ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
|
"01" грудня 2006 р. |
Справа № 34/411-06-10188А |
01.12.2006р. о 13год.08хв. господарський суд Одеської області
у складі судді Фаєр Ю.Г.
при секретарі судового засідання Артем'євій В.В.,
за участю представників сторін від позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ОСОБА_4 - представників, діючиї на підставі довіреності від 05.09.06р. №б/н.; від відповідача: Сурніна І.В. -начальника юридичного відділу ДПІ у м. Іллічівську, діючого на підставі довіреності від 08.02.06р. №006/10-007; Грачової В.В. - головного державного податкового інспектора сектору контрольно-перевірочної роботи відділу оподаткування фізичних осіб ДПІ у м. Іллічівську, діючої на підставі довіреності від 10.10.06р. №037/10-007;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань господарського суду Одеської області № 7 в м. Одесі адміністративну справу №34/411-06-10188А
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1
до відповідача Державної податкової інспекції у м. Іллічівську
про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Іллічівську НОМЕР_1
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом та уточненням до нього, в якому просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Іллічівську №НОМЕР_1
Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав викладених у запереченні на позовну заяву, стверджуючи про правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
27.12.2002р. ДПІ у м Іллічівську проведена документальна перевірка позивача щодо дотримання вимог законодавства про оподаткування за період з 01.04.01р. по 30.09.02р., за результатами якої складено перевірки №НОМЕР_2. В акті перевірки зазначено порушення позивачем у т.ч. вимог п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. (із змінами та доп.), внаслідок розходження даних у деклараціях по ПДВ і даних перевірки за липень, серпень, вересень і жовтень 2001р., що призвело до заниження та завищення податку на додану вартість, підлягаючого сплаті та відшкодуванню з бюджету.
26.05.2006р. ДПІ у м Іллічівську проведена невиїзна позапланова перевірка позивача з питання правомірність включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту у декларації по ПДВ за квітень 2002р., за результатами якої складено перевірки НОМЕР_3.
В акті перевірки зазначено про порушення позивачем вимог п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. (із змінами та доп.), що зумовило заниження податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 48504грн.
В основу зроблених органом ДПС в акті перевірки висновків стосовно порушення підприємством приписів спеціального закону з питань оподаткування ПДВ покладені результати проведеної зустрічної перевірки позивача по питанню взаєморозрахунків з ПП «Лідер»за квітень 2002р. (акт №НОМЕР_1 від 26.07.2002р.), отримана в ході перевірки відповідь від ДПІ у м.Херсоні №НОМЕР_4 від 26.10.2004р. на підставі Наказу ДПА України „Щодо здійснення ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість юридичним особам”.
З зазначеної відповіді ДПІ у м. Херсоні №НОМЕР_4 від 26.10.2004р. вбачається, що рішенням міського суду Дніпровського району м.Херсону по справі №2-1318/03 від 30.05.2003р. визнано недійсними засновницькі документи ПП „Украгропродукт” з моменту його реєстрації. Виявлений факт зумовив звернення ДПІ у м Іллічівську до господарського суду Одеської області з позовною заявою до суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, приватного підприємства "Украгропродукт" про визнання усного договору купівлі-продажу від 02.04.02р. на загальну суму 291026,4грн. недійсним та стягнення на суму 291026,4грн., за результатами розгляду якої постановою від 16.09.2005р. по справі №23/241-05-7611А адміністративний позов ДПІ у м. Іллічівську від 08.08.05р №10140/10-007 задоволено повністю, усний договір купівлі-продажу від 02.04.02р., укладений між суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1та ПП „Украгропродукт” визнано недійсним на підставі ст.49 ЦК УРСР, з підстав його укладення з метою суперечною інтересам держави та суспільства, стягнуто з ПП «Украгропродукт»на користь суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1грошові кошти на загальну суму 291026грн.40коп., стягнуто з суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1на користь Держави Україна грошові кошти на загальну суму 291026грн. 40коп. Дана постанова господарського суду Одеської області залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 30.01.2006р. по справі №23/241-05-7611А.
На підставі акту перевірки НОМЕР_3 від 26.05.2006р. ДПІ у м. Іллічівську прийнято податкове повідомлення-рішення НОМЕР_1про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 48504грн. та застосованим штрафним санкціям на суму 24252грн. внаслідок порушення позивачем вимог п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. (із змінами та доп.).
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та давши їм оцінку в сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Постановою господарського суду Одеської області від 16.09.2005р. по справі №23/241-05-7611А, за позовом ДПІ у м. Іллічівську до суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, приватного підприємства "Украгропродукт" про визнання договору недійсним та стягнення на суму 291026,4грн., якою адміністративний позов ДПІ у м. Іллічівську від 08.08.05р №10140/10-007 задоволено повністю, усний договір купівлі-продажу від 02.04.02р., укладений між суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1та ПП „Украгропродукт” визнано недійсним на підставі ст.49 ЦК УРСР, з підстав його укладення з метою суперечною інтересам держави та суспільства, стягнуто з ПП «Украгропродукт»на користь суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1грошові кошти на загальну суму 291026грн.40коп., стягнуто з суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1на користь Держави Україна грошові кошти на загальну суму 291026грн. 40коп., у т.ч. ПДВ на суму 48504,41грн.
З вищезазначеної постанови господарського суду Одеської області від 16.09.2005р. по справі №23/241-05-7611А, залишеної без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 30.01.2006р., вбачається наявність умислу при укладенні зазначеної угоди з метою суперечною інтересам держави та суспільства у однієї із сторін - ПП “Украгропродукт”.
