ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 79-57-10, факс 79-58-82
_________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
"12" грудня 2006 р. Справа №9/424-НА
за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1 м. Славута
до Управління Пенсійного фонду України в Славутському районі м. Славута
про скасування вимоги про сплату боргу НОМЕР_1
Суддя Олійник Ю.П. Секретар судового засідання Римар Н.М.
Представники сторін:
Позивача -ОСОБА_1 -підприємець,
Відповідача -Богданова Н.І. -за дов. № 4221/01 від 22.11.06
У судовому засіданні згідно ч.3 ст.160 КАСУ проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.
Позивач у позовній заяві просить визнати протиправною дію відповідача щодо направлення вимоги про сплату боргу на суму 251,52 грн. за перший квартал 2005р. такою, що порушує права, честь , гідність та ділову репутацію та зобов'язати відповідача скасувати та відізвати дану вимогу. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вимога про сплату боргу від 20.04.06 прийнята згідно ст.106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, тоді як Законом України „Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності у зв'язку з не перерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного Фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004р.- першого кварталу 2005р.” врегульована правова колізія, викликана Законом України „Про Державний бюджет України на 2005р.” , а саме, у ст.2 зазначено, що донарахування та фінансові санкції до суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності щодо сум фактично сплачених у 2004р. -першому кварталі 2005р. Вказує на те, що позивач є суб'єктом підприємницької діяльності, який обрав спрощену систему оподаткування і здійснює свою підприємницьку діяльність згідно вимог Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності”, при цьому сплачує фіксований внесок в складі єдиного податку і не повинен сплачувати різницю між встановленою ставкою внеску та сумою страхового внеску в складі єдиного податку. Звертає увагу , що відповідачем не врахована сплата ним єдиного податку.
Позивачем уточнено позовні вимоги: про скасування вимоги відповідача НОМЕР_1 , а також найменування відповідача -Управління Пенсійного Фонду у Славутському районі та м. Славута. Зазначене прийнято судом.
Крім того, позивач у судовому засіданні посилається на ст.11 Закону України „Про державну підтримку малого підприємництва”, відповідно до якої спрощена система оподаткування передбачає заміну сплати встановлених законодавством податків та зборів (обов'язкових платежів) сплатою єдиного податку. Стверджує, що п.6 зазначеного Указу передбачає, що суб'єкт малого підприємництва , який сплачує єдиний податок, не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що відповідає вимогам ст.11 Закону України „Про державну підтримку малого підприємництва” . За таких обставин стверджує , що позивач не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Зазначається, що Закон України № 3583 є законом, що регулює конкретну ситуацію в правовому полі держави і є спеціальним Законом разової дії, який має вищий юридичний статус порівняно з діючою правовою базою України, яка регулює правовідносини управління пенсійного фонду і підприємців-фізичних осіб стосовно сплати фіксованого внеску до Пенсійного фонду за період з 01.01.05 до 31.03.05р. Зазначається, що відповідач неправомірно упереджено або помилково плутає терміни "страхові внески до Пенсійного фонду", що передбачені п.п. 4 п. 8 Прикінцевих положень Закону України № 1058-ІУ від 09.07.2003р. "Про загальнообов'язкове Державне пенсійне страхування" у вигляді "фіксованого розміру" (42% мінімальної заробітної плати) з "розміром мінімального страхового внеску", що був передбачений для фізичних осіб-підприємців Законом України № 2285-IV від 23.12.2004р. (83 грн.84 коп.), визначення "страхувальника" та "застрахованої особи", застосовуючи п. 1 с. 14 Закону. Звертається увага , що до підприємців , що обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований патент, спеціальний патент) за вказаний період з 01.01.2005р. до 31.03.2005р. не повинні бути застосовані положення ст. 106 Закону України № 1058-ІУ від 09.07.2003р. та п. 8 Інструкції 21-1 від 19.12.2003 року про стягнення недоїмки враховуючи ст. 2 Закону України № 3583-ІУ.
Крім того, позивач посилається на Постанову Вищого Господарського Суду України по справі № 28/228-04-4611 від 04.03.2005 року, де враховано та доведено всіма інстанціями господарських судів про дію нормативно-правової бази, яка регулює відносини Пенсійного Фонду України і суб'єктів господарської діяльності - приватних підприємців.
Відповідач у запереченнях на позов та його представник у судовому засіданні проти позову заперечують , посилаючись на те, що ним не порушувались вимоги Закону України „Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності у зв'язку з не перерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного Фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004р.- першого кварталу 2005р.”, оскільки позивачу не понараховувались страхові внески та не застосовувались фінансові санкції . Звертає увагу, що згідно ст.1 даного Закону не вважаються заборгованістю суми страхових внесків, які сплачені платниками єдиного податку , але не перераховані ВДК на рахунки ПФУ. Зазначає, що на дату розгляду справи зазначена у вимозі недоїмка зменшена на суму страхового внеску, сплаченого у складі єдиного податку. Крім того, посилаються на ст.5, 11, 14, 15, 17, 18 , 106 та Прикінцеві положення Закону України „ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Стверджує, що згідно Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" позивач звільнений від сплати збору на обов'язкове держане пенсійне страхування, а не від сплати страхових внесків.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.
