№ справи:104/1912/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Чубабрія В.А.

№ провадження:22-ц/190/6166/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Адаменко О. Г.

________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Адаменко О.Г.,

суддів:Павловської І.Г., Шесткової Н.В.,

при секретарі:Таранець О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Мельничного сількомунгоспу Білогорського району Автономної Республіки Крим про зміну формулювання причини і дати звільнення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 29 серпня 2013 року

в с т а н о в и л а :

13 серпня 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Мельничного сількомунгоспу Білогірського району АР Крим про зміну формулювання причини звільнення з пункту 4 ст. 40 на ст. 38 КЗпП України і дати звільнення - з 19.07.2013 року на день розгляду справи в суді, а також про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 11.07.2012 року він працював в Мельничному сількомунгоспі Білогірського району АР Крим, а 19.07.2013 року подав заяву про звільнення з роботи за власним бажанням. Натомість наказом № 19 від 19 липня 2013 року його було звільнено на підставі пункту 4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин. Вважає, що таке формулювання причини звільнення з роботи є незаконним.

Рішенням Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 29 серпня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить дане рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення його позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи і порушення норм матеріального права.

Зокрема зазначає, що суд не врахував, що його звільнення є наслідком упередженого ставлення до нього, оскільки він звернувся до прокуратури з приводу невиплати йому заробітної плати за роботу у вихідні і святкові дні; що він був відсутній на роботі з поважної причини, а саме у зв'язку із зверненням до правоохоронних органів з приводу порушення відповідачем трудового законодавства; він вважав, що перебуває у відпустці, оскільки не знав коли вона закінчується; за час його відсутності режим постачання води населенню не припинявся.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_6, суд виходив з того, що він правомірно був звільнений з роботи на підставі пункту 4 ст. 40 КЗпП України за прогули, оскільки в період 17 по 19 липня 2013 року був відсутній на роботі без поважних причин.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Пунктом 4 частини 1 ст. 40 КЗпП встановлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 з 11 липня 2012 року працював в Мельничному сількомунгоспі на посаді слюсаря-сантехніка.

В період з 15 по 19 липня 2013 року включно ОСОБА_6 був відсутній на роботі без поважних причин, про що був складений відповідний акт.

З письмових пояснень ОСОБА_6 від 19.07.2013 року вбачається, що з 17 по 19 липня 2013 року він був відсутній на роботі у зв'язку з тим, що звертався до правоохоронних органів.

Натомість ці причини були визнані не поважними і наказом № 19 від 19.07.2013 року ОСОБА_6 був звільнений з роботи з 19.07.2013 року за пунктом 4 ст. 40 КЗпП України за прогули без поважних причин.

Частиною 3 ст. 10 і частиною 1 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Всупереч зазначеним нормам процесуального права позивач не надав доказів на підтвердження поважності причин відсутності на роботі в період з 15 по 19 липня 2013 року.

За таких обставин суд правомірно відмовив у задоволенні вимог позивача про зміну формулювання причини і дати звільнення і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Те, що 19 липня 2013 року ОСОБА_6 подав заяву про його звільнення з 17 липня 2013 року, посилаючись на порушення відповідачем трудового законодавства, не дає підстав для зміни формулювання причини звільнення, оскільки це сталося після вчинення прогулу.

Доводи ОСОБА_6, що він вважав, що до 19 липня 2013 року у нього тривала відпустка, спростовуються змістом його ж пояснень про причини відсутності на роботі в період з 17 по 19 липня 2013 року, заявою ОСОБА_6 від 04.06.2013 року про надання відпустки з 17.06.2013 року і наказом № 10 від 04.06.2-13 року про надання ОСОБА_6 відпустки з 17.06.2013 року тривалістю 24 календарні дні.

Та обставина, що у відсутність ОСОБА_6 виробничий процес на підприємстві не порушувався і споживачі були забезпечені водою, не свідчить про відсутність підстав для його звільнення за пунктом 4 ст. 40 КЗпП України.

З огляду на зазначене, відповідно до частини 1 ст. 308 ЦПК України, колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, як таке, що ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 29 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили

Судді: