ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
справа № 806/4916/13-a
категорія 6.3
20 серпня 2013 р. м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Гуріна Д.М.,
секретар Галайба І.Б.,
за участю: позивача - ОСОБА_1, представника третьої особи ОСОБА_2 -
ОСОБА_3,
представники відповідача та третіх осіб ОСОБА_4, ОСОБА_5 у судове
засідання не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу Держземагентства в Овруцькому районі Житомирської області, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії
встановив:
У червні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до Овруцького районного суду Житомирської області із позовом до відділу Держземагентства в Овруцькому районі Житомирської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Овруцького районного суду Житомирської області від 19 червня 2013 року справу за позовом ОСОБА_1 до відділу Держземагентства в Овруцькому районі Житомирської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії передано за підсудністю до Житомирського окружного адміністративного суду.
9 липня 2013 року до Житомирського окружного адміністративного суду надійшла справа за позовом ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1.) до відділу Держземагентства в Овруцькому районі Житомирської області (далі - відділ Держземагентства) про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 11 липня 2013 року адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.
У позовній заяві ОСОБА_1 зазначила, що є власницею частини житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, а також прилеглої до неї присадибної земельної ділянки в розмірі 0,0435 га, на якій розташований її сарай та город. З метою отримання правовстановлюючого документу на земельну ділянку вона отримала дозвіл у міській раді, а також виготовила необхідну технічну документацію, після чого позивач звернулась до відділу Держземагентства в Овруцькому районі Житомирської області, який відмовив їй у виготовленні правовстановлюючих документів на земельну ділянку. Просить визнати відмову Держземагентства в Овруцькому районі в видачі їй правовстановлюючих документів на земельну ділянку неправомірною та зобов'язати відділ Держземагентства в Овруцькому районі виготовити правоустановчі документи на виділену земельну ділянку.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи без його участі з урахуванням письмових заперечень проти позову. (а.с.51)
Представник третьої особи ОСОБА_2 - ОСОБА_3 надала у судовому засіданні письмові пояснення (а.с. 93, 94), проти адміністративного позову не заперечувала.
Третя особа ОСОБА_4 у судове засідання не зявилася, до суду повернулася повістка та поштове повідомлення з відміткою про те, що адресат помер (а.с. 88).
У судовому засіданні позивач та представник третьої особи ОСОБА_3 повідомили, що у зв'язку із смертю ОСОБА_4 її правонаступником є ОСОБА_5, яка право власності на свою частину будинку ще не оформила.
Третя особа ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилась, про дату, час і місце судового розгляду повідомлена належним чином.
Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини у справі та перевіривши їх доказами, приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.
Судом було направлено запити до Комунального підприємства "Коростенське міжміське бюро технічної інвентарізації" Житомирської обласної ради та до Реєстраційної служби Овруцького районного управління юстиції Житомирської області з метою отримання відомостей про власників будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. (а.с.40-41,43-44).
На запит суду до Комунального підприємства "Коростенське міжміське бюро технічної інвентарізації" Житомирської обласної ради про власників будинку надійшла інформація, що власниками житлового будинку АДРЕСА_1 є: ОСОБА_1 - 1/3 частини будинку на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Овруцькою державною нотаріальною конторою від 22 жовтня 1993 року, р.№2-4062 (згідно інвентаризаційних даних квартира НОМЕР_1); ОСОБА_4 (квартира НОМЕР_2) на підставі договору дарування, посвідченого Овруцькою державною нотаріальною конторою від 23 серпня 1994 року, р.№2-4063, 1/10 частини будинку; ОСОБА_2 - 17/30 частин будинку, що складає квартиру НОМЕР_1, загальною площею 60,8 метрів квадратних на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого згідно розпорядження №281 від 22 жовтня 1999 року, (згідно інвентаризаційної справи загальна площа 60,8 метрів квадратних, квартира №1). (а.с.49)
Реєстраційна служба Овруцького районного управління юстиції на запит суду повідомила, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості щодо власників будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Водночас у Реєстрі прав власності на нерухоме майно встановлено наявність запису (записів) про право власності.(а.с.78,79) До повідомлення додано інформаційну довідку з Реєстру прав власності на нерухоме майно, відповідно до якої власниками будинку, розташованого на вулиці АДРЕСА_1, є ОСОБА_1 - 1/3 частина на підставі договору купівлі-продажу 22 жовтня 1993 року Овруцька ДНК р №2-4362, ОСОБА_2 - 17/30 частин на підставі свідоцтва про право власності №3015 від 25 жовтня 1999 року, ОСОБА_4 на підставі договору дарування р №2-4063 від 23 серпня 1994 року, Овруцька ДНК (а.с. 81)
З наданого до суду позивачем кадастрового плану земельної ділянки (а.с. 71) вбачається, що проведено розподіл земельної ділянки між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 тому зважаючи на те, що рішення у справі може вплинути на права та обов'язки цих осіб, їх було залучено судом для участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.
