Справа № 2/489/2592/13
РІШЕННЯ
Іменем України
(заочне)
17 жовтня 2013 року місто Миколаїв
Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:
головуючого судді Кокорєва В. В.,
при секретарі Антоненко А. С.,
за участю позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу квартири дійсним,
встановив:
ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 в якому просили визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ними та відповідачами - дійсним.
Свої вимоги обґрунтовували тим, що 09.07.1999 року між ними та ОСОБА_3, яка діяла від свого імені, а також по довіреності ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, яка діяла від свого імені та від імені неповнолітньої ОСОБА_7 був укладений договір купівлі-продажу вищезазначеної квартири. Вказаний договір був оформлений на Миколаївській Універсальній товарно-сировинній біржі за № 1084 та зареєстрований Миколаївським БТІ за № 16993 від 23.07.1999.
Сторонами за договором було виконано усі суттєві умови. Однак на теперішній час вони позбавлені можливості розпорядитися належним їм нерухомим майном, в зв'язку з відмовою нотаріуса від посвідчення угоди.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, наполягала на задоволенні позову.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 позов підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, наполягала на задоволенні позову.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про місце й час розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомила.
Позивачі в судовому засіданні не заперечували проти заочного розгляду справи.
Ухвалою суду постановлено проводити заочний розгляд справи за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу дійсним.
Вислухавши пояснення позивачів, дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі обставини та відповідні правовідносини.
09.07.1999 року між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яка діяла від свого імені, а також по довіреності ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, яка діяла від свого імені та від імені неповнолітньої ОСОБА_7 був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1.
Зазначений договір був оформлений на Миколаївській Універсальній товарно-сировинній біржі за № 1084 та зареєстрований Миколаївським БТІ № 16993 від 23.07.1999. Сторонами за договором було повністю виконано усі суттєві умови договору.
Допитані в судовому засіданні в якості свідків позивачі підтвердили, що купили квартиру, повністю за неї розрахувались, після чого відповідачі виселились, а позивачі вселились до квартири. Претензій у відповідачів до позивачів ані на час підписання договору, ані після не було.
Статтею 227 ЦК УРСР (1963 р., що діяв на час укладення договору) визначено, що договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.
Як вбачається з реєстраційного посвідчення від 23.07.1999 право власності та договір зареєстровані Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації, яке підпорядковане Миколаївській міській раді.
Відповідно до ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР (1963 р.) якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, а друга сторона ухиляється від нотаріального посвідчення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоди, визнати угоду дійсною. При цьому наступне нотаріальне посвідчення угоди не потрібно.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 набули права власності на квартиру АДРЕСА_1. Їх право посвідчене реєстраційним свідоцтвом.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.
Вислухавши пояснення позивачів, дослідивши докази долучені до матеріалів справи щодо їх належності і допустимості, оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов обґрунтований, а відтак підлягає задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 212-214, 226 ЦПК України суд, -
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу квартири дійсним задовольнити.
Визнати дійсним договір № 1084 купівлі-продажу нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1, укладений 09 липня 1999 року між ОСОБА_3, яка діяла від свого імені та по довіреності ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, яка діяла в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_7, з одного боку та ОСОБА_2 та ОСОБА_1, з іншого боку, і посвідчений Миколаївською універсальною товарно-сировинною біржею за № 1084 від 09.07.1999.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги апеляційному суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржено позивачем до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя В. В. Кокорєв