Позивач зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа згідно свідоцтва про державну реєстрацію НОМЕР_2 Позивач обрав особливий спосіб оподаткування - платник єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом про сплату єдиного податку НОМЕР_3.
Позивачем подавався до ДПІ звіт платника про сплату єдиного податку за третій квартал 2005р., згідно якого ним сплачено за звітний квартал 150 грн. податку. Зазначена сплата також підтверджується копіями квитанцій філії відділення Промінвестбанку , наданих позивачем .
За 2005р позивачем поданий звіт про нарахування та сплату суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ( отриманий відповідачем 31.03.05), згідно якого зазначено фіксований розмір страхового внеску за січень - 83,84 грн., лютий - 83,84 грн. та березень -83,84 грн. Всього - 251, 52 грн.
20.04.06 відповідачем виставлено позивачу вимогу НОМЕР_1 про сплату боргу на суму недоїмки в розмірі 251,52 грн.
Відповідачем складено акт НОМЕР_4, яким визначено фіксований розмір внеску, який належить позивачу до сплати як різницю між фіксованим розміром страхового внеску, зазначеного позивачем у поданому до відповідача звіті (251,52 грн.), та частиною єдиного податку, сплаченого до бюджету (63 грн.) . Всього - 188,52 грн.
Карткою особового рахунку відповідача станом на 29.11.06 підтверджується відображення відповідачем недоїмки в розмірі 251,52 грн. 31.03.05 та її зменшення на 63 грн. 11.10.06.
Позивач, вважаючи дану вимогу такою, що прийнята з порушенням вимог чинного законодавства, просить її скасувати.
Досліджуючи надані сторонами докази, наведені представниками сторін міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, судом приймається до уваги наступне.
Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулюються Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV від 09.07.2003 р.(надалі Закону), який набрав чинності з 01.01.2004 р. Нормами ст. 5 вказаного Закону встановлено, що визначення платників страхових внесків, порядок нарахування, обчислення і сплати страхових внесків, порядок нарахування, обчислення і сплати страхових внесків регулюються виключно цим Законом.
Згідно п.5 ст.14 та п.1 ст.15 Закону страхувальниками та платниками страхових внесків є фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Зазначене свідчить про те, що не зважаючи на те, що згідно Указу Президента “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” №727 позивач обрав особливий спосіб оподаткування та перейшов на спрощену систему оподаткування шляхом сплати єдиного податку, на нього стосовно сплати страхових внесків поширюється дія Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” . Крім того, не приймаються до уваги доводи позивача про те, що він не повинен сплачувати страхові внески згідно Закону в силу дії Указу Президента “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” та Закону України „Про державну підтримку малого підприємництва”, оскільки згідно з п.15 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що до відносин у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування до приведення законодавства України у відповідність з цим Законом, дані нормативно - правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону.
Крім того, Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" регулює податкові правовідносини, суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування, згідно Указу звільнені від сплати збору на обов'язкове держане пенсійне страхування, а не від сплати страхових внесків. Однак, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування -це платіж, який ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування " віднесено до загальнодержавних податків і зборів, сплачується в порядку, передбаченому Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Натомість згідно ст.18 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом, вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство.
Враховуючи вищезазначене, позивач виступає платником страхових внесків до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Пунктом 6 ч. 2 ст. 17 Закону передбачено, що страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати у встановлений строк та в повному обсязі страхові внески.
Відповідно до пп.4 п.8 Прикінцевих положень Закону фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), на період дії законодавчих актів з питань особливого оподаткування сплачують страхові внески у порядку, визначеному цим Законом у фіксованому розмірі.
За період з 1.01.05 по 30.03.05 статтею 45 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005р.” встановлено фіксований розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований, єдиний податок), та членів сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, у розмірі мінімального страхового внеску, визначеного Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Відповідно до ст. 1 даного Закону мінімальний страховий внесок - це сума коштів, що визначається як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу). За перший квартал 2005р. розмір мінімального страхового внеску становить 83,84 грн. за один календарний місяць.
Судом враховується, що виконуючи вимоги даного Закону, позивачем самостійно поданий до відповідача розрахунок суми страхових внесків за перше півріччя 2005р., згідно якого самостійно визначив фіксований розмір страхового внеску за січень -83,84 грн., лютий -83,84 грн. та березень -83,84 грн. Граничний термін сплати позивачем фіксованого страхового внеску настав 31.03.06. Зазначеним позивач добровільно узгодив суму свого зобов'язання .
