5.2.2

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 жовтня 2013 року Справа № 812/7643/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Тихонова І.В.

при секретарі судового засідання: Лушникова О.С.

за участю

представників сторін:

від позивача - Мерзлякової В.П., Татарчук О.П.

від відповідача - Шепіль В.В.

від третьої особи - не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» до Луганської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення про визнання митної вартості товарів № 702020001/2013/000162/2 від 26.04.2013 року, № 702020001/2013/000230/2 від 30.05.2013 року, скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 702020001/2013/00024 від 26.04.2013 року, № 702020001/2013/00038 від 30.05.2013 року, стягнути податок на додану вартість в сумі 135 586,38грн., -

ВСТАНОВИВ:

30 серпня 2013 року Публічне акціонерне товариство «Алчевський коксохімічний завод» (далі - Позивач або ПАТ «Алчевськкокс») звернулось до суду із позовом до Луганської митниці Міндоходів (далі - Відповідач №1), головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області (далі - Відповідач №2) про визнання митної вартості товарів № 702020001/2013/000162/2 від 26.04.2013 року, № 702020001/2013/000230/2 від 30.05.2013 року, скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 702020001/2013/00024 від 26.04.2013 року, № 702020001/2013/00038 від 30.05.2013 року, стягнути повернення податку на додану вартість в сумі 135 586,38грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та фірмою «MIR Trade AG» (Швейцарія) 30 червня 2011 року було укладено зовнішньоекономічний контракт №-86 МТ/2011, в межах якого позивачем на митну територію України в квітні та травні 2013 року на умовах DAF UA станція Тополі (ІНКОТЕРМС 2000) було ввезено вантаж: вугілля марки «КС».

Товар надійшов для розмитнення на Луганську митницю за періодичними митними деклараціями №702020001/2012/003345 та №702020001/2012/003834. На підставі вищезазначеного контракту та згідно додатків № 15 від 18.03.2013 та № 17 від 04.04.2013 позивачем було заявлено до митного оформлення в режимі імпорту зазначений товар (ВМД №702020001/2013/003895, ВМД № 702020001/2013/005147) за ціною договору, а саме 130 долара США за одну тону, та надано декларації митної вартості за формою ДМВ-1 і необхідний пакет документів, передбачений Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006 року.

Відповідач №1 карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 702020001/2013/00024 від 26.04.2013 року та № 702020001/2013/00038 від 30.05.2013 відмовив позивачеві в митному оформленні товару. Підставою для відмови в митному оформленні зазначено: прийнято рішення від 26.04.2013 №702020001/2013/000162/2 до ВМД №702020001/2013/003895та рішення від 30 травня 2013 № 702020001/2013/000230/2 до ВМД № 702020001/2013/005147, згідно з яким визначення митної вартості товару за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються неможливо.

Враховуючи вимоги діючого законодавства України, позивачем було подано до митного оформлення нові ВМД №№: 702020001/2013/003899 від 26.04.2013; 702020001/2013/004494 від 15.05.2013; 702020001/2013/005035 від 28.05.2013; 702020001/2013/005159 від 30.05.2013 і декларації митної вартості, в яких зазначена митна вартість товарів за третім методом за ціною визначеною митним органом в рішеннях №702020001/2013/000162/2 від 26.04.2013; №702020001/2013/000230/2 від 30.05.2013 - 136 дол. США/тн, та сплачено ПДВ у сумі 3 073 291,24грн. (замість 2 937 704, 86грн. при визначенні митної вартості по ціні контракту 130 дол. США), переплата ПДВ (із рахунку 136 дол. США) складає -135 586.38грн.:

З огляду на викладене у позові, позивач просив визнати протиправним та скасування рішень про визнання митної вартості товарів № 702020001/2013/000162/2 від 26.04.2013 року, № 702020001/2013/000230/2 від 30.05.2013 року, скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 702020001/2013/00024 від 26.04.2013 року, № 702020001/2013/00038 від 30.05.2013 року та стягнути з державного бюджету на свою користь переплачені, у зв'язку із коригуванням митної вартості імпортованого товару 135 586.38грн. податку на додану вартість.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, надали пояснення аналогічні викладеним у позові, просили задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача №1 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, про що надав письмові заперечення (т.1 аркуші справи 108-115).

Представник відповідача №2 у судове засідання не з'явився, надав суду письмові пояснення по справі, в яких, окрім іншого просив розглянути справу за його відсутністю (т.1 аркуші справи 94-95).

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, встановивши обставини у справі та надані на їх підтвердження докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до такого.

Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень слід перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України, з виконанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 КАС України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між позивачем та фірмою «MIR Trade AG» (Швейцарія) 30 червня 2011 року було укладено зовнішньоекономічний контракт №-86 МТ/2011, в межах якого позивачем на митну територію України в квітні та травні 2013 року на умовах DAF UA станція Тополі (ІНКОТЕРМС 2000) було ввезено вантаж: вугілля марки «КС» (т.1 а.с.18-26).

Товар надійшов для розмитнення на Луганську митницю за періодичними митними деклараціями №702020001/2013/003345 та №702020001/2013/003834. На підставі вищезазначеного контракту та згідно додатків № 15 від 18.03.2013 та № 17 від 04.04.2013 позивачем було заявлено до митного оформлення в режимі імпорту зазначений товар за ціною договору, а саме 130 долара США за одну тону, та надано декларації митної вартості за формою ДМВ-1 і необхідний пакет документів, передбачений Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006 року (т.1.а.с.28; т.1 а.с.62).

Відповідачем №1 складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 702020001/2013/00024 від 26.04.2013 року та № 702020001/2013/00038 від 30.05.2013 відмовив позивачеві в митному оформленні товару.

Підставою для відмови в митному оформленні зазначено: прийнято рішення від 26.04.2013 №702020001/2013/000162/2 до ВМД №702020001/2013/003895 та рішення від 30 травня 2013 № 702020001/2013/000230/2 до ВМД № 702020001/2013/005147, згідно з яким визначення митної вартості товару за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються неможливо (т.1 а.с.16; т.1 а.с.60).

У рішенні про визначення митної вартості товарів зазначено, що в зв'язку із ненаданням декларантом додаткових документів, а саме: (договір (угоду,контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару). А також зазначено, що у зв'язку з неможливістю застосування першого методу, за результатами проведення консультацій з декларантом, митну вартість оцінюваного товару визначено за третім методом із розрахунку 136 долара США за одну тону (т.1.а.с.14-15; т.1 а.с.58-59).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог та оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд зазначає таке.

Відповідно до ст.259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу (ч.1 ст.260 Митного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Статтею 266 Митного кодексу України передбачено, що основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи (частина 2 статті 262 Митного кодексу України).

Пунктом 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766, визначено, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Відповідно до п.11 Порядку для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.

Із змісту вищезазначеної норми вбачається, що вона не зобов'язує позивача надати повний перелік документів відповідно до п.11 Порядку. При цьому -саме формулювання вказаної норми -"можуть подаватися", вказує на те, що витребовування таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Разом із тим, витребувавши від декларанта додатковий пакет документів, передбачений п.11 Порядку, відповідач не зазначив, які саме обставини ці документи мають підтвердити, та що саме викликає сумнів у достовірності поданих декларантом відомостей.

У зв'язку із ненаданням декларантом всіх перелічених документів, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

Такі висновки відповідача, на думку суду, не є обґрунтованими, оскільки рішення митного органу має базуватися на оцінці всіх доказів у сукупності.

Так, у судовому засіданні встановлено, що декларантом не було надано вищевказаних додаткових документів, оскільки він не укладав договори з третіми особами, щодо імпортованого вугільного концентрату, та взагалі не мав у своєму розпорядженні цих договорів, розрахунків та платежів, крім договору поставки з фірмою «MIR Trade AG» (Швейцарія) 30 червня 2011 року, за яким було укладено зовнішньоекономічний контракт №-86 МТ/2011.

