ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2013 року Справа № 44/209-б-50/118-б

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Запорощенка М. - доповідач,

суддів:Акулової Н.,

Владимиренко С.

перевіривши матеріали касаційної скаргиособи, що здійснювала повноваження ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "Стайєр" Сухенко Нінель Григорівни

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 03.07.2013

та ухвалугосподарського суду міста Києва від 18.02.2013

у справі№ 44/209-б-50/118-б господарського суду міста Києва

за заявою боржникатовариства з обмеженою відповідальністю "Стайєр"

провизнання банкрутом, -

за участю представників сторін:

від скаржника:не з'явились;

від боржника:не з'явились;

від НБ України:Коновал О.В., за довіреністю;

арбітражний керуючий - Птушко С.В.;

від Ген.прокуратури України:Баклан Н.Ю., за посвідченням;

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.02.2013 № 44/209-б-50/118-б (головуючий суддя Омельченко Л.В., судді Мандичев Д.В., Хоменко М.Г.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2013 (головуючий суддя Верховець А.А., судді Доманська М.Л., Гарник Л.Л.), усунено Сухенко Нінель Григорівну від виконання обов'язків ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "СТАЙЄР", призначено ліквідатором товариства з обмеженою відповідальністю "СТАЙЄР" арбітражного керуючого Птушка Сергія Володимировича.

Не погодившись з винесеними судовими рішеннями, особа, що здійснювала повноваження ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "Стайєр" Сухенко Нінель Григорівна звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про скасування прийнятих господарськими судами постанови апеляційної інстанції та ухвали першої інстанції.

В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржених судових рішень були порушені та неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин справи, невідповідністю висновків обставинам справи. Крім того, скаржник зазначає, що судом, в порушення норм Закону про банкрутство не розглянутий звіт ліквідатора, проте прийнято необґрунтоване рішення про зміну ліквідатора, яке суперечить ст.ст.51, 32, 34 Закону про банкрутство.

Арбітражний керуючий Птушко Сергій Володимирович у відзиві №02-01/7 від 15.10.2013 на касаційну скаргу проти вимог та доводів скаржника, особи, що здійснювала повноваження ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "Стайєр" Сухенко Нінель Григорівни, заперечує, вважає їх необґрунтованими та безпідставними.

В нинішнє судове засідання представники скаржника та боржника не з'явилися. Поважних причин нез'явлення суду не повідомлено. Про час та місце розгляду касаційної скарги сторони та учасники процесу були сповіщені належним чином.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Провадження у справах про банкрутство регулюється ГПК у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження (статті 2, 41, 12 та 15) або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу, або процесуальної дії (статті, вміщені в розділах I, V, VI, VII, XII, XIII), з урахуванням встановлених Законом особливостей.

Так, відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами ч. 2 ст. 34 цього Кодексу обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

В даному випадку, відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011, застосовуються приписи Закону в редакції, що діяла на момент відкриття ліквідаційної процедури.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, що ухвалою господарського суду м. Києва від 26.03.2010 було порушено провадження у справі в порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та призначено розгляд справи.

Постановою господарського суду міста Києва від 06.04.2010 товариство з обмеженою відповідальністю "Стайєр" визнано банкрутом, припинено процедуру розпорядження майном, відкрито ліквідаційну процедуру, задоволено клопотання заявника та призначено ліквідатором у справі голову ліквідаційної комісії Сухенко Н.Г., зобов'язано ліквідатора у п'ятиденний строк з дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом подати до офіційних друкованих органів оголошення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, завершено підприємницьку діяльність банкрута, ліквідатора зобов'язано провести ліквідаційну процедуру та надати суду свій звіт та ліквідаційний баланс банкрута у строк до 06.04.2011.

Відповідно до постанови Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2011 у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Стайєр" вирішенню потребує, зокрема, питання про включення заявлених до боржника грошових вимог до реєстру вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.10.2012 кредитором боржника було визнано Національний банк України на суму 43 384 854,91 грн (перша черга).

Крім того, ухвалою господарського суду міста Києва від 22.10.2012 також визнано кредиторами товариства з обмеженою відповідальністю "Стайєр": товариство з обмеженою відповідальністю "НВО "Метиз"; товариство з обмеженою відповідальністю "Перспектива -К"; товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Стайєр"; фізичну особу-підприємця ОСОБА_8; тоді як розгляд кредиторських вимог ОСОБА_9 було відкладено.

15.02.2013 до господарського суду міста Києва надійшов звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, посилаючись на невиявлення активів та відсутність у підприємства ліквідаційної маси, що унеможливлює задоволення вимог кредиторів.

