Копія
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
04 жовтня 2013 року місто Севастополь 12 год. 43 хв. Справа №827/1913/13-а
Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:
судді - Водяхіна С.А.,
секретар - Прокопенко О.О.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1 - в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, надіслав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутністю;
представника відповідача - Управління Державної міграційної служби України в м. Севастополі в особі Ленінського районного відділу Управління державної міграційної служби України в м. Севастополі - в судове засідання не заявився, повідомлявся належним чином, надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутністю;
представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Нефтіда» - в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, причин неявки або про поважність причин неприбуття суду не повідомив;
представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунального підприємства «Жилсервіс № 15» - в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, надіслав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутністю;
представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради - в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, причин неявки або про поважність причин неприбуття суду не повідомив;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в м. Севастополя в особі Ленінського районного відділу Управління державної міграційної служби України в м. Севастополі, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Нефтіда», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство «Жилсервіс № 15», Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В :
У липні 2013 року ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Севастополя з позовом до Управління державної міграційної служби України в м. Севастополі в особі Ленінського районного відділу Управління державної міграційної служби України в м. Севастополі про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу у реєстрації за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язання відповідача зареєструвати позивача за адресою: АДРЕСА_1.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач у порушення статті 6 Закону України «Про свободу пересування» безпідставно відмовив позивачу у реєстрації за адресою: АДРЕСА_1.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надіслав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутністю. Під час участі у минулих судових засіданнях позовні вимоги підтримав. Зазначив, що позивачем був наданий повний пакет документів для реєстрації його за адресою: АДРЕСА_1, а тому підстави для відмови у реєстрації відсутні.
Представники відповідача в судове засідання не з'явився, надіслав до суду заяву з проханням розглянути справу за його відсутністю, просив у задоволенні позову відмовити.
Представник третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Нефтіда», надав до суду пояснення, відповідно до яких позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Зазначив, що гуртожиток за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться на балансі Товариства з обмеженою відповідальністю «Нефтіда».
Представник третьої особи - Комунального підприємства «Жилсервіс № 15» в судове засідання не з'явився, надіслав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутністю. Зазначив, що заперечує проти задоволення позову.
Представник третьої особи - Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради - в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, причин неявки або про поважність причин неприбуття суду не повідомив.
Встановивши обставини справи, дослідивши докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги, заперечення проти позову, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що між ОСОБА_1 (наймач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нефтіда» (наймодавець), 01 січня 2011 року укладено договір найму № 60, відповідно до якого наймодавець надає наймачу, згідно зі заявою, у користування житлову площу (койко-місце у кількості 3) в гуртожитку, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, у місті Севастополі.
Також ОСОБА_1 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Нефтіда» отримала ордер від 01 січня 2011 року № 13 на житлову площу у вказаному гуртожитку.
У червні 2013 року ОСОБА_1 звернулась до Ленінського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в місті Севастополі із заявою про реєстрацію місця проживання.
13 червня 2013 року за вихідним № 1189 відповідач повідомив позивача про те, що його заява не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до рішення Господарського суду міста Севастополя від 10 грудня 2012 року (справа № 5020-1079/2012), рішення Севастопольського апеляційного господарського суду від 05 лютого 2013 року (справа № 5020-1079/2012), повідомлення Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради від 11 квітня 2013 року № 01-15/1160 балансоутримувачем гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1, є Комунальне підприємство «Жилсервіс № 15».
Відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України регулює Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», а також -визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження.
Стаття 3 цього Закону визначає місце проживання, як адміністративно-територіальну одиницю, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік; реєстрацію - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції.
Згідно з частиною першою статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.
Частина друга цієї норми визначає перелік документів, що подаються для реєстрації місця проживання. Так, особа або її законний представник подає: письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України; квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати; талон зняття з реєстрації (у разі зміни місця проживання в межах України). Талон зняття з реєстрації не подається у разі оформлення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зі встановлених під час розгляду обставин у справі вбачається, що відмовляючи позивачу у реєстрації місця проживання, відповідач діяв без врахування усіх обставин, що мали значення для вчинення такої дії.
