ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2013 р. Справа № 920/445/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя

Хачатрян В.С., суддя Шевель О. В.

при секретарі Лисокобилка А.Ю.

за участю представників:

позивача: Коваль С.В. (дов. від 05.07.2013р. №6995/10/10-032),

відповідача: Кісіля А.В. (дов. від 15.07.2013р. №1029), Литвин О.В. (дов. від 26.12.2012р. №1833),

другої третьої особи: Цвик І.В. (дов. від 17.09.2013р. №02-03/3572),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №2633 С/2-7) та апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області (вх. №2637 С/2-7) на рішення господарського суду Сумської області від 06.08.13р. у справі № 920/445/13

за позовом Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області, м.Охтирка,

до Державного підприємства "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України, м. Охтирка,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1. Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області, м.Суми,

2. Охтирське управління Державної казначейської служби України у Сумській області, м.Охтирка,

про стягнення 17 651 125, 68 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 06.08.2013р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Зражевський Ю.О., суддя Зайцева І.В., суддя Котельницька В.Л.) клопотання позивача №7005/10/10-031 від 05.07.2013р. про зміну його назви з Охтирської ОДПІ на Охтирську державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Сумській області задоволено. В задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за бюджетними позичками та фінансовою допомогою 1995-1997 року, наданою відповідачу на поворотній основі, в сумі 17651125,68 грн. відмовлено.

Позивач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Скаргу обґрунтовує тим, що як вбачається зі змісту постанов Уряду, на виконання яких здійснювалось перерахування коштів на виробництво продукції сільськогосподарського виробництва, саме актом передачі-прийому оформлялось переміщення зерна та продуктів його переробки з одного підприємства на інше в межах області та при міжобласних поставках. При цьому законодавець визначив, що з фактичним переміщенням зерна одночасно передається заборгованість по бюджетній позичці виходячи із облікової вартості. Тому, приєднані до матеріалів справи акти прийому-передачі, підписані представниками відповідача як заготівельною організацією, є не лише підставою ведення обліку, а і належними доказами, що підтверджують обов'язок погашення бюджетної позички. Механізм повернення бюджетних позичок встановлений нормативними актами визначав обов'язок постачання зерна на адресу заготівельної організації і подальший обов'язок такої організації повернути суми фінансової допомоги, наданої державою після реалізації такої сільгосппродукції. Той факт, що заготівельною організацією було отримано зерно, на думку позивача і підтверджують підписані ДП «Охтирський КХП» акти прийому-передачі, а це в свою чергу, в силу порядку повернення бюджетних позичок, встановленого постановою №119/109/193 від 12.07.1995р., постановою №72/113 від 11.04.1996р., постановою №70/54/18 від 04.03.1997р., постановою №1003 від 11.09.1997р. та положень договорів про надання позичок, зобов'язує ДП «Охтирський КХП» на вжиття заходів щодо повернення бюджетних коштів.

Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області з рішенням місцевого господарського суду також не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про те, що факт наявності заборгованості відповідача повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує вимоги апеляційної скарги та просить рішення суду першої інстанції скасувати.

Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області у судове засідання не з'явилось, але надіслало до суду лист (вх. №9475 від 04.10.2013р.), в якому просить у зв'язку з недостатністю бюджетного фінансування на службові відрядження працівників, розглянути дану справу без участі свого представника.

Представник другої третьої особи відзиви на апеляційні скарги не надав, але у судовому засіданні вважає апеляційні скарги обґрунтованими.

Відповідач у відзиві на апеляційні скарги (вх. №7983 від 18.09.2013р.) та його представники у судовому засіданні проти апеляційних скарг заперечували та просили апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на те, що рішення є законним та обґрунтованим.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази по справі, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила.

В березні 2013р. позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за бюджетними позичками та фінансовою допомогою 1995-1997 року, наданою відповідачу на поворотній основі у сумі 17651125,68 грн.

Позов обґрунтовано тим, що починаючи з 2005р. органи державної податкової служби України були визнані органом стягнення заборгованості юридичних осіб перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі.

