НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 183/443/13- ц
№ 2/183/1752/13
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12.09.2013 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:
головуючої судді Березюк В.В.,
при секретарі Тен І.О.,
за участю:
представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2,
відповідача ОСОБА_3,
представника органу опіки та піклування Полтавець Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, треті особи - Новомосковський РВ ГУ ДМС України в Дніпропетровській області, орган опіки та піклування Новомосковської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,-
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернувся до Новомосковського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5, третя особа: Новомосковський РВ ГУ ДМС України в Дніпропетровській області, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняття їх з реєстраційного обліку.
В обґрунтування свого позову ОСОБА_1 зазначає, що йому на праві власності належить будинок АДРЕСА_1, що підтверджується договором дарування від 27.11.2004 року, посвідчений державним нотаріусом Новомосковської державної нотаріальної контори Яковлевою І.М., реєстровий номер №1-6448.
28.04.2004 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, після чого ОСОБА_3 як член сім'ї власника будинку була вселена та зареєстрована у вищезазначеному будинку.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син - ОСОБА_5, якого також було зареєстровано у цьому ж будинку.
З середини серпня 2010 року подружжя стало проживати окремо, ОСОБА_3 та неповнолітній ОСОБА_5 стали проживати спочатку в будинку АДРЕСА_2, а пізніше - в будинку АДРЕСА_3.
30.07.2012 року рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було розірвано.
Таким чином, позивач зазначає, що відповідачі не проживають в спірному житловому будинку понад один рік без поважних причин.
За таких обставин, посилаючись на вимоги ст.ст.110, 118, 119 ЦК України, ст.ст.167-169 ЖК України, позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому просить визнати ОСОБА_3 та ОСОБА_5 такими, що втратили право користування житловим приміщенням - будинком АДРЕСА_1.
Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_8 в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі, мотивуючи його обставинами, викладеними у позовній заяві, при цьому зазначив, що реєстрація відповідачів порушує права позивача, як власника житлового приміщення. Позивача приймає участь в утриманні дитини, відповідачі добровільно виселилися із спірного житлового приміщення, а тому
повинні бути визнані такими, що втратили право користування спірним житловим приміщенням.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов визнала частково, зазначивши, що дійсно не мешкає у спірному житловому приміщенні, однак через те що між нею та позивачем склалися неприязні стосунки. Позивач перешкоджав їй у користуванні зазначеним житловим приміщенням, не пускав туди ані її, ані дитину. Щодо визнання її такою, що втратила право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1, то вона не заперечує, однак заперечує поти того, щоб таким, що втратив право користування зазначеним приміщенням було визнано її неповнолітнього сина - ОСОБА_5.
Представник органу опіки та піклування Новомосковської міської ради - Полтавець Н.В. проти задоволення позову в частині визнання неповнолітнього ОСОБА_5 таким, що втратив право користування зазначеним житловим приміщенням заперечувала, зазначивши, що позбавлення дитини права на проживання у спірному житловому приміщенні порушить інтереси неповнолітнього та позбавить його житла, що є неприпустимим і суперечить інтересам дитини.
Суд, вислухавши сторін по справі та їх представників, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить будинок АДРЕСА_1, про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.5-9).
Згідно з даними Довідки про склад родини за адресою: АДРЕСА_1, окрім позивача, зареєстровані відповідачі - ОСОБА_3 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11).
Згідно зі ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном.
У відповідності до ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або за законом.
Однак, в судовому засіданні не знайшов своє підтвердження той факт, що відповідач ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 без поважних причин не проживає у спірному домоволодінні.
Між сторонами існували судові тяжби з приводу майна подружжя (а.с.29-32), даний факт не заперечувався сторонами в судовому засіданні.
Як зазначила відповідач ОСОБА_3, вона вимушена була піти жити з дитиною в інше місце, бо між нею та відповідачем склалися неприязні стосунки.
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду від 30.07.2012 року, шлюб між ними було розірвано (а.с.10).
Враховуючи той факт, що відповідач ОСОБА_3 не заперечувала проти того, щоб її було визнано такою, що втратила право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 і в цій частині вона позов визнала, суд вважає, що в цій частині позов підлягає задоволенню.
Однак, щодо визнання таким, що втратив право користування зазначеним житловим приміщенням, неповнолітнього ОСОБА_5, то в цій частині позову суд вважає за необхідне відмовити, оскільки згідно зі ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
Судом не можуть бути прийняті посилання представника позивача на той факт, що відповідач ОСОБА_3 має інше житло і повинна там зареєструвати дитину разом із собою, оскільки згідно зі ст. 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла 10 років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла 10 років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла 14 років, визначається нею самою.
Аналізуючи викладене суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, треті особи - Новомосковський РВ ГУ ДМС України в Дніпропетровській області, орган опіки та піклування Новомосковської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням підлягає частковому задоволенню.
ОСОБА_3 суд вважає за необхідне визнати такою, що втратила право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1.
Щодо визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням неповнолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, то суду не доведено, що неповнолітній ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 без поважних причин не проживає у будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, як і не надано доказів того, що неповнолітній ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, будь-яким чином порушує права власника зазначеного будинку, а тому суд не знаходить підстав вважати, що він втратив право користування житловим приміщенням.
Керуючись ст.ст. 386, 391, 405 ЦК України, ст. ст. 10, 60, 88, 213, 214, 215, ЦПК України, суд,-
в и р і ш и в:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, треті особи - Новомосковський РВ ГУ ДМС України в Дніпропетровській області, орган опіки та піклування Новомосковської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням - будинком АДРЕСА_1.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана в апеляційний суд Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд в десятиденний термін після його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя В.В.Березюк