КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" жовтня 2013 р. Справа№ 910/3842/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Баранця О.М.
Пашкіної С.А.
при секретарі: Назарчук Г.М.
за участю представників сторін:
від позивача - Лещенко Д.П.
від відповідача - не з'явився
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АРІСТЕЙ КОМПАНІ" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2013 року (суддя Балац С.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ
ДІМ "ДАКОТА"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРІСТЕЙ
КОМПАНІ"
про стягнення 84620,31 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.06.2013 року по справі № 910/3842/13 позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АРІСТЕЙ КОМПАНІ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ДАКОТА" 52376,00 грн. - основного боргу, 18518,40 грн. - 40 % штрафу, 2144,71 грн. - 3% річних; 1720,50 грн. - судового збору. Припинено провадження в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АРІСТЕЙ КОМПАНІ" 500,00 грн. - основного боргу. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "АРІСТЕЙ КОМПАНІ" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2013 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 14.10.2013 року.
В судове засідання 14.10.2013 року з'явився представник позивача.
Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, з невідомих суду причин.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Беручи до уваги, що представник відповідача повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 83), колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представника відповідача.
Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2013 року.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.
03 січня 2011 року між позивачем та відповідачем укладено договір поставки товару № Т05/01 (далі - Договір).
Відповідно до умов Договору позивач зобов'язався поставити відповідачу товар, а останній зобов'язався прийняти та оплатити товар.
Пунктом 1.2 Договору встановлено, що найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, її часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) визначаються у видатковій накладний. Після підтвердження та підписання відповідної видаткової накладної, остання має силу специфікації.
Згідно з п. 2.1 Договору кількість, ціна та загальна вартість партії товару, що поставляється відповідачеві, вказується в рахунках-фактурах та видаткових накладних.
Підставою для оплати за поставлену партію товару є рахунок-фактура (п. 2.3 Договору).
Відповідно до п. 3.2 Договору оплата за товар здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошової суми останнім на розрахунковий рахунок позивача протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту відвантаження.
03 січня 2011 року між позивачем та відповідачем укладено договір на обслуговування №П05/01 (далі - Договір 2).
Відповідно до умов Договору 2 відповідач доручає, а позивач приймає на себе виконання шино монтажних послуг по обслуговуванню автошин відповідача.
Пунктом 3.1 Договору 2 визначено, що в день надання послуг позивач передає відповідачеві акт надання послуг на виконану послугу та видаткову накладну на товарно-матеріальні цінності, що були використані при наданні послуг.
Згідно з п. 3.2 Договору 2 на загальну суму акту надання послуг та видаткової накладної на товарно-матеріальні цінності позивач виставляє відповідачу рахунок-фактуру на сплату.
Відповідно до п.п. 2.2.1, 4.1 Договору 2 відповідач зобов'язався сплатити надані позивачем послуги протягом 5 (п'яти) банківських днів, після підписання сторонами спору акту наданих послуг, шляхом перерахування на поточний рахунок позивача суми зазначеної в рахунку.
Місцевим Господарським судом встановлено, що позивач на виконання умов Договору та Договору 2 надав відповідачу послуги та поставив йому товар на загальну суму 54476,00 грн. В той же час, відповідач свої зобов'язання за Договорами виконав не належним чином, а саме сплатив за надані послуги та товар частково, на загальну суму 2100,00 грн. (з врахуванням сплати 500,00 грн. після відкриття провадження по даній справі), внаслідок чого у нього виникла заборгованість в розмірі 52376,00 грн.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частинами. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України п передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
Положеннями ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Приписами ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що видаткові накладні та акти надання послуг підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень та скріплені печатками підприємств, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що вимоги позивача про стягнення суми боргу в розмірі 52376,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 10.2.2 Договору поставки за затримку платежів відповідач сплачує позивачеві штраф в розмірі 40% від загальної вартості невиконаного зобов'язання.
Колегія суддів, перевіривши розрахунки позивача, які складені арифметично правильно, погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо стягнення 3% річних та штрафу на загальну суму 20663,11грн.
Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АРІСТЕЙ КОМПАНІ" та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2013 року.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АРІСТЕЙ КОМПАНІ" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2013 року по справі № 910/3842/13 - без змін.
Матеріали справи № 910/3842/13 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Сітайло Л.Г.
Судді Баранець О.М.
Пашкіна С.А.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 15.10.2013 року