Відповідно до Закону України „Про Державний бюджет України на 1995 рік", Указу Президента України від 16 січня 1995 року №51/95 „Про державний контракт на сільськогосподарську продукцію на 1995 рік" наказом Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України, Міністерства сільського господарства і продовольства України від 12 липня 1995 року №119 109/193 затверджений Порядок надання і повернення бюджетної позички для фінансування державного контракту 1995 року на поставку державних ресурсів зерна, сортового і гібридного насіння зернових культур.

Формування державних ресурсів сільськогосподарської продукції, забезпечення потреб товаровиробників у насінні сільськогосподарських культур і племінній продукції забезпечувалося через державний контракт.

Державний контракт на поставку до централізованих фондів зерна фінансувався в межах коштів Державного бюджету України, передбачених для цього, та коштів отриманих від повернення бюджетної позички, наданої в 1994-1995р.р. на закупівлю сільськогосподарської продукції за держконтрактом.

За державним контрактом на 1995р. закуповувалося зерно, обсяги якого були визначені виходячи із потреб держави та виділених для цього коштів.

На виконання Порядку надання і повернення бюджетної позички для фінансування державного контракту 1995 року на поставку державних ресурсів зерна, сортового і гібридного насіння зернових культур, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України, Міністерства сільського господарства і продовольства України від 12 липня 1995 року № 119/109/193, щомісячно заготівельною організацією подавався звіт про використання та повернення бюджетної позички.

Як зазначає позивач, ДП „Охтирський КХП" є боржником за бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі та відповідно до наявних звітів за ДП „Охтирський КХП" рахується заборгованість за надану позичку в 1995 році в сумі 2561265,00 грн.

При переміщенні зерна та продуктів його переробки з одного підприємства на інше в межах області одночасно передавалася заборгованість по бюджетній позичці виходячи із облікової вартості. Передача заборгованості по бюджетній позичці оформлялася актами передачі-прийому. При міжобласних поставках зерна та продуктів його переробки заборгованість по бюджетній позичці передавалася шляхом складання актів передачі-прийому між виробничими об'єднаннями елеваторної і зернопереробної промисловості за погодженням з відповідними облфінуправліннями. Повернення позички повинно було здійснюватися в міру реалізації продукції, але не пізніше 1 вересня 1996 року.

Однак, у встановлений строк ця бюджетна позичка не була повернута, тому до підприємства, що отримало бюджетну позичку, з 17 вересня 1997 року були застосовані штрафні санкції - нарахування пені на суму непогашеної заборгованості за кожний календарний день прострочення.

Сума пені, нарахована позивачем на прострочену заборгованість Державного підприємства „Охтирський комбінат хлібопродуктів" перед державним бюджетом за бюджетною позичкою, наданою на закупівлю сільськогосподарської продукції за держзамовленням (контрактом) у 1995 році, становить 9 090 085,58 грн.

Відповідно до звіту позивача, у 1996р. за відповідачем рахується заборгованість за надану позичку в сумі 463113,00 грн.

З 01.01.2011р. по 31.01.2012р. відбувалося нарахування пені відповідно до Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17 грудня 2010 року №953, за обліковою ставкою Національного банку України 7,75% (Постанова НБУ від 09.08.2010 №377).

Відповідно до Порядку обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2011 року № 174, станом на 1 березня 2012 року було здійснено коригування сум основного боргу та нарахованої пені на прострочену заборгованість перед державним бюджетом за бюджетними позичками.

Сума пені, нарахована на прострочену заборгованість Державного підприємства „Охтирський комбінат хлібопродуктів" перед державним бюджетом за бюджетною позичкою, наданою на закупівлю сільськогосподарської продукції за держзамовленням (контрактом) 1996 року, становить 4 817 666,69 грн.

Відповідно до звіту позивача, у 1997р. за відповідачем рахується заборгованість за надану позичку в сумі 7,00 грн.

