НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 183/2146/13-ц
№ 2/183/2228/13
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09.10.2013 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:
головуючої судді Березюк В.В.,
при секретарі Тен І.О.,
за участю:
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
прокурора Плохої Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Дніпропетровської області, Державного казначейства України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, -
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до прокуратури Дніпропетровської області, Державного казначейства України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, в якому після доповнення позовних вимог просив стягнути за рахунок Державного бюджету України (Державного казначейства України) на його користь матеріальну шкоду у вигляді втраченого заробітку в сумі 8 122,20 гривень та моральну шкоду у розмірі 500 000,00 гривень, а також зарахувати термін перебування під вартою з 06.08.2010 року по 12.11.2010 року - 3 місяці 6 днів, як до загального трудового стажу так і до безперервного стажу на посаді директора державного підприємства «Новомосковський лісгосп».
В обґрунтування свого позову позивач зазначає, що 05.08.2010 року прокурором Дніпропетровської області відносно нього було порушено кримінальну справу за № 70109053 за фактом службової недбалості за ч.2 ст. 367 КК України.
06.08.2010 року він був затриманий у якості підозрюваного, а 10.08.2010 року Постановою Жовтневого суду м.Дніпропетровська йому було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
12.11.2010 року постановою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області йому було змінено запобіжний захід з тримання під вартою на підписку про невиїзд.
09.08.2010 року позивача було притягнуто у якості обвинуваченого за ч.2 ст. 367 ЦК України і 10.08.2010 року справу було направлено до суду в порядку ст. 232 КПК України.
29.02.2012 року Постановою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 направлено до прокуратури Дніпропетровської області для провадження додаткового розслідування. Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області зазначена постанова залишена без змін.
В ході подальшого досудового розслідування було встановлено відсутність причинного зв'язку між діями ОСОБА_1 та наслідками у виникненні пожеж на території Знаменівського лісництва та спричинення збитків державі на суму 372 927 000,00 гривень.
15.11.2012 року кримінальна справа відносно ОСОБА_1 за № 70109053, порушена за фактом службової недбалості за ч.2 ст. 367 КК України, була закрита на підставі п.2 ст.213, п. 2 ст.6 КПК України, 1960 року у зв'язку з недоведеністю участі обвинуваченого у скоєнні злочину.
Таким чином, позивач вважає, що він незаконно знаходився під слідством і судом з 06.08.2010 року по 15.11.2012 року, тобто 27 місяців 10 днів, з яких під вартою з 06.08.2010 року по 12.11.2010 року - 3 місяці 6 днів.
На підставі вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» просив відшкодувати завдану йому матеріальну та моральну шкоду, а також просив суд зарахувати термін перебування під вартою з 06.08.2010 року по 12.11.2010 року - 3 місяці 6 днів, як до загального трудового стажу так і до безперервного стажу на посаді директора державного підприємства «Новомосковський лісгосп».
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позов підтримали в повному обсязі, мотивуючи його обставинами, викладеними у позовній заяві, просили суд задовольнити його.
Прокурор Плоха Л.І. в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, вважаючи його не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки, на її думку прокуратура не є відповідачем, бо до неї не пред'явлені позовні вимоги, моральна шкода в судовому засіданні не доведена і, крім того, щодо відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, то існує порядок досудового вирішення зазначених питань, однак позивач його не дотримався, а одразу звернувся до суду, а тому в задоволенні зазначених позовних вимог необхідно відмовити. Щодо позовних вимог про зарахування строку перебування під ватою до загального та безперервного стажу, то в цій частині позову також просила відмовити, оскільки дане питання підлягає розгляду в порядку іншого судочинства. Таким чином, просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Представник відповідача Державного казначейства України в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час і місце судового засідання (а.с.32), причини неявки суду не повідомив.
Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, думку прокурора Плохої Л.І., дослідивши матеріали цивільної та кримінальної справ, дійшов наступного висновку.
05.08.2010 року прокурором Дніпропетровської області відносно директора військового лісгоспу ОСОБА_1 було порушено кримінальну справу за № 70109053 за фактом службової недбалості за ч.2 ст. 367 КК України (т. 1 а.с.1-2, 70-72 Кримінальної справи № 70109053).
06.08.2010 року він був затриманий у якості підозрюваного (т. 1 а.с.160-162 Кримінальної справи № 70109053), а 10.08.2010 року Постановою Жовтневого суду м.Дніпропетровська йому було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (т. 3 а.с.131-132 Кримінальної справи № 70109053).
09.08.2010 року позивача було притягнуто у якості обвинуваченого за ч. 2 ст. 367 ЦК України (т. 1 а.с.167-169, т.3 а.с. 118-121 Кримінальної справи № 70109053), і 10.08.2010 року справу було направлено до суду в порядку ст. 232 КПК України (т. 3 а.с.196 Кримінальної справи № 70109053).
12.11.2010 року постановою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області йому було змінено запобіжний захід з тримання під вартою на підписку про невиїзд (т. 4 а.с.79 Кримінальної справи № 70109053).
29.02.2012 року Постановою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 направлено до прокуратури Дніпропетровської області для провадження додаткового розслідування (т. 5 а.с.103-107 Кримінальної справи № 70109053). Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області зазначена постанова залишена без змін (т. 5 а.с.123-127 Кримінальної справи № 70109053).
В ході подальшого досудового розслідування було встановлено відсутність причинного
зв'язку між діями ОСОБА_1 та наслідками у виникненні пожеж на території Знаменівського лісництва та спричинення збитків державі на суму 372 927 000,00 гривень, у зв'язку з чим 15.11.2012 року кримінальна справа відносно ОСОБА_1 за № 70109053, порушена за фактом службової недбалості за ч.2 ст. 367 КК України, була закрита на підставі п.2 ст.213, п. 2 ст.6 КПК України, 1960 року у зв'язку з недоведеністю участі обвинуваченого у скоєнні злочину(т. 5 а.с.159-164 Кримінальної справи № 70109053).
Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
За вимогами Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», чч. 1, 2, 7 ст. 1176 ЦК України, шкода в порядку, передбаченому цими нормами, може бути відшкодована лише внаслідок обставин, визначених ст. 1 цього Закону, а право на її відшкодування виникає у випадках, зазначених у ст. 2 Закону.
Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України від 1 грудня 1994 року «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «;Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства, - відшкодовується у повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.
Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: 1) постановлення виправдувального вироку суду; 1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали чи постанови суду чи іншому рішенні суду про повернення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд) факту незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; 2) закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину; 3) відмови в порушенні кримінальної справи; 4) закриття справи про адміністративне правопорушення.
Згідно зі ст. 3 Закону України від 1 грудня 1994 року «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» у наведених у ст. 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами дізнання чи досудового слідства, органами, які здійснюють
оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.
Суду надано довідку-розрахунок, у відповідності до якої розмір заробітної плати, не нарахованої за період з 06.08.2010 року по 12.11.2010 року (термін тримання позивача під вартою) склала 8 122,2 (1 924,06+2 525,33+2 525,33+1 147,48) гривень (а.с.10-11).
Зазначена сума підлягає відшкодуванню у повному обсязі.
Так, ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
При визначенні розміру моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, суд повинен визначити страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру, при цьому суд зобов'язаний враховувати, що таке відшкодування проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом (ст. 13 цього Закону).
Позивач незаконно знаходився під слідством і судом з 06.08.2010 року по 15.11.2012 року, тобто 27 місяців 10 днів, з яких під вартою з 06.08.2010 року по 12.11.2010 року - 3 місяці 6 днів.
При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди суд також керується постановами Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» та № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», Методичними рекомендаціями про відшкодування моральної шкоди (лист Міністерства Юстиції України № 35-13/797 від 13.05.2004 року.
Крім того, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості.
Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
Відповідно до вимог Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконним діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", а також ч. 1 ст. 1176 ЦК України, ОСОБА_1 вправі порушувати питання про відшкодування моральної шкоди, оскільки щодо нього вчинялися незаконні дії з незаконного порушення кримінальної справи, незаконного затримання та обрання міри запобіжного заходу.
Згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 4 Закону, ч. 2 ст. 23 ЦК України відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду завдали моральні втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до частини 5 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також згідно прецедентній практиці Європейського Суду з прав людини, зокрема рішень Європейського Суду від 8 червня 1976 року у справі "Енгель та інші проти Нідерландів" та рішенню "Боцано проти Франції" від 2 грудня 1986 року, які в силу ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, кожен, хто є потерпілим від арешту або затримання на порушення положень цієї статті, має захищене позовом право на відшкодування.
З урахуванням обставин справи суд, виходячи з принципів розумності та справедливості
вважає, що діями органів досудового розслідування, прокуратури позивачу дійсно була спричинена моральна шкода, яка виразилась в переживаннях та стражданнях, що призвело до погіршення можливостей реалізації позивачем своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, ступеня зниження рівня репутації та авторитету, позивач відчував приниження, оскільки він є літньою людиною, яка під час своєї трудової діяльності (35 років на одному підприємстві, з яких 20 - директором), добросовісно виконувала свої посадові обов'язки, а в результаті дій відповідача позивач вимушений був пізнати тюремне життя.
Крім того, ОСОБА_1 змушений був витрачати свій вільний час для надання пояснень в органах прокуратури, в суді, що порушило його звичний образ життя, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача спричинену моральну шкоду, однак у меншому розмірі, з урахуванням характеру та обсягу страждань, які зазнав позивач, їх тривалості, і вважає за необхідне стягнути з відповідача суму, розміром 100 000,00 гривень, що, на думку суду, є достатньою у даній спірній ситуації.
Відповідно до пп. 6, 11 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України від 4 березня 1996 року, одночасно з копією повідомлення про закриття справи в стадії дізнання і попереднього слідства громадянинові направляється повідомлення, в якому роз`яснюється, куди і протягом якого терміну можна звернутись за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав.
Для визначення розміру шкоди, переліченої в пп. 1, 3, 4 ст. 3 Закону, громадянин протягом шести місяців після направлення йому повідомлення може звернутись: 1) при закритті провадження в справі органами дізнання або слідства Міністерства внутрішніх справ, Генеральної прокуратури і Служби безпеки України відповідно до цих органів; 2) при винесенні виправдувального вироку або закритті справи судом першої інстанції чи в касаційному порядку до суду, який розглядав справу по першій інстанції; 3) при скасуванні постанови районного (міського) суду (судді) про накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт і закритті справи в районний (міський) суд (до судді), який розглядав справу про адміністративне правопорушення.
Однак, в порушення вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України прокурором суду не надано доказів того, що на виконання п.п. 6, 11 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України від 4 березня 1996 року, ОСОБА_1 одночасно з копією повідомлення про закриття справи в стадії дізнання і досудового слідства направлялось повідомлення, в якому роз`яснюється, куди і протягом якого терміну можна звернутись за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав.
Разом із тим за змістом п. 17 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України від 4 березня 1996 року, питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства України.
А тому посилання прокурора на ту обставину, що позов не підлягає задоволенню з причин того, що ОСОБА_1 не була дотримана досудова процедура відшкодування шкоди, не можуть бути прийняті судом.
Крім відшкодування матеріальної та моральної шкоди, позивач також просив суд зарахувати термін перебування під вартою з 06.08.2010 року по 12.11.2010 року - 3 місяці 6 днів, як до загального трудового стажу так і до безперервного стажу на посаді директора державного підприємства «Новомосковський лісгосп».
Однак, щодо зазначених позовних вимог про зарахування терміну перебування під вартою з 06.08.2010 року по 12.11.2010 року - 3 місяці 6 днів, як до загального трудового стажу так і до безперервного стажу на посаді директора державного підприємства «Новомосковський лісгосп», то в цій частині позову суд вважає за необхідне відмовити, оскільки в порушення вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, позивачем не було надано доказів порушення його прав в цій частині зі сторони відповідачів.
Зокрема, сам позивач в судовому засіданні, не заперечував проти того, факту, що із відповідними заявами про зарахування терміну перебування під вартою з 06.08.2010 року по 12.11.2010 року - 3 місяці 6 днів, як до загального трудового стажу так і до безперервного стажу на посаді директора державного підприємства «Новомосковський лісгосп», до компетентних органів, якими, до речі, не являються відповідачі, він не звертався, що зокрема, не позбавляє його права, у разі порушення його прав, звернутись із відповідним позовом до компетентних органів в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 обґрунтований, однак підлягає частковому задоволенню.
У відповідності до ст. 88 ЦПК України , якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 88, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -
в и р і ш и в:
Позов ОСОБА_1 до прокуратури Дніпропетровської області, Державного казначейства України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду - задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України, шляхом списання з відповідного рахунку Державного казначейства України на користь ОСОБА_1 8 122,20 гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
Стягнути з Державного бюджету України, шляхом списання з відповідного рахунку Державного казначейства України на користь ОСОБА_1 100 000,00 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Судові витрати покласти на користь держави.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана в апеляційний суд Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд в десятиденний термін після його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя В.В. Березюк