ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
11:10 год. м.Одеса
"17" листопада 2006 р. | Справа № 28/394-06-9841А |
За позовом Приватне підприємство "КАТРАН";
до відповідача Головне Одеське обласне управління у справах захисту прав споживачів;
про скасування постанови
Суддя Гуляк Г.І.
при секретарі Бандиш Г.І.
Представники:
Від позивача: Поночовний О.А. - за дорученням;
Від відповідача: Неклеса Ю.В. - за дорученням;
Суть спору: позивач –Приватне підприємство „Катран”, звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про скасування постанови заступника начальника головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів за №1086 від 11.09.2006 року про накладення штрафу на ПП „Катран” у розмірі 9666,96 гривень.
Позивач мотивує свої вимоги наступним: ПП „Катран" орендує в м. Татарбунари автомобільну заправну станцію (АЗС), на якої здійснює торгівлю нафтопродуктами. 05.09.06р. головним спеціалістом Головного Одеського обласного управління захисту прав споживачів здійснено перевірку дотримання на АЗС законодавства про захист прав споживачів та був складений акт перевірки за №00008377, яким було встановлено, порушення ПП „Катран" статті 15 Закону України „Про захист прав споживачів", інформаційному табло АЗС та біля чергового оператора не була вказана марка дизельного пального (ДП).
Представник позивача звертає увагу суду на те, що розгляд справи за вказаним порушенням було призначено на 11.09.06 р., але директор ПП „Катран” хворів та не мав змоги бути присутнім при розгляді справи. Але на адресу Головного Одеського обласного управління захисту прав споживачів було на правлено працівника підприємства, який повинен був вручити заяву з проханням відкласти розгляд справи, але в Управлінні відмовилися прийняти заяву та зареєструвати її. Незважаючи на відсутність представника ПП „Катран”, справу була розглянута заступником начальника Головного Одеського обласного управління у спра вах захисту прав споживачів та прийнято постанову за №1086 про накладення штрафу на ПП „Катран" в розмірі 9666,96 гривень. Відповідно до абз.2 п.4 Положення „Про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів" питання про накладення штрафу розгляда ється за участю представника суб'єкта господарської діяльності. У разі його відсутності справу може бути розглянуто лише у випадку, коли незважаючи на своєчасне повідомлення суб'єкта господар ської діяльності про місце і час розгляду справи від нього не надійшло клопотання про відкла дення розгляду справи. Таким чином, постанова винесена в порушення закону, тобто порядку накладення та стягнення штрафів, встановленому вищезазначеним Положенням, тому є незаконною і підлягає ска суванню.
За таких обставин позивач звернувся до суду з позовом про скасування постанови заступника начальника головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів за №1086 від 11.09.2006 року про накладення штрафу на ПП „Катран” у розмірі 9666,96 гривень.
Відповідачем Головне Одеське обласне управління у справах захисту прав споживачів 27 жовтня 2006 року, надав заперечення відповідно до ст.. 49,51 КАС України в якому проти позову заперечує та вказує, що позовна заява подана безпідставно, позовні вимоги необґрунтовані, а постанова №1086 від 19 вересня 2006 року прийнята згідно з вимогами чинного законодавства та в межах компетенції, просить суд у задоволені позову відмовити.
Представник позивача в судове засідання з’явився, надав заяву про уточнення позовних вимог, згідно яких просить суд визнати противоправною та нечинною постанову головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів за №1088 від 11.09.2006 року про накладення стягнення у вигляді штрафу на ПП „Катран”.
Позивач вважає, що постанову прийнято неправомірно, оскільки відповідно до ст.3 Закону України „Про захист прав споживачів”, споживачі, які перебувають на території України, під час придбання замовлення або використання товарів (робіт, послуг) для задоволення своїх побутових потреб право на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про товари (роботи, послуги) їх кількість, якість, асортимент, а також про їх виробника (виконавця, продавця). Статтею 18 Закону України „Про захист прав споживачів”, визначено, що споживач має право на одержання необхідної. доступної, достовірної та своєчасної інформації про товари (роботи, послуги), що забезпечує можливість їх свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна 6ути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Вичерпний перелік інформації, на яку має право споживач під час продажу нафтопродуктів, міститься в пункті 9 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року за №1442. У разі продажу нафтопродуктів вітчизняного та іноземного виробництва суб'єкт господарської діяльності зобов'язаний забезпечити надання покупцям державною мовою доступної та достовірної і своєчасної інформації про ці товари, а саме: - назва нормативних документів , вимогам яких повинен відповідати товар; перелік основних споживчих властивостей товару; ціна та умови придбання товару; дата виготовлення; гарантійні зобов'язання виготівника; правила та умови ефективного використання товару; термін служби (придатності) товару, дії покупця після закінчення цього терміну, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; найменування та адреса виготівника і підприємства, яке здійснює його функції з приймання претензії від покупця; сертифікація товару.
Також представник позивача звертає увагу суду на те, що пунктом 15 Правил, визначено, суб'єкт господарської діяльності повинен обладнати на АЗС у спеціалізованому магазині на видному та доступному для огляду місці стенд (куточок покупця), де повинні знаходитися книга відгуків і пропозицій встановленого зразка. Виходячи з аналізу вищенаведеного, позивач вважає, що ні одним нормативним актом не встановлено яким саме способом необхідна та достовірна інформація про марку дизельного палива повинна надаватись споживачу, чи по його усному запиту шляхом надання необхідних документів чи розміщуватися в куточку споживача. Дизельне паливо взагалі має лише одну марку: Л-0262.
