ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" грудня 2006 р. Справа № 47/743-06
вх. № 14849/5-47
Суддя господарського суду Светлічний Ю.В.
при секретарі судового засідання Немикіна О.В.
за участю представників сторін:
позивача - Спасібо В.В. за довіреністю від 28.11.2006р. відповідача - Моїсеєнко Н.М.
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрогазресурс", м. Магдалинівка
до Дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз"
про визнання права та припинення дії, що порушує право
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю „Дніпрогазресурс”(позивач) звернувся до суду з позовом до Дочірньої компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” в особі Управління магістральних газопроводів „Харківтрансгаз” про визнання за позивачем права в повному обсязі самостійно реалізовувати природній газ та інші корисні копалини, отримані в ході виконання договору № 7/2001 від 30.03.2001р. (в редакції від 27.02.2003р.), за нерегульованим тарифом, та зобов’язання відповідача припинити будь-які дії, спрямовані на витребування від позивача тридцяти відсотків одержаного при виконанні означеного договору природного газу для наступного продажу населенню по регульованому тарифу. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що природний газ та інші корисні копалини, які отримуються при виконанні договору № 7/2001 (із змінами і доповненнями), згідно умов цього ж договору підлягають продажу третім особам виключно позивачем. Також позивач посилається на те, що положення постанови КМ України № 1729 (із змінами і доповненнями) не підлягають застосуванню до правовідносин сторін по договору.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, посилається на те, що будь-яке майно, отримане в результаті виконання договору № 7/2001 із змінами і доповненнями, є спільною частковою власністю сторін. В тому числі, відповідачу належить 30% від добутого природного газу та інших корисних копалин. Також відповідач посилається на те, що на підставі змін до постанови КМ України № 1729 у нього виникло право вимагати від позивача передачі 30% добутого природного газу та укладення додаткової угоди до договору № 7/2001, згідно якої відповідач одержував би весь природний газ для наступного його продажу населенню за регульованим тарифом.
Розглянувши матеріали справи судом було встановлено, що між сторонами виникли і існують правовідносини, що ґрунтуються на укладеному 30.03.2001р. договорі № 7/2001.
В цей договір були внесені зміни і доповнення, а 27.02.2003р. на підставі додаткової угоди сторін б/н договір був викладений в новій редакції. Так, згідно п.1.1. договору в редакції додаткової угоди від 27.02.2003р., позивач та відповідач зобов’язалися шляхом об’єднання майна та зусиль спільно здійснювати операції з геологічного вивчення (дорозвідки), у т.ч. дослідно-промислової розвідки залишкових запасів глибоких горизонтів Пролетарського газоконденсатного родовища; промислової експлуатації родовища після отримання дозволу згідно діючого законодавства.
Відповідно до п.1.2. договору в означеній редакції, ведення спільних справ за договором здійснюється стороною-2 (позивач). Конкретні обсяги повноважень позивача по веденню спільних справ встановлені безпосередньо договором та виданим на виконання договору дорученням відповідача. В тому числі, згідно підпункту 2.2.2. договору позивач повинен за рахунок коштів спільної діяльності забезпечувати організацію виробничого процесу. Згідно положень підпункту 2.2.2.4. договору позивач був наділений правом провадити реалізацію газу, газоконденсату, нафти та інших корисних копалин, одержаних під час геологічного вивчення, дослідно-пошукових робіт та пошукових робіт. Також до повноважень позивача були віднесені права вести бухгалтерський і оперативний облік спільної діяльності, сплачувати відповідні податки і збори до бюджетів різних рівнів, представляти сторін і відповідати перед підприємствами, установами, державними органами та фізичними особами при виконанні договору. Відповідні повноваження позивача містяться в підпунктах 2.2.2.5, 2.2.2.6., 2.2.4., 4.7 договору.