Крім того, недійсний правочин не спричиняє юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, тобто правові наслідки визнання угоди недійсною за цивільним законодавством не зумовлюють настання правових наслідків у податковому.
Викладене свідчить про неправомірність посилання відповідача в акті перевірки та у запереченні на позовну заяву щодо визнання недійним зазначеного усного договору купівлі-продажу від 02.04.02р., укладеного між суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1та ПП „Украгропродукт”, як на підставу наявності порушення позивачем вимог податкового законодавства.
Поряд з цим, надані позивачем на розгляд суду документи, наявні в матеріалах справи: податкова накладна НОМЕР_5на загальну суму 291026,4грн., у т.ч. ПДВ на суму 48504,41грн., квитанції до прибуткових касових ордерів про сплату покупцем продавцю грошових коштів на загальну суму 291026,4грн., свідчать про правомірність відображення позивачем податкової накладної у книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг), з відображенням позивачем сум ПДВ, зазначених у цих податкових накладних, у складі податкового кредиту з ПДВ за перевіряємий період на суму 48504,4грн., що також було досліджено під час розгляду справи №23/241-05-7611А, та спростовує твердження відповідача в акті перевірки про не підтвердження факту купівлі товару.
Вказані суми ПДВ включені позивачем до показників розділу ІІ „Податковий кредит” податкової декларації з ПДВ за квітень 2002р., поданої до ДПІ у м. Іллічівську та прийнятою останньою 20.05.2002р.
Посилання відповідача в обґрунтування зменшення позивачу сум ПДВ, зазначених у податковій накладній НОМЕР_5, у складі податкового кредиту з ПДВ по податковій декларації з ПДВ за квітень 2002р. на суму 48504,4грн., зроблені на підставі вимог п.1.7 ст.1, п.п.7.7.5 п.7.7. ст.7 Закону України „Про податок на додано вартість” від 03.04.1997р. на несплату ПП «Украгропродукт»суми ПДВ по цій податковій накладній, не приймаються до уваги судом, оскільки не відповідають вимогам п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р.
Згідно із приписами п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додано вартість” від 03.04.1997р. (в редакції, чинній в перевіряємому періоді) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Відповідно до вимог п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Проаналізувавши наведені норми законодавства, надану до справи податкову накладну, оформлену із повним дотриманням правил щодо її складання, відображену в книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) за перевіряємий період, арифметичну правильність показників податкової декларації за перевіряємий період, суд вважає неправомірним визначення позивачу податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 48504грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 24252грн.
Відповідно до вимог п.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Господарський суд відзначає невипадковість покладення законодавцем обов'язку з доказування правомірності прийнятого рішення на суб'єкта владних повноважень, оскільки саме останній має довести законність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, підтвердивши свої доводи будь-якими фактичними даними (доказами, отриманими на законних підставах), які знайшли відображення в акті.
Між тим, проведення зустрічних перевірок продавця передбачено Наказом ДПА України від 24.04.2003р. № 196/ДСК „Щодо здійснення ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість юридичним особам”. Проте, зазначений Наказ ДПА України не зареєстрований в Міністерстві Юстиції України та виданий для службового користування виключно, у той час як ним фактично встановлено додаткові умови для отримання бюджетного відшкодування, до яких віднесено обов'язковість сплати ПДВ до бюджету всіма учасниками господарських операцій по ланцюгу від особи, яка має отримати відшкодування з бюджету, до виробника (імпортера) придбаного товару.
Тобто нормативно-правовий акт, який не пройшов встановленої для нормативних актів підзаконного характеру відповідної категорії процедуру легалізації та який суперечить спеціальному Закону України „Про податок на додано вартість”, не може вважатись належним правовим обґрунтуванням для висновку органу ДПС щодо прийняття податкового повідомлення-рішення
З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими твердження відповідача стосовно наявності взаємозв'язку між правом позивача на отримання бюджетного відшкодування і несплатою до Державного бюджету України ПДВ ПП «Украгропродукт» та вказує, що зміст Закону України „Про податок на додано вартість” вимагає наявності надмірної сплати до бюджету ПДВ лише від юридичного платника ПДВ.
Згідно ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України: у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За викладених обставин, суд доходить висновку, що відповідач не довів належним чином законності і обґрунтованості визначення позивачу податкового зобов'язання податку на додану вартість на суму 48504грн. та застосованим штрафним санкціям на суму 24252грн. а також, що прийняте податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Іллічівську НОМЕР_1та підстави його прийняття не відповідають вимогам, викладеним в п.п.1,3-8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позовні вимоги суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Іллічівську НОМЕР_1підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ч.ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. З урахуванням викладеного, позивачу підлягає відшкодуванню судовий збір на суму 3,4грн.
Керуючись ст.ст.71, 72, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Іллічівську №НОМЕР_1
3. Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31117095600008 отримувач УДК у Одеській області, адреса: Одеса, вул. Садова, 1/А, код ЄДРПОУ 23213460 банк-УДК в Одеській області МФО 828011, код платежу 22090200) на користь суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1(ідентифікаційний код НОМЕР_6, адреса: АДРЕСА_1) судовий збір у розмірі 3(три)грн.40коп.
4. Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили в разі надходження заяви особи, на користь якої ухвалено судове рішення.
Постанова господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано; якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Про апеляційне оскарження рішення суду (постанови) першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Фаєр Ю.Г.