ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
"30" листопада 2006 р. | Справа № 13-23/203-04-7830А |
Господарський суд Одеської області у складі судді Панченко О.Л. при секретарі судового засідання Ксенофонтовій Г.В. розглянув справу № 13-23/203-04-7830А за позовом СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі до відповідача ТОВ “Цезар” м. Одеса про визнання податкового зобов’язання, нарахованого непрямим методом, у сумі 624750 грн.
Представники сторін:
від позивача Гусарова А.В.
від відповідача Шемяткін О.О.
По справі оголошена перерва до 30.11.2006р. згідно зі ст. 150 КАС України.
СУТЬ СПОРУ: Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати податкове зобов’язання ТОВ “Цезар” з податку на прибуток у сумі 624750 грн. (основна сума 416500 грн., штрафні санкції 208250 грн.), нараховане з використанням непрямого методу та визначене у податковому повідомленні –рішенні СДПІ по роботі з великими платниками податків в Одеській області від 21.09.2004р. № 0002390820/0.
Відповідач позов не визнає на підставах, викладених у відзиві на позов.
Беручи до уваги, що:
ДПА в Одеській області проведена комплексна планова документальна перевірка з питання дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні Договору № КД-2579 про спільну діяльність від 20.03.2002р., укладеного між ДП “Одеський морський торгівельний порт” та ТОВ “Цезар”, за період з 20.03.2002р. по 01.04.2004р., про що складено акт від 16.09.2004р. № 35/26-395773725. За результатами перевірки ТОВ “Цезар” донараховано податок на прибуток у сумі 416500 грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 208250 грн., про що СДПІ по роботі з великими платниками податків в Одеській області, правонаступником якої є СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі, прийнято податкове повідомлення - рішення від 21.09.2004р. № 0002390820/0. Сума податкового зобов’язання визначена СДПІ з застосуванням непрямих методів на підставі рішення від 13.09.2004р. № 3334/26-2010 голови ДПА в Одеській області щодо визначення сум податкових зобов’язань з податку на прибуток за непрямими методами при проведені перевірки спільної діяльності на підставі Договору № КД-2579 від 20.03.2002р., укладеного між ДП “Одеський морський торгівельний порт” та ТОВ “Цезар”, оскільки відповідачем при перевірці не підтверджені розрахунки, які були наведені у деклараціях, наявними документами обліку в порядку, передбаченому законодавством, відповідно до вимог п. п. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. № 2181-Ш (зі змінами та доповненнями). Враховуючи, що відповідач відмовився узгодити податкове зобов’язання, нараховане податковим органом з використанням непрямого методу, згідно з п. п. 19.3.6 п. 19.3 ст. 19 зазначеного Закону України від 21.12.2000р. № 2181-Ш позивач звернувся до суду з позовом про визнання суми податкового зобов’язання, визначеного у податковому повідомленні –рішенні СДПІ по роботі з великими платниками податків в Одеській області від 21.09.2004р. № 0002390820/0.
Із матеріалів справи убачається, що в результаті перевірки ДПА встановлено, що 20.03.2002р. між ДП “Одеський морський торгівельний порт” та ТОВ “Цезар” укладено договір № КД-2579 про спільну діяльність, згідно з яким сторони здійснюють спільну взаємовигідну діяльність, пов’язану з використанням і експлуатацією готельного комплексу, збудованого на Новому Молу Одеського морського торгівельного порту в м. Одесі по вул. Приморська, 6. Відповідно до п. п. 3.1 цього Договору керівництво спільною діяльністю та ведення спільних справ доручено ТОВ “Цезар”. Згідно з п. п. 4.1.1, п. п. 4.2.1 п. 4 зазначеного Договору ДП “Одеський морський торгівельний порт” здійснює внесок до спільної діяльності та передає право користування 80/100 частинами готельного комплексу, а ТОВ “Цезар” здійснює внесок до спільної діяльності та передає право користування 20/100 частинами готельного комплексу. 31.03.2002р. на виконання умов Договору власники готельного комплексу: ДП “Одеський морський торгівельний порт” - власник 80/100 частин, Суханов С.В. - власник 10/100 частин, Шлеміс П. - власник 10/100 частин, передали ТОВ “Цезар” майно цілісного готельного комплексу в користування, що підтверджується актом приймання –передачі на суму 13579797,1 грн. та актом приймання –передачі на суму 14195000 грн. Будь –які інші документи на підтвердження операцій з одержання в користування ДСД КД –2519 майна готельного комплексу, права користування готельним комплексом або компенсація їх вартості відсутні. ДПА зазначає, що згідно з довідкою комплексної перевірки ТОВ “Цезар” від 01.09.2004р. № 42/26-31795692 ТОВ “Цезар” фактично не одержувало право користування 20/100 частинами готельного комплексу, внаслідок чого передача права користування 20/100 частинами готельного комплексу як внеску за вищевказаним Договором про спільну діяльність ТОВ “Цезар” не здійснювалась. Посилаючись на те, що в рамках ДСД проводилась діяльність, пов’язана з використанням та експлуатацією усього готельного комплексу, 20/100 частин якого належать в рівних долях Суханову С.В. та Шлемісу П., право користування цією частиною готельного комплексу одержано ДСД безоплатно, оскільки фізичні особи передали майно готельного комплексу в користування не будучи учасниками Договору про спільну діяльність, позивач вважає, що в порушення п. п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997р. № 283/97-ВР (зі змінами та доповненнями) ДСД КД-2519 занижено валові доходи на 1587232 грн., що призвело до заниження податку на прибуток. Враховуючи наведене, а також те, що під час проведення перевірки ДСД КД-2519 не підтвердило розрахунки, наведені в деклараціях, наявними документами обліку, СДПІ прийнято податкове повідомлення – рішення від 21.09.2004р. № 0002390820/0 про визначення з використанням непрямих методів податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 624750 грн.
Відповідно до п. п. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. № 2181-Ш (зі змінами та доповненнями) якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків згідно з підпунктом “а” підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у зв’язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов’язань у зв’язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов’язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.
Із матеріалів справи убачається, що підстав для визначення суми податкового зобов’язання за непрямими методами, передбачених п. п. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 зазначеного Закону України від 21.12.2000р. № 2181-Ш, у СДПІ немає, тому що позивачем не надано до суду доказів невстановлення місцезнаходження відповідача, ухилення платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, неведення відповідачем податкового обліку або відсутності визначених законодавством первинних документів. Також, СДПІ не надано доказів непідтвердження відповідачем розрахунків, наведених у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством. Крім того, акт перевірки від 16.09.2004р. свідчить про те, що донарахування відповідачу податку на прибуток за непрямими методами здійснено ДПА за операцією, не врахованою відповідачем в податковому обліку при визначенні податкових зобов’язань по податку на прибуток, а не за операціями, врахованими при визначені податкових зобов’язань, розрахунки за якими наведені у деклараціях по податку на прибуток за перевіряємий період, однак, не підтверджені наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.
За таких обставин визначення позивачем відповідачу податкових зобов’язань по податку на прибуток у сумі 624750 грн. за непрямими методами є неправомірним.
Крім того, твердження СДПІ про безоплатну передачу фізичними особами Сухановим С.В. та Шлемісом П. ДСД КД-2519 20/100 частин готельного комплексу в користування без участі у спільній діяльності, про те, що відповідач не одержував права користування 20/100 частин готельного комплексу, не здійснення передачі права користування 20/100 частин готельного комплексу як внеску ТОВ “Цезар” у спільну діяльність, не підтверджуються матеріалами справи, тому що згідно зі змінами до статуту ТОВ “Цезар”, зареєстрованими Жовтневою райадміністрацією м. Одеси 14.02.2002р., право користування 20/100 частин готельного комплексу було передано як внесок до статутного фонду засновниками ТОВ –Сухановим С.В. (50%) та Шлемісом П. (50%). В бухгалтерському обліку операція зі зміною внесків до статутного фонду ТОВ “Цезар” відображена у оборотно-сальдовій відомості за 1 квартал 2002р.
Також, податковим органом неправомірно застосована Методика розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затверджена постановою КМУ від 04.10.1995р. № 786, для визначення вартості безоплатних послуг, тому що зазначена методика розроблена з метою створення єдиного організаційно –економічного механізму справляння плати за оренду державного майна.
Зважаючи на вищевикладене, підстав для задоволення заявлених вимог немає.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 161-163 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У позові відмовити.
Постанову суду сторонами може бути оскаржено згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України.
Постанова суду набирає законної сили згідно зі ст. 254 КАС
Суддя Панченко О.Л.