В пункті 4.5 договору конкретизовано, що оперативне управління спільною діяльністю і ведення загальних справ покладається на сторону-2 (позивача), що діє на підставі доручення на ведення загальних справ, наданого учасниками. Такі довіреності дійсно фактично видавались відповідачем. Станом на день розгляду справи діє довіреність від 30.12.2005р. яка наділяє директора ТОВ «Дніпрогазресурс» Шинкарчука Сергія Володимировича відповідним обсягом прав, передбачених договором. Копія довіреності залучена у справу.
Щодо майнових відносин сторін, то згідно умов п.3.2. договору, в редакції додаткової угоди від 27.02.2003р., у відповідності до ст. 432 Цивільного кодексу України активи, що передаються сторонами для здійснення спільної діяльності, а також активи, одержані в результаті здійснення спільної діяльності, є спільною власністю сторін.
Договір від 30.03.2001р. укладався на строк до 31.12.2004р., але дію договору було продовжено. Згідно додаткової угоди № 3 від 06.12.2004р. договір діє до 31.12.2008р. Копія додаткової угоди додана у справу.
Також судом встановлено, що позивач дійсно отримав ліцензію (спеціальний дозвіл) на користування надрами, реєстраційний номер 1540 від 20.12.2000р., на геологічне вивчення (дорозвідку залишкових запасів газу) Пролетарського газосховища (виснажені горизонти Б-12, В-15, В-17-18-19). Ліцензія видана Міністерством екології та природних ресурсів України. Після цього позивач отримав аналогічну ліцензію за № 2026 від 17.06.2002р. Дія цієї ліцензії була продовжена Міністерством охорони навколишнього природного середовища України до 17.06.2007р. Копії ліцензій залучені у справу. Ліцензії відповідачу на перелічені роботи і на зазначеному об’єкті не видавались.
Судом встановлено, що позивач отримав від Національної комісії регулювання електроенергетики України (НКРЕ) ліцензії серії АА № 224298 13.06.2001р. та серії АА № 485672 від 13.06.2004р. на постачання природного газу за нерегульованим тарифом. Копії ліцензій додані у справу.
Позивач отримав від відповідача лист від 27.11.2006р. № 2042/18, в якому відповідач вимагає передавати у власність ДК „Укртрансгаз” 30% фактично отриманих в рамках договору № 7/2001 від 30.03.2001р. обсягів природного газу (що відповідає частці держави в спільній діяльності) для наступного продажу населенню по регульованому тарифу, а також направити відповідачу пропозиції про продаж 70% фактично отриманих в рамках договору № 7/2001 від 30.03.2001р. обсягів природного газу (що відповідає частці ТОВ „Дніпрогазресурс”) в спільній діяльності для наступного продажу населенню по регульованому тарифу. Додаткова угода до договору від 30.03.2001р. за наслідками цього листа сторонами не укладалась.
Перелічені фактичні обставини справи не оспорюються і визнаються сторонами, а також об’єктивно підтверджуються письмовими доказами, а саме: договором № 7/2001, додатковими угодами до нього, ліцензіями позивача, листуванням між ними. Копії всіх документів залучені у справу.
За таких встановлених судом фактичних обставинах при прийнятті рішення по справі суд враховує наступне, а саме суд погоджується з тим, що лист відповідача від 27.11.2006р. № 2042/18 підтверджує факт виникнення між ним і позивачем спору про право позивача на реалізацію газу, газоконденсату, нафти та інших корисних копалин, одержаних під час геологічного вивчення, дослідно-пошукових робіт та пошукових робіт по договору від 30.03.2001р. із змінами і доповненнями. Тому у позивача на підставі ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 2 Господарського процесуального кодексу України виникає право на звернення до суду з позовом про визнання цих прав та про припинення дій, що порушують ці права.
Відповідно до ч.1. ст. 1134 Цивільного кодексу України внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом. Тому, зміст п.3.2 договору від 30.03.2001р., в редакції додаткової угоди від 27.02.2003р. відповідає чинному законодавству.
