ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
справа № 806/5435/13-a
категорія 8.2.1
10 вересня 2013 р. м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Гуріна Д.М.,
секретар Галайба І.Б.,
за участю: представника позивача Мамедова А.В.,
представника відповідача - Гарькавої Г.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Холодтеплосервіс" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міністерства доходів України у Житомирській області про скасування податкового повідомлення-рішення
встановив:
31 липня 2013 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «НВП «Холодтеплосервіс» (далі - ТОВ «НВП «Холодтеплосервіс») із позовом до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міністерства доходів України у Житомирській області (далі - Житомирська ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 9 липня 2013 року №000021222.
У позовній заяві ТОВ «НВП «Холодтеплосервіс» вказало, що Житомирською ОДПІ проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «НВП «Холодтеплосервіс» з питання фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртрансзапчастина» (далі - ТОВ «Укртрансзапчастина») за період з 1 вересня 2011 року до 30 вересня 2011 року. За результатами перевірки відповідачем було складено акт перевірки №77/15-1/33643969/0100 від 27 червня 2013 року. На підставі вказаного акту перевірки Житомирською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 9 липня 2013 року №000021222, яким донараховано податкові зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 15859 грн 00 коп. та штрафні санкції в сумі 7930 грн 00 коп. Просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 9 липня 2013 року №000021222 про донарахування зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 15859 грн 00 коп. та штрафних санкцій в сумі 7930 грн 00 коп.
Ухвалами судді Житомирського окружного адміністративного суду від 5 серпня 2013 року відкрито провадження у даній справі, справу призначено до судового розгляду.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала та просила у задоволенні позову відмовити.
Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини у справі та перевіривши їх доказами, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.
27 червня 2013 року Житомирською ОДПІ на підставі наказу від 26 травня 2013 року №60 та повідомлення від 26 червня 2013 року №15/10/22-2, виданих Житомирською ОДПІ проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «НВП «Холодтеплосервіс» з питання фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Укртрансзапчастина» за період з 1 вересня 2011 року до 30 вересня 2011 року. (а.с. 39-40).
За результатами перевірки відповідачем було складено акт перевірки №77/15-1/33643969/0100 від 27 червня 2013 року у якому зафіксовано порушення податкового законодавства, що полягає у заниженні ТОВ «НВП «Холодтеплосервіс» у вересні 2011 року податку на додану вартість на загальну суму 15859 грн 00 коп. (а.с. 11-23).
В акті перевірки №77/15-1/33643969/0100 від 27 червня 2013 року встановлено порушення ТОВ «НВП «Холодтеплосервіс» пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 15859 грн за вересень 2011 року. (а.с.22).
На підставі акта перевірки від 27 червня 2013 року №77/15-1/33643969/0100 Житомирською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 9 липня 2013 року №000021222 яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на додану вартість на загальну суму 15859 грн 00 коп. та штрафні санкції в сумі 7930 грн 00 коп. за порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 (податковий кредит) Податкового кодексу України (а.с.10).
Представник позивача у судовому засіданні в обґрунтування позовних вимог пояснив, що у відповідача були відсутні підстави щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки, оскільки на обов'язкові запити податкового органу ТОВ «НВП «Холодтеплосервіс» було направлено відповіді та усі необхідні документи. Представник позивача також зазначив, що відповідач не провів зустрічних звірок під час проведення перевірки ТОВ «НВП «Холодтеплосервіс». Висновки посадових осіб податкового органу були здійснені на підставі акту невиїзної перевірки контрагента позивача, який складався задовго до проведення перевірки ТОВ «НВП «Холодтеплосервіс». Крім того представник позивача не погоджується з висновками податкового органу щодо нереальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Укртрасзапчастина», оскільки сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки в їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції. На підтвердження господарських операцій надав наступні первинні документи: податкові та видаткові накладні (а.с.30, 31), виписки з особового рахунку (а.с.32-33), витяг з реєстру отриманих податкових накладних (а.с.35-37). Також представник позивача вважає посилання податкового органу на нікчемність угод (правочинів), що укладені між позивачем та ТОВ «Укртрансзапчастина» неправомірним, оскільки у відповідача відсутні відповідні судові рішення. Щодо відсутності товарно-транспортних накладних представник позивача зазначає, що їх складання не є обов'язковим.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала та просила відмовити у їх задоволенні, оскільки посилання представника позивача на неправомірність проведення перевірки як на підставу для скасування податкового-повідомлення рішення не є обґрунтованим. Зазначила, що підставою для проведення такої перевірки податковим органом було отримання не в повному обсязі відповідей на обов'язкові запити, господарські відносини між позивачем та контрагентом спростовує сам контрагент, а тому прийняте податковим органом податкове повідомлення-рішення відповідає вимогам чинного законодавства та є правомірним.
Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Абзацами 1-3 пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з абзацами 1, 2 пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Судом встановлено, що підставою для висновку податкового органу про заниження ТОВ «НВП «Холодтеплосервіс» у вересні 2011 року податку на додану вартість на загальну суму 15859 грн 00 коп., стало невизнання господарських операцій позивача з ТОВ «Укртрансзапчастина». В акті зазначено, що по операціям поставки між позивачем та зазначеним контрагентом відсутній факт реального вчинення господарських операцій, оскільки в ході перевірки позивачем не було надано документів на підтвердження поставки, а саме: договори на поставку товару, платіжні доручення про оплату товару, товарно-транспортні накладні. На запит податкового органу щодо підтвердження господарських операцій платник повідомив листом від 16 січня 2013 року №6-13, що договори укладалися в усній формі, документи на транспортування виконавцем транспортно-експедиційних послуг не надавалися, доставка товару проводилась власним транспортом, транспортом перевізника, постачальника. (а.с.16). Окрім того податковий орган при проведенні перевірки послався на матеріали невиїзної перевірки ТОВ «Укртрансзапчастина» та матеріали досудового розслідування кримінальної справи відносно директора ТОВ «Укртрансзапчастина» (а.с. 16-17).
Відповідач надав до суду копію акту від 3 жовтня 2011 року №1076/23-3/32393259 про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Укртрансзапчастина» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 липня 2011 року до 31 серпня 2011 року (а.с. 61-70). Вказаним актом встановлено, що ТОВ «Укртрансзапчастина» здійснювала діяльність, що спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. (а.с. 70). У ТОВ «Укртрансзапчастина» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з продажу товарів (послуг) підприємцям-покупцям. (а.с. 70).
Також до суду надано копію пояснень директора ТОВ «Укртрансзапчастина» - Проценка В.К., відібраних податковою міліцією 19 липня 2011 року. (а.с. 71-73). На запитання чи призначав він будь-яких осіб на керівні посади підприємства, Проценко В.К. відповів, що не призначав, оскільки підприємство не вело діяльності. На запитання чи укладались ним будь-які угоди від його імені як керівника даного підприємства чи в інтересах вказаного підприємства, Проценко В.К. відповів, що він укладав єдиний договір оренди складського приміщення в місті Вишневе, інших договорів він не укладав. На запитання чи підписував Проценко В.К. будь-які фінансово-господарські документи, він відповів, що крім вищевказаного договору інших документів він не підписував. На запитання чи подавались ним будь-які звітні документи вказаного вище підприємства до контролюючих чи правоохоронних органів, в тому числі до ДПІ, Проценко В.К. відповів, що не подавав. Також Проценко В.К. пояснив, що печатку підприємства не отримував та неодноразово зазначав, що діяльності підприємство не проводило. (а.с.72-73).
Тобто сам директор ТОВ «Укртрансзапчастина» заперечує діяльність товариства, підписання будь-яких документів, у тому числі договорів та здійснення господарської діяльності.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.
Згідно зі статтею 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.
Позивач на підтвердження дійсності правочинів укладених із ТОВ «Укртрансзапчастина», ніяких доказів, окрім податкових, видаткових накладних та банківських виписок не надав. Позивачем до суду не надано договорів з ТОВ «Укртрансзапчастина», оскільки, зі слів представника позивача, вони укладались в усній формі. Укладення договорів з ТОВ «Укртрансзапчастина» позивач довести у судовому засіданні не зміг.
Позивачем не підтверджено факт поставки товару. Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що не може надати доказів поставки товару.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 83 Податкового кодексу України встановлено, що для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.
Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Позивач не зміг довести здійснення господарських операцій з ТОВ «Укртрансзапчастина». Відповідач у свою чергу зміг довести правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення №000021222 від 9 липня 2013 року, а тому адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Керуючись статями 71, 86, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили у порядку встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.М. Гурін
Повний текст постанови виготовлено: 13 вересня 2013 р.