Разом з тим, митному органу було надано доповнення № 15 та № 17 до контракту №-86 МТ/2011 (т.1 а.с.27: т.1 а.с.61), з якого вбачається, що ціна товару становить 130,00 доларів США за метричну тону, крім того зазначено, що ціна вугілля, що реалізується продавцем покупцю визначена з урахуванням світового ринку для вугілля подібної якості на час продажу. Також декларантом надано перелік котирування поточних цін на ринку вугілля з відповідною специфікацією умов постачання за період з 08.04.2013 по 01.04.2013.

В обґрунтування заявленої позивачем митної вартості товару, декларантом було надано довідку ДП «Укрпромзовнішекпертиза» від 26.04.2013 № 1872 (т.1 а.с.37), у якій зазначено, що згідно даних видань «Металл Єксперт Уголь», Информацыя по рынку коксующегося угля и кокса», та комерційних пропозицій підприємств виробників та постачальників відповідної продукції в Росії, середній розрахунковий рівень цін на вугільний концентрат марки «КС», наведеної якості, на умовах поставки DAF кордон Росія - Україна може становити 130 - 145 доларів США про що зазначено позивачем в ВМД. Крім того з огляду листа ДП «Укрпромзовнішекпертиза» від 26.04.2013 № 1872 встановлено, що висновки дійсні протягом 30 діб від дати видачі, що саме підтверджує правомірність заявленої позивачем ціни -130 доларів США за тону.

Таким чином, рівень цін на концентрат вугільний марки «КС» з якісними показниками подібними розмитненому вугіллю складає 130 доларів США за тону, що відповідає поточній кон'юктурі ринку (т.1 а.с.37).

Судом встановлено, що експортна декларація та рахунки: згідно митної декларації країни відправлення та рахунку ціна виробника складає 69.5 доларів США за одну тону. Вартість на кордоні Україна-Росія на умовах DAF Соловей складає 129 доларів США за одну тону, що підтверджується митної декларації країни відправлення (гр..46 та гр..35), в яку включено вартість транспортування до ст.Соловей (тариф), плата за користування вагонами, комісійні експедитора, страхування вантажу та інші транспортні витрати. Таким чином, вартість товару від виробника складає 69.5 доларів США за одну тону. Витрати на транспортування по території Росії складає 59,5 доларів США за одну тону, тобто ціна контракту складає - 130 доларів США за тону.

Вищевказані документи не були взяті відповідачем до уваги при митному оформленні товару, складенні картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, а також при прийнятті рішення про визначення митної вартості товару.

Разом з тим, суд вважає, що пакет документів, наданий декларантом митному органу, у своїй сукупності є достатнім для підтвердження митного оформлення товару за першим методом.

Відповідачем у судовому засіданні не надано доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в достовірності наданої інформації.

Відповідно до ч.4 ст.267 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів; стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого продажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті; покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Таким чином, на підставі зазначеного, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), а у випадку часткового задоволення позову -відповідно до задоволених вимог.

Відповідно до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 07 жовтня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» до Луганської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення про визнання митної вартості товарів № 702020001/2013/000162/2 від 26.04.2013, № 702020001/2013/000230/2 від 30.05.2013, скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 702020001/2013/00024 від 26.04.2013, № 702020001/2013/00038 від 30.05.2013, стягнути податок на додану вартість в сумі 135 586,38 гривень, - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення про визнання митної вартості товарів № 702020001/2013/000162/2 від 26.04.2013, № 702020001/2013/000230/2 від 30.05.2013.

Скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 702020001/2013/00024 від 26.04.2013, № 702020001/2013/00038 від 30.05.2013

Стягнути з державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» податок на додану вартість в сумі 135 586,38грн. (сто тридцять п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят шість гривень38коп.), переплачений у зв'язку з коригуванням митної вартості імпортованого товару.

Стягнути з державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1424,68грн. (одна тисяча чотириста двадцять чотири гривні 68 копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 11 жовтня 2013 року.

Суддя І.В.Тихонов