Але суд на підставі дослідження змісту договору № 7/2001 прийшов до висновку про те, що сторони домовились і прийняли на себе відповідні взаємні обов’язки щодо порядку розпорядження корисними копалинами, набутими ними при виконанні цього договору. За змістом підпунктів 2.2.2., 2.2.2.4., 2.2.2.5., 2.2.2.6., 2.2.4., 4.5, 4.7 договору, ці корисні копалини підлягають продажу позивачем. Будь-яких обмежень в реалізації цього повноваження договір № 7/2001 не містить.
Такий передбачений договором розподіл повноважень не тільки не суперечить чинному законодавству України але й навпаки ґрунтується на ньому. Так, згідно ч.ч.1, 2 ст.1135 Цивільного кодексу України передбачено право учасників простого товариства встановити в договорі, що ведення справ здійснюється окремими учасниками договору простого товариства. У відносинах із третіми особами повноваження учасника вчиняти правочини від імені всіх учасників посвідчується довіреністю, виданою йому іншими учасниками, або договором простого товариства. Такі довіреності видавались відповідачем позивачу, що свідчить про виконання сторонами вимог ст.1135 Цивільного кодексу України.
За таких умов суд погоджується із ствердженнями позивача про те, що передбачені чинним договором від 30.03.2001р. № 7/2001 повноваження позивача провадити реалізацію газу, газоконденсату, нафти та інших корисних копалин, одержаних під час геологічного вивчення, дослідно-пошукових робіт та пошукових робіт на Пролетарському газосховищу (виснажені горизонти Б-12, В-15, В-17-18-19), є його правами, що виникли згідно ч.ч.1, 2 ст.11 Цивільного кодексу України з договору з відповідачем. При цьому, відповідно до ч.ч.1, 3 ст.626, ч.1 ст.628, ст.629 Цивільного кодексу України такі умови договору є обов'язковими як для позивача, так і для відповідача. Тому Відповідач і інші особи мають визнавати, додержуватись і не порушувати зазначені права позивача.
Суд також враховує, що пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 1729 від 27.12.2001р., з урахуванням змін, внесених Постановою КМ України № 813 від 09.06.2006р., встановлено, що потреба населення в природному газі задовольняється з ресурсів газу, видобутого (зокрема у процесі виконання договорів про спільну діяльність) підприємствами Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Національної акціонерної компанії "Надра України", відкритим акціонерним товариством "Укрнафта", іншими господарськими товариствами, частка держави в статутному фонді яких перевищує 50 відсотків акцій, а також господарськими товариствами, більш як 50 відсотків акцій (часток, паїв) яких перебуває у статутному фонді інших господарських товариств, іншими господарськими товариствами, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій, та з інших ресурсів природного газу Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".
Реалізація природного газу власного видобутку для потреб населення суб'єктами господарювання, зазначеними у абзацах першому та другому цього підпункту, здійснюється за цінами, розрахованими виходячи з граничного рівня оптової ціни на природний газ, що використовується для потреб населення, який встановлюється Національною комісією регулювання електроенергетики без урахування тарифів на транспортування, постачання та розподіл природного газу, а також збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ.
Також, згідно п.4 Правил забезпечення споживачів природнім газом, затверджених Постановою КМ України № 1729 від 27.12.2001р. (з урахуванням змін, внесених Постановою КМ України № 813 від 09.06.2006р.), НАК "Нафтогаз України" під час складання щомісячного балансу надходження та реалізації природного газу передбачає, що газодобувні підприємства НАК "Нафтогаз України" та НАК "Надра України", ВАТ "Укрнафта", інші господарські товариства, частка держави в статутному фонді яких перевищує 50 відсотків акцій, а також господарські товариства, більш як 50 відсотків акцій (часток, паїв) яких перебуває у статутному фонді інших господарських товариств, інші господарські товариства, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій, а також ДАТ "Чорноморнафтогаз" реалізують природний газ виключно населенню за цінами, розрахованими виходячи з граничного рівня оптової ціни на природний газ, що використовується для потреб населення, який встановлюється НКРЕ без урахування тарифів на транспортування, постачання та розподіл природного газу, а також збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ.
Правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що їх не можна застосувати до спірних правовідносин.
