АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11/793/546/13 Головуючий по 1 інстанції
Категорія: ст. 286 ч. 2, ст. 307 ч. 2 КК України Литвин В.М.
Доповідач в апеляційній інстанції Безверхий І.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"08" жовтня 2013 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Безверхого І.В.,
суддів Ятченка М.О., Тапала Г.К.,
за участю прокурора Якушиної О.В.,
потерпілої ОСОБА_3
представника потерпілої ОСОБА_4,
адвоката ОСОБА_5,
розглянула кримінальну справу за апеляцією прокурора, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, на постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 31 травня 2013 року, якою кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286, ч. 2 ст. 307 КК України направлена для проведення додаткового розслідування.
Згідно матеріалів справи, органом досудового слідства ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що він 19.11.2011 року в порушення вимог п.п.2.3 б); 2,9 а) та 12.3 ПДР України, перебуваючи в наркотичному сп'янінні, керуючи автомобілем ВАЗ-21101, держномер НОМЕР_1, в порушення вимог п. 2.3 б) ПДР України, був неуважний, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну.
Зокрема, він, рухаючись в м. Канів по вул. Енергетиків, зі сторони заводу «Магніт» в напрямку центру міста, біля магазину «Салон Меблів Макс», в порушення вимог п. 12.3 ПДР України, при виявленні небезпеки для руху у вигляді пішохода, якого він спроможній був виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки керованого ним транспортного засобу, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_8 1943 року народження, який перетинав проїзну частину, в невстановленому для переході місці, зліва направо відносно напрямку руху автомобіля.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_8, згідно комплексної судово-медичної автотехнічної транспортно-трасологічної експертизи № 571-АТ/573-ТТ/29-К від 21.05.2012 року, отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми, синців та саден на голові, крововиливу в м'які покрови черепа з внутрішнього боку, перелом кісток склепіння та основи черепа, забою мозку та крововиливу під м'які оболонки головного мозку та мозочка, які є небезпечними для життя та від яких ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер в Канівській ЦРЛ.
Спричинення смерті потерпілого ОСОБА_8, знаходиться в причинному зв'язку з порушенням ОСОБА_6 вимог п.п. 2.3 б); 2.9 а) та 12.3 ПДР України.
Він же, 13.06.2012 року близько 10.50 год., знаходячись за місцем проживання ОСОБА_9 та ОСОБА_10, розташованого у АДРЕСА_1 у ОСОБА_10 умисно, незаконно, з метою збуту, усвідомлюючи протиправність власних дій, з метою отримання винагороди, шляхом купівлі за 150 грн. придбав наркотичний засіб, який знаходився в одноразовому медичному шприці ємністю 2 мл., після чого незаконно зберігаючи при собі переніс до автомобіля ВАЗ-21081, держномер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_11 та яким він керував за дорученням, рухаючись по вул. Г.Дніпра в м. Канів, цього ж дня, близько 11.00 год. відливши частину наркотичного засобу з медичного шприца ємкістю 2 мл. для власного вживання до іншого медичного шприца, а залишену частину незаконно збув ОСОБА_12, якому було довірено проведення оперативної закупівлі та який в подальшому, в присутності понятих, добровільно видав працівникам міліції одноразовий медичний шприц ємкістю 2 мл. з рідиною коричневого кольору, яка згідно висновку експерта за № 2/1305 від 18.07.2012 року містить в своєму складі особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - опій ацетильований, маса якого (з урахуванням кількості рідини, що була використана під час попереднього дослідження) становить 0,027 гр.
Він же, повторно, 14.06.2012 року близько 11.00 год., знаходячись за місцем проживання ОСОБА_9 та ОСОБА_10, за адресою: АДРЕСА_1 у ОСОБА_10 умисно, незаконно, з метою збуту, усвідомлюючи протиправність власних дій, з метою отримання винагороди, шляхом купівлі за 150 грн. придбав наркотичний засіб, який знаходився в одноразовому медичному шприці ємністю 2 мл., після чого незаконно зберігаючи при собі переніс до автомобіля ВАЗ-21081, держномер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_11 та яким він керував за дорученням, перемістившись на вказаному автомобілі до лісосмуги, цього ж дня, близько 11.10 год. відливши частину наркотичного засобу з медичного шприца ємкістю 2 мл. для власного вживання до іншого медичного шприца, залишену частину незаконно збув ОСОБА_12, якому було довірено проведення оперативної закупівлі та який в подальшому, в присутності понятих, добровільно видав працівникам міліції одноразовий медичний шприц ємкістю 2 мл. з рідиною коричневого кольору, яка згідно висновку експерта за № 2/1302 від 14.07.2012 року містить в своєму складі особливо небезпечний наркотичний засіб - ацетильований опій, маса якого (з рахуванням кількості рідини, що була використана під час попереднього дослідження) становить 3,004 гр.