Станом на 01.04.06 згідно картки особового рахунку за позивачем рахувалась заборгованість по сплаті страхових внесків в сумі 251,52 грн., тому відповідачем відповідно до ст.106 Закону та п.8 Інструкції направлено позивачу вимогу про сплату боргу від 20.04.06 НОМЕР_1 на суму недоїмки в розмірі 251,52 грн.
Однак, відповідно до Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” позивач сплачував у 2005р. єдиний податок, 32 % якого спрямовуються до Пенсійного фонду України .
Як вбачається з поданого позивачем звіту про сплату єдиного податку ним сплачено за 1 квартал 2005р. 150 грн. єдиного податку, з яких відповідно 63грн. (по 21 грн. за місяць) складають внески до Пенсійного фонду України . При цьому вимога виставлена на суму недоїмки без врахування сплаченої частини страхових внесків у складі єдиного податку.
Заперечення відповідача про те, що вимога виставлена на всю суму існуючого згідно картки особового рахунку боргу, оскільки згідно Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва в повному обсязі зараховувався до загального фонду місцевого бюджету і не поступили до ПФУ, не приймаються судом до уваги з огляду на положення Закону України „Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності у зв'язку з не перерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного Фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004р.- першого кварталу 2005р.” У ст.1 даного Закону визначено, що суми внесків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, які були сплачені ними в складі податків згідно з чинним законодавством України протягом 2004 року - I кварталу 2005 року, але не були зараховані на їх особові рахунки в цих фондах у зв'язку з застосуванням Державним казначейством України норм діючого на той час Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" від 23 грудня 2004 року, не вважаються заборгованістю.
При цьому судом не приймаються доводи позивача про відсутність заборгованості по сплаті страхових внесків, оскільки відповідно до ст. 2 цього Закону донарахування та фінансові (штрафні) санкції до суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності щодо сум фактично сплачених внесків у 2004 році - I кварталі 2005 року, не застосовуються, оскільки позивачем не було проведено донарахування сум страхових внесків сплачених позивачем у 1 кв. 2005р. у складі єдиного податку в розмірі 63 грн. та які не поступили на рахунки ПФ України та не були прийняті рішення про нарахування відповідних штрафних санкцій за їх не сплату . Натомість позивач не володіючи даними щодо сплати позивачем частини страхових внесків у складі єдиного податку , не зменшив у картці особового рахунку платника недоїмку на цю суму страхових внесків.
Оскільки сума внесків, сплачена позивачем у складі єдиного податку, в розмірі 63 грн. не є простроченою заборгованістю (недоїмкою), вона відповідно не повинна включатись до вимоги про сплату боргу.
Тому, не зважаючи на те, що відповідач станом на 01.04.06 не володів даними про сплату позивачем частини страхових внесків у складі єдиного податку у зв'язку з тим, що у даний період єдиний податок зараховувався у повному обсязі до загального фонду місцевого бюджету, заборгованість відповідача згідно наявних в матеріалах справи доказів становила 188,52 грн. , як різниця між фіксованим розміром страхового внеску, який належало відповідачу сплатити за Законом та поданим розрахунком та сумою , сплаченою у складі єдиного податку.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а вимога про сплату боргу НОМЕР_1 від 20.04.06 скасуванню на суму 63 грн.
У решті позову у зв'язку з безпідставністю належить відмовити.
Згідно ч. 3 ст. 94 КАСУ судові витрати, здійснені позивачем ( 3, 40 грн. держмита згідно квитанції НОМЕР_5 та 45,74 грн. витрат , пов'язані з прибуттям до суду згідно квитків на автобус 30.11.06 НОМЕР_6, НОМЕР_7 та від 12.12.06 НОМЕР_8) , присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а зважаючи на немайновий характер спору , суд вважає за необхідне присудження їх в половинному розмірі. Згідно ч. 1 ст. 94 цього Кодексу документально підтверджені судові витрати присуджуються з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 6, 14, 71, 86, 94, 104, 158-163, 167, 254-259, п.п.3,6-7 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
П О С Т А Н О В И В :
Позов Фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 м. Славута до Управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та м. Славута про скасування вимоги про сплату боргу від 20.04.06 НОМЕР_1 задовольнити частково.
Скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та м. Славута про сплату боргу Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 м. Славута від 20.04.06 НОМЕР_1 на суму 251,52 грн. в частині недоїмки у розмірі 63,00 грн.
В решті позову відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 м. Славута (АДРЕСА_1, код НОМЕР_9) відшкодування судового збору в розмірі 1,70 грн. (одна гривня 70 коп.) , відшкодування витрат , пов'язаних з прибуттям до суду в розмірі 22,88 грн. ( двадцять дві гривні 88 коп. ) .
Згідно ст.ст. 185-186 КАСУ сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Подаються до Житомирського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАСУ Постанова, якщо інше не встановлено КАСУ набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Ю.П. Олійник
Постанова складена у повному обсязі і підписана 14.12.06р.
Віддруковано 3 примірники :
1-до матеріалів справи, 2 -позивачу, 3 -відповідачу