НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 0427/1272/2012
№ 2/183/452/13
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10.01.2013 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої суддіБерезюк В.В.,
за участю секретаряТен І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Новомосковськуцивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус ОСОБА_3, Новомосковське районне комунальне підприємство бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор»,про визнання недійсним договору дарування квартири,-
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2треті особи: приватний нотаріус ОСОБА_3, Новомосковське районне комунальне підприємство бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор», яким просила визнати недійсним договір дарування квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, укладений нею 23.02.2009 року з відповідачем,посвідчений приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_3 за реєстровим № 339.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що вищезазначений договір було укладено під впливом психологічного тиску на неї відповідача, який полягав у наступному.
Протягом останніх п'яти років вона знаходилась у тяжкому депресивному стані, який був викликаний смертю її чоловіка, який помер 13 років тому, відсутністю дітей, сторонньої підтримки, наявністю економічних та побутових проблем. У 2008 році вона познайомилася зі своєю сусідкою - ОСОБА_2, яка стала допомагати їй. Через деякий час ОСОБА_2 запропонувала відписати на своє ім'я належну їй квартиру АДРЕСА_1, на умовах, що ОСОБА_2, в свою чергу, мала забезпечити її доглядом, харчуванням, утриманням її квартири в належному стані. Погодившись на такі умови, вона 23.02.2009 року уклала з відповідачкою договір дарування. Після укладення зазначеного договору ОСОБА_2 почала приносити їй спиртні напої, як засіб від депресії, а 21.04.2009 року вона потрапила до Дніпропетровської клінічної психіатричної лікарні, де знаходилась на стаціонарному лікуванні до 26.06.2009 року. В лікарні, вона дізналася про те, що ініціатором лікування була сааме ОСОБА_2, яка в лікарні представилась, як її племінниця, з ініціативи якої, вона почала перебувати на обліку в нарколога, не зважаючи на те, що до подібного фахівця ніколи не зверталася. В червні 2011 року, перебуваючи на стаціонарному лікуванні у Новомосковській ЦРЛ, від пацієнтів-односельців їй стало відомо, що її готують до відправлення в будинок престарілих, як одинокого безхатченка. Тільки завдяки активній допомозі її односельців, вона повернулася до своєї квартири.
Дізнавшись про справжні наміри ОСОБА_2, вона вирішила звернутись до суду із зазначеним позовом.
ПозивачОСОБА_1 та її представники ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судовому
засіданні заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі, мотивуючи їх обставинами, викладеними у позовній заяві, просили їх задовольнити.
Крім цього представник позивача - ОСОБА_6 зазначила, що в спірному договорі даруванняйого предметомвказана трикімнатна квартира, в той час, як ОСОБА_1 була власницею двокімнатної квартири, що, на її думку, свідчить про те, що ОСОБА_1 не читала договір дарування, не розуміла значення своїх дій під час підписання зазначеного договору. Зокрема зазначила, що причиною пропуску строку позовної давності є той факт, що ОСОБА_1 не розуміла, що подарувала квартиру, продовжуючи вважати її своєю, сплачуючи комунальні послуги за неї. До матеріалів справи долучено медичний епікриз від 07.02.2012 року, яким зазначено, що ОСОБА_1 зловживає алкоголем більше, ніж 13 років після смерті чоловіка, що, на її думку, також є підтвердженням того, що позивач підписала спірний договір не розуміючи своїх дій.
Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_7 проти позову заперечували, зазначивши, кожен окремо, що під час укладення спірного договору дарування,ОСОБА_1 виявила свою особисту волю. Довідки, на які посилаються представники позивача, датовані 2012 роком, а договір дарування був укладений на початку 2009 року. Крім того, зловживання алкоголем не є підставою для визнання особи недієздатною, якою вона може бути визнана виключно судом і не свідчить про неможливість особи розуміти значення своїх дій та керувати ними. Зокрема, під час вчинення нотаріальної дії, нотаріус з'ясовує стан особи, яка вчиняє правочин, що є його обов'язком, і вразі наявності нотаріально посвідченої угоди, факт того, що її сторони були при своєму розумі, призюмується, а тому підстави для визнання договору дарування недійсним, відсутні.
ОСОБА_2 також зазначила, що в 2008 році вона провела поліпшення у зазначеній квартирі, тобто ще до укладення договору дарування, бажаючи лише допомогти одинокій сусідці, за які компенсації у ОСОБА_1 не вимагала. Сама ж ОСОБА_1 до неї з проханням повернути їй квартиру жодного разу не зверталася.