Підставою для відмови в реєстрації місця проживання позивача є повідомлення Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради від 11 квітня 2013 року № 01-15/1160, у якому зазначено, що балансоутримувачем гуртожитків, розташованих за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 є Комунальне підприємство «Жилсервіс № 15».
Однак, із змісту довідок Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремстройтрест» від 10 лютого 2012 року № 09, Товариства з обмеженою відповідальністю «Нефтіда» від 13 травня 2013 року № 82 вбачається, що гуртожиток, розташований за адресою: АДРЕСА_1 перебуває на балансі Товариства з обмеженою відповідальністю «Нефтіда», а не на балансі Комунального підприємства «Жилсервіс-15».
Крім того, суд приймає до уваги, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Нефтіда» з метою утримання на балансі, у тому числі, будинку АДРЕСА_1, було укладено договори на забезпечення електроенергією, тепловою енергією, природного газу, про надання послуг водопостачання і водовідведення, про надання послуг з вивозу та утилізації побутового сміття.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 оплату комунальних послуг здійснювала на розрахункові рахунки ТОВ «Нефтіда».
Наказом Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року № 352 «Про затвердження типових форм первинного обліку» затверджена типова форма акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (форма № ОЗ-1), яка застосовується для оформлення зарахування до складу основних засобів окремих об'єктів, для обліку вводу їх в експлуатацію, за винятком тих випадків, коли введення об'єктів в дію повинно у відповідності з існуючим законодавством оформлятися в особливому порядку, для оформлення внутрішнього переміщення основних засобів із одного цеху (відділу, дільниці) в інший, для оформлення передачі основних засобів зі складу (із запасу) в експлуатацію, а також для виключення із складу основних засобів при передачі іншому підприємству (організації).
Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 09 квітня 2013 року, яким гуртожиток за адресою: АДРЕСА_1 передано на баланс комунального підприємства "Жилсервіс-15" не відповідає вимогам встановленим законодавством та не може вважатись належним доказом передачі гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 на баланс комунального підприємства "Жилсервіс-15".
Представником Комунального підприємства «Жилсервіс-15» доказів утримання на балансі будинку АДРЕСА_1 суду надано не було.
Також суд приймає до уваги, що відповідно до технічного паспорту на квартирний (багатоповерховий) житловий будинок АДРЕСА_1, виготовленого станом на 25 вересня 2013 року ТОВ Севастопольське «Бюро технічної інвентаризації», кімната АДРЕСА_1 є житловою.
Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Під час судових засідань відповідачем не доведено на підставі належних та допустимих доказів правомірності своїх дій.
За таких обставин суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Однак, при цьому, суд зазначає, що стаття 162 Кодексу адміністративного судочинства України наводить перелік способів захисту порушених прав, свобод чи інтересів та інших видів висновків суду по суті позовних вимог. При цьому даний перелік не є вичерпний, оскільки відповідно до частини третьої цієї статті суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Тобто, спосіб захисту, обраний судом, не обов'язково має збігатися з тим, що запропонував позивач у позовних вимогах.
Отже, суд може змінити чи уточнити формулювання позовних вимог, а в необхідних випадках і вийти за межі позовних вимог (частина друга статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України).
Таким чином, враховуючи приписи статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України та те, що суд не може перебирати на себе повноваження Державної міграційної служби України, суд вважає, що належним судовим захистом прав позивача у даній справі буде визнання протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у реєстрації місця проживання та зобов'язання відповідача вчинити дії щодо реєстрації місця проживання позивача.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 11, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П О С Т А Н О В И В :
Позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Ленінського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в місті Севастополі щодо відмови ОСОБА_1 у реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1.
Зобов'язати Ленінський районний відділ Управління Державної міграційної служби України в місті Севастополі вчинити дії щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 34 (тридцять чотири) гривень 41 копійок.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядку і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України повний текст постанови складено 08 жовтня 2013 року.
Суддя (підпис) С.А. Водяхін
З оригіналом згідно
Суддя С.А. Водяхін