ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.12.2006 року Справа № 6/218-06
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Лотоцької Л.О. (доповідач)
суддів :Бахмат Р.М, Євстигнеєва О.С.
при секретарі судового засідання : Шваб О.А.
За участю представників сторін, які були присутні в судовому засіданні, що відбулося 05.12.2006 року:
від позивача: Кунах Д.І. довіреність № 04/12-01 від 04.12.2006 року
від відповідача : Волков Д.В. довіреність № 82 від 15.01.2004 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями „Фішер Трейдинг Корпорейшн”, м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2006року у справі №6/218/06
за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю „Югтранзитсервіс”, м. Київ
до відповідача: Підприємства з іноземними інвестиціями „Фішер Трейдинг Корпорейшн”, м. Дніпропетровськ
про стягнення 317150,81 грн.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2006 року, з урахуванням ухвали від 06.09.2006 року, у справі № 6/218/06 ( суддя Коваленко О.О.) задоволено частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Югтранзитсервіс” до Підприємства з іноземними інвестиціями „Фішер Трейдинг Корпорейшн про стягнення 317150,81 грн.
Стягнуто з Підприємства з іноземними інвестиціями „Фішер Трейдинг Корпорейшн” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Югтранзитсервіс” 260340 грн00коп. суми передоплати, 45543 грн.60 коп. пені,3058 грн.83 коп. держмита,118 грн.00копп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.
Оскаржуючи рішення, Підприємство з іноземними інвестиціями „Фішер Трейдинг Корпорейшн” в апеляційній скарзі просить рішення господарського суду скасувати, в позові відмовити, посилаючись на порушення та неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне з”ясування обставин, що мають значення для справи, та на невідповідність висновків , викладених у рішенні суду, обставинам справи.
Скаржник посилається на те, що для початку відвантаження товару згідно пункту 7 договору позивач повинен був надати відповідачу письмовий дозвіл порту, але такий дозвіл позивачем надано не було. Відповідач неодноразово листами №73 від 09.12.2005 року №79а від 12.12.2005 року повідомляв позивача про необхідність виконати умови договору. Письмовий дозвіл порту було надано позивачем лише 02.12.2005 року, тобто позивачем було прострочено виконання зобов”язань за договором.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Югтранзитсервіс” у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів скаржника заперечує, посилаючись на те, що позивач виконав всі свої обов”язки в повній мірі, а невиконання відповідачем своїх обов”язків за договором сталося з незалежних від позивача причин. У розрахунку до позовної заяви позивач нарахував штрафні санкції з 28.12.2005 року, тобто не враховуючи період, коли виконання умов договору відповідачем було неможливе внаслідок відсутності письмового дозволу порту.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав:
31 серпня 2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Югтранзитсервіс” –покупець та Підприємством з іноземними інвестиціями „Фішер Трейдинг Корпорейшн” –продавець було укладено договір поставки № 31/08-01КП, згідно умов якого відповідач зобов’язався поставити на умовах СРТ морський порт Бердянськ (Інкотермс2000) висівки пшеничні гранульовані.
Умовами договору передбачено, що поставка товару здійснюється залізничним або автомобільним транспортом у відповідності з письмовим дозволом порту, наданим покупцем.
Покупець зобов”язався перерахувати на рахунок продавця 100% вартості кожної партії товару на умовах та у строки, зазначені у відповідних додатках до договору.
Пунктом 10 договору встановлена відповідальність продавця за порушення умов та/ або строку поставки товару у вигляді пені в розмірі 0,2% від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення.
20.09.2005 року між позивачем та відповідачем було укладено додаток № 2 до договору поставки № 31/08-01 КП , згідно з яким відповідач зобов”язався поставити висівки пшеничні гранульовані в кількості 1000 тон за ціною 360 гривень за тону в строк до 25 жовтня 2005 року. Позивач мав сплати 85% відсотків вартості товару кожної партії на протязі двох банківських днів з моменту надання продавцем залізничних накладних, копій сертифікатів та копій рахунку –фактури на оплату товару, а 15 відсотків вартості кожної партії товару після фактичної поставки та надання передбачених п.8 договору документів .
На підставі рахунку відповідача № СФ -0537 від 27.09.2005 року на оплату партії висівок в обсязі 500 тн. на суму 180 000 грн. позивач сплатив 85% вартості партії товару в сумі 153 000 грн., в тому числі платіжними дорученнями № 216 від 27.09.2005 року в сумі 108000 грн. та № 254 від 28.09.2005 року в сумі 45000 грн.
03.09.2005 року відповідачем пред”явлено до оплати рахунок № СФ -0549 на оплату партії висівок в кількості 500 тн. в сумі 18000 грн. Платіжним дорученням № 410 від 07.10.2005 року позивач сплатив 85% вартості партії товару в сумі 153000грн.
Платіжними повідомленнями № 1436 та № 1437 від 13.12.2005 року позивач перерахував відповідачу решту загальної вартості товару в сумі 54000 грн.
Таким чином позивачем в повному обсязі здійснена оплата товару.
Позивач в строки, встановлені договором, не надав відповідачу дозвіл порту. Такий дозвіл був наданий позивачем 02.12.2005 року.
Відповідно до ч.2 ст. 613 Цивільного кодексу України, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
За таких обставин виконання відповідачем зобов”язання за договором може бути відстрочене.
27.12.2005 року відповідач поставив позивачу висівки в кількості 236 тн. на суму 84960 грн., а 01.03.2006 року повернув частину попередньо сплаченої вартості товару в сумі 14700 грн. платіжним дорученням № 3646.
Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати ( поставити) у зумовлені строки ( строк) другій стороні –покупцеві товар ( товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар ( товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю продаж. Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом ( ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.ч.2,3 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару ( продукції) не передав товар ( продукцію) у встановлений строк, покупець має право вимагати передання товару ( продукції) або повернення суми попередньої оплати.
На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
Статтею 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
В порушення умов договору та вимог чинного законодавства відповідач зобов’язання за договором не виконав.
Відповідачем не поставлено товару на суму 260340,00 грн., зазначена сума отриманої передоплати не повернена позивачу.
За таких обставин позовні вимоги в частині 260340 грн. підлягали задоволенню.
Також стягненню підлягала пеня за прострочення поставки товару, нарахована на підставі п.10 договору поставки № 31/08 -01 КП від 31.08.2005 року в сумі 75573, 60 грн.
Що стосується вимог про стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції, та 3% річних, нарахованих на підставі ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, то зазначені вимоги задоволенню не підлягали, оскільки застосування до даного випадку ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України є неправомірним. Вказана стаття поширюється лише на грошові зобов”язання, а зобов’язання продавця передати товар не можна вважати грошовими.
Наявність у позивача боргу за зберігання відповідачем товару, на який посилається скаржник, не може бути підставою для відмови в позові.
Посилання скаржника не неповідомлення його про час та місце слухання справи безпідставне, оскільки адреса відповідача, за якою направлялися місцевим господарським судом ухвали, зазначена в договорі, укладеному сторонами, та відповідає даним Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) станом на 15.06.2006 року.
З урахуванням вищенаведеного рішення прийнято господарським судом за повністю дослідженими обставинами справи з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищевикладеного, керуючись, ст.ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд ,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями „Фішер Трейдинг Корпорейшн”, м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2006 року у справі № 6/218/06 залишити без змін.
Головуючий суддя Л.О.Лотоцька
Судді Р.М.Бахмат
О.С.Євстигнеєв