Третя особа по справі приватний нотаріус ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, надавши заяву, якою просила розглянути зазначену цивільну справу у свою відсутність, зазначивши в ній, що при посвідченні правочину першим кроком є встановлення відповідності між волевиявленням сторін і змістом правочину. Тобто, встановлюється, яких саме наслідків бажають досягти сторони при вчиненні правочину, чи не помилились вони в суті правочину. Наступним моментом укладення правочину є встановлення особи громадянина, перевірка його дієздатності. Після подання всіх необхідних документів для посвідчення правочину, складається проект договору, який надається сторонам для ознайомлення. Тільки після з'ясування всіх суттєвих моментів правочину та отримання роз'яснень, договір викладається на нотаріальному бланку та підписується сторонами.Тобто, жоден учасник правочину не ставить свій підпис, не ознайомившись з проектом документа (а.с.78).
Представник Новомосковського районного комунального підприємства - бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор», в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.
Допитана в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_8 пояснила, що з ОСОБА_1 знайома дуже давно. Знайома їй також і ОСОБА_2, з якою вони разом працювали в магазині. ОСОБА_1 часто приходила на роботу до ОСОБА_2, бо, як їй відомо, вони разом з ОСОБА_2 розпивали спиртні напої. Весною 2009 року вона чула розмову між ними, в якій ОСОБА_1 пред'являла претензії ОСОБА_2 щодо своєї квартири, зазначивши, що остання заставила її підписати документи. При цьому зазначила, що ОСОБА_1 не п'яниця, п'яною її вона не бачила. Доказів того, що вона працювала в магазині разом з ОСОБА_2 у неї немає, оскільки, вона працювала без запису в трудовій книжці.
Свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 пояснили, щоОСОБА_1 не п'яниця, однак після смерті чоловіка зловживала спиртними напоями. В безпорадному стані її не бачили.
Суд, вислухавши пояснення сторін, свідчення свідків, дослідивши матеріали справи прийшов до наступного.
Згідно договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_3 за реєстром № 339 від 23.02.2009 року, ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_2 квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7-8), яка належала їй на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого Меліоративненською селищною радою 25.03.1999 року (а.с.16).
На підставі вищезазначеного договору дарування заОСОБА_2 було зареєстровано право власності на зазначену квартиру (а.с.9) та виготовлений технічний паспорт на її ім'я (а.с.13-15).
Судом також досліджено ряд копій медичних документів, а саме виписний епікризОСОБА_1 від 07.02.2012 року, за результатами її лікування в ДОКПБ з 21.04.2009 року по 26.06.2009 року, в якому зазначено діагноз «психические и поведенческие расстройства вследствие употребления алкоголя, синдром зависимости Г 10.21» (а.с.10); виписний епікриз ОСОБА_1, за результатами її лікування в Новомосковській ЦРЛ з 01.06.2011 року по 27.06.2011 року, в якому зазначено діагноз «ГБ 3ст. ОНМК по ишемическому типу (31.05.2011) ДЭ 11ст. с выраженным левосторонним гемипарезом»; довідка, видана ОСОБА_14, згідно з якою ОСОБА_1 перебуває на «Д» обліку у нарколога з 02.2009 року (а.с.49).
Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1, ч.2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Частиною 1 статті 209 ЦК України встановлено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
Згідно ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Згідно ч.2 ст. 719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню
Крім того, частиною 1 статті 210 ЦК України встановлено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Згідно ч.3 ст.640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
З матеріалів справи вбачається та не заперечувалось сторонами, що 23 лютого 2009 року ОСОБА_1 уклала договір даруванняквартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2, який посвідчено приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_3 за реєстровим № 339.
В договорі дарування від 23 лютого 2009 року є підпис дарувальникаОСОБА_1 згідно змісту договору дарування дарувальник свідчить, що дарування вчинено за доброю волею, без-будь яких погроз, примусу чи насильства, як фізичного, так і морального.
Крім того, в договорі дарування зазначено, що договір підписаний сторонами в присутності нотаріуса, особи сторін, які підписали договір, встановлено, їх дієздатність, а також належність ОСОБА_1 відчужуваної квартири перевірено. Сторони уклали договір дарування добровільно і перебуваючи при здоровому розумі та ясній паняті, попередньо ознайомлені нотаріусом з приписами цивільного законодавства, що регулюють укладений ними правочин (зокрема з вимогами щодо недійсності правочину).