Сума пені, нарахована на прострочену заборгованість Державного підприємства „Охтирський комбінат хлібопродуктів" перед державним бюджетом за бюджетною позичкою, наданою на закупівлю сільськогосподарської продукції за держзамовленням (контрактом) 1997 року, становить 633588,41 грн.

По простроченій заборгованості перед державним бюджетом по фінансовій допомозі, наданій відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.09.1997р. №1003 «Про фінансову допомогу на проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 1997/1998 року» сума заборгованості станом на 01.12.2012р. становить 85400,00 грн. Нарахування пені на прострочену заборгованість перед державним бюджетом за фінансовою допомогою не проводилося.

Станом на 01.12.2012 року за даними Охтирського управління Державного казначейства сума заборгованості ДП „Охтирський КХП" за бюджетними позичками та фінансовою допомогою 1995-1997 років, наданою на поворотній основі, збільшилась і становить 17 651 125,68 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. №7368 від 30.05.2013р.) проти позову заперечував, посилаючись на те, що наявні в матеріалах справи документи не підтверджують відповідальність за повернення фінансової допомоги саме Охтирського КХП. Навпаки, в цих договорах вказано, що сільгоспвиробники зобов'язуються забезпечити повне повернення фінансової допомоги у визначені терміни (а.с.144-147 т.4).

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Починаючи з 1995 року закупівля зерна і сортового насіння у сільгоспвиробників для держконтракту і держзамовлення проводилась за рахунок наданих державою бюджетних позичок, правовідносини щодо чого урегульовані постановою Кабінету Міністрів України «Про стан підготовки до збиральних робіт і формування державного контракту на закупівлю зерна у 1995р.» від 31.05.1995р. №370, постановою Кабінету Міністрів України "Про задоволення державних потреб у сільськогосподарській продукції на 1996 рік" від 12.03.1996р. № 323 та постановою Кабінету Міністрів України "Про задоволення державних потреб у зерні в 1997році" від 04.02.1997р. № 124.

З метою виконання зазначених постанов були затверджені відповідні Порядки, а саме: Порядок надання і повернення бюджетної позички для фінансування державного контракту 1995 року на поставку до державних ресурсів зерна, сортового і гібридного насіння зернових культур, затверджений спільним наказом Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України та Міністерства сільського господарства і продовольства України від 12.07.1995р. № 119/109/193, Порядок надання і повернення бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна, елітного і сортового насіння за державним замовленням 1996 року, затверджений спільним наказом Міністерства фінансів України, Міністерства сільського господарства і продовольства України від 11.04.1996р. № 72/113, Порядок надання бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна і сортового насіння за державним замовленням 1997 року, затверджений наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України, Міністерства фінансів України, Державної акціонерної компанії "Хліб України" від 04.03.1997 року №70/584/18., Постанова Кабінету Міністрів від 11 вересня 1997 року № 1003 "Про фінансову допомогу на проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 1997/1998 року".

Відповідно до вказаних Порядків, безвідсоткова бюджетна позичка надавалась фінансовим відділенням державного казначейства за трьохсторонніми угодами, укладеними цими органами з заготівельним (переробним) підприємством та сільгоспвиробником.

Надання бюджетної позички рай(міськ)фінвідділами чи органами державного казначейства здійснювалось або шляхом авансування оплати витрат сільгосптоваровиробників на закупівлю пально-мастильних матеріалів, насіння, міндобрив, засобів захисту рослин, запчастин, сільгосптехніки, витрат на капремонт техніки та погашення установам банків заборгованості по кредитах, тощо на підставі поданих товаровиробниками документів (рахунків-фактур, товаротранспортних накладних та ін.), або шляхом надання позички у вигляді матеріально-технічних ресурсів, у тому числі зерно - і кормозбиральних комбайнів. Фіноргани забезпечували облік укладених контрактів та надання авансів в розрізі товаровиробників та заготівельних організацій, а останні забезпечували окремий облік зерна, прийнятого від товаровиробників, і проводили остаточні розрахунки з ними за поставлене зерно після відшкодування товаровиробниками суми авансу.

