Справа № 2-37/12

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16 жовтня 2013 року м.Луганськ

Жовтневий районний суд м.Луганська у складі:

головуючого – судді Селинного М.С.

при секретарі – Книшові О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Луганську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання, визнання майна спільною сумісною власністю, визначення часток у спільному майні, визнання спадкоємцем та визнання права власності в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2007 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, який в подальшому був уточнений його правонаступниками, ОСОБА_1 та ОСОБА_2

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вказали, що їх батько, ОСОБА_4 з 1998 року став проживати однією сім’єю з ОСОБА_5 в будинку № 16 у провулку Конструкторському в м.Луганську, 14/30 часток якого, вони придбали за спільні гроші за договором купівлі – продажу від 03.09.1998 року. Право власності на це нерухоме майно було оформлено на ОСОБА_5 У своєму позові позивачі зазначають, що в 2001 році ОСОБА_5 зареєструвала ОСОБА_4 в належній їй частині будинку. На думку позивачів, їх батько, ОСОБА_4, приймав участь у купівлі спірного будинку, його експлуатації, ремонті, сплаті комунальних послуг; спільні трудові та грошові витрати призвели до збільшення вартості будинку, тому є підстави для визнання його об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. У своєму позові ОСОБА_1 й ОСОБА_2 вказують, що 19.09.2006 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подали заяву про реєстрацію шлюбу до Жовтневого ВРАЦС Луганського МУЮ, що, на думку позивачів, є підтвердженням того, що вони проживали однією сім’єю, мали намір узаконити свої відносини як подружжя.

14 жовтня 2006 року ОСОБА_5 померла. Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді спірного нерухомого майна, на яку як спадкоємець першої черги претендує її донька, відповідач ОСОБА_3 Позивачі зазначають, що з 2004 року стан здоров’я ОСОБА_5 погіршився, вона потребувала постійного стороннього догляду, який їй до смерті надавався ОСОБА_4, що є підставою для одержання ним права на спадкування разом з ОСОБА_6 ОСОБА_4 подавав до 5-ї Луганської держнотконтори заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5, однак йому було відмовлено через відсутність підтвердження його права на спадкування, було рекомендовано з цього приводу звернутися до суду. Після смерті ОСОБА_5 ОСОБА_4 продовжував проживати в спірному будинку, сплачував комунальні послуг, робив поточний ремонт.

20 квітня 2010 року ОСОБА_4 помер. Після його смерті ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до 5-ї Луганської держнотконтори з заявами про прийняття спадщини. У своєму позові вони вказують, що за їх підрахунками спірне спадкове майно розподіляється наступним чином: 28/120 часток – належало ОСОБА_4 (14/30 часток : 2 = 7/30 часток або 28/120 часток), 28/120 часток – ОСОБА_5; після смерті ОСОБА_5 ОСОБА_4 стало належать 42/120 часток ( 28/120 часток + 14/120 часток = 42/120 часток), ОСОБА_3 – 14/120 часток). Посилаючись на положення ст.ст.15, 16,368,1259,1268 ЦК України, ст.ст.62,74 СК України, п.2,12 Постанови Пленуму ВСУ від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», ст.ст.3,15,31,37,256 ЦПК України, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять суд ухвалити рішення, яким:

-          встановити факт спільного проживання однією сім’єю ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з 1998 року по 14.10.2006 року;

-          визнати 14/30 (56/120) часток від загальної площі будинку за адресою: м.Луганськ, пров.Конструкторський, 16, набуте ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за час спільного проживання, яке істотно збільшилося у вартості внаслідок спільних трудових та грошових витрат таким, що належить їм на праві спільної сумісної власності;

-          визнати частку ОСОБА_4 у спільній сумісній власності ОСОБА_4 з ОСОБА_5 у розмірі ? частки або 28/120 часток від загальної площі будинку за адресою: м.Луганськ, пров. Конструкторський, 16;

-          визнати ОСОБА_4 спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_5;

-          визнати право на спадкування ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_5 разом зі спадкоємцем першої черги;

-          визнати, що після смерті ОСОБА_5 ОСОБА_4 успадкував ? частку або 14/120 часток від загальної площі будинку за адресою: м. Луганськ, пров. Конструкторський, 16.

В судовому засіданні ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не визнала повністю, пояснила, що спірне нерухоме майно: 14/30 часток домоволодіння за адресою: м.Луганськ, пров.Конструкторський, 16, ОСОБА_5 придбала 03.09.1998 року на підставі договору купівлі – продажу за власні кошти та кошти, які виручила від продажу належного їй будинку за адресою: м. Луганськ, вул.Беломорська, 35. Грошей на придбання цього будинку ОСОБА_4 не надавав. ОСОБА_5 дійсно проживала з ОСОБА_4 за вказаною адресою, але в шлюбі вони не перебували, переїхав до неї через 2 місяці після придбання спірного будинку. ОСОБА_5 хоч і хворіла на гіпертонію, однак ніколи не була постільною хворою. Завжди сама себе обслуговувала, займалася домашнім господарством, сама себе утримувала. Тому, ОСОБА_4 не мав права на визнання його спадкоємцем першої черги. Просила у задоволенні позову відмовити через його необґрунтованість.

