ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2013 року м. ЛуцькСправа № 803/2013/13-a
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
судді Смокович В.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Луцьку адміністративну справу за позовом Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
ВСТАНОВИВ:
Ковельська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - Ковельська ОДПІ, позивач, інспекція) звернулася в суд з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, відповідач, підприємець) про стягнення податкового боргу у розмірі 594,04 грн. в дохід місцевого бюджету
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач перебуває на обліку як платник податків у Ковельській ОДПІ та всупереч вимогам податкового законодавства не сплатив узгоджені грошові зобов'язання у розмірі 594,04 грн. Заборгованість підприємця виникла внаслідок несплати єдиного податку у 2012 році. Інспекція вказує, що вживала заходи досудового погашення заборгованості шляхом надіслання податкової вимоги, однак вказані заходи не призвели до повного погашення податкової заборгованості. Оскільки ФОП ОСОБА_1 не сплачені самостійно нараховані податкові зобов'язання, тому позивач вважає зазначені зобов'язання узгодженими та просить суд стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь місцевого бюджету міста Ковеля податковий борг у розмірі 594,04 грн.
В судове засідання представник позивача не прибув, проте у клопотанні від 10 жовтня 2013 року №702/10.1-011 просить суд розгляд справи проводити без участі представника інспекції, позовні вимоги підтримує у повному обсязі (а.с.28).
Відповідач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, в судове засідання не прибув, заперечення на позовну заяву не подав, свого представника до суду не направив та не повідомив суд про причини неявки, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи повісткою, яка надіслана за його адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №4302507115030, яке вручено 06 жовтня 2013 року дружині відповідача (а.с.27).
Відповідно до частини четвертої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, вважається, що повістку вручено також у разі одержання її під розписку будь-яким повнолітнім членом сім'ї адресата, який проживає разом з ним. Особа, яка одержала повістку, зобов'язана негайно повідомити про неї адресата.
Оскільки судова повістка вручена повнолітньому члену сім'ї ОСОБА_1, а саме його дружині, тому відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду.
За правилами частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Частиною першою статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, оскільки в судове засідання представники сторін не прибули (при цьому, представником позивача було подано клопотання про розгляд справи за його відсутності), що не перешкоджає судовому розгляду, а дану справу можливо розглянути і вирішити на основі наявних матеріалів, тому судовий розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без фіксування адміністративного процесу технічними засобами.
Дослідивши подані суду письмові докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 17 серпня 2007 року зареєстрований як фізична-особа підприємець Виконавчим комітетом Ковельської міської ради Волинської області, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серія НОМЕР_2 та спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.7, 22).
Відповідач з 20 серпня 2007 року взятий на облік у Ковельській ОДПІ, що підтверджується довідкою за формою №4-ОПП від 20 серпня 2007 року №425 (а.с.9).
Як вбачається з матеріалів справи, 23 січня 2012 року відповідач звернувся до інспекції з заявою про застосування спрощеної системи оподаткування, у якій він обрав першу групу оподаткування за ставкою 10 відсотків від розміру мінімальної заробітної плати. ФОП ОСОБА_1 вказав, що буде здійснювати підприємницьку діяльності за кодом 45.20 згідно КВЕД-2005 «Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів» (а.с.10).
Відповідно до пункту 294.3 статті 294 Податкового кодексу України (далі - в редакцій чинній на момент виникнення спірних правовідносин), для суб'єктів господарювання, які перейшли на сплату єдиного податку із сплати інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, що настає за наступним податковим (звітним) кварталом, у якому таким особам виписано свідоцтво платника єдиного податку, і закінчується останнім календарним днем останнього місяця такого періоду.
Відтак, з 01 січня 2012 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є платником єдиного податку першої групи, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку серія НОМЕР_3 (а.с.8).
За правилами пункту 293.2 статті 293 Податкового кодексу України, фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: для першої групи платників єдиного податку - у межах від 1 до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
Згідно пункту 295.1 статті 295 Податкового кодексу України, платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Пунктом 295.2 цієї ж статті визначено, нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється органами державної податкової служби на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.
Таким чином, на підставі поданої ФОП ОСОБА_1 заяви про застосування спрощеної системи оподаткування останній з січня 2012 року був зобов'язаний сплачувати єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Законом України «Про державний бюджет України на 2012 рік» з січня 2012 року встановлена мінімальна заробітна плата у розмірі 1 073,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з січня 2012 року був зобов'язаний сплачувати єдиний податок у розмірі 10 відсотків від мінімальної заробітної плати встановленої на початок 2012 року, тобто 107,30 грн. щомісяця.
Як вбачається з картки особового рахунку підприємця за 2012 рік йому нарахований єдиний податок у загальному розмірі 1 284,00 грн. (по 107 грн. за 12 місяців), з яких він самостійно сплатив 321,00 грн. у лютому, квітні та червні 2012 року. З врахуванням наявної у ФОП ОСОБА_1 на початок 2012 року переплати у розмірі 369,02 грн. та нарахованої у червні 2012 року пені у розмірі 0,06 грн. заборгованість відповідача становить 594,04 грн. (1 284,00 грн. - 321,00 грн. - 369,02 грн. + 0,06 грн.) (а.с.12-13).
Доказів сплати вищезазначеної заборгованості або заперечень щодо її розміру на день розгляду справи відповідачем суду не надано.
Судом встановлено, що Ковельська ОДПІ, суб'єкт владних повноважень, вживала заходів досудового погашення заборгованості шляхом направлення відповідачу податкової вимоги від 23 жовтня 2012 року №440, однак вказані заходи досудового стягнення не призвели до погашення заборгованості (а.с.21).
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з підпунктами 14.1.39, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання; грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Таким чином, заборгованість фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з єдиного податку у загальному розмірі 594,04 грн. є узгодженим податковим боргом.
Відповідно до пункту 41.5 статті 41 Податкового кодексу України органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.
Статтею 20 Податкового кодексу України встановлені права податкового органу. Зокрема, згідно з підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини, а також стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.
Оскільки матеріалами справи підтверджена наявність у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 узгодженого податкового боргу у розмірі 594,04 грн. і на день розгляду справи доказів зворотного суду не надано, тому суд дійшов висновку, що вимоги Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у розмірі 594,04 грн. є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.
Керуючись частиною шостою статті 128, статтями 160, 162-163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь місцевого бюджету міста Ковеля податковий борг з єдиного податку у розмірі 594,04 грн. (п'ятсот дев'яносто чотири гривні чотири копійки).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя В. І. Смокович