Рай(міськ)фінвідділи повинні були забезпечити облік укладених контрактів та надання авансів у розрізі товаровиробників та заготівельних організацій. (п.4.3. Порядку надання і повернення бюджетної позички для фінансування державного контракту 1995 року на поставку до державних ресурсів зерна, сортового і гібридного насіння зернових культур).

Відділення Державного казначейства України в районах на підставі укладених договорів на поставку зерна, елітного та сортового насіння за державним замовленням та договорами про надання бюджетної позички сплачують рахунки сільськогосподарських товаровиробників та елітно-насінницьких господарств на придбання матеріально-технічних ресурсів (паливно-мастильних матеріалів, насіння зернових культур, міндобрив, засобів захисту рослин, запасних частин та інших) матеріальних ресурсів, пов'язаних з виробництвом зерна) та оплату послуг ремонтних підприємств на підставі поданих ними документів (договорів на постачання матеріально-технічних ресурсів, рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних та інші).

Відповідно до Порядку надання і повернення бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна, елітного і сортового насіння за державним замовленням 1996 року можлива передача заборгованості по бюджетній позичці при внутрішньо обласному і міжобласному переміщенні зерна та продуктів його переробки.

Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області, в поясненнях від 24.04.2013р. та додаткових поясненнях від 15.05.2013р. зазначало, що відповідачем (Охтирським КХП) отримувалася бюджетна позичка згідно договору № б/н 1996р., на підтвердження чого до матеріалів справи надано копію договору № б/н 1996 року, укладеного з Охтирським КХП, на отримання бюджетної позички в сумі 138330,00 грн. (а.с.156-166, 245-246 т.2)

Відповідно до п. 2.1 договору 1996 року № б/н "Про надання бюджетної позички для остаточних розрахунків за поставку зерна за держконтрактом 1995 року за зерно" казначейство зобов'язується надати заготівельній організації бюджетну позичку в сумі 13833 млн. крб. для остаточних розрахунків з товаровиробниками за поставку в 1995 році зерна до державних ресурсів за державним контрактом і перерахувати ці кошти на окремі балансові рахунки № 127 (а.с.245-246 т.2).

За таких обставин, доказом надання позички може слугувати виписка по рахунку № 127, яка б свідчила про фактичне отримання відповідачем бюджетної позички. Однак, вона як позивачем, так і третьою особою до матеріалів справи не надана.

З актів передачі-прийому заборгованості по бюджетній позичці при міжобласному (внутріобласному) переміщенні зерна, копії яких надано позивачем та третьою особою до матеріалів справи, не вбачається обов'язку повернення коштів саме Охтирським КХП. Крім того, більшість з цих актів не містять необхідних обов'язкових реквізитів, таких як: дата документу, назви сторін, підписи повноважних осіб, печатки сторін, інформація про матеріальні цінності чи кошти, що передаються, або ці реквізити не читаються взагалі. Крім того, надані документи не завірені належним чином.

Також, ні позивачем, ні третьою особою не надано будь-яких бухгалтерських та/або банківських документів на підтвердження перерахування ДП "Охтирський КХП" і отримання ним спірної суми бюджетної позички, підписаних документів між фінансовими органами та Охтирським КХП, які б підтверджували, що відповідальність за повернення бюджетної позички, її розміри та терміни повернення належать Охтирському КХП.

До матеріалів справи надано копії графіків повернення заборгованості за бюджетною позичкою, наданою на закупівлю сільськогосподарської продукції за державним контрактом 1994-1995 років, які затверджені керівником відділення Державного казначейства України в Охтирському районі, згідно яких повертати цю заборгованість мають відповідні сільгосппідприємства, що свідчить про те, що відповідальність за повернення бюджетної позички лежить на спеціалізованих підприємствах, які отримали та використали комбікорми, вироблені із зерна, наданого як бюджетна позичка для цих підприємств.