Суд, вислухавши пояснення позивачів, їх представника, представника відповідача, допитавши свідків, дослідивши та оцінивши надані письмові докази, суд не вбачає підстав для задоволення позову виходячи з наступного.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, які не заборонені законом. Право власності визнається таким, що виникло правомірно, якщо інше прямо не вбачається з закону чи незаконність придбання права власності не встановлена судом.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_5 померла 14 жовтня 2006 року, причиною смерті став крововилив у стовбур головного мозку на тлі гіпертонічної хвороби (а.с.8).

На момент смерті ОСОБА_5 на праві власності належало 14/30 часток домоволодіння за адресою: м.Луганськ, провулок Конструкторський, 16, на підставі договору купівлі–продажу від 03.09.1998 року, посвідченого приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_7, за реєстром № 327 (а.с.5).

Після смерті ОСОБА_5, до 5-ї Луганської держнотконтори з заявою про прийняття спадщини звернувся ОСОБА_4, зазначивши, що він має намір звертатися до суду для встановлення факту родинних відносин зі спадкодавцем (а.с.9).

ОСОБА_4 з 06.09.2001 року був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується відміткою у його паспорті громадянина України (а.с.138).

З матеріалів про відмову в порушенні кримінальної справи Жовтневого РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області, відповідно від 22.09.2003 року та від 03.04.2004 року, які були досліджені судом, вбачається, що в зазначений період між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 відбувалися конфлікти на ґрунті зловживання останнім спиртними напоями, з приводу чого вона зверталася до органів внутрішніх справ з заявами. У порушенні кримінальних справ за фактом хуліганства було відмовлено через недоведеність порушення громадського порядку внаслідок дій ОСОБА_4

Згідно повідомлення Жовтневого ВРАЦС Луганського МУЮ від 21.08.2008 року № 1035/07-3.83 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 19.09.2006 року було подано заяву про реєстрацію шлюбу (а.с.57).

ОСОБА_4 помер 20 квітня 2010 року (а.с.102).

ОСОБА_4 мав двох дітей:

-          ОСОБА_2, прізвище «Голяк» змінено на «Рожкова» після реєстрації шлюбів (а.с.96,97,98);

-           ОСОБА_1, прізвище «Голяк» змінено на «Скворцова» після реєстрації шлюбів (а.с.103,104,105).

Свідок ОСОБА_8, будучи попередженою про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, суду пояснила, що знає відповідача ОСОБА_3 більше 20 років. у 1994 році вони з її матір’ю продали свій будинок по вулиці Цимлянській в м.Луганську та придбали новий, точна адреса якого свідкові не відома, знає розташування будинку на місцевості – в районі школи, зупинки транспорту «Авіацентр». Зі слів ОСОБА_3 та її мами свідкові відомо, що спірний будинок придбали ще й за кошти, яка надала ОСОБА_3. ОСОБА_3 придбала меблі у цей будинок та зробила там ремонт. ОСОБА_4 грошей на ремонт та утримання будинку не надавав. Свідок спілкувалася з матір’ю відповідача, ОСОБА_9, за тиждень до її смерті. Вона їй розповіла, що не може виселити зі свого будинку ОСОБА_4, зверталася з цього приводу в міліцію. Між ними постійно виникали конфлікти. Спільного бюджету вони не мали. ОСОБА_10 померла, її ховала відповідач. Речі померлої з будинку, де вона проживала, зникли після її смерті. Хто доглядав спірний будинок після смерті матері відповідача, свідкові не відомо.

Суд не сприймає як докази:

-          копію довідки вуличного комітету дільниці № 83 Жовтневого району м.Луганська, оскільки вона не містить обов’язкових реквізитів, встановлених для цього типу документів – дату складання, ПІБ особи, яка посвідчила підписи в акті відбитком печатки (а.с.7);

-          копію довідки вуличного комітету дільниці № 83 Жовтневого району м.Луганська від 10.03.2008 року, оскільки вона не містить ПІБ особи, яка посвідчила підписи в акті відбитком печатки (а.с.135,158);

-          витяг з домової книги, - оскільки з нього не вбачається, інформація про реєстрацію осіб за якою адресою відображена в цьому документі (а.с.10-11);

-          довідки – пояснення ОСОБА_11 (а.с.136,159), ОСОБА_12, ОСОБА_13 (а.с.137), - через те, що вони фактично є поясненнями свідків, тому для отримання цих доказів повинна бути дотримана певна процедура (роз’яснення свідкові прав, попередження про кримінальну відповідальність тощо);

-          копію розписки ОСОБА_5 про повернення ОСОБА_4 600 доларів, - оскільки в ній відсутня дата її написання. Окрім того не доведено, що, по-перше, вказану розписку було написано саме ОСОБА_5 (почеркознавчу експертизу не було проведено з підстав, які не залежать від суду); по-друге, що вказані кошти надавалися на придбання спірного нерухомого майна (а.с.17).

