Справа № 2-1299
2008 р.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
29 жовтня 2008 року смт. Станиця Луганська
Луганської області
Станично-Луганський районний суд Луганської області у складі:
головуючого судді Малієнко Н.В.
при секретарі Усовій Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Станиця Луганська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітнього сина та стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання,
В С Т А Н О В И В:
04.08.2008 року позивачка звернулася з дійсним позовом до суду в обґрунтування якого вказала, що у неї з відповідачем є син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, який мешкає разом з нею та знаходиться на її утриманні. Відповідач мешкає окремо, однак до повноліття сина він сплачував аліменти на його утримання.
У даний час їх син ОСОБА_4 є студентом ІІІ курсу Луганського національного аграрного університету, денного відділення, економічного факультету, на контрактній основі. Термін навчання з 01.09.2006 року по 30.06.2011 року.
Під час навчання у школі їх син проявив неабиякі здібності в навчанні та виявив бажання продовжити навчання у ВУЗі після закінчення школи.
07.07.2006 року, коли син був ще в неповнолітньому віці, позивачка уклала договір на оплату його навчання та розвиток в Луганському національному аграрному університеті і в цей же день оплатила його навчання в сумі 4000 грн.
Позивачка вважає, що ці витрати є додатковими витратами на неповнолітнього сина, викликані особливими обставинами (подальший розвиток його неабияких здібностей у навчанні та придбання таким шляхом гарної професії до одержання якої він прагне), тому просить стягнути з відповідача на її користь Ѕ частину зроблених нею додаткових витрат на сина, що становить 2000 грн.
Крім того, посилаючись на те, що вона потребує матеріальної допомоги з боку відповідача, оскільки син мешкає разом з нею, стипендію не отримує, вона є інвалідом ІІІ групи, багато коштів потрібно для сина на оплату проживання в м.Луганську, проїзд до місця навчання та харчування, позивачка просить стягнути з відповідача на її користь на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3, який продовжує навчання, аліменти в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку, але не менш ніж 30 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб, починаючи з дня подачі позову і до закінчення навчання сином.
Позивачка в судове засідання не з'явилась, надіслала суду телеграму в який зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить справу розглянути в її відсутність.
Відповідач в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що він дійсно сплачував аліменти на користь позивачки на утримання сина ОСОБА_3 до його повноліття. Однак з вимогами позивачки про стягнення з нього 2000 грн. в рахунок відшкодування додаткових витрат на сина погодитися не може, оскільки при укладанні договору на оплату навчання сином в Луганському національному аграрному університеті позивачка з ним не порадилась і навіть не повідомила йому про це. Зі слів сина йому було відомо, що він поступив до ВУЗу на бюджет і буде отримувати стипендію. Той факт, що син навчається на контрактній основі був для нього несподіванкою. Крім того, вимоги про стягнення додаткових витрат на навчання виникли після двох років навчання сина.
Він працює завідувачем фельдшерським пунктом і його посадовий оклад складає 824 грн. у місяць, додаткових прибутків не має, крім того він перебуває на диспансерному обліку у терапевта з діагнозом „Бронхіальна астма, персистирующого тичіння , ІІІ ступеню, пневмофіброз”, у зв'язку зі станом здоров'я потребує тривалого, дорогого лікування, у зв'язку з чим не має змоги сплачувати аліменти на утримання сина в розмірі зазначеному позивачкою та додаткові витрати, які позивачка понесла 2 роки потому.
Згоден сплачувати аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі ј частини заробітку, до закінчення ним навчання в університеті.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність позивачки за існуючими доказами.
Вислухавши відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково за наступними обставинами.
Згідно ст.199 Сімейного кодексу України, якщо повнолітня дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у випадку закінчення навчання.
Відповідно копії дублікату свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 12.05.2000 року сторони мають спільну дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження.
Довідкою Теплівської сільської Ради, Станично-Луганського району, Луганської області № 457 від 23.07.2008 року підтверджується, що дитина проживає з позивачкою та знаходиться на її утриманні.
Довідкою Луганського національного аграрного університету № 05/376 від 01.09.2008 року, підтверджується, що ОСОБА_3 дійсно є студентом ІІІ курсу, денного відділення, економічного факультету їх учбового закладу, на контрактній формі навчання, без нарахування та виплати стипендії. Строк навчання з 01.09.2006 р. по 30.06.2011 р.
З довідок Теплівської сільської Ради, Станично-Луганського району, Луганської області № 23 від 23.07.2008 року та № 27 від 03.09.2008 р. слідує, що відповідач працює завідувачем фельдшерського пункту в с.Верхній Мінченок і підтверджується розмір його заробітної плати.
Довідкою Петрівської лікарні від 03.09.2008 року та витягом з амбулаторної картки відповідача підтверджується стан здоров'я відповідача, а саме, що він дійсно перебуває на диспансерному обліку у терапевта з діагнозом „Бронхіальна астма, персистирующого тичіння , ІІІ ступеня, пневмофіброз”, а довідкою з аптеки підтверджується вартість ліків, які потрібні для лікування його хвороби.
Приведені докази переконали суд в тому, що відповідач хоча і має працездатний вік, працює та отримує стабільний заробіток, але не в змозі надавати позивачці на утримання сина до закінчення ним навчання матеріальної допомоги в тому розмірі, що вона вимагає.
При вирішенні цієї суперечки суд враховує не тільки вимоги закону, але і можливість відповідача його виповнювати.
Суд вважає, що стягненню з відповідача підлягають аліменти в розмірі 1/4 частини його заробітної плати, і таке рішення буде справедливим по відношенню до обох сторін.
-2-
Розглядаючи питання стягнення з відповідача на користь позивачки 2000 грн. в рахунок відшкодування додаткових витрат на сина проведених 07.07.2006 року, суд вважає, що у цій частині позову слід відмовити за необґрунтованістю за наступними обставинами.
Зі ст. 185 Сімейного кодексу України слідує, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Суд вважає, що навчання у ВУЗі не є розвитком виняткових здібностей дитини, оскільки це пов'язано з придбанням вищої освіти, а не будь-яких особливих здібностей, окрім цього матеріальне становище відповідача не дозволяє задовольнити вимоги позивачки у цій частині позову. Доказом цього є надані з боку відповідача документи підтверджуючі розмір його заробітної плати та стану здоров'я.
Керуючись ст.ст. 182, 185, 199, 200 Сімейного кодексу України, у відповідності зі ст.ст.10,60,208, 209, 212- 215, 367 ч.1 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, уродженця с.Малоіванівка, Перевальського району, Луганської області, працюючого завідувачем фельдшерського пункту в с.Верхній Мінченок, Станично-Луганського району, Луганської області, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, яки продовжує навчання, в розмірі ј частини всіх видів заробітку (прибутку), щомісяця, починаючи з 04.08.2008 року і до закінчення навчання сином в університеті, тобто до 30.06.2011 року.
В іншій частині позову відмовити за необґрунтованістю.
Стягнути з ОСОБА_2 у дохід держави судовий збір у сумі 51 грн. та оплату витрат з інформаційно-технічного забезпечення в сумі 7 грн. 50 коп.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах платежів за один місяць підлягає негайному виконанню.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий: