Справа №2-1909/2007р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2007 року Запорізький районний суд Запорізької області

у складі: головуючого - судді Дашковської А.В.

при секретарі Соболевської О.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просить розірвати шлюб з ОСОБА_2., посилаючись на те, що сторони перебувають у шлюбі, який зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_1, актовий запис НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про одруження серія НОМЕР_2 від 17.10.1997 року, виданим Миколай-Пільською сільською радою Запорізького району Запорізької області, від шлюбу неповнолітніх дітей не мають.

Фактично шлюбні відносини між позивачкою та відповідачем були дуже короткими, на протязі багатьох років вони проживають окремо один від одного, відносин між ними взагалі ніяких не існує, тому після реєсстрації шлюбу позивачка взагалі не вносила ніяких змін до її особистих документів, не обмінювала свого паспорту, а залишалась на своєму дівочому прізвищі ОСОБА_1 на цей час позивачка має іншу сім"ю про що відповідачу відомо, позивачка виховує дочку, до якої відповідач ніякого відношення не має. Збереження шлюбних відносин між нею та відповідачем не можливо, вони втратили всі почуття. Тому позивачка просить розірвати шлюб, укладений між нею та відповідачем.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просить суд їх задовольнити, витрати по розірванню шлюбу покласти на неї та просить ухвалити судове рішення у попередньому судовому засіданні.

Відповідач не заперечує проти розірвання шлюбу та проти ухвалення рішення у попередньому судовому засіданні.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити у попередньому судовому засіданні.

Відповідно до ч.4 ст. 130 ЦПК України, при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Відповідно до ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін суд вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Сторони перебувають у шлюбі, який зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_1, актовий запис НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про одруження серія НОМЕР_2 від 17.10.1997. року, виданим Миколай-Пільською сільською радою Запорізького району Запорізької області, від шлюбу неповнолітніх дітей не мають. Фактично шлюбні відносини між позивачкою та відповідачем були дуже короткими, на протязі багатьох років вони проживають окремо один від одного, відносин між ними взагалі ніяких не існує, тому після реєсстрації шлюбу позивачка взагалі не вносила ніяких змін до її особистих документів, не обмінювала свого паспорту, а залишалась на своєму дівочому прізвищі ОСОБА_1 на цей час позивачка має

іншу сімю про що відпповідачу відомо, виховує донечку до якої відповідач ніякого відношення не має. Збереження шлюбних відносин між нею та відповідачем не можливо, вони втратили всі почуття. Тому позивачка просить розірвати шлюб, укладений між нею та відповідачем.

Суд вважає, що позов обгрунтований та підлягає задоволенню, оскільки подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б їх інтересам та інтересам дітей.

Витрати на розірвання шлюбу необхідно покласти на позивачку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 105, 110, 112 Сімейного кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_1, актовий запис НОМЕР_1.

При оформлені розірвання шлюбу в органах РАГСу витрати державне мито в сумі 8 грн.50 коп. покласти на ОСОБА_1, а ОСОБА_2 від витрат звільнити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.