Представник відповідача 9 листопада 2006 року за вхідним №25037 надав заперечення на адміністративний позов, згідно якого просить суд у задоволені позову відмовити, оскільки постанова за №1086 від 11.09.2006 року прийнята згідно з вимогами чинного законодавства та в межах компетенції.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов наступних висновків:
5 вересня 2006 року на АЗС Приватного підприємства „Катран” місто Татарбунари, вул..Салтикова,51, було здійснено перевірку фахівцями Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів: головним спеціалістом Черятейновою М.В. на підставі посвідченні №40 та розпорядження від 28.08.2006 року за №1327 та складено акт за №00008377 про перевірку дотримання законодавства про захист прав споживачів від 5 вересня 2006 року. На підставі результатів перевірки було надано керівнику господарюючого суб’єкта припис, згідно якого зобов’язано усунути недоліки вказані в акті перевірки та в строк до 11 вересня 2006 року надати інформацію головному Одеському обласному управлінні захисту прав споживачів.
11 вересня 2006 року було прийнято постанову за № 1086 про застосування до ПП „Катран” штрафних санкцій у розмірі 9066,96 гривень.
Відповідно до п. 4 Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів», затвердженого постановою КМ України N 1177 від 17 серпня 2002 р., визначає, що «Рішення про накладення штрафів приймається на підставі відповідних актів перевірки суб'єкта господарської діяльності та інших матеріалів, пов'язаних з цією перевіркою, за наявності порушень, зазначених у пункті 2 цього Положення, і оформляється постановою за формою, що встановлюється Держстандартом. Питання про накладення штрафу розглядається за участю представника суб'єкта господарської діяльності. У разі його відсутності справу може бути розглянуто лише у випадку, коли незважаючи на своєчасне повідомлення суб'єкта господарської діяльності про місце і час розгляду справи від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази того, що представник позивача звертався до відповідача з заявою про відкладення розгляду заяви. Також слід відмітити, що рішення про накладення штрафу було прийняте за участю представника ПП «Катран»директора Чумаченко Л.І., про що свідчить особистий підпис на постанові №1086.
Посилання позивача стосовно того що постанова прийнята з порушенням норм діючого законодавства, оскільки на думку позивача жодний нормативний акт не встановлює яким саме способом необхідна та достовірна інформація про марку дизельного пального повинна надаватися споживачу, та на думку позивача існує одна лише марка дизельного пального є помилковим та необґрунтованим, оскільки актом перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів № 03-8377 від 05.09.2006 р., встановлено, що на в'їзді до АЗС ПП «Катран»(м. Татарбунари, вул. Салтикова, 51) на інформаційному табло біля чергового оператора відсутня марка дизельного палива, що знаходилося у продажу на момент перевірки.
Відповідно до п. 8 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 р. N 1442 «При в'їзді на АЗС та біля оператора виставляється інформаційне табло із зазначенням нафтопродуктів, що є в продажу, їх марки, сорту, роздрібної ціни за одиницю ємності або одиницю ваги».
Пунктом п. 16 вказаних правил передбачено, посадові особи суб'єкта господарської діяльності зобов'язані здійснювати контроль за виконанням підлеглими вимог цих Правил. У разі порушення вимог, передбачених цими Правилами, винні особи несуть відповідальність згідно із законодавством. Тобто, позивачем з його вини всупереч Правилам роздрібної торгівлі нафтопродуктами не було здійснено контроль, щодо вимог вказаних вище Правил, а саме на інформаційному табло біля чергового оператора була відсутня марка дизельного палива, що привело до правопорушення.
Також суд зазначає, що на підставі результатів перевірки та з метою припинення порушень законодавства про захист прав споживачів господарюючому суб'єкту було винесено припис про усунення виявлених порушень, та зобов'язано надати письмову інформацію до Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів до 11.09.2006 р, що в свою чергу було зроблено директором ПП «Катран»Чумаченко Л. І. та було надано пояснення від 11.09.06 р., про те, що відповідно до вимог припису, всі недоліки які було виявлено та зафіксовано в акті № 00008377 від 05.09.2006 р., в ході перевірки дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів усунені, а саме на інформаційному табло біля оператора зазначено марку дизельного палива. За таких обставин директором ПП «Катран»було визнано порушення, які були виявлені та зафіксовані в акті перевірки.
Посилання позивача стосовно того, що дизельне пальне має лише одну марку: Л-0262, є необґрунтованим, та спростовується наступним: відповідно до п 3.1. ДСТУ № 3868 - 99 «Паливо дизельне»залежно від умов використання встановлюються такі марки дизельного палива: Л - літнє, рекомендується для використання за температури повітря не нижче мінус 5 °С, З - зимове паливо рекомендується для використання за температури повітря не нижче мінус 15 °С. За вмістом сірки дизельні палива підрозділяються на чотири види: І- масова частка сірки не більше 0,05 %; II - масова частка сірки не більше 0,10 %; ІІІ - масова частка сірки не більше 0,20 %; ІV - масова частка сірки не більше 0,50 %. В умовне позначення дизельного палива марки Л повинні входити масова частка сірки і температура спалаху, дизельного палива марки 3 - масова частка сірки і температура застигання. Прикладом умовного позначення літнього палива з масовою часткою сірки до 0,10 % і температурою спалаху 40 °С, зазначається „Паливо дизельне Л - 0,10 - 40 за ДСТУ 3868 –99”.
Таким чином, постанова № 1086 від 11.09.06 року прийнята згідно з вимогами чинного законодавства та в межах компетенції Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ч. 3 ст. 105 КАС України позивач має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд Одеської області вважає, що позовні вимоги не обґрунтовані , не відповідають вимогам чинного законодавства та не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 161-164 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
У позові відмовлено повністю.
Постанова може бути оскаржена в порядку ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили у порядку ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Гуляк Г.І.