Згідно ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. ОСОБА_10 наступна черга спадкоємців одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття…

Відповідно до ст.1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.

Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ст.1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім”єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно ч.2 ст.21 СК України проживання однією сім’єю жінки та чоловіка не є підставою для виникнення у них прав та обов’язків подружжя.

У п.21 Постанови Пленуму ВСУ від 30.05.2008 N 7 «Про судову практику у справах про спадкування» вказано, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.

Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі статті 1261 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст. 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Виходячи з наведеного, дослідивши усі надані суду докази у їх сукупності, перевіривши відповідність позовних вимог законодавству України, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2, оскільки протягом розгляду справи не було надано жодного доказу на підтвердження того, що їх батько, ОСОБА_4 надавав кошти на придбання ОСОБА_5 14/30 часток домоволодіння за адресою: м.Луганськ, провулок Конструкторський, 16.

Також суду не доведено, що спірне нерухоме майно значно збільшилося у ціні за рахунок спільних зусиль ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що надавало б ОСОБА_4 право претендувати на визнання за ним права власності на відповідну частину вказаного домоволодіння.

Судом було встановлено, що ОСОБА_4 дійсно проживав однією сім”єю як чоловік та жінка зі спадкодавцем ОСОБА_5, яка померла 14.10.2006 року, не менш п”яти років до її смерті, однак згідно з діючим законодавством України це не є підставою для виникнення у нього права на отримання спадщини в порядку спадкування першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 Тобто, будучи спадкоємцем четвертої черги за законом відповідно до ст.1264 ЦК України, ОСОБА_4 набуває право на отримання спадщини лише при відсутності спадкоємців попередніх черг відповідно до положень ст. 1258 ЦК України.

В судовому засіданні було встановлено, що відповідач ОСОБА_3 є донькою спадкодавця ОСОБА_5 та, відповідно, її спадкоємцем за законом першої черги.

Доказів наявності обставин, які б відповідно до ст.1224 ЦК України були б підставами для усунення від спадкування, суду надано не було. Клопотань про витребування додаткових доказів не заявлялося.

Протягом розгляду справи було достовірно встановлено, що померла 14.10.2006 року ОСОБА_5 страждала на гіпертонічну хворобу.

Однак доказів того, що вона в силу незадовільного стану свого здоров”я не могла здійснювати за собою догляд, займатися домашнім господарством, потребувала сторонньої допомоги, суду надано не було.

Таким чином, доводи позивачів про те, що їх батько ОСОБА_4 відповідно до ч.2 ст. 1259 ЦК України має право на спадкування після смерті ОСОБА_5 як спадкоємець першої черги через те, що протягом тривалого часу здійснював за нею догляд, оскільки вона в силу похилого віку та хвороби перебувала у безпорадному стані, не ґрунтуються на доказах, тому не заслуговують на увагу суду.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про недоведеність доводів позивача щодо визнання його спадкоємцем першої черги (як особа, яка постійно проживала зі спадкодавцем протягом останніх 5 років він може претендувати на визнання за ним права на спадщину як спадкоємець четвертої черги), приймаючи до уваги наявність спадкоємця попередньої – першої черги – відповідача ОСОБА_3, - суд не вбачає підстав для ухвалення судового рішення про встановлення факту проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 однією сім’єю без реєстрації шлюбу, оскільки цей факт не матиме для позивача юридичних наслідків з наведених вище обставин.

При цьому суд виходить з того, що відповідно до ст.234 ЦПК України судом розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Верховним Судом України в листі від 01.01.2012 року «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» було вказано, що факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.256 ЦПК суд вправі розглядати справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу за таких умов: має місце спільне проживання чоловіка та жінки однією сім'єю, термін спільного проживання (не менше п'яти років); мета встановлення факту (розподіл спільно набутого майна, спадкування за законом), крім того, важливою складовою є відсутність спору про право.

Водночас слід зазначити, що проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них права першої черги спадкоємців спадкування за законом.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.21 СК України, ст.ст. 1258,1259,1261,1262,1268,1269,1270 ЦК України, ст.ст.10,11,27,31,60,212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання, визнання майна спільною сумісною власністю, визначення часток у спільному майні, визнання спадкоємцем та визнання права власності в порядку спадкування за законом – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Жовтневий районний суд м.Луганська в 10-денний строк з дня його проголошення, особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя М.С.Селинний