Таким чином ОСОБА_1 є власницею 1/3 частини будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, підтвердженням чого є додані до позовної заяви договір купівлі-продажу, договір про розірвання договору дарування та витяг з Державного реєстру правочинів. (а.с.11-15), а також повідомлення Комунального підприємства "Коростенське міжміське бюро технічної інвентарізації" Житомирської обласної ради та Реєстраційної служби Овруцького районного управління юстиції. (а.с. 49, 81).
Рішенням Овруцької міської ради Житомирської області від 18 березня 2011 року №85 ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель, споруд (присадибна ділянка), ведення особистого селянського господарства. (а.с.8).
Позивач виготовила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), оригінал якої надала для огляду та копію до матеріалів справи. (а.с.52-65).
Також позивач отримала висновок відділу містобудування, архітектури та будівництва Овруцької райдержадміністрації щодо переліку обмежень прав на земельну ділянку і наявні сервітути від 26 березня 2013 року №146, яким погоджено технічну документацію із землеустрою та право власності на земельну ділянку. (а.с.10)
Після отримання дозволів та виготовлення технічної документації ОСОБА_1 звернулась до відділу Держземагентства з метою виготовлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку. Відділ Держземагентства листом від 8 квітня 2013 року №1385 повідомив ОСОБА_1, що подану нею технічну документацію розглянуто. Фактично ОСОБА_1 відмовлено у державній реєстрації земельної ділянки на тій підставі, що квартира не може розглядатися як окреме домоволодіння, а земельна ділянка повинна належати співвласникам цього будинку (власникам квартир) на праві спільної часткової (сумісної) власності (а.с. 7).
У своїх запереченнях на позовну заяву відповідач зазначив, що згідно державного класифікатора будівель та споруд затвердженого наказом Держкомстандарту України від 17 серпня 2000 року №507 даний будинок є багатоквартирним. Посилається на те, що відповідно до статті 42 Земельного кодексу України передбачено, що порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації. Відповідно до пункту г) частини 1 статті 121 громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара. Просить у задоволенні позову відмовити (а.с. 27, 28).
Суд не погоджується з такими твердженнями відповідача з наступних підстав.
Відповідно до наданої до суду інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами (а.с. 81).
Позивачем було надано до суду технічний паспорт на житловий будинок згідно з яким будинок на АДРЕСА_1 не є багатоквартирним, а розділений між трьома власниками разом із господарськими будівлями і присадибними ділянками. (а.с.66-69). Про те, що власникам будинку належать не квартири, а частини у праві власності також підтверджується повідомленнями Комунального підприємства "Коростенське міжміське бюро технічної інвентарізації" Житомирської обласної ради та Реєстраційної служби Овруцького районного управління юстиції. (а.с. 49, 81).
У пункті 2 Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію Наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 року № 507 наведено класифікацію будівель і споруд.
Відповідно до коду 1110 пункту 2 наведеного класифікатора передбачено такий тип будівель і споруд як «Будинки одноквартирні». Цей клас включає: - відокремлені житлові будинки садибного типу (міські, позаміські,сільські), вілли, дачі, будинки для персоналу лісового господарства, літні будинки для тимчасового проживання, садові будинки та т. ін. Цей клас включає також: - спарені або зблоковані будинки з окремими квартирами, що мають свій власний вхід з вулиці. Цей клас не включає:- нежитлові сільськогосподарські будинки (1271).
