Справа № 256/3233/13-ц

2/256/1027/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

07 жовтня 2013 року м. Донецьк

Калінінський районний суд міста Донецька у складі:

головуюча суддя - Гладка І.А.,

при секретарі - Петриченко К.С.,

за участю сторін:

позивача - не з'явився,

представника позивача - не з'явився,

відповідач - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті цивільну справу за позовною ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини. Подану позовну заяву позивач обґрунтувала тим, що вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від цього шлюбу сторони мають малолітню дитину - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. На початку листопада 2012 року, відповідач, зібравши свої особисті речі, без яких-небудь пояснень, покинув квартиру позивача, де вони разом проживали. Наступного дня, за ініціативою позивача, відбулася розмова, в якій відповідач повідомив, що не потребує третьої дитини, не бажає її утримувати та почав вимагати розірвати шлюб до народження спільної дитини. Після цього, за для запобігання майбутніх стресів, позивач більше з відповідачем не зустрічалась та розмов не мала. Фактичні шлюбні відносини між сторонами були припинені з того часу. За весь час до моменту народження сина, відповідач не дзвонив, станом позивача не цікавився, так само як і не цікавився датою родів, народженням дитини, його статті та інших відомостей, пов'язаних із вагітністю та народженням сина. Дитина зареєстрована та проживає разом із позивачем. Позивачем 24 січня 2013 року було надіслано листа на адресу Обласної клінічної травматологічної лікарні, в якому позивач повідомила про народження сина та попросила відповідача надати матеріальну та моральну допомогу, пов'язану із вихованням дитини. Після чого, відповідачем поштовим переказом на адресу позивача були надіслані в лютому, березні та квітні 2013 року кошти на загальну суму 3800 грн. Позивач також зазначила, що вона не працює, знаходиться у відпустці у зв'язку із народженням дитини, а тому, не має можливості у повній мірі надавати матеріальну допомогу як собі так і дитині. Інших доходів, окрім щомісячної допомоги, яка виплачується при народженні дитини, позивач не отримує. Позивач також навчається у докторантурі ДНМУ ім. Горького, однак у зв'язку із народження дитини, на підставі наказу, вона знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років. Дитина нещодавно народилась, а тому, вона постійно потребує матеріальних витрат, пов'язаних з її життям та вихованням. Так, дитина має потребу у колясці, дитячій необхідній меблі, ігровому манежі, краватці, іграшках, одежі та взуття, предметів гігієни, вітамінах, тощо. Все це коштує чималих грошей. Не зважаючи на той факт, що відповідач проживає окремо, фактичні шлюбні відносини між Сторонами припинені, Відповідач досі є чоловіком позивача, має матеріальну можливість допомагати як їй, так їх спільній дитині. Відповідач офіційно працевлаштований, отримує постійний щомісячний дохід, більш того, працює не в одному закладі, у зв'язку із чим, отримує не тільки офіційну заробітну плату. Так, позивач зазначила, що відповідач має п'ять постійних місць роботи, а саме: Донецька обласна клінічна травматологічна лікарня, лікар-нейрохірург; Донецький науково - дослідний інститут травматології та ортопедії; Філія медичної сеті «Добробут»; Клініка «Борис»; Донецький центр екстреної медичної допомоги.

Позивач та її представник - ОСОБА_4, яка діє на підставі договору про надання юридичних послуг, до судового засідання не з'явились, про місце, дату та час розгляду справи повідомлялись належним чином, проте надали до суду заяви, згідно яких просили суд розглянути справу в їх відсутність, позовну заяву підтримали, просили суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та проти ухвалення заочного рішення по справі не заперечували.

Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, однак надав до суду заяву, відповідно до якої, просив суд, перенести розгляд справи, у зв'язку із тим, що він буде знаходитися у відрядження за межами Донецької області, однак будь яких доказів цього до суду не надав.

Відповідно до ч.4 ст. 169 Цивільного процесуального кодексу України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне.

Згідно статті 1 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 8 Цивільного кодексу України визначає законодавство, відповідно до якого суд вирішує справи. Суд вирішує справи відповідно до Конституції України законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Частина 1 статті 11 Цивільного процесуального кодексу України передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень проти них. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у розгляді справи. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі щодо яких виникає у сторін спір, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.1, 2 ст.75 Сімейного кодексу України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 84 Сімейного кодексу України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Згідно з ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Виходячі з положень ст.181 Сімейного кодексу України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст.182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. При цьому мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з положеннями ст.183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено шлюб, про що свідчить копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1, яке було видано Відділом державної реєстрації актів цивільного стану 04 серпня 2012 року.

Як вбачається судом із долученої до матеріалів справи копії свідоцтва серії НОМЕР_2 від 16 січня 2013 року про народження ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, його батьками значаться відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

Із долученої до матеріалів справи довідки № 4 від 19 лютого 2013 року, яка була видана позивачу головою ЖБК МИР-20 Вдовиченко Л.А., судом вбачається, що разом із позивачем мешкає її син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Судом також встановлено, що позивач зверталась до відповідача із листом від 21 січня 2013 року, в якому звернулась до позивача із проханням допомогти їй морально та матеріально у вихованні малолітнього ОСОБА_3

Як вбачається судом із долученої до матеріалів справи копії наказу № 158-ОВ від 27 лютого 2013 року позивач ОСОБА_1 працює в Донецькому національному медичному університеті ім. М. Горького на посаді докторанту кафедру психіатрії, наркології та медичної психології, та їй було надано відпустку по догляду за дитиною з 08 березня 2013 року до досягнення дитиною 3-х років по ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

З довідки № 148 від 25 лютого 2013 року, яка долучена до матеріалів справи судом вбачається, що позивач ОСОБА_1 отримує допомоги при народженні на дитину ОСОБА_3 з ІНФОРМАЦІЯ_1.

Проаналізувавши матеріали справи та докази у їх сукупності та враховуючи матеріальне положення позивача та той факт, що вона перебуває у відпусті по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, а також враховуючи майновий стан відповідача, суд прийшов до висновку, що позовна заява обґрунтована та підлягяє задоволенюю в повному обсязі.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судови збір» від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення аліментів.

Згідно ч. 3 ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Отже з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 229,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 75, 84, 180-183 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 1, 8, 10, 11, 60, 88, 208-209, 212-215, 218, 223, 292, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ? частки отримуваємого відповідачем доходу щомісячно, але не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму починаючи з дня пред'явлення позову, а саме з 23 квітня 2013 року до досягненням дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі ? частки отримуваємого відповідачем доходу щомісячно починаючи з дня пред'явлення позову, а саме з 23 квітня 2013 року до досягнення дитиною - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 шестирічного віку, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 229,40 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданої протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення

Суддя І.А. Гладка 07.10.2013