Направляючи справу на додаткове розслідування за клопотанням захисника підсудного місцевий суд у оскаржуваній постанові зіслався на необхідність: встановлення особи у якої ОСОБА_6 придбав наркотичний засіб та за які кошти, з урахуванням придбання наркотичного засобу за спільні кошти з гр. «ОСОБА_12» та його послідуюче вживання; вирішення питання про кваліфікацію дій ОСОБА_6; вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які продали наркотичний засіб ОСОБА_6, а також на те, що необхідно встановити чи перебував потерпілий ОСОБА_8 на час скоєння ДТП в стані алкогольного сп'яніння.
Не погоджуючись із таким рішенням місцевого суду прокурор, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, в апеляційній скарзі ставить питання про його скасування та направлення справи на новий судовий розгляд. При цьому зазначає, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 281 КПК України повернення кримінальної справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.
Зазначає, що органом досудового слідства в повному обсязі проведено слідство, яке доводить вину обвинуваченого ОСОБА_6 в скоєнні інкримінованих йому злочинах, а тому підстави дослідування, викладені в оскаржуваній постанові суду в цій частині є безпідставними та при необхідності вони можуть бути усунуті в ході судового слідства.
Крім того, під час досудового слідства була проведена спеціальна медична комісія стосовно ОСОБА_6, згідно висновку якої останній не виявляє синдрому наркотичної залежності та не потребує примусового лікування від наркоманії.
Надуманими та безпідставними, як слід розуміти вважає апелянт, є посилання місцевого суду на те, що органом досудового слідства не вирішено питання про притягнення до кримінальної відповідальності осіб, у яких ОСОБА_6 придбав наркотичний засіб, оскільки стосовно ОСОБА_9 та ОСОБА_10 порушено кримінальну справу за ст.307 ч.2 КК України і даний процесуальний документ є в матеріалах справи.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, підтримавшого апеляцію в повному обсязі, вислухавши потерпілу ОСОБА_3 та її представника адвоката ОСОБА_4, які вважали незаконною постанову суду першої інстанції та просили задоволити апеляцію прокурора і скасувати вищезазначене рішення місцевого суду, захисника підсудного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_5, який вважав рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим і просив відмовити в задоволенні апеляції прокурора, дослідивши і перевіривши матеріали справи та обміркувавши над доводами апеляції прокурора, колегія суддів вважає, що апеляціця прокурора підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з постанови місцевого суду, підставою повернення справи на додаткове розслідування було те, що в порушення вимог ст.ст. 22, 64 КПК України 1960 року досудове слідство по справі проведено неповно, мають місце істотні недоліки та упущення, які усунути в процесі судового слідства неможливо.
Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005 р. № 2 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» зазначено, що повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду справи допускається лише з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства. Досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження всупереч вимогам статей 22 і 64 КПК не були досліджені або були поверхово чи однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи (не були допитані певні особи; не витребувані й не досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування таких обставин; тощо). Крім цього, згідно п. 9 вищевказаної ППВСУ, відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК України 1960 року повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду допускається лише тоді, коли неповнота або неправильність досудового слідства не може бути усунута в судовому засіданні.
При ухваленні рішення про направлення справи на додаткове розслідування вказані вимоги Закону та Пленуму ВСУ суд першої інстанції, не виконав, так як недоліки досудового слідства, на які вказує суд першої інстанції, в разі необхідності та доцільності можуть бути усунуті в ході судового слідства та дачі судових доручень у порядку, передбаченому ст. 315-1 КПК України 1960 року, вчинення інших процесуальних дій, а також шляхом поновлення порушених під час розслідування процесуальних прав учасників процесу.
За необхідності суд міг відкласти розгляд справи для витребування додаткових доказів по справі, відповідно до положень ст. 280 КПК України 1960 року.
З матеріалів справи вбачається, що обвинувачення ОСОБА_6 пред'явлено на підставі зібраних у ході досудового слідства доказів. Докази, на яких ґрунтується обвинувачення, зазначені в обвинувальному висновку у такому вигляді, в якому вони були встановлені органами досудового слідства.
За таких даних, суд мав дати належну оцінку всім встановленим під час досудового та судового слідства доказам по справі на предмет їх допустимості та достатності, в тому числі і показам свідків, та прийняття рішення щодо доведеності вини ОСОБА_6 в скоєнні інкримінованих йому злочинах, оскільки саме на суд покладено обов'язок, відповідно до вимог ст. 257 КПК України 1960 року, безпосередньо дослідити зібрані по справі докази, та відповідно до вимог ст. 323 КПК України 1960 року, дати їм оцінку за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Як встановлено по справі, ці вимоги закону при направленні справи на додаткове розслідування судом першої інстанції дотримані не були.
Як зазначено вище, підставами для направлення даної справи на додаткове розслідування явилося: встановлення особи, у якої ОСОБА_6 придбав наркотичний засіб та за які кошти, з урахуванням придбання наркотичного засобу за спільні кошти з гр. «ОСОБА_12» та його послідуюче вживання; вирішення питання про кваліфікацію дій ОСОБА_6; вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які продали наркотичний засіб ОСОБА_6, а також те, що необхідно встановити чи перебував потерпілий ОСОБА_8 на час скоєння ДТП в стані алкогольного сп'яніння.