18.02.2013 до господарського суду міста Києва надійшло клопотання Національного банку України про усунення Сухенко Нінель Григорівни від виконання повноважень ліквідатора банкрута у зв'язку з її незадовільною роботою та призначення нового ліквідатора - арбітражного керуючого Птушка Сергія Володимировича.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.02.2013 № 44/209-б-50/118-б, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2013, усунено Сухенко Нінель Григорівну від виконання обов'язків ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "СТАЙЄР", призначено ліквідатором товариства з обмеженою відповідальністю "СТАЙЄР" арбітражного керуючого Птушка Сергія Володимировича.

При винесенні вказаних рішень суди попередніх інстанцій керувались ст.ст. 25, 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Судові рішення мотивовані тим, що ліквідатором передчасно подано на затвердження суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс з огляду на невчинення всіх залежних від нього дій, спрямованих на захист інтересів кредиторів та виявлення активів підприємства, належного припинення юридичної особи. При цьому, господарські суди дійшли висновку, що арбітражний керуючий Сухенко Нінель Григорівни, як ліквідатор товариства з обмеженою відповідальністю "СТАЙЄР", не в повному обсязі виконувала покладені на неї обов'язки.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з наступних підстав.

За приписами п. 5 ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" арбітражний керуючий зобов'язаний здійснити заходи щодо захисту майна боржника, аналізувати фінансову та господарську діяльність боржника та виконувати інші повноваження, передбачені цим законом.

Згідно із ч. 9 ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності, боржника або визнання його банкрутом" невиконання або неналежне виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого згідно з цим Законом, може бути підставою для усунення арбітражного керуючого від виконання ним своїх обов'язків, про що господарський суд виносить ухвалу.

Отже, положення частини 8 статті 3-1 Закону дозволяють суду використати механізм "відсторонення" арбітражного керуючого (розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора) від виконання ним своїх обов'язків у випадку встановлення невиконання або неналежного виконання покладених на нього обов'язків незалежно від прийняття рішення з цього приводу комітетом кредиторів боржника або окремих кредиторів.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", остаточно питання про обрання та призначення чи заміну кандидатури, в даному випадку, ліквідатора, у всякому разі, розглядає та вирішує господарський суд, який здійснює правосуддя у справах про банкрутство.

За приписами ст. 1 Закону ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ліквідатор призначається у порядку, передбаченому для призначення керуючого санацією. Обов'язки ліквідатора у ліквідаційній процедурі визначені статтями 25-31 Закону про банкрутство.

Частиною 4 статті 25 Закону встановлено, що дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) банкрута; особою, яка відповідає за зобов'язаннями банкрута; кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів; особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанції, що у поданому до суду звіті ліквідатором не було зазначено про проведення інвентаризації майна боржника, не вказано про обставини руху коштів на рахунках банкрута у банківських установах, закритих ним, про з'ясування питання наявності або відсутності у підприємства таких активів, як повітряні судна, морський і річковий транспорт, трактори, самохідні шасі, самохідні сільськогосподарські, дорожньо-будівельні та меліоративні машини, сільськогосподарська техніка, інші механізми, винаходи і корисні моделі в Україні, промислові зразки, знаки для товарів і послуг та не подано фактичних даних на підтвердження їх відсутності. Крім того, станом на момент подачі ліквідатором банкрута до суду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, судом не вирішено по суті питання про обґрунтованість кредиторських вимог ОСОБА_9 через витребування додаткових доказів.

Таким чином, суд першої інстанції, з яким в подальшому погодився суд апеляційної інстанції, на підставі матеріалів та встановлених обставин страви, дійшли вірного висновку про передчасність подання ліквідатором на затвердження суду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу з огляду на невчинення всіх залежних від нього дій, спрямованих на захист інтересів кредиторів та виявлення активів підприємства, належного припинення юридичної особи.

Відповідно до вищезазначених норм, судова колегія вважає обґрунтованим висновок про припинення повноважень арбітражного керуючого Сухенко Нінель Григорівни та усунення його від виконання обов'язків ліквідатора банкрута - товариства з обмеженою відповідальністю "СТАЙЄР", та призначення ліквідатором у справі арбітражного керуючого Птушка Сергія Володимировича.

З урахуванням вищенаведеного, твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних постанови та ухвал не знайшли свого підтвердження. Інші доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що під час розгляду справи місцевим господарським судом фактичні обставини справи встановлені на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки відповідають цим обставинам і їм надана належна правова оцінка з правильним застосуванням норм права, а підстав для скасування або зміни ухвали не вбачається. Також не вбачається підстав для скасування постанови апеляційного господарського суду, якою вказана ухвала залишена без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу особи, що здійснювала повноваження ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "Стайєр" Сухенко Нінель Григорівни залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2013 та ухвалу господарського суду міста Києва від 18.02.2013 у справі № 44/209-б-50/118-б залишити без змін.

Головуючий суддя: М. Запорощенко

Судді: Н. Акулова

С. Владимиренко