Таким чином житловий будинок на АДРЕСА_1 відноситься до будинків одноквартирних.
Згідно з пунктом в) частини 2 статті 89 Земельного кодексу України у спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки співвласників жилого будинку.
Частина 1 статті 120 Земельного кодексу України передбачає що, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Відповідно до частини 4 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
Згідно з технічним паспортом на житловий будинок на АДРЕСА_1, загальна площа присадибної земельної ділянки дорівнює 1482 м/2.(а.с.67)
Відповідно до протоколу погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі, що є складовою виготовленої на замовлення ОСОБА_1 технічної документації, площа земельної ділянки на яку претендує ОСОБА_1 становить 0,0435 га (а.с. 59), що також підтверджується кадастровим планом земельної ділянки на АДРЕСА_1 (а.с. 71) та відповідає її частці у праві власності житлового будинку.
Враховуючи те, що позивач отримала дозвіл Овруцької міської ради Житомирської області на виготовлення технічної документації, отримала висновок відділу містобудування, архітектури та будівництва Овруцької райдержадміністрації щодо переліку обмежень прав на земельну ділянку і наявні сервітути, виготовила необхідну технічну документацію, її земельна ділянка не перевищує її частки у праві власності на житловий будинок, то відповідач мала право на отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку з визначенням площі земельної ділянки, що належить їй.
З 1 січня 2013 року набрали чинності положення Закону України від 7 липня 2011 року №3613-VI (далі - Закон України №3613-VI) "Про Державний земельний кадастр" та Закону України від 1 липня 2004 року №1952-IV (далі - Закон України №1952-IV) "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", які встановлюють новий порядок ведення Державного земельного кадастру та реєстрацію прав на земельну ділянку, а також повноваження центральних органів виконавчої влади з ведення Державного земельного кадастру та реєстрації права власності, права постійного користування та оренди землі в тому числі на підставі відомостей та документів Державного земельного кадастру.
Частиною 1 статті 21 Закону України №3613-VI встановлені підстави для внесення відомостей про межі земельної ділянки до Державного земельного кадастру.
Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 21 Закону України №3613-VI відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 24 Закону України №3613-VI державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.
Частиною 2 статті 24 Закону України №3613-VI встановлено, що державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Таким чином відділ Держземагентства на підставі поданої позивачем технічної документації із землеустрою повинен був здійснити державну реєстрацію земельної ділянки. Відмова відділу Держземагентства у державній реєстрації земельної ділянки позивача є протиправною.
Позивач просить зобов'язати відділ Держземагентства виготовити правовстановлюючі документи на виділену їй земельну ділянку, однак виготовлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки не відноситься до компетенції відповідача, оскільки відповідно до положень статей 5, 8, 18 Закону України №1952-IV державна реєстрація права власності на нерухоме майно з видачею свідоцтва про вправо власності здійснюється органом державної реєстрації прав.
Однак відповідач наділений компетенцією здійснювати державну реєстрацію земельної ділянки, що є підставою для реєстрації права власності на неї.
Частиною 8 статті 24 Закону №3613-VI встановлено, що на підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки.
Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Враховуючи наведене, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких вона просить та зобов'язати відповідача здійснити державну реєстрацію земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 із зазначенням площі земельної ділянки, що виділена ОСОБА_1, та площі земельної ділянки нерозподіленої між іншими власниками і на підтвердження державної реєстрації земельної ділянки видати ОСОБА_1 витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.
Враховуючи наведене адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
Керуючись статями 11, 71, 86, 94, 128, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії відділу Держземагентства в Овруцькому районі Житомирської області що виразились у відмові здійснити державну реєстрацію земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.
Зобов'язати відділ Держземагентства в Овруцькому районі Житомирської області здійснити державну реєстрацію земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 із зазначенням площі земельної ділянки, що виділена ОСОБА_1, та площі земельної ділянки нерозподіленої між іншими власниками. На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки видати ОСОБА_1 витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.
Постанова набирає законної сили згідно зі статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.М. Гурін
Повний текст постанови виготовлено: 23 серпня 2013 р.