Так, згідно умов договору № 7/2001 і згідно фактичних обставин його виконання, природній газ та інші корисні копалини видобуваються виключно позивачем. Відповідач взагалі не має права провадити цей вид діяльності, оскільки це суперечило б Постанові КМ України № 1173 від 24.07.1998р. „Про розмежування функцій з видобування, транспортування, зберігання і реалізації природного газу”.
При цьому позивач, як випливає з цього статуту, є 100% приватною структурою, не входить до структури НАК „Нафтогаз України”, НАК „Надра України”, ВАТ „Укрнафта”. Державна частка в статутному фонді позивача взагалі відсутня.
Суд також приймає до уваги, що позивач здійснює господарську діяльність з постачання природного газу на підставі ліцензій серії АА № 224298 та серії АА № 485672 на постачання природного газу за нерегульованим тарифом. Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з постачання природного газу за нерегульованим тарифом затверджені наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 25.08.2005р. N 73 та постановою НКРЕ України від 25.08.2005р. N 694, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 22.09.2005р. за N 1088/11368. Відповідно до п.1.3 цих ліцензійних умов постачання природного газу за нерегульованим тарифом - вид господарської діяльності з постачання природного газу безпосередньо споживачам, що провадиться ліцензіатом відповідно до ліцензійних умов за вільними цінами та в умовах конкуренції. А згідно підпункту 2.2.1 п.2.2 ліцензійних умов, ліцензіат не має права провадити господарську діяльність із зберігання, транспортування природного газу магістральними трубопроводами, його розподілу та постачання за регульованим тарифом.
Таким чином до позивача, який безпосередньо здійснює господарську діяльність з геологічного вивчення (дорозвідки залишкових запасів газу) Пролетарського газосховища (виснажені горизонти Б-12, В-15, В-17-18-19), в результаті якої в межах договору про спільну діяльність № 7/2001 одержуються корисні копалини, наведені положення підпункту «1)» пункту 2 Постанови КМ України № 1729 (із змінами гідно постанови КМ України № 813 від 09.06.2006р.), а також п.4 Правил забезпечення споживачів природнім газом, затверджених зазначеною постановою, не підлягають застосуванню.
Суд також враховує, що статтями 627 Цивільного кодексу України та 179 Господарського кодексу України встановлений та законодавчо закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Станом на момент укладення договору № 7/2001 жодних обмежень стосовно фактично включених до нього сторонами правил та обов’язків, в тому числі щодо реалізації корисних копалин самостійно позивачем, діюче законодавство не передбачало.
З урахуванням цього, дії та вимоги відповідача, що стали предметом спору, фактично спрямовані на односторонню зміну умов договору, і тому є неправомірними. Умови договору № 7/2001 від 30.03.2001р. (із змінами і доповненнями) можуть змінюватись виключно на підставі вільної двосторонньої письмової угоди сторін. До підписання такої угоди сторони повинні в повному обсязі виконувати прийняті на себе договірні зобов’язання.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 170,00 грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 гривень слід покласти на відповідача з вини якого спір доведено до суду.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 432, 627, 629, 628, 626, Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411, статтями 1, 12, 33, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю „Дніпрогазресурс” (код ЕДРПОУ 30961630), право в повному обсязі самостійно реалізовувати природній газ та інші корисні копалини, отримані в ході виконання договору № 7/2001 від 30.03.2001р. (в редакції від 27.02.2003р.), за нерегульованим тарифом.
3. Зобов’язати Дочірню компанію „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” в особі Управління магістральних газопроводів „Харківтрансгаз” (код ЕГРПОУ 25698645) припинити будь-які дії, спрямовані на витребування від Товариства з обмеженою відповідальністю „Дніпрогазресурс” (код ЕДРПОУ 30961630) тридцяти відсотків одержаного при виконанні договору № 7/2001 від 30.03.2001р. (в редакції від 27.02.2003р.) природного газу для наступного продажу населенню по регульованому тарифу.
Суддя Светлічний Ю.В.