З матеріалів справи та пояснень позивача та представниківпозивача встановлено, що позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, протиправно скориставшись хворобливим станом здоров'яОСОБА_1, змусила її підписати спірний договір, тобто волевиявленняОСОБА_1 не було вільним і не відповідало її внутрішній волі.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
З письмових пояснень приватного нотаріуса ОСОБА_3 встановлено, що сторони перед підписанням спірного договору ознайомлювалися з його змістом, волевиявлення ОСОБА_1 було вільним, вона розуміла значення своїх дій.
Всі доводи позивача в обґрунтування своїх вимог суд вважає надуманими, безпідставними та такими, що не знайшли свого повного підтвердження в ході судового розгляду, так як жодного цьому доказу ні позивачем, ні представником позивача суду не надано.
Медичну документацію, а саме копію медичного епікризу від 07.02.2012 рокуза результатами лікування ОСОБА_1 в ДОКПБ з 21.04.2009 року по 26.06.2009 року, виписний епікриз ОСОБА_1 за результатами її лікування в Новомосковській ЦРЛ з 01.06.2011 року по 27.06.2011 року та довідку, видану ОСОБА_14, згідно з якою ОСОБА_1 перебуває на «Д» обліку у нарколога з 02.2009 року,суд не приймає як належні докази позовних вимог, так як сторонами не заявлялись клопотання про проведення відповідної експертизи для встановлення дієздатності сторін договору під час його вчинення. Також суд вважає безпідставними посилання представників позивача ОСОБА_6 таОСОБА_14 на хворобливий стан здоров'яОСОБА_1, внаслідок якого вона не мала вільного волевиявлення підчас вчинення правочину, так як ні позивач, ні представники позивача не є спеціалістами по визначенню психічного стануОСОБА_1 на момент складання договору дарування.
Зокрема довідка, видана представнику позивача ОСОБА_14, та надана ним в судовому засіданні, згідно з якою ОСОБА_1 перебуває на «Д» обліку у нарколога з 02.2009 року, містить явні ознаки виправлення дати перебування ОСОБА_1 на «Д» обліку, а саме з « 04.2009» на « 02.2009». Факт того, що в довідці лікарем була вказана дата саме « 04.2009», а не « 02.2009» підтверджується і виписним епікризом, згідно з яким ОСОБА_1 проходила лікування у психоневрологічному диспансері саме з 21.04.2009 року по 26.06.2009 року. Крім того цей же епікриз містить відомості про те, що ОСОБА_1 21.04.2009 року звернулась за допомогою вперше, і цим же епікризом рекомендована явка до нарколога за місцем мешкання (а.с.38-об).
З чого суд приходить до висновку про те, що після виписки з психоневрологічного диспансеру ОСОБА_1 була поставлена на «Д» облік з моменту звернення за допомогою, тобто з 04.2009 року, а не з 02.2009 року.
Щодо заяви представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_7 про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, то суд не знаходить підстав для застосування строків позовної давності, оскільки статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а відповідно до вимог ст. 257 цього Кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для вимог про визнання правочину недійсним встановлено саме таку позовну давність. Спеціальна позовна давність в один рік (за статтею 258 ЦК України) застосовується лише до вимог, заявлених дарувальником - про розірвання договору дарування - в силу положень статті 728 ЦК України.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що була присутня воля дарувальникаОСОБА_1 при складанні договору дарування від 23 лютого 2009 року, оскільки присутній особистий підпис дарувальника в договорі, і матеріали цивільної справи свідчать про її правильне орієнтування в оточенні і особах, певній послідовності та цілеспрямованості дій, відсутність розладів свідомості чи інших порушень психічної діяльності, коли вона могла розуміти значення своїх дій і керувати ними.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У зв'язку з викладеним, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 у відповідності до вимог ст.319 ЦК України як власник розпорядилася своїм майном на власний розсуд та відсутні будь-які порушення прав позивача при вчиненні спірного договору.
Таким чином, суд вважає необхідним в задоволенні позовних вимог відмовити.
На підставі викладеного та ч.1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ч.1 ст.209, ч.1 ст. 210, ч.1 ст.215, ч.1, ч.2 ст. 319, ч.3 ст. 640, ст.ст. 717, ч.1, ч.2 ст.719 ЦК України, ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»№ 1952-IV від 01.07.2004 року, Постановою Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В :
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус ОСОБА_3, Новомосковське районне комунальне підприємство бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» про визнання недійсним договору дарування кварти - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана в апеляційний суд Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суду в десятиденний термін після його проголошення. Особи, що не була присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання цього рішення.
Суддя В.В.Березюк