Проте такий висновок суду не ґрунтується на матеріалах справи.
Згідно матеріалів справи, закупка наркотичного засобу у ОСОБА_6 проводилася на підставі постанов про проведення оперативної закупки від 29.05.2012 року, згідно яких з метою отримання доказів злочинної діяльності, пов'язаної з незаконним обігом наркотичних засобів було надано дозвіл на проведення оперативної закупівлі наркотичного засобу - ацетильованого опію у ОСОБА_6 громадянину зі зміненими даними - ОСОБА_12, який придбавав його за кошти, що були помічені спеціальною рідиною та порошком, який відбиває ультрафіолетове світло (див. мат. справи: т.2 а.с. 6-9, 41-44). Вказані рідина та порошок були виявлені на марлевому тампоні, яким проводили змиви з рук ОСОБА_6, згідно з висновком судово-хімічної експертизи № 2/1366 від 06.08.2012 року (див. мат. справи: т.2 а.с.104-107).
Зокрема, під час досудового слідства по кримінальній справі призначена та проведена спеціальна медична комісія стосовно ОСОБА_6, згідно висновку якої від 03.09.2012 року за № 139 ОСОБА_6 не виявляє синдрому наркотичної залежності та не потребує примусового лікування від наркоманії (див. мат. справи: т.2 а.с.148).
Колегія суддів судової палати вважає, що надуманими є також і доводи суду першої інстанції в частині вирішення питання про кваліфікацію дій ОСОБА_6, оскільки, згідно висновку судово-хімічної експертизи № 2/1305 від 18.07.2012 року, добровільно видана ОСОБА_12 13.06.2012 року рідина є особливо небезпечним наркотичним засобом - ацетильований опій, масою 0,027 грам (див. мат. справи: т.2 а.с. 76-78), а також згідно висновку судово-хімічної експертизи № 2/1302 від 14.07.2012 року, добровільно видана ОСОБА_12 14.06.2012 року рідина є особливо небезпечним наркотичним засобом - ацетильований опій, масою 0,004 грам (див. мат. справи: т.2 а.с. 84-86).
Що стосується посилань місцевого суду в оскаржуваній постанові на встановлення осіб, у яких ОСОБА_6 купував наркотичні засоби, то грошові купюри, які були залучені працівниками міліції для проведення оперативної закупівлі у ОСОБА_6, - були вилучені в ОСОБА_10 (див. мат. справи: висновок судово-хімічної експертизи №2/1366 від 06.08.2012 року: т.2 а.с. 104-107).
Крім цього, посилання суду на те, що органом досудового слідства не вирішено питання про притягнення до кримінальної відповідальності осіб, у яких ОСОБА_6 придбав наркотичний засіб, спростовуються наявною в матеріалах справи постановою від 15.06.2012 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 307 КК України (див. мат. справи: т.2 а.с. 33).
Також, необхідно зазначити, що як вбачається з матеріалів справи досудовим слідством не встановлено чи перебував потерпілий ОСОБА_8, на час скоєння ДТП в стані алкогольного сп'яніння, а тому дана обставина повинна судом оцінюватися на своє внутрішнє переконання, оскільки згідно висновку судово-медичної експертизи № 899/23 від 27.12.2011 року за фактом смерті ОСОБА_8 - кров для судово-токсикологічного дослідження не вилучалась за недоцільністю; в медкарті немає даних про дослідження крові хворого на алкоголь (див. мат. справи: т.1 а.с. 36).
За таких обставин висновок місцевого суду про необхідність проведення досудового слідства не ґрунтується на законі, а тому оскаржувана постанова суду стосовно цього підлягає до скасування з направленням справи на новий судовий розгляд до того ж суду.
Враховуючи, що суд шляхом дослідження й оцінки доказів при розгляді справи в судовому засіданні повинен сам визначитися щодо доведеності чи недоведеності пред"явленого ОСОБА_6 обвинувачення, колегія суддів вважає, що підстав для направлення справи на додаткове розслідування немає.
При новому розгляді слід врахувати викладене в ухвалі і на підставі добутих по справі доказів прийняти законне та обґрунтоване судове рішення.
А тому, за таких обставин колегія суддів судової палати вважає, що апеляція прокурора підлягає до задоволення, а постанова місцевого суду - до скасування з послідуючим направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого суду першої інстанції необхідно відповідно до вимог кримінально-процесуального закону дослідити зібрані докази, дати їм всебічну, повну та об'єктивну оцінку та вирішити питання про винуватість чи невинуватість ОСОБА_6 у скоєнні інкримінованих йому органом досудового слідства злочинах.
Керуючись ст.ст. 362, 366 КПК України в редакції 1960 року, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляцію прокурора, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, - задовольнити.
Постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 31 травня 2013 року про направлення кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286, ч. 2 ст. 307 КК України на додаткове розслідування, - скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду.
Головуючий
Судді