За приписами пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні складатись під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 вказаного Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Акти прийому передачі заборгованості по бюджетній позичці, наданій заготівельним підприємствам від 1995р., 1996р. та 1997р. не встановлюють факт виникнення грошових зобов'язань, так як відповідно до Порядку надання і повернення бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна, елітного та сортового насіння за державним замовленням 1996 року від 11.04.1996 № 72/113 додаток № 5 згідно з пунктом 4.10. укладався у 10-денний термін після завершення видачі авансів, відділення Державного казначейства України в районах разом із заготівельними підприємствами складають акти передачі-прийому заборгованості по бюджетній позичці, наданій для авансування закупівлі зерна (остаточних рахунків) за державним замовленням 1996 року згідно з додатком № 5.

Згідно з пунктом 4.8. Порядку за рахунок бюджетної позички товаровиробникам відповідно до укладених договорів не пізніше 5 липня поточного року надається аванс у розмірі не менше як 60 відсотків вартості продукції, обчисленої за цінами згідно з додатком № 1, у тому числі 25 відсотків протягом двох тижнів після укладання договору.

Стосовно того, що аванси надаються саме сільгоспвиробникам зазначено також в пунктах 4.1, 4.5 цього порядку.

Тобто, акти (Додаток № 5) укладалися з метою ведення обліку бюджетної позички наданої товаровиробникам, які вказуються на зворотній стороні актів.

Відповідно до Порядку надання і повернення бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна, елітного та сортового насіння за державним замовленням 1997 року від 04.03.1997 р. № 70/54/18 додаток № 4 відповідно до пункту 3.6. укладався у десятиденний термін після завершення видачі авансів. Відділення Державного казначейства України в районах разом із заготівельними підприємствами складають акти передачі-приймання заборгованості по бюджетній позичці, наданій для авансування закупівлі продовольчого зерна і сортового насіння (остаточних розрахунків) за державним замовленням 1997 року згідно з додатком № 4.

У вказаному пункті також зазначено, що заготівельні підприємства ведуть особові рахунки про надання бюджетної позички для авансування закупівлі продовольчого зерна і сортового насіння за державним замовленням 1997 року для кожного товаровиробника.

Відповідно до пункту 3.5. Порядку за рахунок бюджетної позички сільськогосподарським товаровиробникам відповідно до укладених договорів надається грошовий аванс не пізніше ніж 5 липня поточного року.

Стосовно того, що аванси надаються саме сільгоспвиробникам зазначено також в пункті 3.1 даного порядку.

Тобто, акти (Додаток № 4) укладалися з метою ведення обліку бюджетної позички наданої товаровиробникам, які вказуються на зворотній стороні актів.

Враховуючи вищевикладене, додані до позовної заяви акти не можуть бути підставою для виникнення у відповідача будь яких зобов'язань перед позивачем, у тому числі грошових або майнових.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 29.03.2011р. по справі № 3/31, від 13.05.2011р. по справі № 6/17.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в якості підтвердження наявності заборгованості відповідача надано світлокопії трьохсторонніх договорів про надання фінансової допомоги на проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 1997/1998 років, укладених між Відділенням Державного казначейства України в Охтирському районі, комбінатом хлібопродуктів (заготівельним підприємством) та різними сільськогосподарськими підприємствами (а.с.2-11 т.2).

Відповідно до п.2.1. договорів Відділення Державного казначейства зобов'язалось надати саме сільськогосподарському товаровиробнику фінансову допомогу, відповідно до п.4.1. договорів заготівельне підприємство (відповідач) зобов'язалось укласти договір з товаровиробником на поставку продовольчого зерна в рахунок наданої фінансової допомоги, а відповідно до п.6.1. договорів при невиконанні сільськогосподарським товаровиробником умов договору, зазначених у п.3.1. відділення Державного казначейства має право безспірного списання з нього заборгованості по виданій позичці.

Тобто, фінансова допомога надавалась сільськогосподарським товаровиробникам, а не відповідачу.

