

Садгірський районний суд м. Чернівців у складі: головуючого судді Мілінчук С. В., при секретарі Руснак Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ПАТ «Креді ОСОБА_2» про захист прав споживачів,

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою ПАТ «Креді ОСОБА_2» про захист прав споживачів в якій посилається на те, що він перебував у трудових відносинах з приватним підприємством, яке розташоване в селі Мамаївці Кіцманського району за адресою вул. Кіцманська, 46. Керівник фізична особа - підприємець ОСОБА_4

28.02.2008 між ПАТ Креді ОСОБА_2 та ФОП «Куликович» був укладений договір про реалізацію зарплатного проекту. Про укладення такого договору позивача та інших працівників повідомив роботодавець та запропонував їм отримувати заробітну плату за пластиковими картками.

Для отримання пластикової картки ОСОБА_4 принесла з банку та дала йому підписати договір № 14 ЗП/08 від 07 березня 2008 року, який ОСОБА_3 вважав документом на реалізацію вказаного вище договору щодо зарплатного проекту. Жодної іншої інформації, в тому числі, письмової про умови договору він не отримував.

Після цього позивач отримував заробітну плату по картці банку, проте пізніше виявилось, що у банку він отримував кредит за договором про відкриття карткового рахунку, видачу платіжної картки та їх обслуговування з встановленою відновлюваною кредитною лінією. ОСОБА_4 як роботодавець, не проінформувала своїх найманих працівників про те, що вони мають зобов'язання перед банком погашати отриману у банку по картці заробітну плату.

Вважає, що при укладенні договору порушено його права як споживача та норми цивільного законодавства. Оспорюваний договір № 14-ЗП від 07 березня 2008 року був укладений відділенням від імені банку і ним з порушенням вимог «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту»

Зазначає, що у зв'язку з цим не відповідає дійсності пункт 9.6 спірного договору про те, що при його підписанні він ніби-то був ознайомлений з правилами та тарифами та отримав їх. Ні до, ні під час підписання договору працівник банку на підприємстві не був присутній. Відповідно ніхто нікого не ознайомлював з жодними умовами, тарифами, правилами спірного договору.

Виходячи з таких обставин, оспорюваний договір вважає нікчемним оскільки він являється таким, який підписаний з порушенням ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів». Вважає, що при підписанні договору його ввели в оману, оскільки під час пропонування продукції споживачу не було надано інформацію, необхідну для здійснення свідомого вибору.

Вказує також, що про таку ситуацію він дізнався у 2010 році, коли банк повідомив його про зміну відсоткової ставки по кредиту.

На підставі викладеного, просить суд ухвалити рішення, яким застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину договору № 14 зп/2008 про відкриття карткового рахунку, видачу платіжної картки та їх обслуговування з встановленою відновлюваною кредитною лінією укладений між ним та АТ «Індустріально-Експортний Банк».

Позивач у судове засідання не з’явився, проте надіслав до суду заяву з проханням справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача подав до суду письмові заперечення проти позову в яких вказує, що дійсно 07.03.2008 року між відповідачем та ОСОБА_1 було укладено вищевказаний договір № 14 зп/08. Посилається на те, що позивач, відповідно до розписок, які містяться у договорі, був ознайомлений і згідний на укладення такого договору, а також знав про тарифи банку та зобов’язався виконувати умови договору належним чином. Також зазначає, що з моменту укладення договору і до моменту подання позивачем позовної заяви пройшло більше п'яти років, а тому просить суд застосувати до позовної заяви строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову.

Суд дослідивши письмові докази по справі, приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до договору про відкриття карткового рахунку, видачу платіжної картки та їх обслуговування № 14зп/08 від 07.03.2008 року позивачу було відкрито картковий рахунок та встановлено кредитну лінію у розмірі 3600,00 гривень. Даний договір був підписаний сторонами у встановленому порядку. (а.с.4)

Вищевказаний договір був укладений на підставі заяви на відкриття карткового рахунку, яка була заповнена та підписана позивачем. У зазначеній заяві мають місце відомості про встановлення ОСОБА_5 кредитного ліміту. Також підтверджується те, що позивач зі змістом інструкції про порядок відкриття, використання та закриття рахунків ознайомлений, а також у разі відкриття йому карткового рахунку та видачі картки зобов’язується неухильно дотримуватись тарифів банку щодо ведення карткових рахунків та правил користування картками, з якими він був ознайомлений. Заява у встановленому порядку підписана позивачем.(а.с.41-42)

Встановлено, що ОСОБА_3 07.03.2008 року отримав платіжну картку у непошкодженому стані, що підтверджує зроблений ним власноручно підпис на розписці.(а.с. 44)

Таким чином спростовуються твердження позивача про те, що він не був повідомлений про умови, тарифи та правила договору.

Також судом встановлено некоректне викладення позовних вимог у прохальній частині позовної заяви, а саме прохання «застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину» є невірним.

Відповідно до п. 4,5 постанови пленуму ВС України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам відповідно до ст. 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини – якщо їх недійсність встановлена законом ( ч.1. ст. 219, ч. 1 ст. 220, ч.1 ст. 244 тощо). Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.

Відповідно до ч. 1, 2 ст 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Як встановлено зібраними в матеріалах справи доказами, вищевказаний договір укладений відповідно до вимог Цивільного кодексу України та чинного законодавства, наявні встановлені законодавством умови, необхідні для його укладення (згода за всіма істотними умовами договору та ін.). Умови нікчемності договору мають імперативний характер - нікчемним правочином визнається такий, недійсність якого безпосередньо передбачена у правовій нормі і не залежить від волі сторін. В даній ситуації, безпосередньо законом не передбачені умови нікчемності договору.

Виходячи з викладеного, вищевказаний договір по своїй суті не може бути визнано або вважатись нікчемним, а як результат, до нього не можуть бути застосовані наслідки, які використовуються в разі недійсності нікчемного правочину.

Далі, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.3. ст 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як встановлено, позивач, знав про умови договору, який був укладений 07.03.2008 року. З моменту укладення договору і до 25.07.2013 року, (до моменту звернення до суду з позовною заявою) сплило більше п’яти років.

У такому випадку, дослідивши обставини та метеріали справи, проаналізувавши вищевказані норми, за відсутністю окремих видів вимог для яких законом може встановлюватись спеціальна позовна давність, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі, оскільки сплив строк позовної давності.

Керуючись ст.ст. 256, 257, 267 ЦК України ст.ст. 10,11, 88, 209, 212, 214-215, 218, ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову - відмовити

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Чернівецької області, через Садгірський районний суд м. Чернівці шляхом подачі апеляційної скарги протягом в 10-ти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-ти з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_6