Відповідно до п.2.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі неподання оригіналів документів на вимогу суду справа розглядається за наявними доказами, оцінка яких здійснюється відповідно до вимог ст.32, 33, 43 ГПК.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ч.2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або належним чином завіреній копії. Якщо для вирішення спору має значення частина документа, подається засвідчений витяг із нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Як вбачається з матеріалів справи, третьою особою до суду надані світлокопії документів, які не завірені належним чином, деякі документи взагалі не можна прочитати. Наявність на останньому листі наданих Державною казначейською службою печатки та підпису начальника Охтирського УДКСУ свідчить лише про наявність та кількість пронумерованих та прошнурованих аркушів, однак не містить напису щодо відповідності наданих світлокопій оригіналам, що не є належним чином завіреною копією відповідного документа в розумінні ст.36 ГПК України.

Крім того, як свідчать матеріали справи, судом першої інстанції неодноразово витребовувались у позивача та третьої особи оригінали документів, на підставі яких відповідачу надавались бюджетні позички та фінансова допомога (ухвали суду від 21.03.2013р., від 24.04.2013р., від 16.05.2013р.)

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011р. №10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» зазначено, що майнові відносини у відповідних справах про стягнення простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету, включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню (частина дев'ята статті 17 Бюджетного кодексу України), в тому числі за позовами органів державної податкової служби України, засновані на юридичній рівності сторін.

Наведене свідчить про те, що органи ДПІ повинні довести обставини визначені законом на загальних підставах.

Однак, ні позивачем, ні третьою особою не надано будь-яких бухгалтерських та/або банківських документів на підтвердження перерахування ДП "Охтирський КХП" і отримання ним спірної суми бюджетної позички та фінансової допомоги, не було виконано вимог Порядків щодо обов'язкового укладання договорів про надання бюджетної позички, що унеможливлює встановити особу відповідальну за її повернення і межі відповідальності.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, Охтирська МДПІ в листі №8838/822/9/24-008 від 21.06.2011р., направленому начальнику Охтирського управління Державного казначейства у Сумській області зазначала, що « 06.06.2011р. до Охтирської МДПІ від Охтирського управління Державного казначейства у Сумській області надійшли копії документів про отримання ДП «Охтирській КХП» бюджетних позичок у 1995-1997 роках. Після проведення детального аналізу зазначених документів повідомляємо, що для належного виконання вимог Бюджетного кодексу України, Податкового Кодексу України, Постанови КМУ від 02.03.2011р. №174, в тому числі для підготовки обґрунтованої позовної заяви на стягнення простроченої заборгованості за бюджетними позичками цих документів недостатньо» (а.с.130 т.2).

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що позовні вимоги по стягненню з відповідача заборгованості по бюджетній позичці правомірно не задоволені судом першої інстанції, як і позовні вимоги по стягненню нарахованої пені на загальну суму 17651125,68 грн.

Щодо посилання позивача на те, що постановою Сумського окружного адміністративного суду від 02.03.2012р. по справі №2а-1870/5135/11 відмовлено в задоволенні адміністративного позову ДП «Охтирський комбінат хлібопродуктів» та під час розгляду справи суд прийшов до висновку про наявність факту отримання як безпосередньо підприємством, так і згідно актів передачі-приймання заборгованості від сільськогосподарських товаровиробників бюджетної позички, виданої на закупівлю сільгосппродукції за державним контрактом 1995р., 1996р., 1997р. та фінансової допомозі та не повернення її у повному обсязі у встановлений як у постановах №119/109/193 від 12.07.1995р., №72/113 від 11.04.1996р., №70/54/18 від 04.03.1997р., №1003 від 11.09.1997р., так і договорі та строковому зобов'язанні строк, а також, що судом було підтверджено правомірність нарахування пені, колегія суддів зазначає, що відповідно до положень ст.35 Господарського процесуального кодексу України постанови адміністративних судів не є преюдиційними для господарського судочинства та підлягають доведенню та встановленню на загальних підставах.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги є необґрунтованими і не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі, тому рішення господарського суду Сумської області від 06.08.13р. у справі № 920/445/13 слід залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п.1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 06.08.13р. у справі № 920/445/13 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 07.10.2013р.

Головуючий суддя Білоусова Я.О.

Суддя Хачатрян В.С.

Суддя Шевель О. В.